Творча збірка

 « Хлібові вклоніться»

 

 

Підготувала:

Вчитель початкових класів

Петрівського НВК

 Тещинська В.М

 

 

Пам’ятка про хліб

           Друже! Може ти поет, а, може збираєшся ним стати. Може ти станеш трактористом чи шахтарем, але хто б тим не був і ким би ти не став, ти ніколи не зможеш обійтися без хліба.

           Живи так, щоб твій хліб завжди був справедливим і чесним, стався до нього так, щоб і для твоїх майбутніх дітей , правнуків він назавжди лишився прекрасним дивом, витвором людських рук. Запам’ятай та кажи всім : « У хлібі душа твоєї землі, долі багатьох людей, їх невтомна праця».

          Не топчи хліба, не кидай, не гордуй ним. Пам’ятай – за хліб платять життям.

          Шматок хліба, поділений навпіл, робить людей друзями. Головним годувальником завжди був народ – намагайся віддячити йому за хліб усім добром. Тільки сильний духом вдячний за хліб! Будьмо же вдячними, друзі!

Хлібові вклонімося

             За всіх часів і у всіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. «Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і,  навпаки, коли він зникав, неодмінно приходило лихо.» Так казав відомий дослідник народної творчості В.О. Сухомлинський. Тяжко доставався хліб насущний у давнину. Згадаймо Т.Г.Шевченка : « А я стою похилившись, думу гадаю, як то тяжко той насущний люди заробляють». Саме  тому в народі до хліба ставилися з великою пошаною, передавали цю любов своїм дітям та внукам.

            Хліб – усьому голова. Мабуть ці слова ви вже чули багато разів, і вони стали звичними і буденними. Але до хліба не можна ставитися по-буденному. Це – святиня людська. І скільки б не минуло років, тисячоліть, він залишається святим  і величним завжди.

           Солодкість поділеного хліба ні з чим не зрівняти. І українці завжди ділилися останнім шматком.

 

Хліб – усьому голова

        Так говорять українці про найважливіший продукт свого харчування. Ні народження людини, ні її життя, ані смерть не обходяться без хліба. І для кожної події він свій, окремий: весільний, буденний, святковий, хрестопоклонний, поминальний тощо.

        Наші попередники знали і дотримувались цих обрядів, бо в хлібові – життя. Тому з глибокою повагою і шаною ставились до нього. Слово "життя" йде від "жита"– найдавнішого в Україні хліба.

        Його випікання мало свій ритуал, якого дотримувались наші прабабусі. Пекли його раз на тиждень, не перед святами, не перед неділею і не перед п'ятницею. Заготовляли хліба не більше ніж на тиждень, бо злидні заведуться. Діжа, в якій місили тісто, і піч, де пекли хліб, вважалися святими.

        Хліб називали "господарем". Його кругла форма – це символ сонця, яке дає життя всьому на землі. Символічне значення хліба знайшло відображення у примовках: "їсти гіркий хліб", "іти на свій хліб", "пропонувати комусь хліб", "зустрічати хлібом-сіллю". Багато складено народних приповідок, приказок, прислів'їв, загадок про хліб – всього не перелічиш. Звичай зустрічати гостей хлібом-сіллю зберігся до наших часів. Як і поминати хлібом предків.

        Тому й не дивно, що "хлібні" прізвища дісталися багатьом українцям у спадок від дідів-прадідів, що мали безпосереднє відношення до хліба , процесу його вирощування та приготування.

 

Про користь хліба

         Найбільш корисним вважається житній хліб. У ньому налічується у п’ять разів більше таких необхідних організму елементів як залізо, магній, марганець, мідь, цинк. Він є корисним джерелом клітчатки, яка сприяє правильному обміну речовин. Крім того, він смачний та корисний. Завдяки вмісту мікроелементів дуже корисним є хліб, випечений з борошна і додаванням зерен соняшника, сої та інших масляних зернових культур.

          Дивними властивостями цього продукту є те, що він ніколи не набридає нам. Не всі знають про те, хліб крім всього іншого ще й полегшує засвоєнню інших видів їжі.

    

«Хлібні» прізвища

( Прізвища мешканців. Які проживають та проживали раніше на території Петрівської сільської ради. Збирали учениці 4 класу Найдьонова Карина та Огородник Анастасія)

1. Хлібосолов.
2. Хлібников
3. Хлібний.
4. Пшеничний.
5. Корж.
6. Безкоровайний.
7. Вареник.
8. Блинов.
9. Колосов.
10.  Галушка.
11.  Житник.
12.  Пиріг.
13.  Твердохліб
14.  Хлібутин.
15.  Караваєв.
16.  Бублик.
17.  Кулебякін.
18.  Пирогов.
19.  Пироженко.
20.  Пирожков.
21.  Мельник.
22.  Плугов.

Шанобливе ставлення

українців до хліба

              З давніх- давен український народ прищеплював повагу до хліба, як основи людського життя такі повчання при хлібі, « присмачені» гумором. У своєрідних небуденних обставинах справляли на дітей належне виховання й враження. Малі засвоювали й моральні настанови, пов’язані з хлібом: « Не кидайся хлібом – він святий», « Хто хлібом кидається, того щастя цурається», «Де хліб на землі, там немає злагоди в сім’ї». « Хліб від зайчикам» - це частування дітей, невикористаним у полі сніданком. Батьки ніколи не залишали у полі хліба, не викидали його, несли додому як святиню своїм дітям. А, бувало, біля двору, винесе бабуся буханець, розкрає його на скибочки, притрусить кожну дрібком солі – і така смакота! А бабця ще й прикаже: « Їжте на здоров’я та сили набирайтеся!»

             У святкові дні хліб ділили, промовляючи: « Скринька малесенька – для горобчика, друга – для дідусенька, третя – для бабусеньки, четверта для батеньки, п’ята для матінки, а решта – для діток».

Випікання хліба – священне дійство

         Випікання хліба в українській родині було не буденною справою, а священним дійством, тонкощі якого передавалися із покоління в покоління. Діти виходили з хати після того, як допомагали висадити хліб у піч  « щоб хліб не злякати», доки він буде рости. Відчувши запах спеченого хліба, стукали у двері зі словами: « Дозволь, мамо в хату увійти, хліб з печі вийняти допомогти». На що мати відповідала : « Заходь, доню, будемо хліб виймати, на рушник долі його викладати». Ненька подавала дівчинці або хлопчикові хлібини, щоб покласти їх на чистому рушничкові. Застеленому на столі. Потім вони покривали чистою полотниною чи рушником. Розшитими квітами « щоб відпочив та господаря діждався». Матір перекидала через ліве плече чистий вишитий рушник « Щастя і долі», брала у ліву руку хлібину при цьому приказуючи : « Оце тобі, доню, щоб люди шанували, хлопці любили!» Донечка щиро дякувала ненці, а потім матір роздавала хліб усім іншим.

Поради господині

( Зібрані учнями 4 класу  у своїх бабусь, мам.)

1. Хліб залишається свіжим. Якщо перед випіканням у тісто додати не багато молока, чи картопляного відвару, чи покришеної свіжої м’якушки.
2. Щоб коровай вийшов пишним, замішуйте тісто довго і ретельно.
3. Хороше тісто повинно бути еластичним, якщо воно рихле, то й хліб буде рихлим. У№ такого тіста є свій недолік – верхня кірочка вийде грубою.
4. Дуже важливо правильно розігріти духовку. Адже якщо вона не достатньо прогріта, тісто висихає і втрачає запах. Але температура і не повинна бути дуже високою. Тому що хліб отримає гіркуватий присмак, а вигляд матиме темно-коричневий. Такий хліб навряд викличе апетит.
5. Хліб вважається готовим тоді, коли зверху утвориться золотиста медова скоринка  й при постукуванні по підошві хліб -  матиме глухий звук.

СМАЧНОГО!!!!!

 

 

Рецепти хліба

(зібрані учнями у домогосподарок)

Хліб.

На 2 кг борошна: 40 г дріжджів, 0,5 л води, 2 ст. л. солі( без верха), 2 ч.л цукру, 3ст.л олії, 2 ст.л оцту.

Налити в посудину 1,5 склянки теплої води, додати дріжджі й цукор. Все ретельно розмішати, до повного розчинення, всипати 1 склянку борошна й розмішати дерев’яною ложкою, так, щоб не було комків. Все накрити рушником і поставити в тепле місце на 30 хвилин. Далі додати решту муку, сіль,воду. Замісити тісто і тоставити в тепле місце. Через 3 – 3,5 години тісто готове. Під час бродіння його потрібно 1 – 2 рази обім’яти. Готове тісто ще раз вимісити й покласти у форму, яку змастити олією. Тісто підходить у формі. Потім його відправити у духовку й випікути 60 – 70 хвилин при температурі 180*. Готовність перевірити  проткнувши дерев’яною зубочисткою хліб. Вже готовий хліб збризнути водою й гарно укутати рушником .

( Рецепт від Авраменко К.В., мешканки с.Петрівка)

Пампушки з часником.

Тісто : 400 г борошна, 1 ст.л цукру, 15 г дріжджів, 0,5 ст.л олії, ¾ склянки кип’яченої води, сіль за смаком.

Підливка : 3 зубчики часника, розтерти з сіллю, додати 2 ст. л. олії.

В теплій воді розвести дріжджі, додати сіль, цукор, ¼ борошна. Все ретельно перемішати, накрити рушником і поставити в тепле місце. Потім додати інше борошно й олію, добре вимісити і дати тістові ще раз підійти. Із готового тіста зробити колобочки, викласти на змащений олією деко для випікання. Дати підійти. Потім випікати. Гарячими змазати підливою. 

( Рецептом поділилася Бойченко А.Г, мешканка Петрівської с/р)

 

 

Пампушки солодкі

Тісто: 1 склянка теплого молока, 3 яйця, 50 г дріжджів, 150 г маргарину, дрібка солі, 3 склянки борошна.

Начинка: 200 г вершкового масла розтерти з 1 склянко. Цукрової пудри.

Із усіх інгредієнтів замісити тісто. Викласти на стіл  й вимісити гарно. Додаючи трохи борошна. Потім з тіста зробити пампушки,приплюснути їх,  на всю поверхню тіста викласти начинку. Згорнути їх у трубочку, підгорнути краї й викласти на змащений олією лист. На протязі 1 години витримати у теплому місці, потім змастити яйцем та впікати. Смачного!

( Рецепт від Семків Л.А, мешканка с.Пустинка)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Друге життя хліба

     Пам’ятаючи про те, що і черствий хліб дуже корисний, нетреба викидати його залишків, а їх треба підсушити й зберігати в сухому місці. В подальшому використати їх для приготування смачних й оригінальних страв. Красиво оформлені та подані на стіл вони стануть прикрасою будь-якого столу, в тому числі і святкового, адже в кулінарії хліб та сухарі використовують як основу страв, випечених виробів і солодощів, не кажучі вже ще й про напої.

Рекомендовані рецепти будуть корисні кожній господині. ( Від матусь учнів 4 класу)

Запіканка з родзинками

На 4 порції: 200 г черствого хліба, 80 г вершкового масла, 2,5 ст. л цукру, 4 яйця, 120 г родзинок, паніровані сухарі.

Хліб порізати шматочками, залити молоком, залишити на декілька хвилин для набухання. Потім додати масло, яйця, розтерті з цукром. Все перемішати. Змащену пательню посипати сухарями, викласти на неї підготовлену масу. Випікати 30 хвилин. Подавати на стіл з киселем чи молоком.

( Рецепт від Найдьонової Н.Д – мами учениці 4 класу – Найдьонової Карини)

Млинці з сухого хліба

400г черствого батону залити гарячим молоком так, щоб він ввібрав його і став м’яким. Залишити. Щоб розм’як. Потім віджати, додати 1 яйце, перемішати. Додати родзинки, потерте яблучко, ванілін та сіль за смаком. Перемішати. Якщо тісто буде вийде рідким, додати 100 г борошна. Жарити на сковорідці, змащеною олією. Подавати зі сметаною.

( Рецепт від бабусі Тарасова Олександра, учня 4 класу)

 

 

 

 

«Пампушки» з черствого хліба.

         200-250 г черствого хліба нарізати шматочками товщиною 2-3 см, довжиною 8 см.

         Приготувати приправу: в мисочці розтерти з сіллю 4-5 зубчиків часнику. Потім часник залити 3-4 ложками води і 2 ложками олії. В цю приправу ненадовго опустити кожний шматочок хліба і викласти в тарілку. «Пампушки»  - готові! Подавати до борщу.

( Рецепт від мами Ткаченка Данили, учня 4 класу)

 

Ткаченко Наталія

Пудинг з родзинками.

         Черствий білий хліб( 0,5 кг) почистити від скоринки, потерти на терці. Влити 1 склянку кип’яченого молока, розмішати й дати постояти 30-40 хвилин. Щоб набухло. Додайте в масу 3 жовтки, 0,5 склянки цукру. За бажанням цедру лимона, 1 ст. ложку вершкового масла, 0,5 склянки  родзинок. В цю масу ввести 3 збитих білки, перемішати. Викласти у змащену форму, посипану сухарями. Запікати в духовці. Протягом 30 хвилин. Подаючи, полийте сиропом.

( Рецепт від мами Огородник Т.В, учениці 4 класу Огородник Анастасії)

 

 

 

Повір’я про хліб.

1. Випікати хліб у суботу. І дивитися, якщо хліб гарно вдасться – вдача на весь наступний тиждень, глевкий – на сльози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новин.
2. Із хати жоден гість не виходить, скибочку відкраюючи на дорогу « на померлі душі».
3. По тому, який виходить весільний коровай, передбачали долю нової родини . Тому пекти просили людину добру і вмілу. Так само й пізнавали долю народженої дитини по хрестильному калачеві.
4. Якщо першу хлібину з нового урожаю не подаруєш людям – обсядуть злидні.
5. Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишитому рушнику, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток.

Легенди про хліб

      « Люди почали займатися хліборобством ще від того часу, як Адама і Єву Бог вигнав із Раю» (так думали наші предки). Вигнані із Раю, вони сім днів голосили навпроти райських воріт, припавши до землі. Бог послав ангела сказати Адамові та Єві, щоб вони взяли землі, змоченої  їх сльозами і посіяли її. Там де посіяв Адам виросла пшениця, а де сіяла Єва – коноплі.

 

      Із давніх-давен знали, що слово « жито» походить від слова « жити». Є хліб – є й життя.

 

 

 

 

Хліб і золото
Українська легенда

      Колись у Галичі жив король Данило. Він мав такого майстра, який робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав..

Король Данило сам відкривав ту кімнату, де працював майстер, замикав її, і випускав майстра власноруч, коли треба було кудись вийти. Та таке траплялося рідко.

Майстер добре знав про все багатство короля, та нічого не знав про вільне життя. Тому й гадки не мав, як так голодним бути.

Та одного разу майстер каже королеві:

Золото — цар, бо воно панує на землі.

А Данило виправляє його:

— Ні, чоловіче, хліб усьому голова.

— Ні, золото і срібло, -— переконано наполягав майстер.

Так вони сперечалися, поки король не пішов геть з майстерні.

А другого дня бачить король Данило золотий напис на стіні: «Хліб — болото, а всьому голова — срібло й злото».

Данило нічого не сказав. Але наступного ранку король був змушений виступити у похід. Король зібрав дружину і вирушив. Поїхав, а про майстра, який був замкнутий, забув.

А в цьому королівстві існував закон: що за відсутності короля ніхто не сміє навіть підходити до кімнати з грошима, інакше — смерть.

Минуло кілька місяців. Данило з військом повертається додому, чекає від майстра-золотаря дарунку за перемогу, а того нема. І тут згадав...

Зіскочив з коня, біжить до кімнати, відмикає, а на купі золота — лише кістяк майстра, на стіні ж золотом написано: «Срібло, злото — то болото, а хліб — цар».

Отак життя навчило.

 

 

    Народна мудрість зберегла чималу скарбницю прислів’їв, загадок, віршів, легенд, казок про хліб. Серед нашого населення Петрівської ради особливо поширені прислів’я та приказки, а саме:

Прислів’я та приказки про хліб.

( Підібрали учні 4 класу Бова Нікіта та Тарасов Олександр)

Мова мовиться, а хліб їсться.
Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався.
На чорній землі білий хліб родить.
На пшеничний хліб — масло, а на вівсяний — голод Без хліба половина обіда.
Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.
Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.
Не всякий паше, хто хліб їсть.
Коли не стане хліба, так грінки грій.
Коли стало на хліб, то стане й на обід.
Без хліба — не обід, без капусти — не борщ

Хліб житній — батько рідний, гречана каша — мати наша.
Без хліба нема обіду.
Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
Оце тобі хліб і ніж: бери та ріж.
Без солі не смачно, а без хліба не ситно.

Був би хліб, а зуби знайдуться.

Бел сніг, та по ньому собака біжить, чорна земля, та хліб родить.

Була б голова на плечах, а хліб буде.

Без солі, без хліба - половина обіду.

Стережися хліб про їжу, а копійку про біду.

Кинь хліб назади, опиниться попереду.

Без солі хліб не їжа.

Був би хліб, а у хліба люди будуть.

Без хліба і у води худо жити.

Брат-то ти мій, та їж хліб свій.

Поки є хліб та вода - все не біда.

У жебрака хліб на умі, у скупого і скоринки на рахунку.

Де бур'ян цвіте, там хліб в'яне.

Хто трудитися радий, той буде хлібом багатий.

У хліба не без крихт.

Де хліб, тут і миші.

Доки на току ціп, потуда і на столі хліб.

До завтра залишають тільки хліба, а не справи.

Ми люди не горді: нету хліба, подавай пироги.

Рано вставати - багато хліба добувати, а довго спати - борг наспавшихся.

Поганий обід, коли хліба немає.

Гречана каша - матінка наша, а хлібець житній - батько наш рідний.

Їж і пироги, та хліб вперед бережи.

Не хлібом єдиним сита людина.

На хліб та на дітей недовго посердішься.

Як хліб дійшов, так пиріг пішов, а пиріг дійшов, так млинець пішов, а млинець дійшов, так в світ пішов.

Хліб і сіль! - Їм, та свій. - Хліба є! - Так ніде сісти.

І худий живе да хліб жує.

Не всякий оре, хто хліб їсть.

У нашого батька не як у мужика: пряники ламай, та з щами сьорбай, а сядеш є - і хліба на честь.

Краще хліб з водою, ніж пиріг з бідою.

Шукай так, як хліб шукають.

Гроші люблять рахунок, а хліб - міру.

У лісі дров багато, та хліба немає.

Як хліба край, так і під ялиною рай, а хліба ні шматка, так і в теремі туга.

Треба хліба і на після обіду.

Не личить пироги розбирати, коли і хліба немає.

Гіркий обід без хліба.

Грошам рахунок, а хлібу міра.

Є хліб - так їси, а ні - так гляди.

Голодній кумі хліб на умі.

Слово до відповіді, а хліб - до обіду.

Сім верст киселю сьорбати.

Хоча хліба крома, та воля своя.

Жити домком - не ламати хліб ламкому, а скибкою.

Чи не трудитися - хліба не добитися.

Голодний і патріарх хліба вкраде.

Такий товкач і хліб їсть.

Стара хліб-сіль не забувається

Як хліб та квас, так все у нас, а скатертину зі столу, так і дружба спливла.

Хто краде, той журиться, а ми живемо - хліб-сіль жуємо.

Чи не товчене, так і не пшено- НЕ молот хліб - НЕ мука.

Купила б собака хліба на обід, та грошей немає.

Як би всяке зерно в засіки потрапляло, так багато б хліба було.

Який у хліба, такий і у справи.

Від хліба-солі не відмовляються.

Велика твоя хліб-сіль, а все скоринки.

У багатого вантаж на кораблі, у бідного хліб на умі.

На сіль п'ється, на хліб спиться.

Коли ти, бабуся, ворожити стала? - А тоді, як хліба не стало.

Не дивись в небо - там немає хліба, а до землі нижче - до хліба ближче.

Захочеш їсти - про хліб заговориш.

Чия земля, того й хліб.

Всім досита їсти, так і хліба не стане.

Де господар ходить, там земля хліб родить.

Хоч по-старому, хоч по-новому, а без хліба ні прожити.

Гній спровадиш, так і хліба привезеш.

Калач хлібу не заміна.

Чужий хліб півнем в горлі заспіває.

Їдь на день, а бери хліба на тиждень.

Чужий хліб завжди смачний.

Їдять хліб не в одному вашому дворі.

Яка земля, такий і хліб.

Чий хліб їси, того й звичай тіш.

Є хліба край, так і під ялиною рай.

Хороша хліб-сіль, та все скоринки.

Зцілення голодному - хліб з водою.

Плоскінні сорочка НЕ нагота, хліб з половою не голодні.

Пироги до того доведуть, що і хліба не дадуть.

Каша - мати наша, а хліб - годувальник.

Чи не буде хліба, млинці будемо пекти.

І собака на того не гавкає, чий хліб їсть.

Від хліба хліба не шукають.

Коли зголоднієш, то, як хліба дістати, здогадаєшся.

Потім видобутий хліб і черствий солодкий.

Косив батько, косив я, накосили стоги два, - прийшла коза, відразу з'їла.

Снігу надує - хліба прибуде, вода сіна набереться.

На панському полі хліба не заробиш.

З суду не гроші, а з потрави не хліб.

Чи не шуба гріє, а хліб.

Їж борщ з м'ясом, а ні, так і хліб з квасом.

У голого часом буває бенкет горою, та гірко після бенкеті - ходити за хлібом по світу.

Чи не паси справи, паси хліба.

Часом і кусень за цілий хліб.

Хто невтомно працює, той без хліба не буває.

І багатий мужик, та без хліба - НЕ селянин.

Який ні їсти урод, а хліб несе в рот.

Мужик працює плачучи, а сбирает хліб скачучи.

Всяк на себе хліб добуває.

Море - наше поле: дає і рибу, дає і хліб.

Той щасливий, у кого є хліба з душу, сукні з тушу, грошей з нужу.

Не давай голодному хліба різати.

Близько хліба і миші водяться.

Нету хліба ні шматка, забере і в світлиці туга.

У кого хліб народиться, той завжди веселиться.

Чужі хліби пріедчіви.

Гірка робота, та хліб солодкий.

Житній хліб - усьому голова.

               

 

 

Запам’ятай на все життя

1. Не топчи хліба, не кидай недоїдання ,не гордуй ним .
2. Побачиш хліб – нахилися , підніми, очистити від пилу, поклади осторонь, нехай склюють його птахи.
3. Про людину суди з того, як вона шанує хліб.
4. Твої батько та мати дали тобі перший хліб. Твій обов’язок – дати їм останній.
5. Старі люди вміють шанувати хліб – шануй і тих за це, вчися в них.
6. Не відрізай собі шматок більший, ніж спроможній з’їсти. Пам’ятай про тих, кому через це може не дістатися ані крихти.
7. Якщо людина попросила в тебе хліба – переламай свій шматок навпіл, навіть, якщо він в тебе останній
8. Коли ти нарізаєш хліба, наділяй по старшинству ним усім, хто сидить за столом. Собі ж залиши останній шматок.
9. Шануй у хлібі свою і чужу працю. Поважай у ньому людську мудрість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. proridne.org›Українські народні легенди/Хліб і…
2. yatran.com.ua›articles/416.html
3. yandex.ua/images›малюнок житнього хліба