Сценарій заходу до Дня людей з особливими потребами

КЗО «Марганецький багатопрофільний навчально- реабілітаційний центр»ДОР»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЕНЬ ЗАХИСТУ

 ЛЮДЕЙ

З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

 

 

 

 

 

Педагог – організатор:Артюх О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЕНЬ  ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

 

Ведуча:          Спішать літа…

Несуть і будні, й свято,

А в них всього: і сонце, і  дощі.

Та добре те, що друзів є багато,

Ніколи не буваємо одні.

 

Усім вам зичимо у цю грудневу днину

Людського щастя й хатнього тепла,

Щоб не спіткала вас лиха година,

Щоб більше радості вам доля принесла

 

Народна мудрість стверджує, що „світ не без добрих людей”

І дуже добре, коли люди з добрими серцями об’єднуються і разом, підтримуючи один одного мудрістю та любов’ю,  долають усі перешкоди. Кожна людина живе сподіваннями на краще. Надія на щасливе майбутнє є  тією творчою силою, яка допомагає жити й творити.

Саме в такий День, як сьогодні, День людей з особливими потребами, який відзначається у всьому цивілізованому світі 3 грудня нам всім, не тільки людям, про яких я сказала, дуже потрібна надія на лише кращі зміни, а почати всім нам потрібно з самих себе.   Кожен повинен поставити собі одне запитання: «Який добрий вчинок я сьогодні зробив?» І дати самому собі чесну відповідь. Ставити таке питання собі кожного дня і підтверджувати його вчинками, і саме своїм прикладом і діями покращувати наше з вами життя!

(Музичний номер…………………………………………………………………)

Ведуча:   Милосердя,доброта ще з давнiх часiв були притаманнi нашому українському народовi, нашiй багатiй землi.Цiлком природним i закономiрним вважалося допомогати знедоленому, подiлитися шматком хлiба, захистити старiсть, порятувати хворого, заступитися за скривдженого.  Доброта i чуйнiсть, спiвпереживання i щиросердечнiсть, умiння роздiлити  чужий бiль, пiдтримати у важку хвилину, розрадити в горi й бід i- це в характері нашого народу.

 

Діти:     Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах лiтаєш,

Забувши про чужу бiду.

 

Бо доброта — не тiльки те,

Що обiймає тепле слово,

В цiм почуттi така основа,

Яка з глибин душi росте.

 

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людинi,

Немає вищої святинi,

Нiж чисте сяйво доброти.

 

Доброта i милосердя — багатоликi. Потреба в них – повсякчас.

Навiть тоді, коли немає біди...

Милосердя i доброта - як два крила, на яких тримається

людство. І щоб виіскрити доброту із наших сердець, не потрібні страшні

землетруси чи катастрофи. Хіба у звичайному плині днів немає людей, які

потребують допомоги?

Кажімо більше ніжних слів знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане від ваших добрих почуттів.

 

(Музичний номер………………………………………………………………)

 

Діти :   Коли здається, жити  неспромога,

Коли здається, більше сил нема,

Повiр у себе, i твоя тривога

Розвiється, ак марево, сама...

 

Повір у себе, ти багато можеш,

Не опускай безсилої руки.

І сам собi найкраще допоможеш —

Лиш тiльки спробуй сам себе знайти...

Ведуча:   Коли дитина маленька, важко сказати, що чекає її в майбутньому. Та правдою є те, що які б труднощі не випали на її долю, вона  зможе долати   тільки тоді, коли матиме віру в себе. Жан Ваньє писав: „Коли дитина відчуває, що її люблять, у неї формується довіра, її …серце розкривається назустріч тим, хто її любить і поважає, хто слухає її і розуміє. І у відповідь на цю любов дитина розцвітає”  Їй хочеться жити, радіти, співати.

(Музичний номер……………………………………………………………………)

 

Ведуча:       Я хочу розповісти вам про одну людину, це - Микола Бідняк (1930-2000 рр.) - визначний живописець і графік, майстер релігійного, станкового та монументального живопису. У 15-річному віці він втратив обидві руки. Йому судилося вижити, і, долаючи терни, стати художником. Навчався свого мистецтва в Канаді, мав численні нагороди. Малював він, тримаючи пензлик зубами. Особливо йому вдавалися фрески та ікони, тому його і запрошували розписувати знамениті храми.

Батько і мати нам дали життя. Не завдавайте їм болю, образи, прикрощів, страждань. Найбільше щастя для матері й батька ― це ваша працьовитість,    любов до науки, повага до старших, слухняність. По-справжньому любити їх - означає приносити в дім мир і спокій. Умій віддячувати близьким. Умій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби приносять не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, тривоги і прикрощі за дітей своїх. Лiкування добротою потребують усi: хворi, самотнi, благополучнi, здоровi, i тi люди, в яких душа черства і глуха до чужого горя. Лікування милос6ердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди,несправедливості, горя. Ми – всі люди, і всі маємо свої обмеження,  і свої дари. Але поряд з цим ми  потребуємо один одного. Хвилини єднання осявають наше життя якимось новим світлом, новою мудрістю. Ми всі є ангелами з одним крилом і мусимо обнятися, якщо хочемо злетіти.

Діти:     Жить на землi — велике щастя,

Якого ти не помiчав.

І пам’ятай, що ти — Людина,

Творець краси i добрих справ.

 

Боже, Отче, глянь на дiти —

На дрiбненькi твої квiти.

Дай нам сили та охоти до науки, до роботи.

 

Чемнiсть, квiти, серце гоже,

Пильнiсть пташки дай нам, Боже!

Щоб росли ми здоровенькi,

На потiху батька й неньки.

Мир хай з нами завжди буде,

Щоб зросли з нас добрi люди.

 

(Музичний номер…………………………………………………………………)

 

Ведуча:     Вмійте бути вдячними, добрими, милосердними, поважайте людей і природу навколо вас, любіть рідних і близьких, любіть свій край, свою землю і Батьківщину!

 

Діти:            «Я люблю своє місто»

 

Є багато куточків на світі

Серцю милих і дорогих.

Я ж люблю своє рідне місто,

Його жителів чарівних.

Таке небо, як тут, не зустріти,

Зелень парку, і та як у казці.

Хочу жити, учитись, радіти

З марганчанами разом я щастю.

І куди б не вела мене доля,

Чи життєвий мій шлях не проліг,

Серцем буду, місто, з тобою,

Шануватиму отчий поріг.

Моє місто, моя Батьківщина,

Ти, як мати, у мене одна,

Найдорожча у світі  єдина

Марганецька моя сторона!

 

звучить пісня „Хай живе надія»