Свято патріотичної лірики

Про матеріал

Метою заходу є ознайомлення присутніх із патріотичною лірикою поетів-класиків, поетів-емігрантів, сучасних поетів; виховувати патріотичні почуття, почуття любові до рідної землі, рідного краю, держави; вчити цінувати слово, рідну землю, визначні літературні постаті.

Перегляд файлу

Свято патріотичної лірики

Мета: ознайомити присутніх із патріотичною лірикою поетів-класиків, поетів-емігрантів, сучасних поетів; виховувати патріотичні почуття , почуття любові до рідної землі, рідного краю, держави; вчити цінувати слово, рідну землю, визначні літературні постаті.

Обладнання: тематичні слайди, тексти віршів.

Ведучий 1.

Є вірші – квіти.

Вірші - дуби.

Є іграшки вірші.

Є рани.

Є повелителі і раби.

І вірші є - каторжани.

Крізь мури в’язниць,

По тернах лихоліть – ідуть, ідуть

По етапу століть…

Ведучий 2. І кожен обирає з тих віршів щось для себе близьке, бо натхненне слово як ковток живильної води.

Ведучий 1. Обираємо і ми своє слово – слово любові до рідної землі, до рідного краю, до неньки України. Нехай це слово буде для неї як оберіг.

Інсценізація вірша херсонського поета Валерія Кулика «Розмова з сином».

(На сцену виходять мати, син, батько).

Голос за кулісами:

В степу материнка цвіте-відцвітає,

На вітрі досвітньому зріють жита,

А мати щаслива дитя пригортає

І чайка у ранішнє небо зліта.

Мати:

Сину, коханий мій сину,

Мамине слово шануй!

Сину, люби Україну,

Як неповторну весну!

Син:

Мамо, квітневим туманом

Полечко-поле світа…

Слово твоє, моя мамо,

Я пронесу крізь літа…

Мати:

Візьми, мій соколику, в далеку дорогу

Батьківську і віру, й надію, й любов…

Тужитиме серце за отчим порогом,

Та радість прилине, як ластівка, знов.

Батько:

Сину, рідненький мій сину,

Понад усе у житті

Маєш любить Україну,

Ниви її золоті!

Син:

Тату, цю землю багату

Я, мов любов, збережу –

Стану врочисто і свято

На заповітну межу…

Ведучий 1. Надзвичайно гарно, вишукано, майстерно, патріотично написаний вірш!

Ведучий 2. Дуже гарно. Говорить і душа, і серце, зболене за Україну.

Ведучий 1. « З Україною в серці» - так називається свято патріотичної лірики, яке ми представляємо вашій увазі. На святі прозвучать найкращі твори, написані на тему любові та пошани до України, і наших класиків, і молодих сучасних поетів, і наших початківців-гімназистів.

Ведучий 2. Справжні патріоти України залишили нам свої одкровення – зізнання в любові до України. Вслухаймося в їхнє палке, пристрасне, щире поетичне слово!

Леся Українка «І все-таки до тебе думка лине»

І все-таки до тебе думка лине,

Мій занапащений, нещасний краю,

Як я тебе згадаю,

У грудях серце з туги, з жалю гине.

Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,

А тяжчого від твого не видали,

Вони б над ним ридали,

Та сором сліз, що ллються від безсилля.

О, сліз таких вже вилито чимало, -

Країна ціла може в них втопитись;

Доволі вже їм литись, -

Що сльози там, де навіть крові мало!

В. Сосюра. «Можна втратити все, але мати Вітчизну»

Можна втратити все, але мати Вітчизну!

Полечу я у сни, у родинне тепло.

На світанку роси мама двері відчинить –

І запахне бузок, бо не все відцвіло.

Бачу поле і сад, чую слово правдиве,

З тополиних доріг повертаю сюди.

Я спішу до землі, до зеленого дива,

До свого джерела, до живої води.

Тут навіки бузком охрестилася хата,

Тут не раз я горів у вогні каяття.

Можна мати усе, а Вітчизни не мати.

Україно моя, ти одна як життя.

«У цім краю з любові терпне серце»

У цім краю з любові терпне серце,

Тривога світла доторка плеча.

Тут синім оком лісове озерце

Проводить вдаль скороминущий час.

Де материнки незбагненні чари,

Отут мій дім, отут моя земля.

Колосся піднімаючи до хмари,

Під самий обрій пролягли поля.

Земля тремтить у сонячнім промінні,

Вже будить зайчик сонячні дуби.

…Лиш тут відчула я земне тяжіння,

Лиш тут я можу мріять і любить.

Ліна Костенко «Буває, часом, сліпну від краси»

Буває, часом, сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе, як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

Ведучий 1. Невимовна любов до України, затамований біль за її долю звучать і в поетичних рядках письменників-емігрантів.

Ведучий 2. Туга за Батьківщиною, за своїм краєм , домівкою, рідними й по сьогоднішній день бринить сумною струною в серцях української діаспори, яка знаходяться за межами рідної неньки України.

Олександр Олесь «О принесіть як не надію»

О принесіть як не надію,

То крихту рідної землі;

Я притулю до уст її

І так застигну, так зомлію…

Хоч кухоль з рідною водою!..

Я тільки очі напою,

До уст спрагнілих притулю,

Торкнусь душею вогняною…

Степан Ткачук. «Повези мене, батьку» (читають двоє: батько та донька)