Контрольна робота "Складнопідрядне речення"

Хвойні не скидають вбрання на зиму, тому що листочки-хвоїнки випаровують мало води.

День сонячний і прозорий, і хочеться, щоб йому не було краю.

Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце.

У верховіттях вітер колобродить, сумує стежка дичками внатрус.

Тримаючи в руках серпа, на якому вогко зблискувало сонце, мати ступала біля струмка.

Море втрачало спокій; чайки знімались з берегових скель, припадали грудьми до хвилі.

Здавалося, що він живе споконвіку на цій безмежній землі: таке довге було життя.

Достигло літо, налилося жито, і звідусіль ідуть чужі женці.

Таке мені привиділось сьогодні, коли вертавсь уранці від ріки.

І на цих пам’ятниках спочивають не тільки перелітні птахи, а й дрімають обважнілі хмари.

бо давно хочемо побачити нові ліхтарі.

якщо буде сонячна погода.

який недавно облагородили.

так що побуваємо і в зоопарку.

а потім завітаємо в кав’ярню

На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної нори на світло денне.

Стрілянина, якою прорвало враз береги, шматувала повітря.

Характерно, що чим відповідальніша робота, тим більше задоволення від її результатів.

Він забув про весло, що лежало під ногами.

Хоч я був інколи лихий, все ж таки зі старшими вітався чемно.

Володько ступав повільно, легенько постогнуючи.

Мирон озирнувся довкола і пильно прислухався, напружуючи увагу.

Загони монголів, прямуючи назустріч війську противника, зупинилися на пологих пагорбах.

Стежка загубилася в житі, порісши травою.

Зібравшись на спортмайданчику, діти розпочали тренування.

Той ворог найнебезпечніший, який видає себе за твого друга.

Листя, яке промочили дощі, розлазилось.

Сонячний промінь заломлюється, коли проходить крізь краплі води.

Пісня закінчується тихо, наче буря вже пройшла.

Адже король того не подарує, що ви йому всю гору покопали

1 - Г, 2 - А, 3 - В, 4 - Д

1 - Д, 2 - В, 3 - А, 4 - Б

1 - Д, 2 - Г, 3 - А, 4 - Б

1 - В, 2 - А, 3 - Д, 4 - Б

1 - Д, 2 - Г, 3 - В, 4 - Б

де мали грати у футбол.

хоча не домовлялися про зустріч.

бо засумували за нею.

у якій провчилися 10 років.

де вже гуляли однокласники.

Кажуть, ніби навіть геніїв за життя не всіх розуміли й визнавали.

Веслували щосили, бо вода в лимані піднялась.

Трохим був сумний, бо втратив волю.

Були такі хвилини, коли я сама глузувала із себе.

Ідемо далі, де небо ллється в ліси.

Видно, що кума пироги пекла, бо й ворота в тісті.

Коли дрова горять, тоді й кашу вари.

Співай краще щигликом, ніж погано солов’єм.

Не вмирає наша слава, не вмирає честь.

Не варто з другом сваритися, бо доведеться миритися.

І росло ще, пригадую, багато тютюну, в якому ми, маленькі, ходили, мов у лісі, в якому пізнали перші мозолі на дитячих руках.

А вдень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні, з усіх городських вулиць.

Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне.

Була вже майже укінченою артисткою і працювала саме над одним образом, який хотіла продати і поїхати до Італії, щоб побачити тамошню штуку та найти й собі дорогу до неї.

Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри.

Як неприємно, коли баба клене або коли довго йде дощ і не вщухає.

Я дуже щасливий, що стрічаюсь з ним тут, на просторі, де ніхто не затулить його обличчя...

Здезорієнтовані пасажири відчувають, що щось не гаразд, що щось у світі чудне діється...

Дід Захарко був коваль, хоч я ніколи не бачив, аби він щось кував.

І таке там сотворилось, що люди довго ще ламатимуть голови, як то могло трапитись, прости Господи!

Бачив не раз, як перся тут волохатий ведмідь, як приходили дурні вепри, толочили всю траву та ламали кущі.

Хоч всі в родині кипіли злістю й завзяттям на той диявольський рід, але ніхто не міг докладно розказати Іванові, звідки пішла ворожнеча.

Тому аби не впасти змалечку в символіку чи біологізм перейду краще на побутову прозу тим більше що вона вже сама наближається.

Побивала мене аргументами що хоч і не були б признані загальносправедливими то не були ніяк самі по собі неслушними

А коли сонце заходить ватаг виносить зі стаї трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори що день скінчився миром що будз йому вдався.

Коли б не ці мисливські собаки можна б подумати що це козацький загін

1 - Г, 2 - А, 3 - Б, 4 - Д

1 - Г, 2 - В, 3 - Д, 4 - Б

1 - А, 2 - В, 3 - Д, 4 - Б

1 - Г, 2 - А, 3 - Б, 4 - В

1 - В, 2 - А, 3 - Д, 4 - Б

1 - В, 2 - А, 3 - Д, 4 - Б

1 - А, 2 - В, 3 - Г, 4 - Б

1 - Г, 2 - А, 3 - В, 4 - Д

1 - Г, 2 - В, 3 - А, 4 - Б

1 - А, 2 - В, 3 - Д, 4 - Б

1 - Г, 2 - Б, 3 - В, 4 - Д

1 - Г, 2 - В, 3 - А, 4 - Б

1 - Д, 2 - Б, 3 - В, 4 - Г

1 - Д, 2 - В, 3 - А, 4 - Б

1 - Д, 2 - Б, 3 - А, 4 - Г