Урок № 67

Тема: Слово і його лексичне значення. Групи слів за значенням, походженням і використанням.

Мета: узагальнити й систематизувати  вивчене про лексичне значення слова, групи слів за значенням, походженням та вживанням; удосконалювати вміння визначати синоніми, антоніми, розрізняти за значенням омоніми, визначати слова власне українські й запозичені, а також діалектні слова та  професійні; формувати логічне й образне мислення, удосконалювати навички виконання таких мисленнєвих дій, як  порівняння, узагальнення, аналіз і синтез; уточнювати, збагачувати й активізувати словниковий запас учнів.

Тип уроку: урок узагальнення й систематизації виченого.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

* Словниковий диктант.

Пам’ять, узгір’я, повітряний, без’ядерний, довір’я, нев’янучий, п’єса, священний, зап’ястний, поцвяхований, розв’язка, духмяний, різьбяр, тьмяний, під’южувати, безхмар’я, беззоряний, різнодерев’я, морквяний, беззуб’я, підребер’я, заозер’я, під’яр’я.

* Виконання індивідуального завдання за картками.

ІІ. Повідомлення теми і  мети уроку.

ІІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

*Бесіда.

• Що є предметом вивчення такого розділу науки про мову, як лексикологія?
• Що  називається лексикою?
• Що означає термін лексичне значення слова?
• Яке ще значення, крім лексичного, має слово?
• З’ясувати лексичне й граматичне значення слів юність, гідність.
•  До якого словника слід звернутися, щоб з’ясувати лексичне значення слова?

* Робота з підручником. Виконання вправи  274 (І, ІІ).

. Опрацювання таблиці “Відомості про лексику” (с. 228).

ІV. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

*Прочитати речення. Визначити синоніми й антоніми.

І. День за днем завія не вгаває,  хуртовина збурена літає. Хукають замерзлі димарі, де гуляє віхола вгорі. (О.Хало.) Стежок поплутаних, доріг, шляхів і колій мережа слалася безмежна по землі. (М.Рильський.) Підсніжник розцвів і одцвів – не встиг я й спасибі сказати. (С.Павленко.) Моя надія стане на порозі,  закриє двері лихові й біді. (З.Бебешко.) Знов до мене вернулися спогади й спомини. (Є.Гуцало.) Я вся із суму і печалі, а люди кажуть:”Оптиміст”, бо маю я один лиш хист – сміятися в тяжку годину. (Л.Паниченко.) Шемрає, навшпиньки ходить дощ, шамотить під вікнами і хлипа. (В.Базилевський.)

ІІ. Гірке й солодке у цьому слові, що без розлуки нема любові. (П.Кубаєвич.) Так я живу у пеклі і в раю – по зустрічі настане знов розлука.  І так щодня – до розпачу й знемоги: то я – багач, то я – злидар убогий. (В.Шекспір.) Річка буває спокійною, а буває дуже проворною. Заздрість буває білою,  але частіше – чорною. (Л.Соловйова.) Якщо трапиться диво із див, стануть відповідями питання. (О.Омельченко.) Що там говорить, коли нема чого балакать. Зі злої трави лихе й сіно. Насміявся лисий голомозому. Сьогодні з мішком, а завтра з лантухом. Тихого та смирного і кури не клюють.

ІІІ. Людина там не буде вільна, де є великі і малі. (В.Загороднюк.) Теревені, балачки, поголоски і плітки. Аж тут владно закричав Кукурудзяний Качан: “Ось у чому весь секрет: йдете задом наперед, треба ж передом назад – і Вкраїні буде лад”. (І.Драч.) Минає час неквапно,  спроквола. (М.Луків.) Криши, ламай, трощи стереотипи! (Л.Костенко.) Навчи, історику, навчи! Хай заболить нам корінь етно-! Народ – отець а чи вітчим? Народ – абстрактний чи конкретний? (О.Слоньовська.)

* Вибірковий диктант. Виписати антонімічні пари.

І. Діла добрих обновляться, діла злих загинуть. Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. (Т.Шевченко.) І він настав – останній день Помпеї, щоб всіх зрівняти лавою, вогнем, патриція зрівняти із плебеєм, і вічну ніч зрівняти з вічним днем. (В.Герман.) З журбою радість обнялась. (Олександр Олесь.) Запам’ятай: у радості чи в горі не всі горять й не всі тьмяніють зорі. Любов за ненависть сильніша. (В.Герман.)

ІІ. А квіти як колись цвіли, тепер так не цвітуть. І так, як предки віджили, нащадки не живуть. (М.Осадчий.) Небо рідне й чуже над покорою хат, та не можу вже я повернутись назад. (В.Сосюра.) І що узавтра не було б там, сьогодні не марнуй снаги. (Д.Паламарчук.) І те, що в серці не почато, не умира, а ожива. (А.Малишко.) В ряду живих і мертвих зараз ти, ти колесо історії штовхаєш, його повільно, вперто просуваєш у напрямку людської доброти. (А.Волинська.)

ІІІ. Щоб міцно спати вночі, треба вдень  важко наробитися: це закон збереження душевної рівноваги. (В.Добрянський.) Тривалість ночі рівна дню, тривалість  радості – печалі. (С.Пантюк.) Мале тире між датами двома. Попереду, позаду – нескінченність. І мертвим, і живим, і нерожденним – несть їм початку і кінця нема. (А.Волинська.) Наяву й у сні – вічна двоїна: і життя, і смерть, а душа – одна. (В.Герман.)

* Прочитати, вказати омоніми.  Пояснити, в чому полягає відмінність омонімів від багатозначних слів.

Нині чи завтра вулкани озвуться гуркотом, вибухом лави. (Ї.Маген.) Розходяться людськії лави широкі, скрізь видно ту юрбу  велику. (Леся Українка.) Міг би його поганити – не хочу вуст поганити. (М.Лукаш.)

* Довести, що кожне з поданих слів є омонімом, склавши з кожним по 2-3 словосполучення (усно). При потребі звернутися до словника омонімів.

         Лист, лебідка, пара, фокус, стопа, ячмінь.

* Прочитати. Визначити омоніми та омоформи.

Думи мої, думи мої, квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас – де ж мені вас діти? (Т.Шевченко.) У кожнім дні на самім дні стою і світ жорстокий зцілюю любов’ю. (О.Софієнко.) Вибиваємось в метри погонними метрами – дуже спритні творці вельми правильних строф. (В.Герман.) А Дике Поле, Дике Поле! По груди коням деревій. А мати свій городець поле, - все ще у пам’яті моїй. (Л.Костенко.) А вже трава ступила до коси: “Коси!” (Т.Мельничук.) Гроза – мов Божий гнів, мов  кара темно-кара. (Є.Гуцало.)

Для довідок.  Омоформи – слова, що належать до різних частин мови і збігаються звучанням і написанням  тільки в одній якійсь формі (три – числівник, три – дієслово). 

* Попереджувальний диктант. Вказати слова власне українські й запозичені.

І. Крилом черкають плеса гуси. (Т.Вишталюк. ) Вечір весняний, мов літепло, тихо по луках тече. (П.Воронько.) Мережкою поклався на землі останній ярий сонця візерунок. ( І.Гончар.) Лелекою у вікна стукнув ранок  і шибку прохромив  червоним дзьобом. (М.Косякевич.) Снилось: мрія до мене летіла. (Н.Гришаєнко.) І жовте листя, й обрій синій, і тускле сонце, й день осінній злились у мовчазний акорд – у вересневий натюрморт. (Є.Маланюк.) У тирлича весняного – бельканто:  розцвів – немов звучить, немов співа. Мов промовля на мові есперанто пелюстка кожна в тирлича жива. (Є.Гуцало.) Музей під небом – наш скансен, хто що зберіг, той тим спасен. (Б.Гірський.) Пройдисвіти і рекетири вилазять з потаємних нір. (В.Скомаровський.)

ІІ. Білий лебідь в чистім плесі біле пір’ячко помив. (П.Середюк.) Летить лелека, лепет лип летить удалину, мов заповітна мрія. (Д.Кремінь.) Я пізнавав життя в полоні ностальгії. (І.Гнатюк.) Ще зашпори не відійшли з душі, та вітер молодий несе відлигу. (А.Горбівненко.) Перефарбовані манкурти тісніше з’єднують ряди. (Л.Воловець.) Політики не терплять критики, поети забули про сонети, подалися лірики складати панегірики, у моді – одноденки, не шевченки, шикуються в колони епігони, і знову графомани у пошані. (В.Герман.)

Словник. Тирлич - багаторічна трав’яниста рослина. Бельканто  –  стиль виконання, що є основою італійської вокальної школи, характеризується легкістю й красою звука.  Есперанто -  міжнародна штучна мова. Скансен -  музей просто неба.  Сонет – 14-рядковий ліричний вірш, створений  п’ятистопним ямбом.  Панегірик –   урочиста похвальна поезія, перен. -  надмірно хвалебний відзив про когось. Епігон –  послідовник певного політичного або мистецького напряму, який у нових умовах механічно  відтворює  застарілі ідеї або мистецькі прийоми й засоби попередників. Графоман – людина  без творчого хисту з хворобливим потягом до письменництва.

*До поданих іншомовних слів дібрати синоніми – власне українські слова (усно).

    Бібліотека, біографія, фонтан, рекомендація, пейзаж, фортеця.

Для довідок. Книгозбірня, життєпис, водограй, порада, краєвид, укріплення.

*Пояснювальний диктант. Застарілі слова підкреслити.

Аз єсмь українець, неначе рядок з отченашу! (В.Осадчий.) Б’ється птахом на вітрі князівська свята коругов. (М.Лазарко.) Кров кипить... Ставай на прю! Я бажанням жить горю! (М.Вороний.) Спалахне в очах дорожче злота серед ночі папороті цвіт. (О.Софієнко.) Цвіте барвінку видиво блаватне. (Є.Гуцало.) Уста отверзлися – і слово, лихим безбатченкам на зло, глаголом істини раптово, як зерно в rрунті, ожило. (І.Гнатюк.) Співатиму, співатиму, поки гласу стане,  хоч і слухать не захочуть, я не перестану. (М.Костомаров.) Ходить лірник, корбу крутить,  корбу крутить, спомина. (Б.Гірський.)  Дні мої – невтомні пілігрими, полотняні на плечах сакви. (Є.Гуцало.) Коли вмира бунчук – встає канчук. ...Десь на Вкраїні квітнуть вишні, й повстанців – гайдамаків піших волочить бусурмен конем. (Т.Мельничук.) Тепер ти ось тримаєш корогву на перехресті “вчора” і “сьогодні”. (А.Волинська.)

*Вибірковий диктант. Виписати застарілі слова.

Кипить розбурхана столиця, цвіте прадавній Київ-град. (П.Щегельський.) То Київ – трибун златоглавий про волю святу возвістив. (Д.Горішний.) На прю! Без ляку і зневіри за правду, волю, за наш край! (М.Старицький.) За гетьманом полковники на конях, і куренями виступає Січ, булави, пірначі мигтять в долонях, і від шабель розвиднюється ніч. (Б.Лепкий.) У киреях, у брилях, з люльками, саквами, ішли наші на Ладогу битими шляхами. (О.Кониський.) У хлібі -  краплі жаркого поту, рук роботящих жагуче злото. (В.Кочевський.) Леміш іржа гризе, а чересло травою й диким зіллям обросло. (Б.Лепкий.)

* До поданих застарілих слів дібрати відповідники (усно).

Атрамент, каламар, піїт, вия, дзиґарі, січа, ланіти, шуйця, глаголити, зріти.

Для довідок. Чорнило, чорнильниця, поет, шия, годинник, битва, щоки, ліва рука, говорити, бачити.

* Пояснити лексичне значення записаних на дошці (спроектованих на дошку) слів. Як давно з’явилося кожне з них у мові? Чи можна вважати їх неологізмами? Чому? Навести приклади неологізмів.

Кіборг (кібернетичний організм), алгол (від “алгоритм” – єдина міжнародна мова електронно-обчислювальних машин), факс, компакт-диск, інтернет, кліпмейкер, іміджмейкер.

* Переписати, вставляючи пропущені  літери та знімаючи риску. Авторські неологізми підкреслити, пояснити їх роль.

Згадавсь чому/сь Іван Франко і вічно/думна Леся Українка. (П.Тичина.) Все на цьому світі – т..мчасовість, вічно сущий тільки рідно/край. (В.Бровченко.) Жорнує час роди і покоління. (В.Герман.) Землю зігріває в..сновій, сонце випл..ва  золото/груде. Небо ро..просторилось високо, бджоли в квітограєві гудуть. (Д.Луценко.) Мов сади, яблуневляться душі. (М.Дубов.) Каштани падають і рвут..ся, неначе бомбочки малі, а діти вес..ло сміют..ся в бабинолітньому теплі. (П.Воронько.) Я міста мого незбагненно осонцену вроду у сяєві долі крізь ціле ж..ття пронесу. (Т.Бартош.)

* Диктант із коментуванням. Підкреслити в реченнях діалектизми та професійні слова.

І. У нас, як осінь, розводять ватру. А як весна – цвітуть сади. (В.Поліщук.) А сонце ставить ногу через тин, а в сонця хмара – золота крисаня. (І.Драч.) Мосяжним топірцем опришка на грушці висить молодик. (Д.Павличко.) А думка – з барткою легінь січе хребет покорі. (Й.Тереля.) Хтось мені шепче: “Бачиш ліс! Де твоя шабля, де твій кріс?” (Б.Лепкий.) Він не навчився навіть своє порекло на письмі покласти. (В.Стефаник.)  Сонце в небі здається, либонь, бараболею, для дітей недоступною і недосяжною. (Є.Гуцало.) Сонце западає за високі гори, товар повертає за свої обори. (І.Гушалевич.) Мені б овець побачити отари, на полонині ватага почуть. (Є.Гончаренко.) Блідолиций кружляє між хмар, тронка дзвонить поперед отар. (О.Ісаченко.) Повна тайстра важка, а порожня ще важча. Народ,  як товар у череді: усякі є. (Нар.творч.)

ІІ. Батько, коли співав, то співав за цілий хор,  вів, сказати б, цілу партитуру. Він вів усі партії одночасно, і пісня виходила багатоповерхова. Співаючи, він відбивав такт рукою, показував собі зміну тону, зміну ритму. (За І.Сенченком.) Неначе трієри, кібермашини були забиті формулами вщерть. (Б.Олійник.) З тросами літака змикаєш карабін, і робиш, як усі,  ледь видимий уклін.  Тебе не покида видіння віщих снів: твій купол – угорі, а ти  - у підвісній. (В.Семченко.) Що ж ти, човнику мій, - ані мрець, ані воїн... Що ж ти в мулі засів і форштевень зелений такий? (В.Погрібний.) Раз Крила в Вітряка гуділи й горготали, що все село вони насущним годували. А камінь, п’ятірня і колесо...    мовчали. (Л.Боровиковський.)  Корову пасти – це не проста річ! Хто знає термін “згедзькалась корова”, хто чув страшні слова – “зайшла у шкоду”, той пригадає свій дитячий вік не завжди ідилічними словами. (М.Рильський.)

* З кожним із поданих слів усно скласти  по два речення так, щоб слова вживалися як професійні і як загальновживані. Як утворилися такі професіоналізми?

  Підвал (будинку, газети), дупло (дерева, зуба),

V. Підбиття підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання. П. 19, вправа 288.