Урок ": Із персько-таджицької поезії. Роздуми, життєві спостереження та їх узагальнення у творчості Омара Хайяма."

 

Тема: Із персько-таджицької поезії. Роздуми, життєві спостереження та їх узагальнення у творчості Омара Хайяма.

 Мета: опрацювати матеріал про виникнення класичної пер­сько-таджицької літератури; ознайомити з її головними темами й образами; розвивати уміння працювати в гру­пі, виступати перед аудиторією; познайомити учнів із життям та творчістю, математичними відкриттями Омара Хайяма; розвивати навички конспектування, виразного читання, творчу уяву учнів; допомогти  засвоїти поняття про особливості східної поезії та рубаї; сприяти розширенню світогляду учнів; виховувати інтерес до східної літератури.

Обладнання: картки, схема, кросворд, фонозаписи східних мелодій; репродукції зі східними краєвидами; тексти творів Омара Хайяма; словник літературознавчих термінів.

Очікувані результати:   Розуміння глибинної філософської суті твору; визначення ідейно-художнього змісту рубаї; виразне читання творів Омара Хайяма; усвідомлення особливості рубаї як жанру східної  лірики.

 

Восток — дело тонкое.

Із кінофільму «Белое солнце пустыни»

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Гра «Лото».

 Вчені вважають, що хронологічні рамки Середньовіччя… (IV-XIV ст.)

 В ужиток дане поняття ввели… (італійські гуманісти в XV-XVI ст.)

 В суспільному житті відбулися такі зміни: (занепад Римської імперії; нові феодальні відносини; зміцнення християнської ідеології.)

 В епоху Середньовіччя були поширені такі види літератур: (світська, міська,куртуазна.)

 У літературі цієї доби найбільше популярними були жанри: (героїчний епос-саги, руни, слово - короткі оповідання комічного чи сатиричного характеру.)

 Література слов’янських народів була пройнята…(християнською ідеєю).

Вчитель. Молодці. А скажіть,будь ласка, які літератури розвивалися в епоху Середньовіччя?

 

1. Ім’я китайського поета. (Фу)	Ф
2. Спрямованість «Пісні про хліб і шовк». (Антивоєнна) А9(Антивоєнна)	А
3. Запитання, що не потребує відповіді. (Риторичне)	Р
4. Провідне почуття ліричного героя китайської поезії. (Сум)	С
5. Він був покровителем Лі Бо. (Імператор)	І

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Фарсі — це мова, якою створювалась персько-таджицька література, розквіт якої припадає на X—XV ст., які називають золотою добою в історії культури Сходу.

• Діти, послухайте мелодію і скажіть, які у вас виникають  асоціації?

( Схід, збірка «Тисяча і одна ніч», пригоди Синдбада-мореплавця, Роксолана, «Белое солнце пустыни», каравани верблюдів, красуні, солодощі, мечеті, мінарети, безмежні пустелі). – Демонструю ілюстрації.

 Учитель. Схід…Незвичайний, непізнаний, таємничий… Зі своїми суворими законами, мечетями й мінаретами, з казковим багатством султанів і дивовижними малюнками письмен, загадковими красунями, великою мудрістю, своєрідною культурою.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Повідомлення учнів – істориків.

Завдання:  законспектувати виступи однокласників.

Картка № 1

Вторгнення військ Арабського халіфату у VII ст. в Іран, а пізніше в Середню Азію завдало давній іранській культурі значного удару. Вогнем і мечем були насаджені нова релігія завойовників — іслам та араб­ика мова. Місцева аристократія пристосовувалася до завойовників, втрачаючи не тільки честь, але й рідну мову.

Для іранської словесності настали «віки мовчання». Література пе­рестала існувати. Багато книг були спалені завойовниками, нові не з’яв­лялись. Та все ж іранська література не щезла зовсім.

Картка № 2

Освічені іранці — письменники — зуміли засвоїти нову для них араб­ську традицію, сприйняти найбільш цінні елементи арабської поетичної культури. Разом із тим ці письменники змогли зберегти чимало самобут­ніх ознак давньої іранської традиції. Таким чином, іранська література не лише піднесла арабську літературу на новий щабель, але й підготувала грунт для подальшого виникнення літератури рідною мовою — фарсі.

Держава Саманідів культивувала рідну мову — фарсі. Після того, як до влади прийшли іранські династії, активно почала розвиватися літе­ратура на фарсі. Аристократія на чолі з монархом оцінили роль поезії, що користувалася величезною популярністю у народу, як засобу укрі­плення своєї могутності й впливу.

Картка № З

Поезія цього часу (X—XV ст.) зосереджує свою увагу (на відміну від давньоіранської літератури) не на прославленні божеств, а на зображен­ні людини — чи то як монарха та його оточення (панегірична поезія), чи як звичайної людини (гідної пошани особистості).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Картка № 4

Концепція людини в класичній поезії була принципово новою схо­динкою в осмисленні гідності та самоцінності особистості. Разом із тим класика зберегла й синтезувала образи героя-богатиря та людини-брата, розробленого попередньою літературою. Класична персько-таджицька поезія в її кращих зразках відрізнялася філософічністю, вільнодумством, антиклерикальною спрямованістю.

Основна ідея — усвідомлення людської гідності; центральний об­раз — вільна, автономна людська особистість.

Картка № 5

Значну роль у розвитку класичної персько-таджицької літератури відіграла арабська поезія. Вона збагачувала своїм досвідом персько-та­джицьку літературу, але мусульманський Ренесанс (як називають розви­ток культури цих народів у X—XV ст.) був не просто повторенням, а саме відродженням рідної культури за допомогою такого явища, як літера­турний синтез.

Давня перська література                                     Давня таджицька література

 

Арабська література

 

Персько-таджицька література мовою фарсі

 

2. Вступне слово вчителя

 Поетична спадщина народів  Сходу вражає європейців своїми ліричними і філософськими шедеврами. Оспівуючи жіночу красу, кохання, розмірковуючи над сенсом життя, намагаючись доторкнутися до таємниці Всесвіту, східні митці творили самобутні й оригінальні за формою поезії, які, мов різнобарвні й неповторні самоцвіти, сяють у сузір’ї поезії.

Сьогодні на нас чекає зустріч з Омаром Хайямом – видатним поетом, мислителем, який мав багату уяву. Вона дозволяла йому малювати надзвичайно масштабні, іноді космічні, картини в чотирьох рядках літературного жанру рубаї:

Від хліба, що творець нам посилає,

Ніхто й малої скибки не відкрає.

Тож не турбуйсь про те, що в тебе є,

І не турбуйсь про те, чого нема.

 

Я б краще ворон копався у ріллі,

Ніж у негідника живився при столі.

Сухим окрайчиком задовольнятись краще,

Ніж губи мазати в чужому киселі.

 

3. «Коло думок»

 Запитання: Виходячи зі змісту цих двох рубаї, що можна сказати про позицію письменника, його ідеали?

 (Поет – людина, яка стверджує ідеали людської свободи і життя такого, яке воно є. Не варто заздрити іншим, краще радіти тому, що маєш, що послав Бог. Поет заради кращого життя не збирається живитися «чужим киселем».)

4.  Вчитель: Так, саме возвеличення гідності людської особистості, утвердження за кожною людиною права на радість буття є основним мотивом творчості Омара Хайяма.

5. Біографічна довідка. (виступи  підготовлених учнів)

 1 учень. Омар Хайям – повне ім’я Гійяс-ад-Дін Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль-Хайям ан Нішапур. Народився приблизно 1048 р. в Нішапурі, розташованому на сході Ірану, у давній культурній провінції Хорасам. За твердженням істориків, це було одне з розвинених міст ХІ ст. Обнесене високою стіною з баштами, воно займало територію в 40 км2, згідно з описом арабських географів, у ньому було не менше п’яти великих вулиць. Нішапур – один з головних культурних центрів Ірану – був знаменитий своїми бібліотеками. З ХІ ст. в місті діяли школи середнього і вищого типу – медресе.

 

 2 учень. Про сім’ю Омара Хайяма відомостей не збереглося. Літературне ім’я поета – Хайям – означає «наметник», «наметний майстер», що дозволяє висунути версію про його походження з кола ремісників. У всякому разі сім’я мала достатньо коштів, щоб дати майбутньому поетові можливість багатолітнього навчання. Він спочатку здобував освіту в Нішапурському медресе (на той час аристократичний навчальний заклад), що готував чиновників для державної служби, потім продовжував навчання в Самарканді.

 

3 учень.  У 25 років Омар Хайям робить свої перші великі наукові відкриття. Його діяльність проходить при дворах різних правителів: спочатку в Бухарі, 1074 р. поета запрошено на службу до царського двору могутнього султана Малік-шаха в м. Ісфаган. Саме тут працював на той час геніальний Авіценна, або Ібн-Сіна, видатний лікар, філософ, поет того часу.

 У Малік-шаха Омар Хайям керував обсерваторією, яка належала шаху, розробив новий календар, що відрізнявся особливою точністю. Саме тут були написані його праці з алгебри, що стали відомими серед учених того часу.

 

4 учень.  Хайям першим серед математиків створив теорію розв’язування рівнянь  до третього ступеня включно і дав загальну класифікацію всіх рівнянь у трактаті «Про доведення задач з алгебри». Він також першим поставив питання про зв’язок геометрії з алгеброю і про геометричне пояснення і розв’язання алгебраїчних рівнянь.

 

5 учень. Як бачимо, великим талантом був Омар Хайям. Двадцятирічний відносно спокійний період життя Омара Хайяма при дворі Малік-шаха обірвався наприкінці 1092 р., коли шах помер. Ісфахан після смерті правителя через деякий час перестає бути головним науковим центром, обсерваторія занепала і була закрита. Омар Хайям назавжди покинув двір і повернувся до Нішапура, де прожив до своїх останніх днів.

 

 Омар Хайям викладав у Нішапурському медресе, мав невелике коло близьких учнів,  зрідка приймав учених і філософів, брав участь у наукових виступах. Рік смерті поета невідомий, але приблизно – 1123.

6. Складання «Асоціативного куща» «Омар Хайям».

7. Вчитель.

 Із глибини ХІІ ст. дійшла до нас розповідь про останній день життя Хайяма. «Омар Хайям у той день уважно читав «Книгу зцілення» Авіценни. Коли дійшов до розділу «Про єдність і загальність», уклав золоту зубочистку між двома сторінками, щоб написати заповіт. Весь цей день він не їв і не пив. Коли на землю прийшов вечір, Омар закінчив останню молитву, вклонився до землі і сказав: «О Боже, ти знаєш, що я пізнав тебе по своїй змозі. Пробач мені, моє пізнання тебе – це мій шлях до тебе.» І вмер.

 

 Шукав жаданий плід, знайшов, та все не те.

 

 Хто доленьку мені в кромішній тьмі знайде?

 

 Тісна сумна буття мого в’язниця,

 

 Де отвір той знайти, у вічність що веде?

 

Вчитель:

 Хайям залишив по собі величезну кількість наукових трактатів і досліджень, та все ж у світі його знають більш як поета, аніж як ученого.

 Його дивовижні чотиривірші (рубаї) й досі захоплюють читачів філософською глибиною, щирістю почуттів, лаконічністю, підкресленою простотою зображувальних засобів і водночас гнучкістю форми, яскравою ритмомелодикою.

 

8. Самостійна робота зі словником літературознавчих термінів. Запис до словника:

 

Рубаї – чотиривірш філософсько-ліричного змісту, у якому римуються 1, 2 і 4 рядки.

 Рубаї об'єднані у збірку «Рубайят». Форма рубаї часто використовувалась для викладу філософських роздумів.

9. Робота в групах

1.     Читання та обговорення рубаї

Робота у групах

Завдання для кожної групи:

1.    Прочитати рубаї, зрозуміти зміст.
2.    Визначити теми та ідеї віршів.
3.    Назвати художні засоби.
4.    Зробити висновок, якою темою об’єднані ці рубаї.

Група № 1

* *

Не хмурь бровей из-за ударов рока,

Упавший духом гибнет раньше срока.

Ни ты, ни я не властны над судьбой.

Мудрей смириться с нею. Больше проку!

* *

Этот мир — эти горы, долины, моря —

Как волшебный фонарь. Словно лампа — заря.

Жизнь твоя — на стекле нанесенный рисунок, Неподвижно застывший внутри фонаря.

Коментар

•    Обидва вірші присвячені роздумам про здатність людини впли­вати на своє життя, свою долю. Автор доходить висновку, що людина не має влади над власною долею, і радить змиритися з цим та мужньо, гідно сприймати усі негаразди, що готує сьогодення. Якщо у першому чотиривірші поет говорить про це прямо, то у другому — завуальовано, за допомогою яскравих образів та порівнянь. Весь світ порівнюється із ліхтарем, що підсвічується лампою-зорею, а життя людини — це лише малюнок, що вже нанесено на скло ліхтаря. Хто тримає у руках цей дивний ліхтар? Хто розмальовує його скло? Очевидно, Бог, який і ви­рішує, яким буде життя людини, скільки радості та горя буде відміряно на її вік.

Висновок. Тема рубаї — роздуми над впливом людини на свою долю.

Група № 2

* *

Изначальней всего остального — любовь,

В песне юности первое слово — любовь.

О, несведущий в мире любви горемыка,

                          Знай, что всей нашей жизни основа — любовь!

 

Не сраженных тобой наповал в мире нет.

Кто бы разум при том не терял, в мире нет.

И хоть ты ни к кому не питаешь пристрастья.

Кто любви бы твоей не желал, в мире нет.

Коментар

Тема обох віршів — велике значення кохання у житті людини. Поет повторює у трьох рядках слово любов, немов дія «несведущего в мире  любви горемыки», який теж повинен нарешті зрозуміти, що основа людського життя — це кохання.

У другому рубаї поет звертається до образу коханої, яка настільки прекрасна, що весь світ втрачає розум від пристрасті до неї. Дівчина ж, мабуть, забула про основу людського життя, і нікому не відповідає вза­ємністю.

Сповнений пристрасті ліричний герой використовує гіперболу, щоб довести всю силу свого кохання.

Висновок. Тема рубаї — значення кохання в житті людини.

Група № З

                                                   * *

Я познание сделал своим ремеслом,

Я знаком с высшей правдой и низменным злом.

Все тугие узлы я распутал на свете,

Кроме смерти, завязанной мертвым узлом.

      * *

Конечно, цель всего творенья — мы,

Источник знанья и прозренья — мы.

Круг мироздания подобен перстню,

Алмаз в том перстне, без сомненья, мы.

Коментар

Ці рубаї сповнені гордістю за людину, її здібності та можливості. Поет використовує антитези (высшая правда — низменное зло), мета­фори (смерть, зав’язана мертвим вузлом), порівняння (круг мирозда­ния подобен перстню). Автор упевнений, що людині під силу підкоряти будь-які вершини у світі, що мета творення — це людина, яка виблис­кує, мов діамант, у персні світобудови. Але є таємниці, які людина роз­крити не може — наприклад, таємницю смерті.

Висновок. Тема рубаї — віра у силу людини, її здібності та можливості.

  Група № 4

                                                     * *

От безбожья до Бога — мгновенье одно.

От нуля до итога — мгновенье одно.

Береги драгоценное это мгновенье:

Жизнь — ни мало ни много — мгновенье одно.

  * *

Известно: в мире все лишь суета сует:

Будь весел, не горюй, стоит на этом свет.

Что было, то прошло, что будет — неизвестно,—

Так не тужи о том, чего сегодня нет.

Коментар

У запропонованих рубаї автор підкреслює швидкоплинність життя «Жизнь — ни мало ни много — мгновенье одно!» Використовуючи гі­перболу, поет хоче звернути увагу читача до своєї думки: «Життя мине швидко, треба цінувати кожну його мить, не засмучуватися, а радіти тому, що живеш на цьому світі».

Висновок. Тема рубаї — роздуми про швидкоплинність людського життя.

10. Слово вчителя. Творчість Омара Хайяма свідчить про те, що і в добу середньовіччя, попри свавілля владарів, попри неуцтво й релігійний фанатизм, духовний розвиток людства не припинявся.

 Наукова і літературна спадщина східного мислителя є непересічною і залишається незрівнянною сторінкою світової цивілізації.

11. Завдання: Прочитайте рубаї й виберіть  поради , які дає О. Хайям людям, а значить, і нам з вами.

1. Живи праведно.

2. Не губи розум.

3. Не втрачай гідність.

4. Будь високий духом.

5. Цінуй життя.

 

Чи застарілі ці теми і поради для нашого часу?

V.Узагальнення та систематизація знань школярів

1. Скласти «Сенкан».

 - мудрий, розумний мудрець

 - повчає, розмірковує, радить

 - залишив знак і слід в житті філософії

2. Заключне слово вчителя.

• Високі й прекрасні істини відомі тільки небу. Але є люди, що прагнуть пізнати їх. Таких сміливців не зупинять глузування натовпу, образливі вигуки, сірість і буденність життя, людська метушня. Вони здатні піднятися над усім цим, бо прагнуть довершеності, найперше – у власній душі. Кожний новий крок на цьому шляху наближає їх до Вічності.

Омар Хайям переборював негаразди свої і свого часу завдяки творчій уяві, глибині, комічності мислення. Тому його рубаї і нині приваблюють мільйони читачів.

VI. Підведення підсумків уроку

Вчитель: Давайте підсумуємо, чи отримали ми те, що чекали від уроку (відповіді учнів)

VIІ. Домашнє завдання

Стор.183- 185, 189- 193 ( опрацювати теоретичний матеріал). Вивчити рубаї Хайяма.

Підготувати повідомлення про Рудакі та Гафіза.