Тест за темою "Світ дитинства у прозі"

Прізвище, ім’я учня_______________________________________________________ Тема. Прозові твори “Світ дитинства”

1.Скільки хлопців було в лісі в оповіданні В. Сухомлинського    «Красиві слова і красиве діло»: а) двоє; б) троє;  в) четверо.

2.   Які слова говорили перший і другий хлопці?

а) красиві і жалісні; б) веселі і радісні;  в) сумні і тривожні.

3.   Що зробив третій хлопчик?

а) сказав красиві слова; б) напоїв хлопця чаєм;  в) віддав йому свою сорочку.

4.   В оповіданні «Кінь утік» діти на уроці що робили:

а) розв’язували задачі; б) писали вправу;  в) писали диктант.

5.Учитель сказав, що записка – це:

а) документ; б) таємниця;  в) порушення дисципліни.

6.Після уроку Петрик сказав, що :

а) кінь утік; б) кінь зник;  в) не хоче давати коня.

7.       В оповіданні О. Буценя «Наше відкриття» хлопці тікали від мурашника,бо:

а) спізнювалися на вечерю; б) побачили вовка;  в) мурашки кусалися.

8.       Як почувалися хлопці ввечері?

а) добре; б) у них піднялася температура;  в) у них свербіла шкіра.

9.       В оповіданні Я. Стельмаха «Ловись, рибко!» вудочки хлопцям видавав:

а) Іван Петрович; б) Сергій Іванович;  в) Сергій Анатолійович.

10.  Митько з другом підгодовували рибу:

а) хлібом; б) макухою;  в) горохом.

11.  Скільки риби спіймав Сергій Анатолійович?

а)одну; б) багато;  в) нічого не піймав.

12.  Як був зображений Славко на фотографії?

а) сам; б) з друзями;  в) з рибою.

ДИВНИЙ МИСЛИВЕЦЬ

Живе у нашому селі дід Максим. Усі кажуть: дід-мисливець. Як тільки починається полювання на зайців чи на качок, дід щодня йде з рушницею до лісу.

Виходить із дому рано-вранці, а повертається ввечері.

Але що це за дивний мисливець такий! Ніколи не несе додому ні зайця, ні качки. Приходить із порожньою торбою. Одного разу приніс дід Максим зайченя маленьке. Знайшов під кущем. У зайченяти була зламана ніжка. Дід зробив із двох гілочок пов'язку, забинтував ніжку. Через тиждень ніжка зрослася, і дід відніс зайченя у поле.

Чого ж це дід Максим такий невдаха? Пішли одного разу слідом за дідом, захотілося подивитись, як же він полює. Бачать: поклав дід рушницю, а сам ходить лісом та й розкладає під кущами сіно зайцям. Зрозуміли тоді, чому дід Максим дивний мисливець.

ДОБРЕ СЛОВО

В однієї жінки була маленька донька Оля.

Коли дівчинці виповнилося п’ять років, вона тяжко захворіла: просудилась, почала кашляти і танула на  очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: «Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота». Оля їла мед у стільниках і солодке коров’яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульон з курячого крильця. Але нічого не допомогало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

Одного дня біля хворої зібрались родичі. Дідусь Опанас сказав:

- Чогось їх не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти.

Раптом відчинились двері, і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

— Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров’ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці — щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.

Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.

- Ось чого не вистачало Олі, - сказав дід Опанас. - Доброго слова.