Словничок-довідничок для уроків розвитку зв'язного мовлення

Словничок – довідничок

Загальне уявлення про спілкування і мовлення

Мова – це система засобів (слів, словосполучень, речень, текстів), які існують для спілкування.

 Мовлення – це спілкування за допомогою мовних засобів.

 Мовлення неможливе без мови.

 Завдяки мовленню мова розвивається і збагачується.

 Мовлення може бути діалогічним та монологічним.

Діалогом називається розмова двох осіб. Монолог – це висловлювання однієї особи.

Мовлення існує в двох формах – усній та писемній.

Види мовленнєвої діяльності

Адресат мовлення – той, до кого звернене чиєсь мовлення, кому воно адресоване.

Адресант – той, хто сам творить мовлення.

Текст.  Тема і головна думка тексту. Мікротема. План тексту. Абзац

Текст – це група речень, об’єднаних темою (змістом) і головною думкою.

Головна думка – те, до чого текст закликає (або застерігає), чого навчає.

Якщо речення лише висловлює якусь думку, то текст забезпечує її розвиток за рахунок того, що кожне наступне речення до вже відомого додає щось нове.

Речення в тексті розташовані в послідовності, необхідній для розкриття теми.

Розвиваючи тему, автор тексту переходить від однієї частини думки до іншої.

Частина однієї загальної теми називається мікротемою, яка розкривається в кількох реченнях.

Частина тексту, об’єднана мікротемою, називається абзац. Кожен абзац починають записувати з нового рядка.

Щоб скласти план тексту, треба визначити його мікротеми та кожній із них дати стислу й влучну назву. Назви мікротем тексту – це пункти його плану.

Засоби зв’язку речень у тексті

 Речення в тексті пов’язуються між собою за допомогою таких засобів:

• займенників (Навесні прилетіла ластівка. Вона змайструвала гніздечко під стріхою.);
• синонімів (У траві ми побачили мурашку. Комаха швидко-швидко перебирала лапками.);
• повторів (Уже років з триста люди вирощують у садах первоцвіт. Наукова назва первоцвіту – примула.);
• спільнокореневих слів (З першим весняним теплом прокидаються джмелі. Волохаті джмелики перелітають з квітки на квітку.);
• сполучників (Останній місяць зими наші предки назвали лютим, бо мороз тоді найдошкульніший, а вітер найхолодніший.)

Поняття про «дане» й «нове»

Розвиток думки в тексті відбувається завдяки тому, що до того, що вже відомо з попереднього речення, кожне наступне речення додає щось нове.

Кожне речення тексту вбирає в себе якусь частину речення попереднього (слово, словосполучення). Цю частину речення умовно називають «дане». Те, що повідомляється цим реченням, умовно називають «нове».

Жанри мовлення

Замітка  характеризується стислістю, влучністю мови, а також тим, що в ній завжди ставиться проблема, нерідко міститься заклик, звертання до читача. Характерними рисами замітки є достовірність інформації, чіткість, лаконічність, ясність, актуальність, тактовність викладу. Замітка висвітлює якийсь новий важливий факт. Автор повідомляє, що відбулося, де, коли, з ким, чому, виділяючи при цьому основну думку. Основу інформаційної замітки складають факти зі шкільного життя – цікава екскурсія, конкурси, успіхи в навчанні, спортивні досягнення, зустрічі з цікавими людьми, робота гуртка, підготовка до відзначення знаменних дат тощо.

Оповідання – невеликий розповідний художній твір про одну чи кілька подій із життя персонажа. Основним типом мовлення в оповіданні є розповідь, хоча, звичайно, є й описи (портрети, пейзажі тощо) та роздуми. Обов’язковими для оповідання є зав’язка, кульмінація та розв’язка.

Типи мовлення

Стилі мовлення