Уроки № 61, 62

Тема: Відокремлені означення.

Мета: узагальнити й систематизувати знання про відокремлення означень; удосконалювати вміння вирізняти відокремлені означення в реченнях, правильно інтонувати речення з ними, вживати розділові знаки в реченнях  із відокремленими означеннями; виховувати  любов до природи, розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять, естетичний смак, емоційну сферу.

Тип уроку:  уроки  узагальнення  і систематизації  вивченого.

Обладання: роздавальний матеріал, підручник.

Хід уроків

І. Перевірка домашнього завдання.

* Робота біля дошки. Виконання індивідуальних завдань двома-трьома учнями.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

* Робота з підручником. Опрацювання таблиці “Відокремлені означення” (вправа 233, с. 100).

ІV. Виконання  вправ на застосування узагальнюючих правил.

* Пояснювальний диктант.

І видзвонює мотив моє слово, сріблом куте. (М.Шевченко.) О владо слів, солодша від шафрана! А ще солодша – влада над слова. (Б.Олійник.) Роменом пахне виболене слово, освячене піснями давнини. (П.Перебийніс.) Поет завжди і скрізь несвоєчасний. А світ живе, потворний і прекрасний. (В. Марсюк.) В словах Тичини, віщих і простих,  сміються люди, небеса і гори. (О.Довгий.) О людино, коли, повна щастя й привіту, заживеш ти в добрі цього ясного світу? (О.Туманян.)

Словник. Шафран – багаторічна трав’яниста рослина з оранжево-жовтими квітами; висушені приймочки квітів  цієї  рослини, які використовують для  виготовлення фарб,  прянощів, ліків.

* Диктант із коментуванням.

І. По вінця сповнені краси, шумлять смерекові ліси. (Олександр Олесь.)  Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин. (В.Симоненко.) Сосни хитнуться над ганком стривожені, місячним сяйвом у сутінь облиті.(Л.Забашта.) Сосни шумлять на світанні, стрункі, по-дівочому юні. (М.Нагнибіда.) Снігами прихорошені, вітрами заколисані смереки над Карпатами, мов на блакиті писані, зеленими рядами зійшли на перевали. А дві смереки здружені аж на вершину стали. (М.Нагнибіда.) А ліс примовк, розгільний і ведмежий, несходжений і повний таємниць. (М.Сингаївський.) І стоїть тополя, повна сонця й болю,  вітами-привітами кланяється полю. (В.Симоненко.)

     ІІ. Ночували гайдамаки  в зеленій діброві, на припоні пасли коні, сідлані, готові. (Т.Шевченко.) Тече Дніпро між кручами уперто, розбурханий, нестримний і рвучкий. (П.Перебийніс.) Втомлений боротьбою зі скелями, Дніпро розправляв та гладив тут свої збиті у водокрутні води й розстилав їх  широкою, рівною, блакитною пеленою. (А.Кащенко.) А човен довбаний із дуба, такий вовік не протече. (Л.Костенко.) Де ж Дніпро? Ось і він – синій, аж чорний, мов шкура велетня змія, піднімає свою гребенясту спину, роздимає поручені боки. (Панас Мирний.) Медом, хлібом, зорями вантажений -  сивий Дніпре, в серце клекоти! (М.Сингаївський.) Скидає Київ животворний сон з плечей своїх, туманами укритих. (М.Рильський.) Земле моя, запашна, барвінкова, тільки б побачить тебе у обнові! (М.Стельмах.) Я для тебе, мій краю, все – посильне людині – зроблю. (М.Сингаївський.)

ІІІ. Ось і сонце випливло – чисте та ясне,  граючи своїм світлом.  Застрибали його променясті голки по землі, заграли ясні іскорки по росі. Синє небо розгорнуло  своє безкрає поле, чисте, високе, глибоке. На другому кінці стояв тільки місяць - блідий, похмурий. Мов старий злодюга, він тупцювавсь на одному місці, дедалі все бліднів та зникав, мов розтавав від гарячого лизання довгих променястих язиків. І день зрадів, ясний, теплий, погожий.

За Панасом Мирним.

* Перебудувати, де це можливо, речення так, щоб вони містили відокремлені члени речення (усно). 

І. У пропахлій Поліссям воді мене мати на щастя купала. (П.Перебийніс.)  Мене ще змалку пестила й купала в любистках зачарована Волинь. (Д.Луценко.)

ІІ. Час пролітає над нами то чорною птицею, то прекрасним і білосніжним лебедем. Нетривке і скороминуче він замітає білими глибокими снігами, пилом забуття. Вічне він підводить в новій красі, що не має виміру. (За М.Стельмахом.) А  марно десь прогаяну хвилину й ракетою уже не доженеш. (Д.Луценко.)

* Навчальний диктант.

Поїзд мій прибув на станцію опівночі, почмихав, кашлянув парою.  Посунули в темряву вагони, напівосвітлені й сонні. Вузький перон, освітлений кількома кволими лампочками, хворобливо жовтів.

Ніч стояла погідна, місячна. Поля вже спали,  вони, залиті жовтою і водночас ледь-ледь голубуватою повінню, ніби усміхалися  крізь сон. Праворуч у темряві причаївся ліс, низько припав, розпластаний  над самою землею.  Ліворуч позавмирали горби,  захаращені густою  пшеницею. Стебла її переплетені берізкою, в розсипищах польового квіту, з повітрям, зотлілим од спеки, з погрозливим  гурчанням бджіл.

Дорога, покручена й непривітна, котилася вниз. На мить я уявив заспану вуличку біля нашого подвір’я, хату з вікнами, приплющеними у сні. Хотілося бігти, в голові просвітліло, засяяло радістю. (За Є.Гуцалом; 105 сл.)

V. Підведення  підсумків   уроку.

VІ. Домашнє завдання. П. 15, вправи 241 (усно), 242.