Система уроків «Поети і жебраки, музики й пророки, воїни та злодії - усі ми діти неприборканої реальності, у якій живемо та помираємо самотніми…»

Про матеріал

Уроки з ознайомлення учнів з особливостями «магічного реалізму» як стильового різновиду модерністської прози середини 20 сторіччя та дослідження особливостіей поетики та проблематики роману Г. Маркеса «Сто років самотності», удосконалення пізнавальної, комунікативної , полікультурної та творчої компетентності учнів на основі розвитку критичного мислення; з формування прийомів проблемного прочитання та компаративного аналізу художнього тексту. Формування навичок творчої інтерпретації художніх здобутків, самореалізації засобами різних видів мистецтв.

Перегляд файлу

 

 

« Поети і жебраки, музики й пророки, воїни та злодії - усі ми  діти неприборканої реальності, у якій живемо та помираємо самотніми…»

 

(« Магічний реалізм» як стильовий різновид  мистецтва модернізму. Проблематика та особливості поетики роману Габріеля Маркеса « Сто років самотності»)

 Розробка уроків світової літератури. 11клас. Профільний рівень

 Сидорова О.В., учитель  зарубіжної літератури

Мета: ознайомити учнів з  особливостями  «магічного реалізму» як  стильового різновиду   модерністської прози середини 20 сторіччя. Дослідити особливості поетики та проблематики роману «Сто років самотності» . Удосконалювати пізнавальні, комунікативні , полікультурні та творчі компетентності учнів  на основі розвитку критичного мислення, удосконалення прийомів проблемного прочитання та компаративного аналізу художнього тексту. Формування навичок творчої інтерпретації художніх здобутків, самореалізації засобами різних видів мистецтв.

  Виховання гуманізму, формування ціннісних життєвих орієнтирів сучасної молоді, усвідомлення необхідності подолання  роз’єднаності людей, усамітнення особистості, позбавленої таланту любові.

 

Урок №1

І. Мотивація навчальної діяльності.  Введення в проблемне поле уроку.

 Слово вчителя: Життя людини подібне то стрімкому плину форелі у гірському потоці, то гнаному вітровою круговертю осінньому листю… Воно то зігріває теплою посмішкою щастя, то льодянить самотою гірких сліз. Але у кожному своєму прояві воно-рух, що  дивує непередбачуваністю та нестримністю. А що, якби попри очевидність його безупинності, затримати прекрасну миттєвість? Чим би заповнили ви її, усвідомлюючи, що лише вона відділяє вас від Вічності небуття? Яку думку-істину або пораду чи побажання залишили б тим, для кого життєвий шлях -  поки  що перспектива, певний потенціал, який ще належить реалізувати на користь собі та іншим?

 - Запишіть свої побажання на стікерах із зображенням журавлів і після оголошення присутнім розташуйте на імпровізованому фуросікі.

 

  • Чим би ви могли пояснити даний   вибір стікерів? Якого символічного значення набуває процес імпровізованого колективного створення фуросікі?

( Учні говорять про символіку зображення журавля, характерну для ментального світосприйняття людини Сходу. Пригадують переконання японців стосовно того, що виготовлення 1000 паперових журавлів  є запорукою здійснення найзаповітніших мрій,щасливої долі людини.  Співвідносять ситуацію зі щойно прочитаною повістю Ясунарі Кавабата «Тисячокрилий журавель» )

  • Ваші побажання підказані щиростю ваших молодих сердець А що з цього приводу може засвідчити досвід?

( Перегляд відеоролика  Пауоло  Коельо « Передсметний лист Маркеса»

  • Можливо , про найголовніше в житті краще помовчати, або ж довірити найщирішому  співрозмовнику - щоденнику? Але як важко висловити словами мову власного серця. Спробуймо натомість емоційно відгукнутися на наступні одкровення, заповнюючи «щоденник подвійних нотаток:

 Відверті думки

 Мої роздуми та емоційна реакція на почуте

 Я люблю тебе не за те, хто ти, а за те, хто я, коли я з тобою.

 Жодна людина не заслуговує твоїх сліз, а ті, хто заслуговують, не змусять тебе плакати.

 Тільки тому що хтось не любить тебе так, як тобі хочеться, не виходить, що він не любить тебе всією душею.

 Справжній друг - це той, хто буде тримати тебе за руку й відчувати твоє серце.

 Гірший спосіб нудьгувати за людиною - це бути з ним і розуміти, що він ніколи не буде твоїм.

 Ніколи не переставай посміхатися, навіть коли тобі смутно, хтось може закохатися у твою посмішку.

 Можливо, у цьому світі ти всього лише людина, але для когось ти - увесь світ.

 Не витрачай час на людину, що не прагне провести його з тобою.

 Можливо, Бог хоче, щоб ми зустрічали не тих людей до того, як зустрінемо ту єдину людину. Щоб, коли це трапиться, ми були вдячні.

 Не плач, тому що це закінчилося. Посміхнися, тому що це було.

 Завжди найдуться люди, які заподіють тобі біль. Потрібно продовжувати вірити людям, просто бути трішки обережнішим.

 Стань краще й сам зрозумій, хто ти, перш ніж зустрінеш нову людину й будеш сподіватися, що вона тебе зрозуміє.

 

 

( Учні заповнюють вибірково імпровізований щоденник, ділячись реакцією на вислови , що справили найбільше враження, спонукали до роздумів)

- Саме  з міркувань над такими проникливо щирими, філософськи заглибленими  і через те на перший погляд вочевидь зрозумілими  та простими , як усе геніальне, роздумами про життя  ми розпочнемо знайомство з людиною, яка відчула серцем трагізм самотності людства  і над прірвою відчуженості існування в абсурдному світі звела міст віри у те, що  «все найкраще трапляється зненацька». Сподіваюся на те, що знайомство з автором цих слів та всесвітньо відомим романом цього ж письменника неодмінно викличе  бажання продовжити ведення розпочатого  щоденника.

 Безперечно, у вас знайдуться підстави для того, щоб збільшити коло прихильників творчості  Габріеля Маркеса, визнавши унікальність авторської міфологічно-реальної моделі світобудови, та контраргументи для тих, хто наполягатиме на зумовленості популярності письменника лише  модою на специфічну літературу:

« Маркес - могутній чарівник чи божевільний з хворою уявою? Здається, все ж таки перше…»

 - Що ж, звернімося до витоків особистісної унікальності людини, яка в усамітненості далекої Колумбії, під рокіт хвиль  склала прекрасну казку-бувальщину  проте, як люди живуть та одночасно носять карнавальні маски, щодня дивляться в сотні очей, аби побачити своє відображення та образ світу, і при цьому залишаться зречено самотніми…

ІІ. Знайомство з життєвим та творчим шляхом письменника.

Довідковий біографічний матеріал для ознайомлення учнів зі шляхом Маркеса до самого себе та до людства через  самовияв у художньо - літературній творчості:

  Ґарсія Маркес народився у невеликому провінційному містечку, розташованому в басейні р. Магдалена, неподалік від узбережжя Атлантичного океану в Колумбії. Його батько — Ґабріель Гарсія, був телеграфістом, але на формування Ґарсія Маркеса як письменника справили вплив бабуся Транкіліна, на якій тримався увесь дім, та дід Маркес, полковник, учасник громадянської війни 1899—1903 pp. Сам письменник вважає, що багато чим у власній долі завдячу ще й атмосфері дому, в якому він провів дитинство, побуту містечка, де тісно переплітались фантастика і реальність. У восьмирічному віці після смерті діда Ґарсія Маркес залишив Аракатаку і навчався в інтернаті м. Сапакіра. Тут він  починає писати.

Перше оповідання Ґарсії Маркеса було опубліковане 1947 p., але його автор не мислив себе професійним літератором. 1948 р. внаслідок убивства лідера ліберальної партії атмосфера у столиці ускладнилася, і Ґарсія Маркес переїхав у Картахену, де намагався продовжити заняття. Але адвокатська кар'єра його мало приваблювала, а невдовзі він зовсім відмовився від неї і звернувся до журналістики.

З 1950 по 1954 р. Ґарсія Маркес працював репортером, вів розділ хроніки. 1951 р. вийшла повість «Опале листя « («La hojarasca»), у якій вперше з'являється містечко Макондо, що так нагадує рідну Аракатаку. Разом зі світом Макондо приходить і тема самотності, центральна для всієї творчості Ґарсії Маркеса.

1954 р. Ґарсія Маркес переїхав у Боготу, продовжував працювати в газеті, займався політичною діяльністю, а в липні 1955 р. як кореспондент газети «Ель Еспектадор» приїхав у Європу. Він працював у Римі, одночасно навчався на режисерських курсах в Експериментальному кінематографічному центрі. З Рима Ґарсія Маркес переїхав у Париж. Переворот, що стався на батьківщині, змусив його залишитись у французькій столиці. Саме тут Ґарсія Маркес створив повість «Полковнику ніхто не пише» («El coronel no tiene quien le escriba»), перший варіант якої закінчив до 1956 р., а окремим виданням книга вийшла 1961р.

Повість позначена безумовним впливом Е. Хемінґвея, про що Ґарсія Маркес сам неодноразово говорив, але дався взнаки репортерський досвід автора. Стилістику твору вирізняють дивовижний лаконізм, «снайперська точність мови», відчуття місткості та багатовимірності слова. Домагаючись художньої та психологічної переконливості оповіді, Ґарсія Маркес переписував повість 11 разів. Час дії — 1956 рік, місце дії — безіменне містечко, але у снах і споминах головного героя — полковника, учасника громадянської війни, живе інше місто — Макондо, звідки він приїхав багато років тому. Саме з Макондо входить в оповідь історичний час, у якому сплавлені воєдино реальні та легендарні події. «Полковнику ніхто не пише» — повість про самотність і про стоїчне протистояння людини абсурдності буття, злидням, голоду та немічності, бюрократичній байдужості, про непорушну віру людини в торжество справедливості.

У січні 1965 р. Ґарсія Маркес відчув, що може «почати диктувати друкарці перший розділ слово за словом». На 18 місяців письменник пішов у добровільне ув'язнення. Воно завершилося з'явою роману, до якого автор йшов 20 років. Роман «Сто років самотності» («Cien anos de soledad») побачив світ 1967 р. в Буенос-Айресі. Успіх був запаморочливий, наклад за три з половиною роки склав понад півмільйона примірників, що є сенсаційним для Латинської Америки, а у світі заговорили про нову епоху в історії роману та реалізму. На сторінках численних літературознавчих праць зарябів термін «магічний реалізм». Саме так означували оповідну манеру, властиву романові Ґарсії Маркеса і творам багатьох латиноамериканських письменників.

ІІІ. Підведення підсумків роботи . Рефлексія.

 Учитель: разом з Маркесом ми прожили упродовж спілкування на уроці декілька миттєвостей його життя. Життя Людини, відповідальної за власний вибір та  за морально-етичний вибір свої сучасників, що має, за його глибоким переконанням стати засобом подолання  роз’єднаності та  самотності людини, не спроможної до кохання.

  Візитною карткою письменника став його лист-звертання до сучасників. Спробуйте на підставі усього інтелектуально та духовного осягнутого на уроці написати лист до письменника або аналогічне послання сучасникам «Миттєвість життя»

ІV.  Домашнє завдання. Доопрацюйте свої послання та спробуйте на їх основі створити слайд-фільм або підготувати відеоролик. Прподумайте презентацію власних творчих напрацювань.

Урок №2

І  Постановка навчальної задачі щодо дослідження поетики роману « Сто років самотності»

  Слово вчителя:у ході дослідження поетики  та здійснення проблемного аналізу твору  ми  матимемо можливість переконатися в тому, що роман «Сто років самотності» — багатопланова книга, в якій на прикладі шести поколінь роду Буендіа простежується історія Латинської Америки, а також відображена в ній історія буржуазної цивілізації. Але це й історія світової літератури від античного епосу до родинної хроніки. Простежимо, як  на прикладі родини Буендіа Ґарсія Маркес досліджує епоху еволюції людської свідомості, що пройшла під знаком індивідуалізму, від джерел, біля витоків яких стоїть допитлива і заповзятлива людина Ренесансу, до підсумку, втіленого в образі полковника Ауреліано Буендіа, індивіда, який став жертвою властивого XX століттю процесу відчуження, що пронизав усі сфери життя.

 У процесі проблемного прочитання твору разом з вами визначимо  можливості «магічного реалізму» як засобу реалізації провідної ідеї твору - згубності роз’єднаності людей та необхідності солідаризації. Автор стверджує: «Поети і жебраки, музики й пророки, воїни та злодії - усі ми  діти неприборканої реальності, у якій живемо та помираємо самотніми…»

  1. Ознайомлення з «магічним реалізмом» як стильовим різновидом модернізму.
  •  Термінологічне визначення стильової ознаки модерністського мистецтва  може певною мірою розглядатися як оксюморон - «поєднання непоєднуваного». Спробуйте знайти аргументи на користь можливості такого мистецького та життєвого феномену. У процесі роботи заповніть таблицю Елвермана:

 Так

 Проблема

Ні

 

 Реальний світ  є доволі фантастичним, а межа між магією та реальністю - лише умовність, до якої вдається свідомість людини, що неспроможна поки що осягнути певні прояви життя у їх цілісності.

 

  • Отже,«магічний реалізм» - спосіб зображення життя в літературі, який передбачає поєднання фантастичного та реального, коли найневірогідніше відбувається у звичайному, тривіальному оточенні.
  •      Поміркуйте, наскільки «магічний реалізм» може вважатися  специфічною ознакою лише  латиноамериканської літератури. Чи можете ви назвати представників  світового письменства, які застосовували аналогічні методологічні підходи до зображення дійсності ?

( Учні визначають особливості поетики творчості Гофмана, Гоголя, Кафки, Булгакова та заповнюють таблицю)

Роль елементів надзвичайного, фантастичного у реалізації концептуальних засад твору

Фантастичні елементи реалістичного зображення життя

  Експресіонізм

 Модернізм

 « Магічний реалізм»

  • Порівняйте власні міркування з позицією Маркеса, який вважає, що кожен із нас «навряд чи потребує допомоги уяви» у сприйнятті оточення. « Навпаки, труднощі полягають у тому, що нам не вистачає засобів для зображення надзвичайного нашого життя. У цьому й полягає сутність нашої самотності».
  •  Поміркуйте, якого символічного значення набуває категорія самотності у творчому просторі Маркеса. Чи насправді неспроможність сприйняття оточуючого  абсурдного та надреального світу  спричиняє самотність  та відчуженість людини?
  •  У процесі подальшої групової взаємодії  дослідіть особливості світосприйняття героїв Маркеса та визначте чинники, якими зумовлено відчуження людини, розрив  зв’язків між особистістю та світом(перехід до наступного (ІІ) етапу уроку)

ІІ.  Аналіз системи образів твору як засобу реалізації авторської концепції зображуваного.

1. Завдання для груп:

 Група №1. Проаналізуйте пропонований текстовий матеріал та запропонуйте своє бачення моделі особистості героя твору.

 Матеріал до опрацювання (переказ змісту твору): Хосе Аркадіо на початку давав усім поради й допомагав кожному, аби тільки гарно йшли справи в громаді., сприяв тому, що Макондо було справді щасливим селищем, де ще ніхто не помер. Громада пішла за ним і тоді, коли він попросив допомогти йому прокласти стежку з Макондо в край великих відкриттів. « Отут і згниємо усі, не пізнавши переваг науки» Аби цього не трапилось, вирішує перенести селище в інше місце, бо насправді тут його поки що нічого не тримає:» людина не прив’язана до землі, в якій не поховано її небіжчика» Згодом, « визволившись із болісних тенет своєї уяви, випустив на волю птахів, що звеселяли час своїм мелодійним співом, та поставив у кожному будинку годинника з музикою»

Група№2. Опрацюйте пропонований фрагмент тексту та запропонуйте власне бачення моделі світобудови, що склалася на певний час в уявленні жителів Макондо: з появою дивакуватої Ребеки, що їй до смаку були сира земля та вапно і в якої ночами світилися очі, до Макондо прийшло Безсоння, а з ним – цілковита Забутливість.. « Ось так тепер і жили вони в химерній дійсності, що вислизала від них, дійсності, яку за допомогою слів їм удавалося затримати на коротку мить, і яка, однак, мала неминуче й безповоротно зникнути, тільки-но забудуться значення літер»

Для решти учнів (за варіантами):

-  Відповідно до варіанту виконання завдання заповніть декількома  прикладами з тексту

   наступну таблицю:

 Варіант№1 Реальні ознаки життя мешканців Макондо тих часів, «коли світ був настільки новим. що деякі речі просто не мали назви та на них доводилось показувати пальцями»

 Варіант№2 Елементи фантастики у творі при зображенні «нового світу», у якому співіснували реальність та казка

 

 

2. Обговорення результатів роботи груп та класу в цілому. Висновок: Хосе Аркадіо, засновник роду Буендіа, робить перші кроки на шляху, який згодом призведе його нащадків до самотності, розірваності їх існування та плину часу. А дійсність, яка позбавляється виміру пам’яттю та серцем людини, перестає бути реальною, справжньою та обертається на химеру, що не має часових та просторових координат, і люди втрачають свою індивідуальність, особистісну та національну неповторність та перетворюються на манкуртів, що не  пам’ятають родства. Людина, яка втрачає здатність бачити серцем, відрізняючи справжнє від примарного,обов’язково позбавляється  й зв’язків із своїм оточенням, відчужується від нього. І тоді реальний світ поступається місцем безглуздій фантасмагорії.

 3. Визначте найвиразніші образи-символи, поясніть їх значення  та з’ясуйте місце у авторській концепції твору.

( Дитина з поросячим хвостиком -  моральна потвора;

Хвороба Безсоння – історичне безпам’ятство…)

4. Методом мозкового штурму окресліть коло провідних проблем твору.

( Очікувані відповіді:

 Дегуманізація та  гуманізм

Солідарність та  самотність людей

 Безтурботність та відповідальність за вчинки

 Пам'ять та безпам’ятство

Спадковість для дітей батьківського божевілля…)

- Яка із проблем твору близька особисто вам?

- Який же, по-вашому, рецепт для порятунку людства пропонує автор?

- Чи є для людини що-небудь, страшніше за самотність?

5. Вільне письмо.  Поділіться своїм емоційно-асоціативним сприйняттям самотності , склавши вільного листа про неї .

( Можливий варіант виконання завдання

Самотність

 Самотність… Старість…Вічність… А якщо молодість і самотність ?! А коли юність і сердечна старість ?!! Невже  усе це - у Вічність Ні, таке  не може статись, адже абсурдність не має поглинути впорядкованість та гармонійність, щирість та відкритість  стократ сильніші за підступність та відчуженість. Отже – за зігріту теплом людяності Вічність, де не знайомі з холоднечею самотності! )

 ІІІ. Підведення підсумків роботи . Рефлексія.

  •      Підтримайте або спростуйте авторську оцінку сучасності та образ майбутнього:

«  Я вважаю себе невиправним оптимістом. Я завжди дуже сподівався та сподіваюся на молодь…і вірю, що світ майбутнього буде кращим , ніж наш світ, у якому ми живемо та помираємо самотніми»

  •      Який  статус за роздумами над прочитаним ви б залишили на сайті  «Однокласники.»?

ІV. Домашнє завдання

1.Скласти акротекст « Самотність» за умови відображення в ньому проблематики  роману « Сто років самотності»

 2. Прочитати новелу  Маркеса « Стариган з крилами». Підготувати 5 запитань до автора твору.

 Урок №3

1Мотивація освітньої діяльності . Постановка  навчально-пошукової задачі. 

Слово вчителя: Разом з Габріелем Маркесом ми досліджували проблему самотності людини та шукали шляхи подолання відчуженості особистості, трагізму усамітнення людської душі, яка, напевне назавжди залишиться найбільшою таємницею Всесвіту. Адже що ми насправді знаємо про серце людини, про неї саму?.. Російський поет Євген Євтушенко стверджував:

Людей неинтересных в мире нет.

Их судьбы - как истории планет.

У каждой всё особое, своё,

И нет планет, пожожих на неё.

А если кто-то незаметно жил,

И с этой незаметностью дружил,

Он интересен был среди людей

Самой неинтересностью своїй…

У каждого- свой тайный личный мир.

Есть в мире  этом самый лучший миг.

Есть в мире  этом самый страшный час.

Но всё это неведомо для нас.

 

У цих рядках теж йдеться про самотність,страшну тим, що відчувають її не в  холодній порожнечі пустелі, а серед людей, які, виявляється, нічого не знають про себе та найближчих, не говорячи вже про сторонніх.

А ось іще одну таїну людської душі розкриває героїня п’єси Островського Катерина Кабанова, міркуючи про те, «чому люди не літають, як птахи».«От здійняла б руки та полетіла,»- говорить вона про найпотаємніше .

- Як ви думаєте, чому людина відчуває потяг до неба, прагнення злетіти? Чому зазвичай, визначаючи цей стан, говорять про окриленість людської душі, про натхнення?

- Чи хотіли б ви мати крила, щоб подібно до міфологічного Ікара злетіти до самого сонця?

- Наскільки природнім для людини,по-вашому,є стан окриленості?

ІІ. .Аналіз поетики твору

 Учитель:у одній із  новел Маркеса з’являється крилата істота, у якої , за свідченням очевидців, «крила були настільки природніми в організмі, що виникало питання, чому їх позбавлені інші люди».

  • А от чи гідний свої природніх крил старий, що постає перед читачами у вигляді «страховиська, одягненого, як жебрак, з лисим, як коліно,  черепом, з беззубим, як у старезного діда ротом та з великими пташиними крилами, обскубаними і брудними», нам належить з’ясувати у процесі осягнення авторського задуму твору.

- Чим би ви могли пояснити причини дивного зовнішнього вигляду істоти, яку лише через наявність крил мешканці поселення визнали янголом?

- Доберіть власні асоціативні співвіднесення зі словом «янгол» .

- Зіставте ваші уявлення з виглядом старого. Якби ви побачили подібне створіння, чи припустились би ви думки про те, що зустріли Янгола? А може, саме так виглядають янголи, що опиняються в абсурдному оточенні? Залишається лише з’ясувати:янгол - породження абсурду, чи творінням абсурду є внутрішній світ людини, що породжує подібні абсурдні, химерні припущення стосовно того незнайомого, з чим зустрічається в житті. Таким чином визначено проблему , яка потребує вирішення у процесі розкриття концепції твору.

 За  релігійними віруваннями наших предків, янголи - охоронці людських душ, які покликані вберегти людину від гріха та донести божественну істину любові, яка, як ми вже знаємо, одна може запобігти трагедії  самотності існування. Отже , янголи – слово Боже та Божі посланці  у світ, що відступив від істини та добра. Тому поява янгола має сприйматися людьми як акт божественного втручання в їх долю. Пересвідчимось, чи так це сприймається жителями поселення.

-Зіставте біблійську версію ситуації, що зумовила появу янголів,та відповідний фрагмент тексту твору.

- Простір життя мешканців поселення – це світ після Великого Потопу, що мав змити людські гріхи. Та от чи стали чистішими та святішими люди, чи спроможні вони зі щирістю та вірою дитини сприймати чудесне ?  Наведіть текстові приклади того, як сприйняли появу невідомої істоти мешканці поселення та яких чудес від нього зажадали. У процесі роботи заповніть відповідну таблицю:

 Мешканці селища

 Вчинки та думки, що виявляють ставлення до незнайомця

 Мої оціночні судження

Родина Пелайо і Елісенди

Пелайо тримав його на мотузці.  Зачинив у курнику разом з курми.

Елісенді спало на думку брати з кожного, хто хоче зайти у двір і подивитися на янгола.

Ставлення гірше ніж до тварин.

 

Шукає матеріальну вигоду.

 

Населення провінції

Без будь – якого душевного трепету просовували в дірки дротяної сітки шматки хліба, ніби це була тварина із зоопарку. Янгола годували залишками їжі, його весь час дзьобали кури, він чманів від смороду свічок. Менш віруючі

кидали в нього каміння, а один нахаба жорстоко припік йому бока розпеченою залізякою.

 

Душі у людей злі, черстві, грішні. Вони наглухо закриті для божественних істин. А найстрашніше, що янгола сприймають за циркову звірину, яка за їжу виконує забаганки натовпу.

Отець Гонзага

Спочатку зазирнув до курника, пробубонів молитву, потім привітався з ним латиною. Священникові не сподобалося, що янгол не розуміє Божої мови і не вміє шанувати Божих слуг.

Це обмежений дроворуб. Не розуміючи мови Божого створіння, він зробив висновок, що то диявол, який може перевтілюватися.

Папа з Рима

Не зміг дати тлумачення божественного явища. Він з’ясовував, чи має надприродне створіння пуп, чи схожа його мова на арамейську, чи здатний він утриматися на кінчику голки.

Служителі церкви проявили недовіру й байдужість. Їхня логіка зводилася до того, що не Божі слуги (тобто вони) на землі повинні шанувати посланця Бога, а навпаки. Якщо їм байдуже, то якої ж реакції можна очікувати від прихожан?

Суспільна влада, посадові особи.

Ніхто не прибув на місце подій, лише відправлено військо, щоб розігнати натовп.

Суспільна влада не зацікавилась появою крилатого старигана; лише застосовує силові заходи, боячись якихось нововведень.

Син Пелайо

та Елісенди

Байдуже ставиться до появи гостя з крилами, грався у курнику  і заразив його вітряною віспою.

Здавалося б дитя – це символ чистоти душі, без гріховності. Та, на жаль, він уже заражений бацилами байдужості, черствості, зла. Дитя – відображення жорстокого, хворого суспільства.

 

 

  • Останнє судження є вагомим аргументом на користь духовного нездоров’я мешканців поселення, яке вони помилково вважають фізичним та намагаються чудесним чином вилікувати за допомогою янгола. Пригадайте, які хвороби лікували люди, та  порівняйте з нездоров’ям мешканців Макондо ( «Сто років самотності»)
  • А про що свідчить прагнення мешканців вивести нову породу крилатих людей? Яке застосування людським крилам вони знаходять?
  • Порівняйте з позицією ліричного героя твору Івана Драча « Крила». (Читання та аналіз твору)

    - Наскільки очікуваним для вас є намагання роздратованих непорозумінням з янголом людьми закидати його камінням?

  •  Наведіть приклади з життя та літератури, що підтверджують ваше розуміння сутності конфлікту між «білою вороною» та її оточенням.
  • Чому люди з полегшенням сприймають зникнення янгола?

ІІІ. Підведення підсумків обговорення проблеми. Рефлексія

Реалізм Маркеса завжди залишає простір для незвичного, не стільки поступаючись йому місцем, скільки інтегруючись з ним у відповідності до ментальності людини . Тож старий не є вигадкою, витвором хворобливої авторської фантазії, скоріше він є увиразненням абсурдності світобудови, її символічним вираженням. У вас , безперечно, склалися власні уявлення про те, кого чи що зобразив автор. Тож викладіть ваші думки у невеличкому есе або етюд

2.Складіть даймонд  стосовно ключових образів « старий» та «янгол»

IV Домашнє  завдання. Складання буктрейлера «Сто років самотності» (проектна робота в групах)

 

  •  
docx
Додано
24 липня 2018
Переглядів
538
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку