Реферат ГІБРИДНІ ВІЙНИ, ПАНДЕМІЯ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО СВІТОВОГО ПОРЯДКУ

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна

РЕФЕРАТ

на тему:

“ГІБРИДНІ ВІЙНИ, ПАНДЕМІЯ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО СВІТОВОГО ПОРЯДКУ”

Виконала студентка 1 курсу

групи ГТ-11-з

Пушкар Анастасія Вікторівна

Харків, 2024 р

Зміст

Вступ 3

1. Пандемія COVID-19 та її вплив на світову ситуацію 5

2. Гібридні війни як загроза людству 11

Висновки 15

Література 16

Вступ

Глобальні проблеми людства — це проблеми, які торкаються життєвих інтересів всього населення планети та вимагають для свого вирішення спільних зусиль усіх держав світу.

Від вирішення глобальних проблем сучасності залежить подальше існування цивілізації.

Глобальні проблеми породжуються нерівномірністю розвитку та протиріччями соціально-економічних, політико-ідеологічних, соціо-природних та інших процесів суспільства.

Перелік глобальних проблем не є постійним, і з розвитком людської цивілізації змінюється, уточнюється їхня пріоритетність, зароджуються нові глобальні проблеми.

Сьогодні безпека кожної людини залежить не тільки від її особистої поведінки, а й від глобальних ризиків та загроз. Тому знати глобальні проблеми та розуміти міру своєї участі у їх вирішенні – частина утворення для сталого розвитку

В умовах, коли світ стикається з низкою взаємопов'язаних глобальних криз і конфліктів, які мають кумулятивний ефект, у світі виникають проблеми, описані на порядку денному у сфері сталого розвитку на період до 2030 року. У цьому документі зазначається, що внаслідок війни в Україні злетіли ціни на продовольство, паливо та добрива. Це призвело до збоїв у логістичних ланцюжках та глобальній торгівлі, а також викликало потрясіння на фінансових ринках.

Згідно з поточними оцінками, війна може призвести до зниження темпів глобального економічного зростання на 2,9 відсоткового пункту, а також негативно позначитися на наданні допомоги з метою розвитку найбідніших країн світу.

На тлі пандемії COVID-19 та війни, в Україні загострюються енергетична, гуманітарна та біженська кризи, причому все це відбувається в контексті можливостей виникнення ядерного конфлікту, що ставить під загрозу існування людства.

Таким чином, актуальним э осмислення впливу цих глобальних викликів на майбутній світовий порядок.

1. Пандемія COVID-19 та її вплив на світову ситуацію

У світовій історії відомі випадки страшних пандемій, таких як чорна віспа, чума, холера та інших, які забрали мільйони життів і вплинули на розвиток багатьох країн. Першою пандемією вважається Юстиніанова чума (551-580 рр.), яка з Єгипту поширилася на всю територію цивілізованого світу та призвела до страшних наслідків та людських жертв (100 млн людей).

У світовій історії чума (відоміша як «чорна смерть») неодноразово «косила» багато країн і народів. Так, занесена зі Східного Китаю в XIV столітті чума пройшлася фактично по всій Європі, забравши понад чверть всього населення. Сьогодні про цю страшну епідемію свідчать у низці європейських країн – чумні стовпи (так звані Маріанські стовпи). Вони є релігійними пам'ятниками в стилі бароко з піднесеною статуєю Діви Марії. Їх можна зустріти у Мюнхені, Відні, Празі, Римі та інших містах. Чума, як і інші пандемії, вважалася Божою карою за гріхи людства, і колони споруджувалися на знак подяки Божої Матері за припинення мору. Згодом чума неодноразово нагадувала про себе аж до ХХ століття, коли було створено протичумну вакцину.

Однак пандемія коронавірусу відрізняється тим, що відбувається в XXI столітті, коли людство на відміну від попередніх століть перебуває у вищій точці свого цивілізаційного та технологічного розвитку.

Першим міжнародним викликом пандемії стало закриття деякими країнами міжнародних кордонів та запровадження нових правових норм щодо в'їзду та виїзду своїх громадян, а також іноземців. Крім міжнародних кордонів пандемія вплинула на регіональну ситуацію у низці країн. У Європейському союзі почали складати списки «неблагополучних країн», або «червоних зон», в'їзд до яких заборонено або не рекомендовано через погіршення ситуації з коронавірусом.

Поступово ми маємо ще одну нову реальність. Для забезпечення міжнародної мобільності під час перетину кордонів почали вводитися нові документи – «паспорт здоров'я» або «довідка про відсутність коронавірусу». Таке правило стало нормою та умовою, до якої доводиться звикати.

Поступово в деяких країнах «ковидна криза» стала перетворюватися на гостре правове та соціальне питання. У низці європейських країн та США прокотилися хвилі демонстрацій «коронаскептиків» проти введених епідеміологічних обмежень, які порушують їх конституційні права.

Крім того, СOVID-19 вкинув світову економіку в найважчу рецесію з часів Другої світової війни.

Найбільш глибокий спад спостерігався в країнах Латинської Америки та Карибського басейну (7,2 %), далі йдуть Європа та Центральна Азія (4,7 %), Близький Схід та Північна Африка (4,2 %), Африка на південь від Сахари (2 ,8%), Південна Азія (2,7%), Східна Азія та Тихоокеанський регіон (0,5%).

Українська економіка також знизила показники ВВП у зв'язку з пандемією на 3.2 %.

Також криза пандемії стала причиною великих загальносвітових економічних та фінансових проблем, зниження глобальної ділової активності, наслідком яких стане подальше зростання бідності та безробіття.

Пандемія коронавірусу викликала серйозні потрясіння, які торкнулися таких сфер, як авіаційне та залізничне сполучення, охорона здоров'я, торгівля, сфери послуг, туризм, готельний та ресторанний бізнес, діяльність закладів масової культури (театри, концертні зали, музеї, виставкові комплекси, міські парки тощо). Крім того, вона дуже негативно позначилася на доступі до шкільної та вузівської освіти, медичної допомоги та розвитку людського капіталу.

Ми стаємо сьогодні свідками унікального явища, коли пандемія коронавірусу повністю змінює світ. Багато що перекладається у формат інтернет-обслуговування та дистанційного спілкування. Коронавірсна криза створює нові професії та форми діяльності. Дистанційна робота, або «віддалення», стає новою нормою для роботи державних, освітніх та культурних установ. Багато музеїв вже активно впроваджують лекційні цикли (в онлайн-форматі) та віртуальні інтернет-екскурсії.

Крім того, ми спостерігаємо процес «зміни поколінь», коли «поколінню 65+» за медичними показаннями під час пандемії рекомендовано лише дистанційний формат роботи, що здебільшого не влаштовує роботодавців. Чи впорається молоде покоління зі своєю роботою без старших наставників, а може, просто «переробить світ по-своєму»? Це теж досить складне питання, що залишається без відповіді.

Далі, розглянемо одну з ситуацій, що виникли через пандемію, найбільш знайому для сучасної цивілізації. Це перехід на дистанційне навчання чи дистанційну роботу. Саме завдяки йому відбулися якісні та досить глибокі зміни у комунікації та соціальному розвитку суспільства. Незважаючи на численні мінуси та скарги, цей перехід приніс багато користі для соціального просування.

Звісно, спочатку виникли проблеми (зокрема й психологічного характеру): відсутність спілкування, здорової конкуренції, можливості звернутися за допомогою швидко та безпосередньо, недостатня продуктивність тощо. Однак, виходячи з людської природи, адаптивні властивості людини показали їй шляхи та можливості швидкого вирішення проблем. Так, людство швидко вийшло із шокового стану. Більше того, люди помітили позитивне у самоізоляції та роботі на дистанції.

Перший і, напевно, один із найзначніших плюсів ситуації в пандемії – це економія часу. За статистикою, у середньому люди витрачають по 2 години на день на дорогу до навчання або до роботи. Перейшовши на дистанційне навчання або дистанційну роботу, ми заощадили приблизно 10-12 годин на тиждень, а це приблизно 625 годин на рік, які можна витратити на свій розвиток, відпочинок і, найголовніше, на мрію. Також варто відзначити, що людина отримала можливість працювати в тих умовах, в яких їй комфортніше.

Перехід на дистанційне навчання, позбавивши можливості спілкуватися з одними, подарував можливість спілкування з іншими, прибравши конкуренцію, зекономив нерви багатьом і дозволив навчатися, віддаватись науці та здобувати знання. Крім того, онлайн-життя дозволило людям з різних регіонів мати однакові можливості та зробило освіту більш доступною. Наприклад: навчатися у викладачів із високою професійною кваліфікацією, консультуватися з провідними фахівцями, причому не лише вітчизняними, а й зарубіжними. З цієї точки зору можна припустити, що без пандемії людство навряд чи змогло б перевести 90% професій в онлайн-режим, що справді створило різкий стрибок у соціальному розвитку.

Крім переходу в онлайн-простір, карантин та пандемія прискорили та розширили розвиток технологій. За даними дослідників, понад 40% компаній вкладають більше коштів із бюджету в роботизацію та автоматизацію виробництва. У зв'язку з цим надалі деякі професії зживуть себе, оскільки їхні обов'язки виконуватиме робототехніка. Тим самим людина не лише зможе запобігти захворюванням, а й зменшить кількість людей, задіяних на важких роботах.

Пандемія вплинула і на духовне життя людей, передусім діяльність релігійних установ (церквей, синагог, мечетей). З'явилися тимчасові зміни у правилах ведення релігійних обрядів з урахуванням карантинних заходів, які не завжди викликали розуміння представників різних релігій і навіть призводили до конфліктів. Для православної церкви в Україні пандемія стала часом духовного випробування та зміцнення віри. Сьогодні, коли у нас храми знову відкриті, стає очевидною цінність очного духовного та літургійного спілкування. Отже, цей непростий досвід став духовним уроком для нас.

Головний висновок полягає в тому, що пандемія формує новий світ – світ віртуального та дистанційного спілкування, а отже – нові види діяльності та потреби людства. Сьогодні ми говоримо про новий світоустрій XXI століття, що формується, який надасть нові можливості для розвитку людства. Однак треба визнати, що пандемія коронавіруса – це найпотужніший виклик часу, що створює нові горизонти та перспективи. Очевидним залишається лише одне – світ вже не повернеться в «докоронавірсуний час».

Пандемія випробувала здатність міжнародного співтовариства реагувати на нові універсальні виклики як на глобальному, так і на місцевому рівнях. дослідниками були коротко описані відповідні уроки, витягнуті з пандемії:

– необхідно розширювати дію та забезпечувати суворе дотримання норм міжнародного гуманітарного права для захисту цивільних осіб, особливо у зонах конфліктів;

– медична допомога та засоби захисту (включаючи вакцини) мають бути доступними для всіх;

– заходи боротьби з пандемією що неспроможні обмежуватися лише питаннями охорони здоров'я, а мають бути спрямовані на боротьбу з найширшим спектром її вторинних наслідків;

– доки хоч хтось перебуває у зоні ризику, від пандемії не застрахований ніхто;

– заходи щодо боротьби із захворюванням повинні охоплювати і найбільш уразливі категорії людей, і віддалені райони;

–будь-які надзвичайні заходи щодо боротьби з пандемією та її розповсюдженням повинні бути обмеженими у часі, носити недискримінаційний характер та вводитися пропорційно до потреб охорони здоров'я;

– ключовий фактор успіху профілактичних заходів та вакцинації – довіра та підтримка з боку громадськості.

З цієї точки зору пандемія коронавірусу продемонструвала низку недоглядів, багато з яких виявилися обумовленими факторами політичного характеру.

Тому для забезпечення здоров'я всього населення планети необхідно визнати, що переслідування вузьких національних інтересів наражає світове співтовариство на реальну небезпеку.

Інфекційне захворювання, що легко поширюється, не можна утримати в межах національних кордонів. Боротьба з ним вимагає від країн спільних зусиль, обміну інформацією про виявлені випадки зараження, геном вірусу, поширення захворювання та нові методи лікування.

2. Гібридні війни як загроза людству

Під «гібридною війною» розуміють новітні методи ведення війни, де основний наголос для захоплення та підпорядкування території тієї чи іншої держави робиться на інформаційні, кібернетичні та електронні технології у поєднанні з різними економічними санкціями та діяльністю спецслужб, на наданні підтримки місцевим опозиційним силам, опору на екстремізм та тероризм, корупційну систему, в цілому на розпалювання етнічних конфліктів. Особливістю «гібридної війни» є стирання кордонів, які визначають, чи це війна, чи одна з форм політичного, економічного чи ідеологічного протистояння.

Основна мета «гібридної війни» полягає у втручанні у внутрішні справи будь-якої держави шляхом використання певних ресурсів та технологій, у заміні неугодної влади, у розширенні конфронтації всередині країни та на міжнародному рівні, та загалом у порушенні розвитку держави як самостійного суб'єкта.

Проблема таких війн важлива тим, що поряд із звичайним комплексом сучасних викликів та загроз національній безпеці, ефективність невійськових способів досягнення політичних та стратегічних цілей у багато разів перевершують військові засоби та не мають тих значних руйнівних наслідків. Такі спроби втручання у внутрішні справи держав добре видно на сьогоднішньому прикладі дій Росії щодо Молдови, Казахстану.

При цьому гібридна війна має на увазі використання цілого ряду методів, що виходять за рамки цивілізованої політики, зокрема тероризм та екстремізм.

Під тероризмом розуміється ідеологія насильства та практика на прийняття рішення органами державної влади, органами місцевого самоврядування або міжнародними організаціями, що пов'язана з залякуванням населення та іншими формами протиправних насильницьких дій.

Тероризм переслідує свої певні цілі, серед яких пропаганда та поширення своїх ідей, заклик до здійснення терористичної діяльності, вербування, озброєння, навчання та організація незаконних збройних формувань, а також організація, планування, підготовка, фінансування та реалізація безпосередньо терористичних актів.

Ще одна із складових методів ведення «гібридної війни» – екстремізм, що передбачає насильницьку зміну основ конституційного ладу та порушення цілісності держави; громадське виправдання тероризму; порушення соціальної, расової, національної та релігійної ворожнечі, шляхом пропаганди винятковості та переваги або навпаки, неповноцінності людини за різними ознаками; порушення прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина залежно від її соціальної, расової, національної, релігійної приналежності; масове поширення свідомо екстремістських матеріалів.

У наші дні відзначається подальша консолідація, взаємодія та координація дій терористичних та екстремістських організацій із застосуванням новітніх комп'ютерних технологій, загалом медіаструктури.

Дієвим елементом «гібридної війни», який ефективно проявив себе, є інформаційна війна або інформаційно-психологічна. Ця складова стала використовуватися в «гібридних війнах» відносно недавно, що пов'язано з різким розвитком інформаційних технологій та їх величезним охопленням населення. Хоча окремі елементи інформаційної війни застосовувалися протягом усієї людської історії, починаючи з античності.

Інформаційно-психологічна війна – це цілеспрямований вплив інформацією (усною, друкованою, відео) на свідомість та емоційно-вольову сферу людей, тобто це боротьба сторін за досягнення переваги над противником у своєчасності, достовірності, повноті отримання інформації, швидкості та якості її переробки та доведення до виконавців.

Інформаційна війна має на увазі узгоджену діяльність з використання інформації як зброї для ведення бойових дій не тільки на реальному полі битви, а й в економічній, політичній та соціальній сферах.

Область дії інформаційних воєн включає:

1) інфраструктуру систем життєзабезпечення держави – телекомунікації, транспортні мережі, електростанції, банківські системи тощо;

2) промисловий шпигунство – розкрадання патентованої інформації, спотворення чи знищення особливо важливих даних, послуг; збирання інформації розвідувального характеру про конкурентів тощо;

3) зламування та використання особистих паролів державних персон, ідентифікаційних номерів, банківських рахунків, даних конфіденційного плану, виробництво дезінформації;

4) електронне втручання у процеси командування та управління військовими об'єктами та системами, «штабна війна», виведення з ладу мереж військових комунікацій;

5) всесвітню комп'ютерну мережу Інтернет та інші.

Інформаційно-психологічна війна, яка в наші дні стала складовою «гібридної війни», не знає кордонів, вона широко застосовується Росією в її протистоянні з Україною та іншими демократичними країнами.

Істотною рисою «гібридних війн» є зневага всіма нормами моралі та моральності, використання найбрудніших соціальних технологій, що включають поширення чуток, брехні, наклепу, спотворення фактів, фальсифікацію історії. Ця війна втягує в антагонізм все населення і охоплює всі сфери життя.

Сьогодні «гібридні війни» є однією з найбільш актуальних загроз міжнародній безпеці. Дане явище вимагає подальшого осмислення, якіснішого вивчення його в цілому, уважного дослідження складових елементів, а також вироблення способів запобігання. Забезпечення національної безпеки України залишається найважливішим і першочерговим завданням.

Упродовж восьми років Росія вела гібридну війну проти України. В результаті ця війна переросла у 2022 році у пряму збройну агресію з можливістю повномасштабної світової війни з використанням ядерної зброї.

Таким чином, гібридні війни становлять серйозну небезпеку і несуть загрозу існування людської цивілізації.

Висновки

Таким чином, у ситуації пандемії COVID-19 можна виділити ряд взаємопов'язаних аспектів: пандемія як епідеміологічне явище, пов'язане з появою та поширенням нового коронавірусу; як медичне явище, пов'язане із медичними заходами боротьби з коронавірусом; як соціально-політичне явище, обумовлене рішеннями та заходами органів влади всіх рівнів; як соціально-економічне явище, пов'язане з обмежувальними заходами, що спричинили спад як національних, так і світових економік; як культурне явище, суть якого полягає у зміні повсякденних звичних практик та поява нових, раніше відсутніх або не затребуваних; як екзистенційне явище – набуття масового досвіду, пов'язаного із хворобою та її наслідками, переживаннями за близьких, переживання втрат.

Що стосується гібридних війн, то в результаті широкомасштабних процесів і тенденцій, що відбуваються в останні десятиліття в умовах глобалізації та інформаційної революції, більш менш помітним метаморфозам піддаються форми, методи, засоби і, відповідно, трактування національних інтересів і національної безпеки. Якщо протягом усієї попередньої історії людства головним інструментом виконання їх забезпечення вважалася збройна міць, то в нинішніх умовах поряд з нею все більшого значення набувають інші форми, методи та засоби. Все більшої ваги набувають такі складові так званої «гібридної війни», яка за своїми наслідками можна порівняти зі звичайними військовими конфліктами, стимулюючи їх виникнення і формуючи загрози для всього світового порядку.

Використані джерела

1. Анатомія російсько-українського конфлікту (2014–2022 рр.) в епоху гібридних війн. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/node/5937
2. Пандемія COVID-19 в Україні та світі https://www.radiosvoboda.org/a/30466101.html
3. Пандемія коронавірусу: уроки для людства та України. https://www.radiosvoboda.org/a/pandemiya-koronaviruskarantyn-vysnovky/30500165.html
4. Полумієнко С. К. Гібридна війна, її окремі передумови, стратегії та наслідки / С. К. Полумієнко // Вісник Національної академії наук України. - 2017. - № 8. - С. 72-82. -
5. Рущенко І. П. Гібридна агресія та громадянський спротив у Харкові 2014 р.: уроки першої фази російсько-української війни / І. П. Рущенко, Ю. І. Рущенко // Український соціум. - 2016. - № 3. - С. 88-99.
6. Тараненко М. М.  Гібридна війна в Україні: історія та сучасність / М. М. Тараненко // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Політологія. Соціологія. Право. - 2016. - № 3-4. - С. 190-200.