"Свято риідної мови"

Ведучий.

Відкиньмо ж зайдів і лихих заброд,

Що стерти мову із землі бажали.

Народ без мови – це вже не народ.

Без мови всі б ми сиротами стали.

Ідуть гріхи за нами і борги,

від  них зректися не шукаймо броду.

Шануймо мову над усі віки,

Якщо ми хочем зватися народом.

Учитель.

 Шановні друзі! Наш календар нещодавно поповнився ще одним святом.

(читає):

  «На підтримку ініціативи громадських організацій з урахуванням важливої ролі в консолідації українського суспільства постановляю : установити в Україні День писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада».

 Наша мова – українська мова є державною мовою України, незалежної держави.

Учень.

 Материнська ніжна мово!

Мово сили й красоти.

Гей, яка прекрасна ти!

Є чудових мов багато,

Але першою, як мати,

Серед мов одна лиш ти.

Ти – велична і проста,

Ти стара і вічно нова,

Ти могутня, рідна мово!

Мова – пісня колискова

Мова – матері уста.

/Виходять святково одягнені діти/.

1. Ми є діти українські

Хлопчаки й дівчата.

Рідний край наш Україна.

Красна та багата.

2.Рідне небо, ясне сонце,

Місяць, зорі срібні,

Рідний народ – Українці.

Всі до нас подібні.

3. Рідна віра Свята Трійця

І Пречиста Мати.

Рідна мова – нею вчимось

Бога прославляти.

4. Присягаєм, рідний край наш

Над усе любити

Рідний народ шанувати,

з усіма дружити.

5. Присягаєм рідну мову

Завжди шанувати.

Говорить по – українськи

Молитись, співати.

6. Що нам рідне, те нам буде.

І красне і гоже.

Цінувати рідну мову

Поможи нам Боже.

  /Звучить пісня «Одна калина»/

( Виходить дівчина в українському  одязі).

Я – величність, рідна мова.

Я – вкраїнське щире слово.

Ось ти послухай , як чудово

Звучить рідненька наша мова!

Яка співуча й мелодійна,

Як пісня мамина спокійна.

Яка гнучка і величава,

Як України в світі слава.

А милозвучна, а багата…

Я прийшла до вас на свято,

Бо дужу – дуже хочу знати,

Чи вчать мене, чи поважають,

Чи мої правила вивчають?

Чи грамотні у школі діти?

Чи помилок не допускають?

До вас прийшла я не сама.

Частини мови привела.

/Входять частини мови/.

• Матусю Мово, ми дітям

багатство твоє покажемо.

І усім про себе розкажемо.

Іменник.

Скажіть, хто найбільше приносить користі нашій  Матері – Мові? Безумовно, що я! Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам, предметам, подіям,  яких одягаю у свої відмінки, два числа, три роди і чотири відміни. А у реченні можу виступати будь – яким членом.

  Прикметник. (перебиваючи).

  Зупинись, Іменнику, я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьміть, наприклад , речення: Надійшла весна. Воно бідне і просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно стане гарне.

                          Надійшла весна прекрасна,

                          Многоцвітна, тепла, ясна.

Ну що? Візьміть втямки, що я вказую і на приналежність певній  особі. У реченні виступаю означенням і присудком.

  ( У розмову втручається Числівник).

 От сидіть тихо! Без мене не знаєте, в якому році ви народили, скільки років живете на світі.

  Ану, спробуйте без  мене  в крамниці купити бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і роди. А в сполученні з іменником в реченні буваю головним або другорядним членом.

                               /Входить Займенник/

  Не тільки ви, а і маю відмінки, роди і числа. А скажіть мені, хто з вас замінює, а іноді вас немає в реченні? От тоді я  заступаю і тебе, Іменнику, і тебе, Числівнику, і тебе, Займеннику.

  Вказ0ую на особи і предмети, на їх  кількість та ознаки. З моєю допомого присвоюють собі значення багато істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене? Хіба я так само не граю роль підмета, присудка, додатка і означення у реченні?

                               / Втручається Дієслово/

 То все байки! Ви усі разом ледарі. Без мене ви тільки байдики б’єте, лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх запускає в дію. От, наприклад, іменник завод. Чи знаєте ви  без мене, що він робить або що з ним діється? Ні! А мої три часи в однині і множині, думаєте, не мають великої вартості? Хто знає, чи була б написана історія, коли б не минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих, малюю перспективу завтрішнього  життя. А в реченні виступаю головним членом.

                           / Виходить прислівник/

Дерете носи, не знаючи чому! Хіба тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не із тих! Себе викривляти в різних відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова і трохи з прикметником родичаюсь.  А у реченні можу виступати тільки обставиною.

                             /Виходить Прийменник/

  Отак, друзі, я також належу до тих, які ні за що не дають себе змінювати. Яким народився, таким і буду назавжди. То лише слабодухі, такі як Іменник, Прикметник, Числівник,  Займенник і Дієслово змінюють своє обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Зв’язуючись із ними, я уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто – небудь зрозуміє без мене таке речення: «Учень іде…школи». А поставте  мене і стане зрозуміло, що він йде до школи, чи зі школи.

                                   /Виходить сполучник /

  І нащо піднімати скільки галасу?. Я не дам себе змінити так само, як Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з’єдную і без мене кожне з вас ходило б як загублене телятко.

                               / Виходить Частка/

А чи обійдетесь ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити? Я допомагаю дієслову утворити форми умовного і наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів та інші почуття.

                          /Виходить  Вигук /

Гай! Гай! Які часи настали тепер. Діти однієї матері не можуть погодитися. Ох, коли б я не умів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до згоди. А то я тільки від радості, горя, страху, здивування можу підняти голос.

   Мова.

 Не сваріться, мої любі діти, кожен з вас мені важливий і потрібний.   Коли б не ви, мої соколята,не була б я така гарна і багата. Хай віднині міжвами панує згода і мир.

     Усі разом.

У дружбі і злагоді будем здорові і щастя дамо нашій Матері Мові.  

 Іменник.

 А ви нас, діти, завжди вивчайте і в пам’яті міцно тримайте.

   Мова.

 А я б хотіла дуже знати, чи вчать тут правила школярата? Чи є такі, що їх не знають. Тож хай отут їх і вивчають.

           /Входить дієслово з часткою «не» із зав’язаними руками/

 Частка.

 Відпусти мене, відпусти! Ми різні частини мови і ніколи не можемо писатися разом.

Дієслово.

  Як то не можемо? Але є такі діти, що нас пишуть разом. Я тебе нікому не віддам. Ти тепер належиш мені, дієслову.

  Частка.

 Любі діти, допоможіть  мене від дієслова відділіть. Скоріше правило згадайте, мене від напасті звільняйте.

 Мова.

 Нумо, правило скажіть. Частку від дієслова відділіть.

                           (учні відповідають)

Частка  не з дієсловами пишеться окремо.

 / з’являються префікси пре-, при-, прі-, вони смутні, схлипують/.

Мова. Що трапилось, брати – префікси?

Пре.

  Ми прийшли сказати, що не всі діти про нас знають і буває ображають.

При.

 Тому про себе хочем розказати. Вас просимо ці правила запам’ятати.

 Коли ти дію завершив: прибив, прийшов, приніс, пришив, то префікс – при – пиши тоді. Це успіх принесе тобі. На приєднання і приближення до чогось означаю. Буває, дію завершити не встигаю. Лиш причинив, прикрив чи присолив. Або прижарив, прихилив.. Ви букву – и – в мені поставте і помилок не допускайте.

 Пре.

 Я над усе люблю всіх вихваляти і гарні компліменти роздавати. Предобрий, пречудовий, превеликий, прегарний і премудрий. На перебільшення я хочу указати. І всім велю лиш – е- в мені писати.

Прі.

А я вживаюся лише в кількох словах: прізвище, прірва, прізвисько. То їх ви всі запам’ятайте. Не підірве це вашого довір’я.

  Мова. Ви правила оці запам’ятайте і більше префіксів не ображайте.

                                  / Входить речення./

А я просте, простісіньке речення. Маю граматичну основу і члени речення. Чи заєте їх, друзі? Відгадайте та скоріше в мені їх  називайте.

    /Діти відповідають6 додаток, означення, обставина/.

Мова. Бачу, що другорядні члени речення ви знаєте. Чому ж у реченні їх підкреслить ви забуваєте? Означення хвилястою підкреслюйте, додаток лиш пунктиром, без крапок. А рискою і крапкою – обставини. Не майте помилкових ви думок.

 Якщо з українською мовою у тебе не все гаразд, не вважай її примусовою. Полюби, як весняний ряст. Примусова тим, хто цурається. А хто любить, той легко вчить. Все як пишеться, так вимовляється. Все,/ як пісня у ній звучить. І журлива вона, і піднесена. Тільки фальш для неї чужа. В ній душа Шевченкова й Лесина, і  Франкова бринить душа.

Любі друзі, наша мова оспівана у піснях, звеличена у віршах, народних приказках і прислів’ях. Я б хотіла почути від вас, чи знаєте ви прислів’я і приказки.

                                / Діти розповідають прислів’я і приказки/

Учениця читає вірш про мову.

Виходять розділи науки.

1.Щоб добре знати рідну мову, науки мовознавчі нам потрібні.

Фонетика – вивчає звуки мови.

2.А орфоепія їх правильну вимову.

3. Як на письмі ці звуки позначати.

Із графіки ми можемо дізнатись.

4. Щоб в слові помилок не допускать.

Нам треба орфографію вивчать.

4. Лексикологія вивчає скарби мови, усе її багатство словникове.

5. Частини значущі у слові розглядає будова слова – це хай кожний знає.

6. Як слово твориться – словотвір розкаже, споріднені слова знайти підкаже.

7. А звідки родом те чи інше слово, етимологія веде про це розмову.

8.Є й морфологія – наука, що вивчає частини мови, дивосвіт безкраїй.

9. Словосполучень, речення, будову звичайно ж синтаксис вивчає в кожній мові.

10. До морфології завжди він не байдужий. Давним давно із нею щиро дружить. Про їхню  дружбу мовознавці знають. Обох граматикою здавна називають.

11. Як розділові знаки нам вживати, то пунктуація вже може підказати

12. Крилаті вирази у мові ми вживаєм. Їх всі фразеологія вивчає.

13. Етимологія – то ключик до розмови. Вивчає ж бо вона всі стилі мови.

Всі разом. Отож, щоб мову на відмінно знати, науки ці потрібно  нам вивчати.

/ Фінальна пісня про мову. Виконують всі учасники./