20 червня о 18:00Вебінар: Особливості організації навчальної діяльності учнів, що мають розлади аутистичного спектру

Сценарій свята до Міжнародного Дня рідної мови "Свято рідної мови"

Про матеріал
Матеріал стане в нагоді вчителям української мови і літератури, класним керівникам, вихователям під час проведення заходів до Міжнародного Дня рідної мови.
Перегляд файлу

 

Тема. Свято рідної мови.

Мета: поглибити знання дітей про мову;  показати її багатство, мелодійність, красу; прищеплювати любов до української мови, прагнення вживати літературну українську мову у спілкуванні;  розвивати творчі вміння дітей, виразне мовлення, уяву, мислення, образну пам'ять, збагачувати словниковий запас;  виховувати любов до рідної мови, рідної землі, до українських звичаїв і традицій.

Обладнання: записи пісень про мову, стіннівка «Свято рідної мови», вислови, прислівя та приказки про мову.

Форма проведення: виховний захід.

Місце проведення: шкільна етнографічна світлиця.

ХІД  ЗАХОДУ

 

Звучить запис пісні про мову

Ведуча 1:

 Вітаємо всіх присутніх на нашому святі!

Сьогодні ми зібралися  з нагоди святкування Міжнародного дня рідної мови, яке відзначають 21 лютого, починаючи з 2002 року. Про «Підтримку мовного та культурного різномаїття та багатомовності» було оголошено на 30 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО.

  Оскільки з 6000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, то організація прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи.

Учень:

Чому люблю я українську мову

Чому люблю я українське слово,

 Співучіше за пісню солов’я?

Чому люблю я українську мову?

Люблю тому, що мова ця – моя!

Де є іще такі слова привіту,

Такі красиві, сонячні пісні?

Вкраїнська серед мов усього світу

Здається найбагатшою мені.

І зайвих слів для вислову не треба –

Є речення короткі  і ясні.

Вона подібна зорепаду з неба,

Польоту птаха у височині.

…Уста виводять ніжну колискову,

А за віконцем зіронька сія…

  Чому люблю я українську мову?

  Люблю тому, що мова ця – моя!

Ведуча 1:

 Прислухайтеся: з ранку й до вечора навколо вас звучить мова. Ти так звик до цього, що майже не помічаєш звучання мови й чуєш її лише тоді, коли вона звернена до тебе безпосередньо. А це ж так природно – розмовляти рідною мовою. Це те ж саме, що й дихати.

 А як же люди навчилися говорити? Ось як про це розповідає легенда.

Ведуча 2:

 Про це вже мало хто пам’ятає, бо минуло відтоді не сто, не двісті, а тисячі років. На щедрих плодючих землях, оточених горами, жило плем’я німів. Вони вирощували виноград, персики, апельсини, усіляку городину й жили в достатку. Та коли б ми з вами якимось дивом потрапили в ті краї, то не почули б жодного слова – лише шум водограю й щебетання пташок звучали там. Німи не вміли говорити, вони тільки ворушили губами й читали слова по вустах. Може, то було й непогано, бо ж не знали ні сварок, ні лайки, а тому й приятелювали і старий, і малий.

     Одна лише дівчинка Мова жила сама за високим кам’яним парканом. Щодня вона поралася у квітнику. Мову вважали чарівницею, бо ж розумілася на травах: яка від кашлю, яка від зубного болю, а яка від лихоманки. Одного разу прийшов до неї  за допомогою хлопчик, але, на жаль, він теж не вмів говорити, а тільки ворушив губами.

 (Виходить дівчинка  Мова в гарному вбранні  та яскравому вінку. Ходить, збирає до кошика квіти і трави, наспівуючи українську пісню «Ой у полі криниченька». Раптом з’являється хлопець. Ворушить губами, жестикулює руками, намагаючись щось сказати).

Мова:  

 -  Зачекай! Зачекай! Ти так схвильовано мені розповідаєш свою історію, що я не можу тебе зрозуміти. У мене є маленька таємниця. Ходімо зі мною.

(Дівчинка Мова приводить гостя до свого квітника.)

  • Зірви ось цю квіточку і ось цю. Ці квіти уміють розмовляти і  ти також будеш говорити.

Хлопчик:

 -  Ой, і справді. Дякую тобі,  дівчинко Мово! Це найкращий подарунок  для мене!

Ведуча 2:   

 І з того часу дівчина Мова навчила всіх людей вирощувати слова. Ось бачите (показує кошик) тут повно корінчиків.  Кожне слово, наче квітка, має корінь, а з нього виростають листочки - суфікси, пагінці – префікси і пуп’янки – закінчення. З одного кореня може вирости багато слів-квітів. Бережіть свої квітники, виполюйте бур’яни і вирощуйте найкращі слова.

Звучить запис пісні про  мову.

Ведуча 1:

 Рідна мова… І постає перед очима біла хата, вишневий садок. А в тій хаті – піч і лине лагідний, теплий голос матусі, коли співає вона колискову. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами?

Звучить запис колискової пісні.

 1-й учень

Хата моя, біла хата,
рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята,
мальви цвітуть край вікна.

 2-й учень

Все для мене тут рідне;

Стіни-білі як сніг.

І віконце привітне.

І дубовий поріг.

І ряденця строкаті,

Й рушники на стіні,-

Навіть дим в нашій хаті

Рідно пахне мені.

 3-й учень

З дитинства пам’ятаю рушники,

Що так любовно їх творила мама,

По – українськи хата на святки

Сіяла вишитими рушниками.

На полотні співали солов’ї,

І красувались кетяги калини,

Зелений хміль в’юнився на гіллі.

зоріли в колосках волошки сині,

 4-й учень

Лиже полум’я жовте черево,

Важкувато сопе димар.

Голосує від болю дерево,

Піднімається димом до хмар.

Бубонять рогачі і кочерги,

Щось пригадують з давнини.

І чекають спокійно черги

Засмаглі горщики і чавуни.

Ведуча 2:

 А зараз, діти, будемо шукати у нашій світлиці хатні обереги, відгадуючи про них загадки.

1. Вік у кутку вікує, усе літо сумує.

 А як прийде зима – весела сама і хату веселить.    (Піч).

2. Рогатий, а не бик,

Страву бере, а не їсть,

Людям віддає,

Сам в куток іде.       (Рогач).

3. З землі робився,

На кружалі вертівся,

На вогні пікся,

На базарі бував,

Людей годував;

Як упав, то й пропав.

Ніхто не поховав.   (Горщик).   

– А ще в чому готували їжу?

4. Маю чотири ноги, ще й чотири роги.

В полотно мене вбирають,

Їсти й пити заставляють.     (Стіл).

5. Має чотири ноги, але не звір;

Має піря й пух, але не птах;

Має тіло й душу,

А часом буває й так.    (Ліжко)

6. Чотири вушка, два черевця — щоночі тулиш ії до лиця.  (Подушка)

7. Загадка, загадка,

В роті ягідка;

Візьми оближи

Та й на стіл положи.    (Ложка)

8. Хурчить, дзижчить, крутиться,

А хвіст в нього сучиться.   (Прядка).

9. Ой по хаті порох вється,

Щось маленьке там товчеться:

Хиталося, моталося,

Під припічком сховалося.  (Віник).

10. Купили новеньке,

Таке кругленьке,

Трусять в руках,

А воно все в дірках.   (Сито).

11. На стінах висять, красуються,

 Всі в світлиці ними милуються.  (Рушники)

Руханка «Справ у хаті вистачає»

(Діти виконують імітаційні рухи в супроводі віршованого тексту)

Справ удома так багато,

(переступають з ноги на ногу, похитуючи голівками)

Справ удома вистачає:

(розводять руки в сторони, показуючи довкола себе)

Я щоранку свою хату

Вміло й чисто підмітаю.

(імітація праці віником)

Ткані витрушу доріжки,

Що постелені в світлиці.

(зображують витрушування доріжок)

Не лінуйся анітрішки,

Щоб було все, як годиться.

(руки на поясі, притупування ніжками)

Запалає вогник в печі,

(хаотичні рухи пальцями перед собою)

Борщ у горщику виймаю,

(імітація користування рогачем)

В хаті всі потрібні речі,

В хаті зайвого немає!

(обходять коло, зупиняються, піднявши вгору вказівний палець).

Ведуча 1:

 Кожен народ  гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ – патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю.

Ведуча 2:

 Мова є одним із вирішальних чинників національної самобутності. Чимало відомих та видатних постатей висловлювалися про мову і їхні вислови стали справжніми афоризмами:

 «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця…» Панас Мирний.

Ведуча 1:

 «Мова – доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекаємо її». Олесь Гончар.

Ведуча 2:

 Слову і мові наш народ завжди надавав великої ваги: «Ласкавими словами і гадюк чарують»,- каже одна українська приказка.

Ведуча 1:

 А друга додає: «Слово не стріла, а глибше ранить».

 А спробуймо перевірити, як ви знаєте українські приказки і прислівя про мову. Я починаю, а ви закінчуєте.

1. Гостре словечко коле        (сердечко).

2. Сказане й сокирою не      (вирубаєш),.

3. Що вимовиш язиком, того не витягнеш …     (волом).

4.  Від теплого слова і крига …     (скресне).

5. Шабля ранить голову, а слово - …     (душу).

6. Слово до слова – зложиться …      (мова)

7. Не кидай слів …     (на вітер).

8. Як овечка: не мовить ні          (словечка).

9. Один скаже, другий…    (прикаже).

 Ведуча 2:

 А ось Павло Глазовий оповідає нам цілу історію про мову, наголошуючи на її вагомості, злитті з душею народу.

Ведуча 1:

«Це було у ту годину,

коли Бог створив людину.

Зажурилася людина:

- Милий Боже, я загину.

Звірів ти створив швидкими,

надзвичайну дав їм силу,

і вони мене задавлять

неозброєну, безкрилу.

Бог сказав їй:

 - дарма ти нарікаєш, бо мову маєш.

А вона ж за все скоріша,

сили всякої сильніша.

Все вона тобі замінить

і не дасть ніде загинуть.

Це добро повинна ти,

як зіницю берегти.

Попередить зразу мушу:

втратиш мову – втратиш душу,

силу втратиш, і тебе – навіть курка загребе…»

Ведуча 2:

 Український народ дуже любить жарти. Тож давайте і ми пожартуємо.

 1. Упіймав дядько на яблуні хлопчика.

 «Ти там, шибенику, що робиш?» - запитує сердито.

 «Та упало ваше яблуко, то я його вішав назад на дерево,» - не розгубився хлопчик.

   2. Вчитель питає учня:

 «Івасю, слово «мати» якого роду? »

 Івась подумав і відповідає:

 «Якщо у сукні – жіночого, якщо у джинсах - чоловічого».

 

Звучить запис жартівливої української пісні «Грицю, Грицю, до роботи…»

 

Ведуча 1:

 Ще український народ полюбляє гостре словечко та афоризми.

Сто і один.

Дружба – це достатку річ,

сварка – ворогові свято.

 Друзів сто – мало їх,

 ворог – і один багато.

Ведуча 2:                 

Не хвалися родом.

Не хвалися родом,

 що ти благороден:

 скажуть люди згодом,

 чого сам ти годен.

Ведуча 1:

 Турбота про мову справа державна і кожного свідомого громадянина своєї батьківщини зокрема. Українська нація має поправді пишатися своєю напрочуд милозвучною мовою. У незалежній Україні вона нарешті здобула всі відібрані попередніми ідеологіями права і стала державною.

  Кожна мова – особлива. А вистраждану особливість нашої мови ми повинні берегти, полоти в ній «бур’ян», готуючи передати у спадок прийдешнім поколінням складений віками скарб, і щоб жила наша рідна мова вічно і ніколи не ввійшла в розряд мертвих, адже ми нація – нас об’єднує національна українська мова.

Звучить запис пісні про мову

  1-й учень

 Ніжна, мила, світанкова

 Ясна, чиста, колискова,

 Мелодійна, дзвінкотюча,

 Дивна, радісна, співуча,

 Лагідна, жива, казкова,

 Красна, чарівна, шовкова,

 Найдорожча, добра, власна,

 Мудра, сонячна, прекрасна,

 Солов’їна, барвінкова

 Українська рідна мова!

 2-й учень

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати,

І найрідніша нам вона.

  3-й учень

 Раз казала мені мати:

 «Можеш мов багато знати,

  Кожну мову шанувати, 

 Та одну із мов усіх,

 Щоб у серці ти зберіг».

В серці ніжну і погідну

 Збережу я мову рідну!

 4-й учень

То ж мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить.

 5-й учень

Як легко йти з тобою по землі

І підставлять вітрам лице відкрите!

 Для мене ти – як і насущний хліб,

 Без тебе я не зміг би в світі жити.

           6-й учень       

 Ти, рідна мово, чиста, як роса,

 Цілюща й невичерпна, як криниця.

 Святиня наша, гордість і краса,

 Ти – розуму народного скарбниця!

Ведуча 2:

 Тож бережімо нашу рідну неньку – мову, щоб не соромно нам було дивитися у вічі нашим дітям, передаючи їм у спадок наше надбання, наш неоціненний скарб!

Мовний флешмоб

(Діти по черзі говорять слова і шикуються у дві шеренги з українськими прапорцями)

1. Мова

2. Мова – краса спілкування,

3. Мова – як сонце ясне,

4. Мова – то предків надбання,

5. Мова – багатство моє,

6. Мова – то чиста криниця,   де бє, мов сльоза джерело,

7. Мова – це наша світлиця,  вона як добірне зерно.

8. Мова – державна перлина,  нею завжди дорожіть:

9. Всі разом: Без мови немає країни –  мову, як матір любіть!

 

Діти всі разом співають пісню «Це моя земля».

 Дякуємо всім за увагу !

 

docx
Пов’язані теми
Українська мова, 7 клас, Сценарії
Інкл
Додано
7 лютого
Переглядів
200
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку