Відокремлені обставини

На протилежній горі, у снігах, стоїть самотня хатинка (В. Винниченко).

Тут, на околиці селища, під шатром старезних ясенів, нурту­вало колись джерело з найменням Попова криниця (В. Гей). 

Дядько Роман цього ранку, вирушаючи до села, виходить із двору з великим тугим вузлом (О. Гончар).

Заходить знадвору батько, напускаючи холоду в хату (С. Плачинда). 

В останню секунду я, отямившись, ки­даюсь навтікача (М. і С. Дяченки). 

Самовіддано працюючи на благо України, Володимир Вернадський своїми відкриттями істотно збага­тив світову науку (С. Ковальчук).

Додивившись цікавий фільм, настав вечір.

Виступаючи на концерті, зал уважно слухав виконавця.

Біля води ростуть, нахилившись до неї, верби.

Побачивши маму, Оленка усміхнулася.

Вийшовши з машини, несподівано пішов дощ.

Прокинувшись від шуму, я побачив перед собою нашу собаку. 

Уранці прокинувшись ми побігли до озера вмитися (Я. Стельмах). 

Життєву путь свою нерівно і хитаючись верстав я (М. Рильський). 

Остап стояв вагаючись (М. Коцюбинський). 

Кінь відпочивши бадьоро вистукував копитами по лункій дорозі (Петро Паня). 

Умовк кобзар сумуючи: щось руки не грають (Т. Шевченко). 

Над висотою ракети хотіли сягнути неба і знесилившись гнулися і вмирали розсипаючись холодним сяйвом (О. Гончар).

А вечорами, по роботі, він не раз до пізньої ночі ходив у важкій задумі по болотистих улицях Борислава

Восени, перед відльотом у вирій, тривожиться і табунами збирається птаство.

Там, за горами, давно вже день і сяє сонце, а тут, на дні міжгір’я  ще ніч.

По той бік шляху  десь далеко в степу, за садками тремтить червона заграва...

Журавлі летять із гирла кудись аж за Київ в поліські болота.

Рано, разом з сонцем прокинулась і Харитя. Поволі, нога за ногою пливе валка битим шляхом.

Поснідавши, батько йшов на роботу (В. Скуратівський)

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки. (М. Стельмах).

Вмирав поет, залюблений у світ, вмирав поет, задивлений у море (Осадчук).

Деревця молоді, укриті білим пухом, тихенько сплять над Волгою в снігу... (Забашта).

А я не знаю нічого ніжного, окрім берези (Леся Українка).

Сьогодні вранці, під час перерви, побачивши, що Кажан пішов у сад, Олег кинувся нагору, до його кімнати (Донченко).

одиничним дієприслівником

дієприслівниковим зворотом

іменником з прийменниками незважаючи на, закінчуючи, починаючи з

одиничним дієприслівником, що стоїть після присудка і має значення обставини способу дії

дієприслівником, близьким за своїм значенням до прислівника

дієприслівниковим зворотом-фразеологізмом, що стоїть після присудка і становить з ним єдине змістове ціле

 Чому ліси чекають мене знову, на щит піднявши сонце і зорю?

  Швидко повечерявши, полягали спати.

  Годі вже панам сидіти, згорнувши руки.

Білий димок, хвилюючись, здіймається догори чумацьким табором.

 Вона сиділа, замислившись

 З переляку хлопці бігли, не чуючи ніг

Човен пливе та хвилі здіймає, б'ючи вітрила в задумливу ніч

Лісник поспішаючи швидко йшов стежкою, але помітивши козулю на галявині, враз зупинився.

Стоїть замислившись стара груша у саду

 То запахи осінніх хризантем змішавшись з димом розірвуть нам груди

Вжахнулась сарна й щезла в гущині лишивши зелені сліди на синій від роси траві.

Відходив серпень запаливши наостанку білі вогні пізніх гречок.

У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись солодким щебетом, солов’ї.

  Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень.

  Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набувають особливої привабливості.

  Переляканий, запорошений снігом, без шапки, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати і землею.

  Кінь перервавши уздечку, щосили подався по дорозі до села.

Причаївшись у малині за смородиною, я слухав бабиних молитов, як заворожений.

При в’їзді в село вершників уже чекали юрмлячись край доріжки босоногі діти.

 Школярі жартували, крокуючи вулицею.

У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись солодким щебетом, солов’ї.

  Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень.

  Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набувають особливої привабливості.

  Переляканий, запорошений снігом, без шапки, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.