Урок "Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження, спрощення у групах приголосних. Відбиття цих явищ на письмі. Метатеза."

Тема: Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження, спрощення у групах приголосних. Відбиття цих явищ на письмі. Метатеза.

Мета: вчити учнів новим поняттям «асиміляція», «дисиміляція», «метатеза»; розвивати вміння правильно відслідковувати мовленнєві фонетичні процеси подовження та спрощення; виховувати старанність, бажання дізнатися більше про історичний розвиток рідної мови

Хід уроку

1. Організаційний момент
2. Актуалізація опорних знань

1. Що вивчає фонетика?

(це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності поєднання, фонетичні процеси, одиниці, засоби, ознаки, а також інтонація)

3. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя з елементами бесіди

Учені-мовознавці, аналізуючи взаємодію звуків у мовному потоці, виявили, що на якість їх постійно впливає артикуляція сусідніх звуків. Внаслідок цього відбуваються комбінаторні зміни звуків. Одні з них пристосовуються до інших, деякі уподібнюються, коли поряд стоять звуки однієї групи. Уподібнення називається латинським терміном — асиміляція.

Уподібнення (латинський термін — асиміляція) — це зміни голосних або приголосних під впливом попереднього звука на наступний чи наступного на попередній. Наприклад: у слові [проз'ба] (просьба) глухий [с'] перед дзвінким [б] одзвінчується, перетворюючись на дзвінкий [з']; у слові [н'іхт'і] (нігті) дзвінкий [г] перед глухим [т] оглушується, переходячи в [х]; у слові [куз'н'а] (кузня) твердий [з] перед м’яким [н'] пом’якшується. Протилежним за наслідком є фонетичне явище, яке називається дисиміляцією — розподібнення, коли при взаємодії звуків однієї групи один із них втрачає яку-небудь спільну ознаку. Наприклад, слово кращий утворилося так: [красший] - [крашший] - [крашчий].

Протилежним за наслідком є фонетичне явище, яке називається дисиміляцією, коли при взаємодії однакових звуків один із них втрачає які-небудь спільні ознаки.

Асиміляція в сучасній українській мові буває:

а) за дзвінкістю і глухістю приголосних;

б) за місцем і способом творення;

в) за м’якістю і твердістю вимови.

Асиміляція в групах приголосних за дзвінкістю і глухістю, тобто за участю голосу в їх творенні, полягає в тому, що дзвінкі приголосні перед глухими, уподібнюючись їм, втрачають голос і вимовляються як глухі, а глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко. Найважливіші наслідки такої асиміляції:

а) префікс (і прийменник) з у позиції перед кореневим глухим приголосним звичайно асимілюється з цим приголосним і змінюється на с: зписати — списати, з хати — с хати.

б) глухі приголосні майже послідовно асимілюються наступними шумними дзвінкими: боротьба, молотьба, просьба, вокзал (вимовляється бород'ба, молод'ба, проз'ба, воґзал).

Асиміляція в групах приголосних за місцем і способом творення дає такі найголовніші наслідки:

а) зубні приголосні перед шиплячими змінюються на шиплячі:

с + ш — шш: принісши — принішши; з + ш — жш — шш:без шуму — беижшуму — беишшуму; з + ж — жж: зжити —жжити тощо.

б) шиплячі перед зубними змінюються на зубні: ш + с' — с'с': купаjешся — купаjес'с'а; ч + с — ц'с': не мучс'а — не муц'с'а.

в) проривний т перед ч і ш змінюється на шиплячий: т + ч — чч: закві'тчати — закві'ччати.

г) проривний т перед ц змінюється на ц: коритце — корицце.

Наслідком асиміляції є пом’якшення д, т, з, дз, с, ц, н, л у позиції перед іншим наступним пом’якшеним приголосним:д'н'і, ц'в'ах.

Дисиміляція, або розподібнення, спостерігається в фонетичній

системі української мови значно рідше, ніж асиміляція. Найголовніші наслідки її такі:

1) зміна приголосних кт на хт: къто — кто — хто. Приголосні к і т проривні. Внаслідок розподібнення звук к змінився на фрикативний х, отже, спільна ознака в творенні цих звуків зникла.

2) зміна чн на шн, що характерна для ряду давніх слів української мови: рушник, рушниця, мірошник, соняшник, сердешний. Розподібнившись із наступним н, звук ч втратив у цьому звукосполученні елемент проривності.

4. Закріплення вивченого матеріалу

1. Виконання вправ

Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Визначте асиміляцію звуків

• за дзвінкістю-глухістю (косьба, молотьба, просьба, анекдот, з саду, кігті, з поля, з коня, безхмарний, вокзал)
• за місцем і способом творення (журишся, Вітчизна, піщаний, Донеччина, здається)

2. Розбір явища метатеза

До комбінаторних звуків також належить явище, що називається метатеза. Метатеза – зміна у слові менш зручних поєднань звуків більш зручними. Так наприклад, слово бондар історично звучало як боднар (від слова бодна, тобто діжка). Тільки вимовити боднар і справді нелегко, тому що б, д належать до шумних, н, р – до сонорних. Такі комбінації звуків у словах, як правило, не приживаються. Тому д та н історично помінялись місцями задля милозвучності.

5. Підведення підсумків