Розробка "Українська революція 1917-1921 років в грошових знаках"

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

 «ОРЛІВЩИНСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС «ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ЗАКЛАД – ДОШКІЛЬНИЙ ЗАКЛАД» НОВОМОСКОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота

учасника  Всеукраїнського конкурсу

«Об’єднаймося ж, брати мої»

в номінації “Історія України і державотворення ”

учениці 9 класу

Чуб Маргарити

 

 

 

Вчитель історії:  Резниченко Олег Володимирович

 

 

с.Орлівщина - 2017 рік

 

Зміст

Вступ            ст..2

1. Грошові знаки впроваджені Українською Центральною Радою ст..3

 2. Українські грошові знаки за гетьмана П.Скоропадського  ст..7

 3.Українські гроші за правління Директорії     ст..19

4.Список використаних джерел та архівних документів   ст..25

 

Вступ

 

Формування української державності пройшло довгий історичний шлях. Створення першої Української незалежної держави – Української Народної Республіки. Це був сміливий революційний крок українських патріотів-націоналістів, керівником яких на той час виступив український історик та політик Михайло Грушевський.

 Важливим кроком встановленні кожної незалежної держави є формування власної національної валюти так і в формуванні перших кроків новоствореної Української Народної Республіки було встановлення власної української грошової одиниці.

  Спочатку проголошення Української Народної Республіки українська влада зіткнулася з проблемою нестачею грошей необхідної для господарських потреб держави.

 Плануючи самостійно розпоряджатися своїми фінансами, провідники автономної Української республіки,  не ставили у 1917 р. на порядок денний організацію власної національної грошової одиниці розраховуючи використовувати кошти петроградського Тимчасового уряду.

Центральна Рада у липні 1917 р. "Статутом Вищого Управління Україною" визначила права і обов'язки свого уряду в цій сфері:

«§ 11. Генеральний Секретаріят передає на затвердження Тимчасового Уряду тимчасові фінансові обрахунки видатків на потреби України, які розглянула і ухвалила Центральна Рада.

§ 12. Тими коштами, які надходять на рахунок Центральної Ради, роспоряджується Генеральний Секретаріят по бюджету, ухваленому Центральною Радою".

Та кошти від Тимчасового уряду або не надходили зовсім, або надходили у вкрай мізерній кількості.

Жовтнева революція 1917 року у Росії підштовхнула  Українську Центральну Раду до організації власного бюджету і податкових зборів, а коли 4 грудня Рада Народних Комісарів зовсім припинила грошові надходження до України, Центральна Рада була змушена започаткувати національну фінансову систему та фінансові заклади.  Виникла необхідність створення власної, незалежної, національної валюти Української Народної Республіки.

Грошові знаки Української народної республіки за діяльність Української Центральної Ради»

Після проголошення в листопаді 1917 року Третім універсалом утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада зініціювала розробку національної валюти. Спершу грошова одиниця УНР отримала назву «карбованець», вартість якого дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 грама золота). Першою банкнотою була купюра в 100 карбованців, на ній був вказаний 1917 рік, а в обіг вона увійшла з 5 січня 1918 року.

Ще влітку 1917 р. Михайло Грушевський оголосив конкурс на кращі ескізи українських паперових грошей. У цьому конкурсі взяли участь такі відомі художники, як Г. Нарбут, А. Середа, Г. Золотов, О. Красовський, М. Романовський. Тоді ж на герб України були запропоновані тризуб із хрестом, зображення козака з мушкетом. Художник Георгій Нарбут (1886 — 1920), ім’я якого тісно пов’язане з епохою відродження українського національного мистецтва, вивчаючи давні монети, вибрав тризуб із хрестом. Саме він і був зображений на перших українських паперових грошах.

Загальний обсяг емісії було встановлено на суму 500 млн. карбованців. Започаткували її білетом з номіналом у 100 карбованців. У народі ці 100

карбованців назвали «горпинками», — мабуть, через орнамент, який часто траплявся на жіночих фартушках (українці називали фартушки «горпинками»).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«100 карбованців 1917 року – аверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«100 карбованців 1917 року – реверс»

 

Із-за толерантності до народів, які проживали на території України уряд УНР на зворотні реверсній стороні друкував назву на 4 мовах: українській, російській, польській, єврейською.

Гроші пішли в обіг блискуче, маючи однакову вартість зі старими російськими. Економісти вважали, що якби не прив’язка до російського рубля, то вони навіть були б вищі за курсом.

 

 

Після підписання Брест-Литовського мирного договору і повернення Центральної Ради до Києва, 1 березня 1918 р. гривня стала основною грошовою одиницею. Але із-за недостатньої кількості грошей в обігу у Києві Український державний банк почав друкувати тимчасові розрахункові білети, які надійшли в обіг ще до появи банкнот закордонного друку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«100 карбованців 1918 року – аверс»

Так і відбулася ІІ емісія Центральної Ради (починаючи з 6 квітня 1918 р.). Були випущені паперові гроші у 100, 200, 400, 500 і 1000 крб., з водяними знаками, на високоякісному папері.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«100 карбованців 1918 року – реверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«25 карбованців 1918 року, аверс, реверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

30 березня 1918 р. вийшов закон про випуск паперових грошей номіналами у 5, 10, 25 і 50 крб. (загальною вартістю на 100 млн. крб.) Планувалося, що їх обіг буде більш-менш тривалим (до 1.03.1924 р.). 5 і 10 крб. так і не були випущені, 25 крб. з’явилися 6.04.1918 р., 50 крб. («лопатки»)— пізніше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«50 карбованців 1918 року, аверс, реверс»

 

 

Грошові знаки Української держави за правління

гетьмана П. Скоропадського

29 квітня 1918 р. відбувся з’їзд вільних хліборобів, на якому, не без допомоги німців та австрійців, гетьманом України було обрано Павла Скоропадського (1873 —1945). Він же й проголосив країну Українською Державою, розігнавши перед цим Центральну Раду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«1000 карбованців 1918 року введені за правління гетьмана П.Скоропадського та отримали назву – Гетьманки» /аверс та реверс/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

31 травня 1918 р. гетьман Скоропадський віддав наказ про запровадження нових паперових грошей — гривень. Друкувалися вони у Берліні, оскільки були замовлені в Німеччині ще Центральною Радою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«50 гривень 1918 року з купонами»

Один карбованець містив 17,424 долі щирого золота і ділився на 200 шагів. Спершу шаги окремо в обігу не з’явились через їхню тимчасову натуральну відсутність. У березні 1918 року в Україні виникла нова грошова одиниця – гривня, що становила половину карбованця і ділилася на 100 шагів.

5 серпня 1918 р. з’явились перші паперові гривні. Це були 3,6 — відсоткові облігації внутрішньої позики й називалися «Білетами Державної Скарбниці» номіналом у 50, 100, 200 та 1000 грн. Такі білети друкувалися з 8 купонами (по 4 з кожного боку банкноти). Художник Георгій Нарбут був автором ескізів. Спочатку планувалося використовувати ці білети як облігації для внутрішньої позики, проте через брак грошей у серпні 1918 р. уряд наказав використовувати їх як гроші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«100 гривень 1918 року з купонами»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«200 гривень 1918 року з купонами»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«1000 гривень 1918 року з купонами»

Четвертий універсал запровадив також золоту та срібну гривню і монети – 1, 2, 5, 10, 20 і 50 шагів. У квітні того ж року Народне міністерство фінансів УНР отримало право випуску поштових марок, що входили до категорії нерозмінних на дорогоцінні метали паперових грошей.

Проектував марки-шаги український графік Георгій Нарбут. В обігу вони з’явились у липні 1918 року із зображенням тризубу (10, 40 і 50 шагів), українця (20 шагів) та українки (30 шагів), оформлені рослинним орнаментом. На марці у 30 шагів була зображена жіноча голова, прикрашена віночком з квітів і розташована у рамках восьмикутника. Щоправда, на той час, коли марки-шаги з’явилися в обігу, Української Народної Республіки вже не існувало, а на зміну їй 29 квітня 1918 року постала Українська Держава на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським.

Шаг дорівнював половині копійки і був виготовлений на грубому негумованому папері білого або жовтявого кольору без водяних знаків у п’яти номіналах: 10, 20, 30, 40 і 50 шагів..

За Центральної Ради розмінна монета у вигляді марок-шагів ще не була випущена у обіг, а лише перебувала у процесі виготовлення. На перший погляд марки-шагівки і розмінні монети між собою не відрізнялися, адже виготовлялися матрицями з однакових кліше – цинкових плит. Спершу їх друкували у Києві, а згодом (до грудня 1919 року) – в одеській друкарні Юхима Фесенка. Проте відмінності між ними були. Розмінні марки-шаги друкувалися на грубому папері і на звороті у рамці з тонких та товстих (10, 20 шагів) або лише з товстих рисок (30, 40, 50 шагів) було зображено тризуб та надпис у чотири ряди: “Ходить нарівні з дзвінкою монетою”. Крім того, розмінні марки-шаги виготовляли із зубкуванням, а поштові, окрім 400 перших аркушів, без нього.

 

 

 

 

 

«Марки-шаги – дрібні паперові гроші 1918 року»

Марки-шаги з’явились в обігу 18 липня у Києві, а згодом й по всій Україні. За Гетьманату розмінних одиниць було випущено на суму більше 12 мільйонів карбованців, що за різними оцінками становило від 71,5 до 106 мільйонів марок.

Розмінні марки-шаги значно полегшили проблему нестачі дрібних грошей. Про фальшування поштових марок жодних відомостей немає, а от розмінні одиниці, номіналом у 40 і 50 шагів, підробляли у Бердичеві, Білій Церкві, Житомирі тощо. Фальшовані марки зовні виглядали ідентично оригіналам, лише не мали зубкування чи напису на звороті.

Після падіння Гетьманату 14 грудня 1918 року марки-шаги активно випускав уряд Директорії. Однак невдачі української армії у війні проти більшовиків і денікінської Добровольчої армії звузили територію УНР до “трикутника”, окресленого річками Дністер, Південний Буг та Збруч, а тому зменшився й обсяг обігу та маси марок-шагів. Загальний катастрофічний стан війська УНР на чолі з Симоном Петлюрою і повна руйнація господарської системи, зокрема й фінансової, змусили український уряд у Кам’янці-Подільському вдатися до необмеженої емісії грошових знаків.

«Марки – шаги – фашильві підробки 1918 року»

Шаги 1918 року випуску. Дизайнери графіки Антон Середа та Георгій Нарбут.

Наприкінці 1920 року УНР випустила нові розмінні марки гривневої вартості. На марці у 20 гривень було зображення Тараса Шевченка з автопортрета 1860 року, яке виконав Іван Крамськой, а на 40 гривнях – малюнок Симона Петлюри. Тоді ж були випущені марки із зображенням погруддя Богдана Хмельницького з булавою в руці на 10 гривнях, портретом Івана Мазепина 15 та гірки святого Володимира у Києві та 100 гривнях, які, однак, не встигли потрапити в обіг через прихід на Україну більшовиків. Така ж доля спіткала і марки 1920-1921 року, виконані українським художником Миколою Івасюком: “Дівчина з прапором” (2 гривні), “Хата Шевченка” (3 гривні), “Павло Полуботок” (30 гривень), “Бандурист” (50 гривень), “Козацькі чайки” (80 гривень) і “Вітряний млин” (200 гривень).

Але незважаючи на велику кількість випущених знаків, в обігу перебувало дуже мало грошей. Відсутність регулярного сполучення між регіонами, нестача товарів призводили до осідання грошей, переважно на селі. Всі вони офіційно мали один курс: один рубль усіх російських випусків дорівнював одному карбованцю українських та одному карбованцю місцевих емісій, хоч на практиці було зовсім не так. Тому в Україні процвітали спекуляція грошима, гра на курсах.

 

Уряд гетьмана не наважився на головне: не впровадив українську грошову одиницю як власну валюту і не визнав російську валюту іноземною. А вже у травні почалася емісія поштових марок-грошей, про які йшлося вище. Проте внаслідок скорої інфляції вартість марок упала. Тому у закладах торгівлі їх в’язали по 100 штук разом. В таких «в’язанках» вони були в обігу до кінця 1919 року, а подекуди і пізніше.

У серпні-вересні 1918 року в Україну почали надходити перші партії грошей, надрукованих в Німеччині.

Випуск гривень у обіг Київською конторою Державного банку розпочався тільки 17 жовтня 1918 року. Надруковано було відразу 6 номіналів: по 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень (1000 і 2000 гривень уряд змушений був замовити через тогорічну інфляцію). Причому тільки на двох останніх була офіційна назва України за часів гетьманату — «Українська Держава». На перших чотирьох вона називалась «Українська Народна Республіка». Так сталося, що проекти цих грошей було зроблено ще за часів Центральної Ради (автори проектів: знака у 2 гривні — В. Кричевський, знаків у 10, 100, 500 гривень — Г. Нарбут).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«2 гривні 1918 року, аверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

« 2 гривні 1918 року, реверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

« 10 гривень 1918 року, аверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«10 гривень 1918 року, реверс»

Згідно з договором між Україною і Німеччиною, остання мала виготовити до 1 січня 1919 р. українські державні кредитові білети на суму 11500 млн. гривень. Крім того, продовжувати друкувати і знаки державної скарбниці у 25 і 50 карбованців без змін у оформленні.

В оформленні цих гетьманських паперових грошових знаків були використані мотиви з української народної творчості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

« 100 гривень 1918 року, аверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«100 гривень 1918 року, реверс»

Розглядаючи 100 гривень, бачимо овальний вінок з українських овочів, плодів і квітів. Посередині банкноти — тризуб. По боках дві фігури: ліворуч — селянка з серпом і снопом в національному одязі. Праворуч — робітник у фартусі поверх селянського українського одягу з молотом, обвитим лавром. Знак у 100 гривень розміщений у незвичайній сітці у вигляді рамки. Реверс прикрашають 2 колонки, над колонками — квіти. В центрі банкноти розміщено лавровий вінок, в середині якого — тризуб.

У центрі білета в 500 гривень — зображення жіночої голови, яка символізує «Молоду Україну». Таку алегорію можна було бачити до цього на марці в 30 шагів, виконаній також Георгієм Нарбутом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«500 гривень 1918 року, аверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«500 гривень 1918 року, реверс»

Останні два білети у 1000 і 2000 гривень виконав Іван Мозалевський. На 1000 гривнях бачимо давній герб Києва. У центрі — лавровий вінок, взятий з панегірика «Вперше на жалостний погреб зацного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного 1622 г.». Банкнота у 2000 гривень схожа на першу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«1000 гривень 1918 року, аверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

« 1000 гривень 1918 року, реверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«2000 гривень 1918 року аверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«2000 гривень 1918 року, реверс»

 

Після листопадових революцій в Автрії та Німеччині, окупаційний режим в Україні, а за ним і гетьманський уряд Скропадського був повалений.

 

 

 

 

 

Грошові знаки за правління Української Директорії

Вночі 14.11.1918 р. в Білій Церкві було створено Українську Директорію, яка через місяць увійшла до Києва. Народними міністрами фінансів стали Василь Мазуренко та Борис Мартос, згодом — Михайло Кривецький, потім знову Борис Мартос.

Війна з радянською Росією та українською радянською владою потребувала великих коштів. Тому уряд продовжував випускати великі суми грошей, практично не стабілізуючи грошової системи.

У Києві Директорія використовувала запаси грошей, випущених ще урядом Центральної Ради і гетьмана, а також російські рублі. Німецькі марки та австрійські крони були в обігу серед населення як необов’язкові, разом з ними курсували і бони міст та сіл України.

Згодом Директорія переїжджає у Вінницю, звідти до Тернополя, потім до Станіслава (Івано-Франківська). У Станіславі були виготовлені банкноти номіналом у 5 гривень. Вони були надруковані поспіхом, тому на окремих у слові «гривень» пропущено літеру «р». 5 гривень друкувалися з водяним знаком («гриби») на сірому папері.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«5 гривень 1918 року, аверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«5 гривень 1918 року, реверс»

 

22 серпня 1919 року було оголошено, що так звані совітські гроші не визнаються законними платіжними знаками в УНР. А 23 серпня вийшло розпорядження міністра фінансів Б.Мартоса та директора Кредитової канцелярії В.Сапицького, яке остаточно встановило порядок грошового обігу в Україні. Згідно з ним на теренах УНР продовжували бути в обігу «царські» гроші номіналами у 100 рублів та нижче за зниженим курсом, розмінні марки та бони з номіналом у копійках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Перші 10 карбованців 1919 року надруковані в Києві більшовиками»

 

 

 

У Кам’янці-Подільському Директорія випустила в обіг купюри номіналом у 10, 25, 100, 250 і 1000 крб. (а також станіславські п’ять гривень). Інші (100, 250 і 1000 крб.) були виготовлені з кліше, які, своєю чергою, були заготовлені ще при Скоропадському. Крім перелічених банкнот, тривав також випуск знаків попередніх зразків. Згідно з домовленістю між урядом Директорії та німецькою фірмою «Юнкерс», літаки фірми впродовж червня — листопада регулярно доставляли віддруковані ще на замовлення попередніх урядів гривні за маршрутом Бреслау — Кам’янець-Подільський. Але грошей однак бракувало.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«10 карбованців, 1919 року, Кам’янець-Подільськ, аверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«10 карбованців, 1919 року, Кам’янець-Подільськ, реверс»»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«25 карбованців, 1919 року, Кам’янець-Подільськ, аверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«25 карбованців, 1919 року, Кам’янець-Подільськ, реверс»

У жовтні 1919 року в Кам’янці-Подільському в обіг вийшла банкнота у 25 крб. Виготовили її за ескізом Антона Приходька, хоча певний час вважали, що автор малюнка Олександр Красовський. З лицьового боку вгорі — дата «1919». У центрі «25 карбованців» — «козак з мушкетом», а ще вище — «тризуб» і текст «Знак Державної Скарбниці». Підпис Директора Державної Скарбниці — «Лебедя-Юрчика». Праворуч по вертикалі надрукована серія і номер.

Зворотний бік схожий на 25 карбованців, випущених у Києві Центральною Радою. Середину займає овал з зображенням жіночої і чоловічої голів, угорі над ними — «25 карбованців». Внизу — «Фальшування карається по закону». Рослинний орнамент. Водяний знак «зірки».

100 крб. (малював Г. Нарбут) були двох видів. Один друкувався на папері з водяними знаками «зірки», другий — на папері з «грибами». На аверсі на алонжі (біле поле) була тиснена печатка із зображенням Богдана Хмельницького, через що в народі ці гроші прозвали «Богданівками». На реверсі: в центрі — «козак з мушкетом», ліворуч у картуші книги, праворуч — циркуль, шестерня. Вгорі над ними текст: «Сто карбованців».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«250 карбованців, 1919 року, Кам’янець-Подільськ, аверс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«250 карбованців, 1919 року, Кам’янець-Подільськ, реверс»»

Українськими урядами за період від кінця 1917 р. до кінця 1920 р. випущено українських грошей на суму 19,5 млрд. гривень (у карбованцях — 9,75 млрд.) В обігу були 24 різних паперових грошових знаки. Ці банкноти були досить гароно оформлені, майже в кожній присутній український стиль бароко та модернізму. Проте слід зазначити, що як на міжнародній біржі, так і на внутрішньому ринку курс української валюти постійно коливався, цьому передувала не стійка політична ситуація в якій опинилася молода, незалежна Українська держава.. Становище самої держави було невизначеним до кінця, непевним.

За короткий період «незалежності» Україна робила відчайдушні спроби провадити свою самостійну фінансову політику, що реально ставило б її в ряд економічно спроможних європейських держав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Гай-Нижник П.П. Марки-шаги – грошові знаки державної України 1917–1920 років  //Фінанси України. – 1997. – №4. – С.112–114

 

2.Дмитрієнко М. Ф.  Грошовий обіг в Україні 1917—1920 //Енциклопедія історії України: у 10т. редкол.:В.А.Смолій(голова) та ін.;Інститут історії України НАН України.—К.:Наук. думка, 2004.— Т.2: Г—Д.— С.223.

 

3.Віталій Черноіваненко. Історія паперових грошей України 1917—1920 років.Дзеркало тижня, №37 (361) 22— 28 вересня 2001.

 

4.Петро Кагуй. Сайт «Радіо Свобода» стаття за 12.11.2016

 

5.Гай-Нижник П.Запровадження гривні в УНР і емісійна політика уряду у 1918 р. // Київська старовина. – 2007. – №2. – С.109–129.