Структурні компоненти підготовки майбутніх учителів хореографії до формування хореографічних умінь школярів

                   Полякова І. Ф.

магістр, ДЗ«Південноукраїнський

національний педагогічний університет

імені К.Д.Ушинського»

                                                                                               (Науковий керівник 

канд.пед.наук доцент Горожанкіна О.Ю. )

Структурні компоненти підготовки майбутніх учителів хореографії до формування хореографічних умінь школярів

         Входження України в європейський освітній простір вимагає модернізації змісту освіти на усіх освітніх ланках. В сучасних нормативних  документах «Концепції розвитку освіти України на період 2015–2025 років» та концепції «Нова школа» зазначено, що головним стратегічним напрямком вітчизняної освіти є формування  високого духовного потенціалу кожного члена суспільства, його естетичних якостей. Ефективним засобом духовного розвитку дітей є хореографія, основу якої складає танцювальна діяльність. Концепція виховання через хореографічне мистецтво не обмежується лише ознайомленням дітей з його творами та їх сприйманням, а передусім передбачає активне включення дітей у художню діяльність через оволодіння ними хореографічними уміннями. І в цьому аспекті особливе значення належить вчителю хореографії. Процес підготовки сучасних фахівців-хореографів передбачає формування міцної теоретичної бази знань, широкого спектру практичних умінь та навичок, необхідних у майбутній професії.

        Загальнотеоретичні основи професійної підготовки педагога-хореографа досліджувалися у працях Л. Андрощук, Г. Березової, Л. Бондаренко, А. Ваганової, Є. Валукіна, К. Василенка, С. Забредовського, К. Голейзовського, Р. Захарова, О. Мартиненко, О. Ребрової, О. Таранцевої, Ю. Тараненко, А. Тараканової,  Л. Цвєткової, та інших дослідників.

            У психолого-педагогічній літературі немає однозначного тлумачення терміна «уміння», воно розуміється вченими надзвичайно різноманітно.  Психологи під умінням розуміють освоєний суб’єктом спосіб виконання дії, яка забезпечується сукупністю придбаних знань і навичок [3, с. 157]; педагогічна наука характеризує вміння як «можливість ефективно виконувати дію (діяльність) відповідно до цілей і умов, у яких доводиться діяти» [2, 362]. О. Мартиненко визначає поняття «хореографічні уміння» як здатність дитини виконувати танцювальні рухи за умови зосередження уваги на змістовно-образній, технічній та музичній деталях ще не засвоєної дії. До хореографічних умінь відносять координованість, ритмічність і просторову організацію рухів, технічність, музикальність і артистичність їх виконання, творчу інтерпретацію. За своєю природою, структурою і методикою освоєння хореографічні  вміння ідентичні руховим [1, с. 6].

        Підготовка майбутніх учителів хореографії до формування хореографічних умінь школярів розглядається нами як організація навчально-виховного процесу на факультеті, що спрямований на формування особистості майбутніх учителів хореографії, передбачає позитивне ставлення студентів до майбутньої професійної діяльності та оволодіння ними необхідними знаннями і уміннями щодо ефективності цієї діяльності. Стуктурними компоненти визначеного поняття виступили  мотваційно-спрямований, процесуально-діяльнісний та особистісно-професійний компоненти, які у єдності забезпечують здатність ефективного керівництва дитячим хореографічним колективом викладачем-хореографом. Мотиваційно-спрямований компонент передбачає спрямованість студентів на досягнення успіху в навчальній діяльності, потребу в професійній самореалізації, наявність у студентів цілісної системи уявлень про майбутню професію, мети та зацікавленості навчальною діяльністю, позитивної установки на майбутню професійну діяльність, наявність мотивації у навчанні. Б. Теплов під поняттям «спрямованість особистості» розуміє цілісність мотивів, їх ієрархічність, самопідпорядкованість один одному й вибіркову готовність до реалізації саме тих мотивів, на основі яких будується поведінка людини [4]. Процесуально-діяльнісний компонент визначається наявністю фахових знань, вмінь та навичок, пов’язаних з професійним самовдосконаленням. Особистісно-професійний компонент передбачає розвинену здатність до педагогічної комунікації, оптимальну міру використання сугестивного впливу майбутнього вчителя хореографії у процесі розвитку школярів, здатність до емпатії, організаторські здібності; адекватність самооцінки власних (хореографічних, педагогічних, творчих) здібностей; рефлексивні здібності.

       Отже, визначені структурні компоненти дають підставу щодо розробки ефективної методики підготовки майбутніх учителів хореографії до формування хореографічних умінь школярів.

                                                Література

1. Мартиненко О. В. Педагогiчнi умови формування хореографiчніх умiнь дiтей 5-6 рокiв: автореф. дисс. канд.. пед.. наук 13.00.08 – дошкільна педагогіка. – Київ, 2005.  – 18 с.
2. Петровський А.В. Психологічний словник / упоряд. А.В. Петровський. –  Мінськ: Харвест, 1997.  – 800 с.
3. Психологічна енциклопедія / Автор упорядник О. М. Степанов. – К. : Академвидав, 2006. – 424 с.
4. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей /Изб. тр. в 2-х томах / Б. М. Теплов; ред. Н. С. Лейтес. – М.: Педагогика, 1985. – С.112-156.