Тестові завдання з теми «Види складнопідрядних речень»
|
А Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? |
|
Б Коли сонце скотилося до самого обрію, далеко в морі з’явилася чорна крапка. |
|
В Дивився на сріблясту сережку місяця, що самотньо висіла в холодному небі. |
|
Г Я іду туди, де мене чекає вільний степ. |
|
Д За честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край! |
|
А Чи відомий вам такий психологічний стан, коли за один рідний звук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя? |
|
Б Щоб глибоко збагнути душу народу, треба знати його літературу. |
|
В хто його знає, яку думу думає чумацький отаман в степу серед ночі? |
|
Г Твій дух не став приниженим і плюсклим, хоч слала доля чорні килими. |
|
Д Дівчата засміялися, мов золоті горішки розсипалися по клуні. |
|
А Кайдани, шаленіючи, бряжчали, щоб заглушити пісню Кобзаря. |
|
Б Молоді чорняві скрипалі позакидали назад голови, так що на їх ледве держались шапки. |
|
В Не беріть із зеленого лугу верби ні на жовті піски, ні на скелі, бо зів’яне вона від жаги і журби. |
|
Г Там, де зорі сяють з-за гори, над водою гнуться явори. |
|
Д Є в житті людини така межа, за яку ніяк не можна відступити. |
А Хочеться розправити крила й летіти аж ген туди, де мріють сиві обрії.
Б Найгіркіша правда утверджує в душі прагнення бути хорошим, бо правда ніколи не принижує людської гідності.
В Бачу за морями золоті дороги, де припав до неба синьоокий степ.
Г Коли виїхали за село, потяглися степи аж до самого неба.
Д Перо моєї пісні мережить, пісні, що закликають в бій.
А Загриміло, ударило так, наче розкололися всі найбільші карпатські гори.
Б Я обламаю хвилинам пальці, щоб не сплітались в печаль годин.
В Любить людей і рідну землю мене навчила мати, щоб там не було.
Г Щасливий той, хто вільну й горду посіяв пісню у серця.
Д Кажуть, що вночі на передмістя осінь приблукала з хуторів.
А Невесело на світі жить, коли нема кого любить.
Б Хто ненавидить кайдани, тому війни не страшні!
В І комиші над берегом стояли, неначе половецькі чорні стріли на тлі черленого щита небес.
Г Сонця виходять із своїх орбіт, щоб нас огріти у благій гостині.
Д На обрії, де оболоню тишею сповито, горять кульбаби.
А Хто сіє кров, той жне ненависть.
Б Коли він зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі ниви.
В Ніхто не знав, коли й де побудовано цю шхуну.
Г Темнота важчала, ніби самі гори змикалися над головою.
Д Хлопці вийшли до села із заходу, так що тепер їм не було чого боятись.
А Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
Б Тоді, як грім під час негоди впаде на голову катів, нам сонце правди і свободи засяє в тисячі огнів.
В Чого не зможеш зробити силою, те легко зробиш любов’ю.
Г Місяць, підводячись вгору, пірнає в загустілу хмару, так що видніється лиш срібний край.
Д Насправді стриму час не має, хоч важко це нам зрозуміть.
А адже новий десяток літ береш на плечі.
Б якщо новий десяток літ береш на плечі.
В хоч новий десяток літ береш на плечі.
Г так що новий десяток літ візьмеш на плечі.
Д немов ще новий десяток літ береш на плечі.
А коли вони нічого не варті.
Б у зв’язку з тим що вони нічого не варті.
В бо вони нічого не варті.
Г хоч вони нічого не варті.
Д чому вони нічого не варті.
|
А обставинне допустове |
|
Б обставинне наслідку |
|
В обставинне часу |
|
Г означальне |
|
Д з’ясувальне |
|
А обставинне причини |
|
Б обставинне міри й ступеня |
|
В обставинне допустове |
|
Г обставинне мети |
|
Д обставинне умови |
Відповіді:
1
1 |
2 |
3 |
4 |
в |
а |
г |
б |
2
1 |
2 |
3 |
4 |
а |
в |
б |
д |
3
1 |
2 |
3 |
4 |
д |
в |
б |
г |
4 Б
5 В
6 А
7 Д
8 Б
9 В
10 А
11
1 |
2 |
3 |
4 |
в |
а |
д |
б |
12
1 |
2 |
3 |
4 |
в |
г |
а |
д |