Урок ": Із персько-таджицької поезії. Роздуми, життєві спостереження та їх узагальнення у творчості Омара Хайяма."

Про матеріал
Конспект уроку зарубіжної літератури для 8 класу, який можна використати під час вивчення персько-таджицької поезії.
Перегляд файлу

1

 

 

Тема: Із персько-таджицької поезії. Роздуми, життєві спостереження та їх узагальнення у творчості Омара Хайяма.

 Мета: опрацювати матеріал про виникнення класичної пер­сько-таджицької літератури; ознайомити з її головними темами й образами; розвивати уміння працювати в гру­пі, виступати перед аудиторією; познайомити учнів із життям та творчістю, математичними відкриттями Омара Хайяма; розвивати навички конспектування, виразного читання, творчу уяву учнів; допомогти  засвоїти поняття про особливості східної поезії та рубаї; сприяти розширенню світогляду учнів; виховувати інтерес до східної літератури.

Обладнання: картки, схема, кросворд, фонозаписи східних мелодій; репродукції зі східними краєвидами; тексти творів Омара Хайяма; словник літературознавчих термінів.

Очікувані результати:   Розуміння глибинної філософської суті твору; визначення ідейно-художнього змісту рубаї; виразне читання творів Омара Хайяма; усвідомлення особливості рубаї як жанру східної  лірики.

 

Восток дело тонкое.

Із кінофільму «Белое солнце пустыни»

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

  1. Гра «Лото».

 Вчені вважають, що хронологічні рамки Середньовіччя… (IV-XIV ст.)

 В ужиток дане поняття ввели… (італійські гуманісти в XV-XVI ст.)

 В суспільному житті відбулися такі зміни: (занепад Римської імперії; нові феодальні відносини; зміцнення християнської ідеології.)

 В епоху Середньовіччя були поширені такі види літератур: (світська, міська,куртуазна.)

 У літературі цієї доби найбільше популярними були жанри: (героїчний епос-саги, руни, слово - короткі оповідання комічного чи сатиричного характеру.)

 Література слов’янських народів була пройнята…(християнською ідеєю).

Вчитель. Молодці. А скажіть,будь ласка, які літератури розвивалися в епоху Середньовіччя?

 


1. Ім’я китайського поета. (Фу)

Ф

2. Спрямованість «Пісні про хліб і шовк». (Антивоєнна)

А9(Антивоєнна)

А

3. Запитання, що не потребує відповіді. (Риторичне)

Р

4. Провідне почуття ліричного героя китайської поезії. (Сум)

С

5. Він був покровителем Лі Бо. (Імператор)

І

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Фарсі — це мова, якою створювалась персько-таджицька література, розквіт якої припадає на X—XV ст., які називають золотою добою в історії культури Сходу.

  • Діти, послухайте мелодію і скажіть, які у вас виникають  асоціації?

( Схід, збірка «Тисяча і одна ніч», пригоди Синдбада-мореплавця, Роксолана, «Белое солнце пустыни», каравани верблюдів, красуні, солодощі, мечеті, мінарети, безмежні пустелі). – Демонструю ілюстрації.

 Учитель. Схід…Незвичайний, непізнаний, таємничий… Зі своїми суворими законами, мечетями й мінаретами, з казковим багатством султанів і дивовижними малюнками письмен, загадковими красунями, великою мудрістю, своєрідною культурою.


IV. Вивчення нового матеріалу

  1. Повідомлення учнів – істориків.

Завдання:  законспектувати виступи однокласників.

Картка № 1

Вторгнення військ Арабського халіфату у VII ст. в Іран, а пізніше в Середню Азію завдало давній іранській культурі значного удару. Вогнем і мечем були насаджені нова релігія завойовників — іслам та араб­ика мова. Місцева аристократія пристосовувалася до завойовників, втрачаючи не тільки честь, але й рідну мову.

Для іранської словесності настали «віки мовчання». Література пе­рестала існувати. Багато книг були спалені завойовниками, нові не з’яв­лялись. Та все ж іранська література не щезла зовсім.

Картка № 2

Освічені іранці — письменники — зуміли засвоїти нову для них араб­ську традицію, сприйняти найбільш цінні елементи арабської поетичної культури. Разом із тим ці письменники змогли зберегти чимало самобут­ніх ознак давньої іранської традиції. Таким чином, іранська література не лише піднесла арабську літературу на новий щабель, але й підготувала грунт для подальшого виникнення літератури рідною мовою — фарсі.

 


Держава Саманідів культивувала рідну мову — фарсі. Після того, як до влади прийшли іранські династії, активно почала розвиватися літе­ратура на фарсі. Аристократія на чолі з монархом оцінили роль поезії, що користувалася величезною популярністю у народу, як засобу укрі­плення своєї могутності й впливу.

Картка № З

Поезія цього часу (X—XV ст.) зосереджує свою увагу (на відміну від давньоіранської літератури) не на прославленні божеств, а на зображен­ні людини — чи то як монарха та його оточення (панегірична поезія), чи як звичайної людини (гідної пошани особистості).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Картка № 4

Концепція людини в класичній поезії була принципово новою схо­динкою в осмисленні гідності та самоцінності особистості. Разом із тим класика зберегла й синтезувала образи героя-богатиря та людини-брата, розробленого попередньою літературою. Класична персько-таджицька поезія в її кращих зразках відрізнялася філософічністю, вільнодумством, антиклерикальною спрямованістю.

Основна ідея — усвідомлення людської гідності; центральний об­раз — вільна, автономна людська особистість.

Картка № 5

Значну роль у розвитку класичної персько-таджицької літератури відіграла арабська поезія. Вона збагачувала своїм досвідом персько-та­джицьку літературу, але мусульманський Ренесанс (як називають розви­ток культури цих народів у X—XV ст.) був не просто повторенням, а саме відродженням рідної культури за допомогою такого явища, як літера­турний синтез.

Давня перська література                                     Давня таджицька література

 

Арабська література

 

Персько-таджицька література мовою фарсі

 

2. Вступне слово вчителя

 Поетична спадщина народів  Сходу вражає європейців своїми ліричними і філософськими шедеврами. Оспівуючи жіночу красу, кохання, розмірковуючи над сенсом життя, намагаючись доторкнутися до таємниці Всесвіту, східні митці творили самобутні й оригінальні за формою поезії, які, мов різнобарвні й неповторні самоцвіти, сяють у сузір’ї поезії.

Сьогодні на нас чекає зустріч з Омаром Хайямом – видатним поетом, мислителем, який мав багату уяву. Вона дозволяла йому малювати надзвичайно масштабні, іноді космічні, картини в чотирьох рядках літературного жанру рубаї:

Від хліба, що творець нам посилає,

Ніхто й малої скибки не відкрає.

Тож не турбуйсь про те, що в тебе є,

І не турбуйсь про те, чого нема.

 

Я б краще ворон копався у ріллі,

Ніж у негідника живився при столі.

Сухим окрайчиком задовольнятись краще,

Ніж губи мазати в чужому киселі.

 

3. «Коло думок»

 Запитання: Виходячи зі змісту цих двох рубаї, що можна сказати про позицію письменника, його ідеали?

 (Поет – людина, яка стверджує ідеали людської свободи і життя такого, яке воно є. Не варто заздрити іншим, краще радіти тому, що маєш, що послав Бог. Поет заради кращого життя не збирається живитися «чужим киселем».)

4.  Вчитель: Так, саме возвеличення гідності людської особистості, утвердження за кожною людиною права на радість буття є основним мотивом творчості Омара Хайяма.

5. Біографічна довідка. (виступи  підготовлених учнів)

 1 учень. Омар Хайям – повне ім’я Гійяс-ад-Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль-Хайям ан Нішапур. Народився приблизно 1048 р. в Нішапурі, розташованому на сході Ірану, у давній культурній провінції Хорасам. За твердженням істориків, це було одне з розвинених міст ХІ ст. Обнесене високою стіною з баштами, воно займало територію в 40 км2, згідно з описом арабських географів, у ньому було не менше п’яти великих вулиць. Нішапур – один з головних культурних центрів Ірану – був знаменитий своїми бібліотеками. З ХІ ст. в місті діяли школи середнього і вищого типу – медресе.

 

 2 учень. Про сім’ю Омара Хайяма відомостей не збереглося. Літературне ім’я поета – Хайям – означає «наметник», «наметний майстер», що дозволяє висунути версію про його походження з кола ремісників. У всякому разі сім’я мала достатньо коштів, щоб дати майбутньому поетові можливість багатолітнього навчання. Він спочатку здобував освіту в Нішапурському медресе (на той час аристократичний навчальний заклад), що готував чиновників для державної служби, потім продовжував навчання в Самарканді.

 

3 учень.  У 25 років Омар Хайям робить свої перші великі наукові відкриття. Його діяльність проходить при дворах різних правителів: спочатку в Бухарі, 1074 р. поета запрошено на службу до царського двору могутнього султана Малік-шаха в м. Ісфаган. Саме тут працював на той час геніальний Авіценна, або Ібн-Сіна, видатний лікар, філософ, поет того часу.

 У Малік-шаха Омар Хайям керував обсерваторією, яка належала шаху, розробив новий календар, що відрізнявся особливою точністю. Саме тут були написані його праці з алгебри, що стали відомими серед учених того часу.

 

4 учень.  Хайям першим серед математиків створив теорію розв’язування рівнянь  до третього ступеня включно і дав загальну класифікацію всіх рівнянь у трактаті «Про доведення задач з алгебри». Він також першим поставив питання про зв’язок геометрії з алгеброю і про геометричне пояснення і розв’язання алгебраїчних рівнянь.

 

5 учень. Як бачимо, великим талантом був Омар Хайям. Двадцятирічний відносно спокійний період життя Омара Хайяма при дворі Малік-шаха обірвався наприкінці 1092 р., коли шах помер. Ісфахан після смерті правителя через деякий час перестає бути головним науковим центром, обсерваторія занепала і була закрита. Омар Хайям назавжди покинув двір і повернувся до Нішапура, де прожив до своїх останніх днів.

 

 Омар Хайям викладав у Нішапурському медресе, мав невелике коло близьких учнів,  зрідка приймав учених і філософів, брав участь у наукових виступах. Рік смерті поета невідомий, але приблизно – 1123.

6. Складання «Асоціативного куща» «Омар Хайям».

7. Вчитель.

 Із глибини ХІІ ст. дійшла до нас розповідь про останній день життя Хайяма. «Омар Хайям у той день уважно читав «Книгу зцілення» Авіценни. Коли дійшов до розділу «Про єдність і загальність», уклав золоту зубочистку між двома сторінками, щоб написати заповіт. Весь цей день він не їв і не пив. Коли на землю прийшов вечір, Омар закінчив останню молитву, вклонився до землі і сказав: «О Боже, ти знаєш, що я пізнав тебе по своїй змозі. Пробач мені, моє пізнання тебе – це мій шлях до тебе.» І вмер.

 

 Шукав жаданий плід, знайшов, та все не те.

 

 Хто доленьку мені в кромішній тьмі знайде?

 

 Тісна сумна буття мого в’язниця,

 

 Де отвір той знайти, у вічність що веде?

 

Вчитель:

 Хайям залишив по собі величезну кількість наукових трактатів і досліджень, та все ж у світі його знають більш як поета, аніж як ученого.

 Його дивовижні чотиривірші (рубаї) й досі захоплюють читачів філософською глибиною, щирістю почуттів, лаконічністю, підкресленою простотою зображувальних засобів і водночас гнучкістю форми, яскравою ритмомелодикою.

 

8. Самостійна робота зі словником літературознавчих термінів. Запис до словника:

 

Рубаї – чотиривірш філософсько-ліричного змісту, у якому римуються 1, 2 і 4 рядки.

 Рубаї об'єднані у збірку «Рубайят». Форма рубаї часто використовувалась для викладу філософських роздумів.

9. Робота в групах

  1.     Читання та обговорення рубаї

Робота у групах

Завдання для кожної групи:

  1.    Прочитати рубаї, зрозуміти зміст.
  2.    Визначити теми та ідеї віршів.
  3.    Назвати художні засоби.
  4.    Зробити висновок, якою темою об’єднані ці рубаї.

Група № 1

* *

Не хмурь бровей из-за ударов рока,

Упавший духом гибнет раньше срока.

Ни ты, ни я не властны над судьбой.

Мудрей смириться с нею. Больше проку!

* *

Этот мир — эти горы, долины, моря —

Как волшебный фонарь. Словно лампа — заря.

Жизнь твоя — на стекле нанесенный рисунок, Неподвижно застывший внутри фонаря.

Коментар

  •    Обидва вірші присвячені роздумам про здатність людини впли­вати на своє життя, свою долю. Автор доходить висновку, що людина не має влади над власною долею, і радить змиритися з цим та мужньо, гідно сприймати усі негаразди, що готує сьогодення. Якщо у першому чотиривірші поет говорить про це прямо, то у другому — завуальовано, за допомогою яскравих образів та порівнянь. Весь світ порівнюється із ліхтарем, що підсвічується лампою-зорею, а життя людини — це лише малюнок, що вже нанесено на скло ліхтаря. Хто тримає у руках цей дивний ліхтар? Хто розмальовує його скло? Очевидно, Бог, який і ви­рішує, яким буде життя людини, скільки радості та горя буде відміряно на її вік.

Висновок. Тема рубаї — роздуми над впливом людини на свою долю.

Група № 2

* *

Изначальней всего остального любовь,

В песне юности первое слово — любовь.

О, несведущий в мире любви горемыка,

                          Знай, что всей нашей жизни основа — любовь!

 

Не сраженных тобой наповал в мире нет.

Кто бы разум при том не терял, в мире нет.

И хоть ты ни к кому не питаешь пристрастья.

Кто любви бы твоей не желал, в мире нет.

Коментар

Тема обох віршів — велике значення кохання у житті людини. Поет повторює у трьох рядках слово любов, немов дія «несведущего в мире  любви горемыки», який теж повинен нарешті зрозуміти, що основа людського життя — це кохання.

У другому рубаї поет звертається до образу коханої, яка настільки прекрасна, що весь світ втрачає розум від пристрасті до неї. Дівчина ж, мабуть, забула про основу людського життя, і нікому не відповідає вза­ємністю.

Сповнений пристрасті ліричний герой використовує гіперболу, щоб довести всю силу свого кохання.

Висновок. Тема рубаї — значення кохання в житті людини.

Група № З

                                                   * *

Я познание сделал своим ремеслом,

Я знаком с высшей правдой и низменным злом.

Все тугие узлы я распутал на свете,

Кроме смерти, завязанной мертвым узлом.

      * *

Конечно, цель всего творенья — мы,

Источник знанья и прозренья — мы.

Круг мироздания подобен перстню,

Алмаз в том перстне, без сомненья, мы.

Коментар

Ці рубаї сповнені гордістю за людину, її здібності та можливості. Поет використовує антитези (высшая правда — низменное зло), мета­фори (смерть, зав’язана мертвим вузлом), порівняння (круг мирозда­ния подобен перстню). Автор упевнений, що людині під силу підкоряти будь-які вершини у світі, що мета творення — це людина, яка виблис­кує, мов діамант, у персні світобудови. Але є таємниці, які людина роз­крити не може — наприклад, таємницю смерті.

Висновок. Тема рубаї — віра у силу людини, її здібності та можливості.

  Група № 4

                                                     * *

От безбожья до Бога — мгновенье одно.

От нуля до итога мгновенье одно.

Береги драгоценное это мгновенье:

Жизнь — ни мало ни много — мгновенье одно.

  * *

Известно: в мире все лишь суета сует:

Будь весел, не горюй, стоит на этом свет.

Что было, то прошло, что будет — неизвестно,—

Так не тужи о том, чего сегодня нет.

Коментар

У запропонованих рубаї автор підкреслює швидкоплинність життя «Жизнь ни мало ни много — мгновенье одно!» Використовуючи гі­перболу, поет хоче звернути увагу читача до своєї думки: «Життя мине швидко, треба цінувати кожну його мить, не засмучуватися, а радіти тому, що живеш на цьому світі».

Висновок. Тема рубаї — роздуми про швидкоплинність людського життя.

10. Слово вчителя. Творчість Омара Хайяма свідчить про те, що і в добу середньовіччя, попри свавілля владарів, попри неуцтво й релігійний фанатизм, духовний розвиток людства не припинявся.

 Наукова і літературна спадщина східного мислителя є непересічною і залишається незрівнянною сторінкою світової цивілізації.

11. Завдання: Прочитайте рубаї й виберіть  поради , які дає О. Хайям людям, а значить, і нам з вами.

1. Живи праведно.

2. Не губи розум.

3. Не втрачай гідність.

4. Будь високий духом.

5. Цінуй життя.

 

Чи застарілі ці теми і поради для нашого часу?

V.Узагальнення та систематизація знань школярів

1. Скласти «Сенкан».

 - мудрий, розумний мудрець

 - повчає, розмірковує, радить

 - залишив знак і слід в житті філософії

2. Заключне слово вчителя.

  • Високі й прекрасні істини відомі тільки небу. Але є люди, що прагнуть пізнати їх. Таких сміливців не зупинять глузування натовпу, образливі вигуки, сірість і буденність життя, людська метушня. Вони здатні піднятися над усім цим, бо прагнуть довершеності, найперше – у власній душі. Кожний новий крок на цьому шляху наближає їх до Вічності.

Омар Хайям переборював негаразди свої і свого часу завдяки творчій уяві, глибині, комічності мислення. Тому його рубаї і нині приваблюють мільйони читачів.

VI. Підведення підсумків уроку

Вчитель: Давайте підсумуємо, чи отримали ми те, що чекали від уроку (відповіді учнів)

VIІ. Домашнє завдання

Стор.183- 185, 189- 193 ( опрацювати теоретичний матеріал). Вивчити рубаї Хайяма.

Підготувати повідомлення про Рудакі та Гафіза.

 

 

 


 

doc
Додано
2 жовтня
Переглядів
39
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку