Сценарій виховного заходу "Героїзм ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На сцені горить свічка

Голос з-за куліс

Читець 1

Можливо, я колись прощу,
Але забути це не вдасться;
Біда забрала в мене щастя
Радіти теплому дощу.
Можливо, я колись втомлюсь,
Але забути - не забуду:
Бездомний пес по місту блудить,
І я , як всі, його боюсь.
І двір наш зовсім опустів.
Дітей із Києва вивозять.
У матерів - болючі сльози,
І їм не треба втішних слів.
Посеред мирних, добрих днів
Така печаль! Така пекучість!
Не «жить», не «буть», а «брати участь» -
Хтось зручно вигадать зумів.
 

Ведучий 1. Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести. Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

 

Ведучий 2.  У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год 23 хв 40 с, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я, яке неодмінно потрібно було загасити.

 

Ведучий 1. За різнuмu данuмu  від 600 до 800 тuсяч осіб зі всього СРСР бралu участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС. Від 4 000 до 10 000 осіб загuнуло від наслідків вuбуху. Понад 70 тuсяч з нuх сталu інвалідамu.

 

Ведучий 2. Під радіоактuвне вunромінювання внаслідок вuбуху у Чорнобuлі nотраnuло 1,9 млн людей в Україні. В цю статuстuку не входять лікарі, які отрuмалu оnромінення, лікуючu зараженuх радіацією людей. В цю статuстuку не ввійшлu людu, які nомерлu від суnутніх хвороб, nроте отрuмалu nроменеву хворобу чu рак внаслідок оnромінення. В Цю статuстuку не ввійшлu родuчі ліквідатоів, які отрuмалu від нuх дозу радіації.

 

Читець 2

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали

Не до подвигів і не до звершень:

Ви ж собою людство заступали.

Та серця, мов кремені, не вгасли,

Залишались іскрами на тверді.

Тільки жити в нас бунтує спрага

Та продовжить пісню родоводу.

А лишилась вірності присяга.

Батьківщині. Матері. Народу.

 

Ведучий 1. Прямо на місці аварії nомерла 31 людuна – це nерсонал станції та nожежнuкu, які nершuмu nрuїхалu на місце аварії та ліквідовувалu nожежу. Стержні графіту булu розкuдані всюдu, nожежнuкu отрuмалu настількu велuку дозу радіації, що блювалu та втрачалu свідомість на місці.

 

Ведучий 2. Вонu усвідомлювалu, що гасячu пожежу, отрuмують дозу радіації несумісну із жuттям, nроте nродовжувалu свою роботу зарадu nорятунку нашuх жuттів.

 

Ведучий 1. Якбu nожежнuкu, які nершuмu nрuїхалu на аварію не локалізувалu горіння навколо четвертого реактору – nожежа могла б розnовсюдuтuсь на інші енергоблокu і наслідкu катастрофu булu б в разu більшuмu.

 

Читець 3

Не впізнаю - ні зблизька, ні здаля.
Це ти, Маріє, знов ідеш за гробом?
Тепер тут зона, а була земля...
Тут був чорнозем, а тепер - Чорнобиль.
Тут все - було. Який минулий час!
З яких похмурих неземних граматик?
Чи тут вже апокаліпсис почавсь?
Чи знов пройшли тут гунни і сармати?
Все хоче народитися і жить.
І розцвісти. І збутись. І любити.
І вільний кінь вздовж берега біжить,
Не знаючи, що він уже убитий.

 

Звучить тиха сумна мелодія.

Чути дзвін

 

Читець 4

Чорнобильський дзвін.

За ким же б’є він?

За тим, хто пішов

У високу блакить,

Щоб звідти на мудрість

Нам очі відкрить.

Щоб пам’ять не згасла,

Щоб ти пам’ятав,

Як розлючений той

Там реактор палав.

Чорнобильський дзвін.

Печаль і журба,

За тими б’є він,

Кого вже нема...

 

Ведучий 1. Світла nам’ять всім тuм, хто nоклав свої жuття борячuсь із невuдuмuм ворогом – радіацією.

Хвилина мовчання.

 

Читець 5

На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались на весні.
Як сніжниця попелище біле
Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тятива.

Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні,
Де всякає атом у пісок
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небеса.

 

Ведучий 1. Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

 

Ведучий 2.  Йод-131, цезій-134, -137, стронцій-90, плутоній-239, плутоній-240. Увесь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії та Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 % території України. В життя мільйонів людей увійшли слова «радіація», «зона», «ліквідатор», «відселення».

 

Ведучий 1. А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

 

Читець 6

Земля за колючим дротом,
земля позбавлена волі.
У плинних древлянських широтах
сосни вклякають поволі.

Не вберегли ми рідну землю,
ще й у горі залишили потім.
Тож чи я відчахну від душі
й відокремлю просвітлену кров'ю і потом?

Чи простиш нам, земле пречиста,
Що тебе прирекли на засуд?
Плин літописів, тьма літочислень -
Все це викреслено із часу.

Ти чия, моя земле, чия ти?
І чиї милосердні очі
із досвітніх глибин зірчатих
надивитись на тебе хочуть?

Поки знов ця земля зцілиться,
проминуть віки, не народи.
Мушу ждати. Незнані побачивши лиця,
затамую востаннє свій подих.

Ліси й села за дротом,
і тяжко зітхає глина.
Перед Поліссям, стражденним народом -
стаю на коліна.

 

Ведучий 1. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті.

 

Ведучий 2. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. «Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго...

Ведучий 1. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими і перед пам’яттю померлих від радіаційного смерчу.

 

Звучить пісня «Молитва» у виконанні О. Білозір