Сценарій ігрової програми "Будеш дбати - будеш і мати"

Тема: «БУДЕШ ДБАТИ – БУДЕШ І МАТИ» (Всеукраїнський день батька, третя неділя червня)

Мета: розширити знання про минуле українського народу, побут і звичаї українців, викликати почуття поваги до праці та відпочинку предків, сприяти загальному розвитку дітей, виховувати почуття патріотизму.

Форма проведення: ігрова програма

Вікова категорія: молодша

Матеріали та обладнання: стіл зі скатертиною, посуд (глечик, горщик, близнята), картки з зображенням ложки, 5 корзин, овочі для гри (картопля, морква, буряк, капуста, часник, цибуля, квасоля, редиска, банани, огірки, горіхи), ємності з крупами, дерев'яні макітра і макогін, кришка від каструлі, черпак, качалка, ложки, риба з картону (розмір не менше, ніж А4).

Тривалість: 1 година

Хід заходу

І. Вступна частина

Дійові особи:

Дядько Василь, гарний господар, який добре знає українські традиції ;

Микола – підліток, який приїхав у гості до дядька;

Оксана й Наталка  ̶ сусідки (допомагають проводити конкурси, контролюють поведінку в залі.)

До початку заходу помічниці роздають дітям з різних загонів картки із зображенням ложки (Додаток 1.1).

Біля сцени стіл, накритий скатертиною. На ньому зразки традиційного посуду.

ІІ. Основна частина

(Звучить музика, виходять дядько Василь та Микола)

Д. Василь: Привіт вам, хлопці та дівчата! На гостину до мене завітали чи то вас так спеціально батьки з дому до табору відправили, щоб менше в отих своїх гаджетах сиділи та чогось доброго від мене навчилися?  От і мій племінник Микола теж до мене приїхав. Зараз разом води з річки наносимо й підемо коней запрягати.

Микола: Дядьку Василю, то води ми й з крану набрати можемо, а коні зараз лише на іподромі. Давайте я вам краще новини в фейсбуці покажу.

Д. Василь: Ех, Миколо, негоже так до праці ставитися. Раніше змалку до роботи привчали, то і виростали мужніми, сміливими й сильними чоловіками. От як я з твоїм батьком!

Микола: Що ж то за робота така цікава була, що замінювала тренажерний зал?

Д. Василь: От зараз розкажу і навіть вас потреную. Піднімаємося всі на ніжки і активно під музику повторюємо рухи за мною. І ти, Миколо, не лінуйся!

Отже, кожен чоловік повинен вміти лазити по деревах, косити сіно, згрібати листя, місити глину, рубати дрова, ловити рибу, збирати ягоди й гриби…

(Під ритмічну музику дядько Василь імітує вказані рухи,

діти на місцях повторюють за ним)

Д. Василь: Ну що, натрудились, потренувались?

Микола: Ага, аж їсти прикортіло. А справжні чоловіки їсти готують?

Д. Василь: Авжеж готують, ще й дуже смачно!  

Микола: То давайте мерщій кашу варити. Де у вас каструлі знаходяться?

Д. Василь: Які каструлі? Наваримо борщику в полив'янім горщику, а в близнючках каші, щоб наїлися гості наші! Молоком із глечика зап'ємо, а потім ще й гарну пісню заведемо.

Микола: Дядьку, а ви впевнені, що близнюкам не зашкодить висока температура? Та й де ви близнюків візьмете? (Микола звертається до дітей) В цьому таборі близнюки є? А хоча б двійнята?

Д. Василь: Миколко,  я тобі зараз все покажу. (Підходить до столу й показує по черзі кожен зразок посуду). Дивись, це – близнюки. Раніше у такому посуді нам на поле жінки носили їсти: в один горщик насипали борщ, а в другий  ̶  кашу чи вареники. Було, що й три горшки зліплював гончар докупи. То вже трійнята. Ну, а в той третій компот чи кисляк наливали, що вже було. Але нести такого незручно. А якось у дядька на базарі бачив аж чотири горшки докупи зліплених  ̶  чвірнята називаються.

Ось це – глечик. В ньому зберігали молоко та молочні продукти.

А це – горщик. Горщики були різних форм і розмірів. В них і готували їжу.

Микола: Мама в таких горщиках картоплю запікає. Їх навіть в мікрохвильовку ставити можна. Нумо борщ варити!

Д. Василь: А наші гості теж, напевне, знають, як борщ варити. Знаєте? То які інгредієнти потрібні для смачного червоного борщику?

(Діти перераховують овочі)

Тож я запрошую на сцену учасників, в яких є картка з зображенням ложки.

(Діти виходять на сцену. Їх зустрічає Микола і об’єднує в дві команди відповідно до кольору картки. Ставить на сцені кошики з овочами перед командами і пусті кошики позаду них)

Д. Василь: Ви об’єднуєтесь у дві команди. Команда справа – Миколина, команда зліва – моя. В кошиках перед вами є інгредієнти для нашої страви. Але не всі з них підходять для приготування борщу. Після слів «1-2-3-почали» перший учасник команди біжить до кошика попереду, обирає потрібний овоч, несе його і кидає в кошик біля своєї команди. Тільки після того, як попередній повар повернувся на своє місце, може бігти наступний учасник. Перемагає команда, яка першою наповнить другий кошик потрібними інгредієнтами. Ті, хто залишається на своїх місцях, голосно вболівають і слідкують за ходом гри. Як тільки овоч буде в корзині, голосно плескаєте в долоні один раз. Зрозуміло? Тоді 1-2-3-почали.

(Командна гра-естафета)

Микола: Першою борщ зварила команда «…» Привітаймо її оплесками. Також ваші гучні оплески команді «…».

Д. Василь: А що ж у нас залишилося в кошиках? Невже не можна додавати в борщ банани, редиску, огірки й горіхи для кращого смаку?

Микола: Після смачного обіду ще б полежати…(Вмощується на підлогу)

Д. Василь: Та куди ж ти сів на голу землю? Ще простудишся. Що ж то за чоловік такий сопливий з тебе виросте? Візьми кожуха скрути та сядь на нього!

Микола: Друзі, а ви знаєте, що таке кожух?

(Діти відповідають)

Кожух – це верхній одяг українців, зшитий з овечих шкур. Носили його хутром всередину, а зовні вишивали шовковими або вовняними нитками.

Д. Василь: Так-так, ще й кобеняка поверх одягали.

Микола: А що таке «кобеняк»?

Д. Василь: То така накидка, яка захищає від вітру та дощу. По-вашому сучасному – плащ.  Миколо, я тобі скажу, що все нове – це добре забуте старе.  Наприклад, тепер одягають жилетки, а колись – корсетки. Зараз ти сам все побачиш.  

Пропоную разом з  нашими гостями пограти в таку гру:

На екрані ви побачите назву українського одягу. Якщо ви вважаєте, що це жіночий одяг, дівчатка плескають в долоньки, якщо думаєте, що одяг чоловічий, хлопчики тупотять ніжками. А потім подивимось, відгадали ви чи ні. Ну що, перевіримо вашу обізнаність та інтуїцію?!

(Гра «Традиційний одяг».  На проекторі відображається презентація (Додаток 2.1)

Д. Василь: Молодці, гарно справились із завданням. Але пам’ятайте: не одяг прикрашає людину, а добрі справи. Ось зараз підемо рибки на вечерю наловимо та всіх пригостимо.

Микола:  «Щоб рибу їсти, треба в воду лізти», ̶  так тато каже.

Д. Василь: Еге ж, ловити рибу – справа нелегка. Тут потрібен хист.

Микола: А як раніше ви з батьком рибу ловили?

Д. Василь: Твій дідусь навчав нас цьому ремеслу ще змалечку. В 6 років ми самі вже ловили рибу руками, звісно, якщо річка була неглибокою. Як підросли, то почали користуватися вудками з саморобними гачками, а потім вже в продажу з’явилися спінінги, фідери… Та й скажу тобі, риба тоді водилася різноманітна: марени, мині, в’юни, я вже не кажу про коропів, судаків та карасів…

Микола: Дядьку Василь, а давайте на рибалку сходимо. Он скільки помічників зібралося!

(Гра «Злови рибу» (Додаток 1.2)

Д. Василь: Тоді об’єднуємось в дві команди: по ліву руку твоя команда, а по праву  ̶  моя. Ось поглянь лишень, позаду дітей стоять мої сусідки Оксана та Наталка. Вони нам теж допоможуть: будуть подавати по одній рибині зі своїх відерець. 

Діти, ви так само, по одній рибинці, передаєте «змійкою» аж до першого ряду. Крайній учасник команди має рибину кинути до відра Миколи, який стоятиме по центру. Обов'язковою умовою є те, щоб кожна рибинка потрапила до рук кожного учасника. Перемагає команда, яка першою відправить всю рибу у відро. Але це ще не все. Коли Микола скаже слово «карась», починаєте передавати рибу у зворотному напрямку. Всі зрозуміли правила гри? Тож 1,2,3, почали!

(Микола стоїть по центру. Біля нього є два відерця для команд.

Проводиться гра за  вищеописаними правилами)

Першою справилась команда… Ваші оплески … і команді-переможцю.

Микола: Ми вже й стомилися трохи, бо ж стільки переробили: сіна накосили, їсти наварили, риби наловили.

Д. Василь: А якщо хочеш відпочити, Миколко, потрібно пісню заспівати, відразу й сили з'являться, то ще й в танок підеш.  Пам’ятаю, як заграємо на цимбалах чи на скрипці, та як заспіваємо разом з дівчатами…

Микола: Дядьку Василю, а навчіть і нас гарної веселої пісні!

Д. Василь: Я якраз і пісню підходящу знаю. Таку, що розімнуться і ручки, і ніжки, і навіть язик!

(Текст пісні відображається на екрані (Додатки 2.2-2.4)

Всі в цьому залі співати вміють? Слово «Гей!» вигукуєте всі разом і плескаєте в долоні. Спробуймо! Чудово, а тепер голосніше. Молодці!

(Діти плескають і вигукують)

 Ми з Миколою співаємо куплет, ви викрикуєте «Гей». Приспів співаємо всі разом. Тепер повторюйте за мною слова, які ви бачите на екрані: Теля – хвостом меля, індик-дик-дик-дик-дик, гуся-сюся-сюся, каця-цяця-цяця, курка-чубатурка по садочку ходить та й ходить, курчаточок водить, та й водить! А тепер швидше! Молодці!  

Д. Василь: Діти, хто з вас вміє грати на музичних інструментах, підніміть руку.

(Діти відповідають)

А може хтось грає на кобзі, лютні чи хоча б на сопілці?

Микола: Дядьку, я у вас бачив такі музичні інструменти, якими наші музиканти точно користувались. Побіжу, принесу.

(Дядько Василь знизує плечима. Микола приносить ємності з крупами, макогін, макітру, кришку для каструлі, черпак тощо)

Д. Василь: Виходьте до мене, хто щойно піднімав руку!

(Учасники виходять на сцену. Микола роздає їм «музичні інструменти». Діти, яким не вистачило інструментів, вистукують ритм руками, ногами чи імітують ритмічний супровід)

Микола: Тепер у нас є оркестр, який буде грати, і справжній хор. Всі пам’ятають як ми співаємо? Музики готові? Починаймо!

(На екрані презентація зі словами пісні. Дядько Василь і Микола співають куплет. Зал співає приспів, вигукує «Гей!». Микола слідкує за «оркестром» )

Д. Василь: Гарно поспівали, але день не стоїть, сонце не пасеться. Он ще скільки роботи чекає: води наносити, худобу погодувати, дах відремонтувати…

Микола: Так-так. Батько каже, що коли почав орати, то у сопілку не грати!

Д. Василь: Я теж цю приказку люблю. ЇЇ твій дідусь часто повторював. І ви, діти, запам’ятайте, що є час для відпочинку, а є час для роботи. Тому ми з Миколою йдемо домашні справи ладнати, а ви – вожатим допомагати. А ось увечері покажете мені, як тими інстаграмами та фейсбуками користуватись.

(Звучить музика, діти виходять)

ДИДАКТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 Додаток 1

Роздатковий матеріал для дітей

1.1 Роздаткові картки. (Виготовити по орієнтовній кількості учасників кожної команди)

2.          Шаблон риби

1.3 Українська народна пісня «Курка-чубатурка»

Як служив  я в пана

Та й першеє літечко-літо,

Заслужив я у пана

Курочку за літо.

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить,

Курчаточок водить та й водить.

Як служив же я в пана

Та й другеє літечко-літо,

Заслужив я у пана

Качечку за літо.

А такаця-цяця-цяця,

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить,

Курчаточок водить та й водить.

Як служив же я в пана

Та й третєє літечко-літо,

Заслужив я у пана

Гусочку за літо.

А те гуся суся-сюся,

А та каця-цяця-цяця,

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить,

Курчаточок водить та й водить.

Як служив же я в пана

Та четверте літечко-літо,

Заслужив я у пана

Індика за літо.

А той індик дик-дик, дик-дик,

А та гуся суся-сюся,

А та каця-цяц-цяця,

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить,

Курчаточок водить та й водить.

Ой служив же я в пана

Та п'ятеє літечко-літо,

Заслужив же я у пана

Телятко за літо.

А те теля хвостом меля,

А той індик дик-дик, дик-дик,

А та гуся суся-сюся,

А та каця-цяця-цяця,

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить,

Курчаточок водить та й водить.

Додаток 2

Література та онлайн-ресурси

2.1

https://drive.google.com/file/d/1RRfthrpIwi5aE3yPw6mqm-n0X0GN4ajs/view?usp=sharing  ̶  гра «Традиційний одяг»

2.2 https://drive.google.com/file/d/1MEIalK8wCOu7iX6sRjg57FpUkZg7RJTH/view?usp=sharing  ̶  презентація до пісні «Курка-чубатурка» («Як служив же я у пана»)

2.3

https://youtu.be/yb7aoaEwgBM  ̶  музичний кліп «Курка-чубатурка» («Як служив же я у пана»)

2.4

https://drive.google.com/file/d/10kw4kJZzaazZvyz7_YNhCQUyU0v1ZQuU/view?usp=sharing  ̶  «Курка-чубатурка» (мінус)