Речення з однорідними членами

У неділю яскраво світило сонце.

Понеділок настав одразу по неділі.

У вівторок на роботі пан Пляшкер сидів такий неспокійний.

Коли нарешті вибило п'яту годину, він накинув куртку і миттю вискочив з контори.

­

Пляшкер повернувся й пішов до своєї кімнати.

У кімнаті пана Пляшкера гурготіло, торохкало і гримало.

У суботу пан Пляшкер прокинувся рано-ранісінько.

Чашки в кухонному буфеті підскакували й бряжчали, наче під час землетрусу.

Пан Пляшкер спробував ще трохи заснути, але не зміг.

Пан Пляшкер поспіхом надягнув куртку, і вийшов з кімнати.

Цілий ранок пан Пляшкер не виходив з кімнати, дедалі нетерплячіше ходив з кутка в куток.

О,О,О

ОіО, ОіО

О, або О

О, але О

однорідні додатки

Однорідні обставини

однорідні підмети

В цю таємну ніч Купала в лісі папороть цвіте розцвітає обсипає цвіт-проміння золоте.

Ні долі ні волі у мене нема зосталася тільки надія одна.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Тягнуться до сонця і квіти і трави віти кучеряві гори голубі.

Вівса, пшениці, ячмені - все злилося в одну могутню хвилю.

Все повторялось - і краса, й потворність.

Ах, як багато: неба, сонця, веселої зелені.

...Ось і ворога відбито, все минуло - гнів і жах...

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі.

Попідтинню сіромаха і днює, й ночує.

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка: все се було йому знайоме, промовляло до його.

Од свіжого подиху ранку злегка тремтіли жита, з рум"яного сходу линуло світло, і м"якими хвилями розпливалося поміж небом і землею.

Учітесь, читайте і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

Немає берегів ні в смерті, ні в любові, в безсмертя, й вічності немає берегів.

У драмі людській небагато дій - дитинство, юність, молодість і старість.

Усе тут мовби однакове: і похилі до води вільхи, і засніжені береги.

Твори Марка Вовчка перекладають чеською польською болгарською французькою.

У парку ростуть різні рослини як-от сон півники болотяні ряст

У бабусиному саду достигали вишні черешні та порічки.

Любов надія та віра утворюють людяність.

Луки і лісі під пензлем осені барвисто немов шедеври пейзажиста горять на виставці краси.

Українські письменники а саме Володимир Сосюра Павло Тичина Максим Рильський з фронту передавали аудіозвернення, які підтримували бойовий дух народу.

У мрії все рівне й сьогодні й минуле і щастя і вічність і мить.

А соловей аж горло надриває співає щебече свистить і тьохкає.

Львів неповторний різний ранковий чи вечірній, весняний чи осінній, сполосканий липневою зливою чи притрушений молодим сніжком.

Наші селяни мають і ремесло в руках столярство

шевство, стельмахівство, бондарство й мірошництво.

Усього потроху добавляє в горщик і помідор і петрушку і цибулю і стручок перцю і листок лаврового листя.

Все і дзвінкі гори, і дзвінке повітря і ліси починало від кожного слова бриніти .

 Уся земля, мов килим під тобою, 3 усіх джерел дзвенять мої пісні.

За хвилю знов усе стихає І птахи, крик, і воза стук.

Все кругом жило, змагалось, Ліс дивився і шумів.

Все в нас є. Скільки щастя і світла, скільки сонця сьогодні над нами.

І восени і взимку на місцевому базарчику одна стара жінка чи дві продають ягоди горобини чи калини сушений цвіт стебла й коріння лікувальних рослин.

Стоячи в тумані я нічого не бачив округ себе ні стін ні вікон ні дверей.

А соловейко не відмовляється ні від сухого листя ні від торішньої трави.

Листя лежало на колодах осикових дров на купі гарбузів.