Урок  № 82

Тема: Пряма і непряма мова як засоби передачі чужої мови. Розділові знаки при прямій мові.

Мета: пояснити правила вживання розділових знаків у конструкціях з прямою мовою; формувати вміння розрізняти пряму мову та слова автора, розставляти розділові знаки в конструкціях з прямою мовою, правильно інтонувати такі конструкції; виховувати  повагу до загальнолюдських моральних цінностей; розвивати  увагу, логічне й образне мислення, естетичну й емоційну сфери.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

* Прочитати речення.  Вказати в кожному пряму мову й слова автора. Для чого вживається пряма мова?

Я спитав колись у батька: “Ви скажіть мені, на щирість, що найтяжче ранить серце?”  І почув: “Несправедливість”. (М.Нагнибіда.) “Роби добро, - мені казала мати, - і чисту совість не віддай за шмати!” (Д.Павличко.) “А це для юності  немало”, - говорять сиві генерали. (М.Стельмах.)

* Прочитати подані в двох колонках речення.  Пояснити,  у чому полягає відмінність між прямою мовою й непрямою.

* Подані прості речення перебудувати на речення з прямою і речення з непрямою мовою (усно).

А мати кликала мене зайти до хати. (Д.Луценко.) Батько звеліли й мати вас на весілля звати. (Л.Забашта.) Моя дитино, синку мій Ікаре, хіба я не казав летіти в млі, триматися туману і землі, не рватися до сонця понад хмари? (Д.Павличко.)

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником.  Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 135-136).

Виконання вправи 317.

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

*Переписати. В кожному з речень  вказати пряму мову і слова автора. Пояснити вживання розділових знаків.

І. У липневий вечір якось біля школи ти мені сказала: “Пахнуть матіоли”. (Д.Луценко.) Із-за обрію темінь поволі перекинула  в південь мости. “Буде дощ!” – затремтіли тополі. “Перепиним грозу”, - піднялись берести. (М.Стельмах.)

ІІ. В п’ятницю крилом журавки мрія кликала: “Летім!” “Чи  не високо занадто?” – смачно позіхнула лінь. (Б.Олійник.) “Ми в колективі дружнім жить не проти”, - перемовлялись між собою Шпроти. (С.Коваль.) Скажімо дорогам і пісні: “Спасибі!” (Р.Лубківський.)

* Прочитати записані на дошці  речення.  Пояснити вживання розділових знаків. Накреслити схеми речень із прямою мовою.

І. Он чутливо спить очеретина і шепоче світу: “Не буди!” (П.Перебийніс.) “За життя, за життя!” – заспівала блакить, рідне сонце віта, рідний лист шелестить. (П.Усенко.) Все у казці неначе... Рибка он золота: “Чого хочеш, рибаче?” – по-людському пита. (М.Рильський.) Якраз в той час король там опинився. “А що, - питає він, - тут діється у вас?” (Л.Глібов.)

ІІ. Дід он диба, піймав жабу, а каже: “Риба!” (Нар.творч.) “Що ж то таке?” – про рибу Лев питає. Лукавий Лис поважно докладає: “Великий господар! Це безголоса твар!” (Л.Глібов.) “Відпочинь, сошко, - сказав дід Тимошка, - тепер не той час, є трактор у нас”. (Нар.творч.)

* Попереджувальний диктант.

І. Я стрів гриба, пройшовши три ліси, кажу йому: “Ти божество краси!” А він: “Я добре знаю людську вдачу, мене похвалиш, а тоді з”їси”. (Д.Павличко.) “Привіт, голубонько! Звідкіль?” – Осу стрічає Джміль. (В.Женевський.) Обізвалась у ліщині старая Сова: “А що ж, - каже, - на цім світі усяке бува”. (Л.Глібов.)

ІІ. А Дніпро біжить до моря, все пита Хортиці: “Де ж та Січа, де ж той Байда, стяг і гпківниці?” (Я.Щоголів.) Козак на коні вороному грає, дівчина вийшла, козака питає: “Серце-козаче, як рано рушаєш, куди так рано з двору виїжджаєш?” (Л.Боровиковський.) “Хіба пристало козакові отут сидіть? – промовив я. – У темнім лузі, у діброві витає славонька твоя”. (Л.Глібов.)  “Де, козаче, волочився, що вечерять опізнився?” – так отаман мене лає, так отаман докоряє. (Нар.творч.) “Дивись, коханий мій, дивись! В моїх очах – весна!” – казала так мені колись красуня чарівна. (М.Вороний.)

* Диктант із коментуванням.  Накреслити схему вказаного вчителем речення.

І. “Боронь  Боже, - матінка казала, -  щоб змія у серце заповзала”. (Д.Білоус.) Гадюка вилазить із шкіри, мов драну скидає панчоху, радіє: “Я більше не сіра, настала нова епоха!” Поглянула... “Знов я сіра!” – прорвала шипінням тишу. Непросто вилізти з шкіри, та з сірості – ще складніше. (В.Раєвський.) “Коли я сита, - ненападна й добра”, - ковтнувши жертву, просичала Кобра. (С.Коваль.) А брат на те промовив усміхнувшись: “Все, що плазує, без вагання бий!” (М.Рильський.)

ІІ. Товариство кошового на раді прохало: “Благослови, отамане, байдаки спускати, турка пошукати”. (Т.Шевченко.) “Сідлай коня!” – шепнуло поле, піднявши в небо сиве чоло. (А.Малишко.) Не стогне Байда, а сміється та все звертається до нас: “Не плачте, діти. Серце б’ється! Я повернуся в добрий час!” (П.Воронько.) “Рамена стомлені розправте!” – вчувається крізь дзвін і грюк. (Р.Лубківський.) І кричу я: “Україно!” – потім стану й прислухаюсь. Чути здалеку: “Тримаюсь!” “Запрягайте, хлопці, коні”, - лине в небо молоде. Військо наше йде. (П.Тичина.)

* Навчальний диктант.

Сіяло золото в коронах королів, і кров лилась за золото віками. За нього умирали на землі і володіли світом і рабами. І запишалось золото. До всіх воно гукнуло владно і зухвало: “ Найвищі в світі якості – мої! Не всі як слід ще їх поцінували!” Прийшли вклонитись злоту королі, прийшли з поклоном камні-самоцвіти, вклонялися до самої землі  всі можновладці  й слуги сановиті. Вклонялися багаті й бідняки, бажаючи в багатстві стать щасливими. І цар лісів вклонився залюбки, тряхнувши гордовито йому гривою. Лиш не прийшла пшениця на уклін, шуміла собі в полі, наливалась і чула золота пихатий передзвін, але вона на те лише сміялась. “Що золото? – промовила вона. – Чого гнете перед металом спини? Хоч золотом і повниться казна, та я годую споконвік людину”. (Л.Забашта;  120 сл.)

VІ. Підбиття підсумків уроку.

VІІ. Домашнє завдання. П. 18, вправа 319.