Специфічні особливості роботи акомпаніатора у вокальному гуртку

«Специфічні особливості роботи акомпаніатора у вокальному гуртку»

"Піаніст повинен вміти акомпанувати,

розбиратися в гармонії,

теорії музики, транспонувати і

обов'язково імпровізувати ".

(Карл Черні)

"Техніка піаніста в голові, а не в пальцях".

(Ференц Ліст)

Концертмейстер в  позашкільному закладі - хто він: помічник викладача, акомпаніатор, ансамбліст або хтось ще? У чому особливості діяльності цього фахівця і суть різноманіття видів діяльності в процесі роботи?

Питань багато. Спробуємо відповісти на деякі з них.

Звернувшись до музичних енциклопедій, читаємо:

"Концертмейстер (нем.Konzertmeister, англ.leader, франц.violon solo):

1. Перший скрипаль оркестру; іноді замінює диригента. В обов'язки концертмейстера входить перевірка правильності настройки всіх інструментів оркестру. У струнних ансамблях концертмейстер є зазвичай художнім і музичним керівником.

2. Музикант, який очолює кожну групу струнних інструментів оперного або симфонічного оркестру.

3. Піаніст, що допомагає виконавцям (співакам, інструменталістам, артистам балету) розучувати партії і акомпанує їм в концертах. У середніх і вищих музичних навчальних закладах є концертмейстерські класи, в яких студенти навчаються мистецтву акомпанементу і після здачі іспиту отримують кваліфікацію концертмейстера. "

Концертмейстери у позашкільному закладі працюють в оркестрових класах і класах народних інструментів, в хорових класах і класах хореографії, сольного співу та  театрального мистецтва.

Незважаючи на незвучне визначення "навчально-допоміжного персоналу", концертмейстери активно беруть участь у навчальній, виховній та музично-просвітницькій роботі, а за відсутності викладача самостійно проводять заняття і репетиції.

Виконавська кваліфікація "концертмейстер" присвоюється поряд з педагогічною, але саме перша, стаючи основною завдяки поєднанню виконавської і педагогічної підготовки в навчанні, сприяє більш різнобічному розвитку, збагачує професійні становлення особистості музиканта, та не виключає другу.

Робота концертмейстера вимагає постійних занять за інструментом, вивчення і освоєння концертного і навчального репертуару. Така робота розширює творчий кругозір музиканта, формує і вдосконалює його артистизм, дозволяє бути активним пропагандистом музики.

Мистецтву акомпанементу присвячено не так багато книг і окремих статей. Ще менше літератури з методики викладання цього навчального предмета (Н.Крючков, Е.Шендерович, М.Смірнов і деякі інші).

Автори статей зазначають, що акомпанементу належить не підсобна роль, не чисто службова функція гармонійної та ритмічної підтримки партнера, а концертмейстер в процесі виконання стає рівноправним членом єдиного цілісного музичного організму.

Майстерність концертмейстера глибоко специфічна. Вона вимагає від піаніста не тільки величезного артистизму, але і різнобічних музично-виконавських обдарувань, знань особливостей гри на інструментах в тих класах, де вони працюють, знання специфіки роботи на хорових, хореографічних та інших відділеннях.

Попри всю різноманітність і певні особливості роботи в різних класах і на різних відділеннях, можна спробувати сформулювати ряд загальних специфічних рис в роботі концертмейстерів позашкільних закладів.

Однією з таких важливих особливостей є вміння і готовність бути "другим".

Відсутність цього якості стає особливо помітним під час публічних виступів, так як намагаючись виділитися можна заглушити, "забити" соліста, порушити ансамбль і не мати можливості цей ансамбль відчувати. Все повинно підкорятися задумом композитора, соліста або керівника колективу, важливо відчувати міру, обережно зберігаючи звуковий баланс.

Інше, не менш важлива вимога - найточніше відтворення тексту. Динаміка і агогіка, як і сам текст, повинні бути дотримані самим точним чином. Неприпустимо в текстах, особливо класиків, написаних саме для фортепіано, переробляти відтінки, мелізми та інше.

Часто виникає при виконанні партії акомпанементу інша складність, коли дана партія складалася не для фортепіано з урахуванням особливостей інструменту (зручності фактури, регістрового забарвлення, ясних завдань педалізації тощо), а є перекладанням, тобто одним з варіантів втілення на фортепіано музики , спочатку написаної для оркестру. Величезна кількість таких прикладів ми спостерігаємо в роботі концертмейстера в класах хореографії.

При роботі в класі концертмейстер може довільно змінити і полегшити важкі місця, щоб не зупиняти рух музики. В процесі розучування твору з хором або солістами піаніст може застосувати метод виокремлення сольної партії або хорової партитури, зводячи фортепіанну партію до основних гармонічних і ритмічних функцій. Зробити це не так просто, як може здатися на перший погляд, і передбачає наявність у концертмейстера добре розвиненого гармонійного слуху і комплексного музичного мислення.

Необхідною і серйозною якістю в роботі концертмейстера є також розвинене вміння читання з листа і транспонування.

Звичайно, в концертах або на іспиті читання партії з листа або транспонування майже не зустрічається, але в робочому процесі в класі ці якості вкрай необхідні.

Відзначимо, що досягнення усіх поставлених перед концертмейстером завдань можливе лише при повній взаємодії з педагогом, на абсолютній професійній довірі.

Концертмейстер в позашкільному закладі - це помічник, аранжувальник, репетитор, права рука і єдине ціле з викладачем,що цілеспрямовано виконує свої професійні завдання.

Робота концертмейстера в різних інструментальних класах, з хором або солістами, в класі хореографії або в роботі з різними колективами має як загальні, так і в кожному конкретному випадку свої специфічні особливості. Це вимагає окремого розгляду.

В рамках розмови про загальні особливості роботи концертмейстера відзначимо, що будь-яка інша музична діяльність навряд чи може зрівнятися з концертмейстерський мистецтвом по своїй багатофункціональності та універсальності.

До всього сказаного, концертмейстер повинен бути дуже ерудованим музикантом, в полі діяльності якого знаходиться величезний і різноманітний репертуар.

Е.А.Пономарева зазначає, що концертмейстер повинен мати професійний комплекс, складовими якого є:

1. Любов піаніста до концертмейстерського виконавства.

2. Почуття партнерства, співпереживання.

3. Уміння підкорятися творчої волі соліста, стати з ним єдиним музичним цілим, часом на шкоду своїм музичним амбіціям.

4. Знання специфіки інструментального та вокального виконавства: штрихи (у струнників), дихання (у співаків і духовиків), агогіка (у тих і інших), теситура (у вокаліста).

5. Швидкість реакції на сцені під час виконання.

6. Загальна музична ерудиція: з знання музики, великих музичних накопичень і народжується почуття стилю, міри, смаку.

Це далеко не повний перелік необхідних професійних якостей, необхідних в роботі концертмейстера. Не виділені особливості роботи концертмейстера в класах хореографії і знання специфіки роботи з учнями хореографічних відділень і деякі інші питання.

Крім усього сказаного відзначимо, що заняття з концертмейстером-піаністом дуже люблять учні-інструменталісти та вихованці гуртків сольного співу, так як вона наближає їх до концертного виступу. Причому, іноді ця робота буває корисна і без викладача.

Таким чином, творча діяльність концертмейстера включає і виконавську, і педагогічну, і організаційну, де музика виступає в якості реального самостійного художнього процесу.

Робота концертмейстера унікальна і цікава, його роль в навчальному процесі дитячих позашкільних закладів  беззаперечно велика, а досконале володіння "комплексом концертмейстера" підвищує затребуваність піаніста в різних сферах музичної діяльності від домашнього музикування до музичного виконавства.

"Щоб розуміти музичну мову в усій її змістовності, - писав К.Г.Мострас, - потрібно мати достатній запас знань, що виходять за межі самої музики, достатній життєвий і культурний досвід, треба бути людиною великого розуму і великого почуття". Це висловлювання дуже точно передає образ концертмейстера.

 Незважаючи на те, що до даного виду діяльності часто ставляться зверхньо, ​​а самі концертмейстери завжди залишаються "в тіні", - їх мистецтво вимагає високого музичного майстерності і безкорисливої ​​любові до своєї професії.

"Концертмейстер - це покликання педагога, і праця його за своїм призначенням те саме що праця педагога", - стверджує К.Виноградов.

А закінчити хочеться думкою М.Годіной, висловленої на музичному форумі:

"Роботу концертмейстера дуже важко перевести на мову паперу - вона в пальцях, в душі".

Список використаних джерел

1. Виноградов К.М. Про роботу оперного концертмейстера // Про роботу концертмейстера: зб. статей / ред. М.Смірнов М. тисяча дев'ятсот сімдесят чотири.

2. Акомпанемент вокальних та інструментальних творів в класі фортепіано. Орієнтовна програма для ДШМ, сост.Е.Пономарьова, М., 2006.

3. Музична енциклопедія Т.2.

4. Мострас К.Г. Конспект лекцій по курсу методики навчання грі на скрипці.1949, Наукова музична бібліотека ім.С.І.Танєєва.