Урок-композиція з української літератури у 9 класі Тернистими шляхами змужніння… (Підсумковий урок за вивченням творчості Т.Г.Шевченка)

Про матеріал

Розробка нестандартного уроку-композиції допоможе вчителю під час узагальнення вивченого про Т.Г.Шевченка в 9 класі. Завдяки інноваційним методам та прийомам матеріал подається поглиблено й цікаво для учнів (рольова гра, коло думок, аукціон знань, елементи народознавства).

Перегляд файлу

Відділ освіти Барвінківської районної держадміністрації

Барвінківської районної ради Харківської області

опорний заклад Барвінківська ЗОШ I-III ступенів №1

 

 

 

 

Урок-композиція

з української літератури у 9 класі

Тернистими шляхами змужніння…

 (Підсумковий урок за вивченням творчості Т.Г.Шевченка)

 

 

 

Підготувала

вчитель української мови та літератури вищої кваліфікаційної

                                                                                категорії

Лєбєдєва Ольга Станіславівна

 

 

 

 

 

 

                                                                   2018

 

 

 

 

 

 

Тема.             Тернистими шляхами змужніння…

(Підсумковий урок за вивченням творчості Т.Г.Шевченка)

Мета:

  • перевірити знання, одержані протягом вивчення всієї теми;
  • формувати самоосвітню, комунікативну, художньо-естетичну компетентності;
  • розвивати вміння переказувати стисло та докладно, виступати перед публікою з повідомленнями, працювати з  довідковою літературою;
  • навчати сприйняттю інформації на слух , виразному читанню поетичних творів;
  • виховувати в собі на прикладі життя і діяльності Кобзаря любов до рідної землі,  свого народу, його мови і культури, усвідомлення власної ролі й відповідальності і в майбутньому за долю нашої держави, бажання поглибити свої знання з цього питання.

 

Обладнання:

білий рушник на дошці, червоні і чорні смужки кольорового паперу, портрет Шевченка у вишитому рушнику, тематична виставка книг на другому плані класу під назвою «Слово Тараса – наша зброя і окраса»

 

Тип уроку:

узагальнення та систематизація знань із застосуванням інтерактивних технологій.

 

Жанр уроку: урок-композиція

 

Методи, прийоми і форми роботи:

робота в групах, рольова гра «Впізнай героя», метод «Ґронування», випереджувальне завдання, прийом «Аукціон знань», вправа «Мікрофон», метод «Коло думок».

 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент

Створення емоційно-позитивної атмосфери на уроці.

Слово вчителя.

 – Добрий день, діти! Посміхніться мені, посміхніться одне одному, сідайте. Тож налаштуймося на продуктивну роботу на уроці з гарним настроєм.

ІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності  учнів.

Вступне слово вчителя.

 – Діти, запишіть дату, тему уроку. Метою нашого уроку є перевірка знань, одержаних протягом вивчення теми  «Життя і творчість Т.Г.Шевченка».

Перед нами чітко окреслені такі завдання:

  • Дитинство поета.
  • Терниста дорога змужніння.
  • Тема поневоленої кріпацтвом Батьківщини.
  • Шевченко – видатний художник.
  • Розкриття трагічної долі жінки у творах Кобзаря.
  • Тема волелюбності українського народу у творах Шевченка.

Патріотичне виховання. Переживімо ще раз хвилини зворушливої поезії Шевченка, виховуймо в собі на прикладі життя і діяльності Кобзаря любов до рідної землі, свого народу, його мови і культури, усвідомлення власної ролі й відповідальності в майбутньому за долю нашої держави.

Прочитаємо й запишемо епіграф до уроку (на дошці)

 

 

І на тім рушникові

Оживе все знайоме до болю.

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

Андрій Малишко

 

Робота з епіграфом за допомогою вправи «Мікрофон»

Слово вчителя.

  • Як ви розумієте слова епіграфа?

Сьогодні ми будемо вишивати на цьому білому рушникові (закріплений на дошці) життя і долю нашого великого поета Т.Г.Шевченка. Рушник поки що чистий, бо не з’явився на світ божий ще той, кому судилося стати пророком України.

ІІІ. Основна частина. Узагальнення вивченого на попередніх уроках.

«Аукціон знань» із народознавства.

Бесіда за питаннями:

  1. Чим є рушник у житті українців?

Рушник на стіні. Давній наш звичай. Його можна порівняти з піснею,витканою і вишитою на полотні. Ознакою охайності, працьовитості, майстерності господині  є прибрана хата і рушник.

З рушником, як і хлібом,  приходили до немовляти, з ним виряджали в далеку дорогу батька, сина, коханого, а також зустрічали рідних, використовували на весіллі, проводжали в останню дорогу. Ці звичаї існують і зараз.

  1. Якими найчастіше кольорами його вишивають?

Люди здавна помічали красу природи, намагалися усе це відтворити у вишиванках. Так з’являються квітчасті рушники. Чи то барвінок вишитий, чи голуб з голубкою, чи дикі звірята або червона калина. Найчастіше рушники вишиті хрестиком чи гладдю червоними і чорними нитками.   

  1. Що символізує чорний і червоний кольори?

Чорний – смуток, вдівство, сирітство, зраду.

Червоний – це щасливе безтурботне життя, радість, кохання.

(Звучить запис  пісні «Два кольори»)

Робота з доповідями.

Слово вчителя.  Група «Літераторів» отримала випереджувальне завдання. Учні підготували широку панораму життя і творчості Т.Шевченка.

 

Повідомлення №1

«Дитинство поета»

9 березня з бідної хатини моринського кріпака (на Черкащині) вийшла в широкий світ, у вічну дорогу крізь серця мільйонів людина,  яка своїми творами піднялася до вершин всенародної слави. Рано навчився Тарас читати. Про школу першим завів розмову дід, що час віддати Тараса до дяка у науку. Тарасові було і цікаво, і трохи боязко йти до школи.

Непосидючий, цікавий до всього, хлопець відчув до науки велику охоту. Вивчивши один предмет, вчитель замінював одну книгу на іншу, азбуку на часослов, часослов на псалтир. За це треба було йому принести горщик молочної каші і кілька мідяків. Першим у класі приніс кашу вчителеві Тарас.

 

Конкурс «Кращий декламатор»

(Випереджувальне завдання. Учениця розповідає напам’ять уривок із оповідання С.Васильченка «Дитинство Шевченка»)

Учениця. «Невесела у Шевченка зимою та восени хата – стоїть край села, як примара, найгірша, мабуть, в усьому селі: кривобока, стара, стіни повигиналися, солома на покрівлі потемніла, потрухла, мохом узялася, дірки світять голими латами. А прийде весна, зацвіте садок за хатою, рясна яблуня коло хати, промете Катря під вікнами півники та барвінок, і хата, як хата – суму мов не було».

Учень. Жадібно вбирало  чуле до людських страждань Тарасове серце розповіді-легенди старого дідуся про героїчне і страдницьке минуле рідного краю, думи кобзарів.

Важке трудівниче життя народу, сповнене боротьби за визволення, поривань до світлого майбутнього – оце той університет, який припав на долю молодого Шевченка.

В похилій хаті, край села,

Над ставом чистім і прозорім

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем…

 

Рольова гра «Впізнай героя»

Виходять Тарас і мати (розповідають вірші)

Мати.

             Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіти

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово – і нагай

Над головою люто свисне,

І так усюди – з краю в край

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі.

Згорьований, сльозами змитий.

О любі діточки малі,

Одні залишитесь на світі.

Ну хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі,

Коли безжальна смерть зітре

Мене на довгій панській ниві.

Тарас

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло...

Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою

Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята...

(Тарас і мати виходять)

 

Повідомлення №2

«Терниста дорога змужніння»

І частина

У кріпацькій родині, де народився Шевченко, над ним тяжіли тисячі нещасть. За матір у сімї стала мачуха, яка полюбляла тільки своїх діток, а не чоловікових.

Мачуха роботи для Тараса не жаліла. Улюблена сестра Катруся вийшла заміж – живе окремо. Ніхто його не пожаліє.

Немає Катрусі, немає матінки. Може тільки Ярина заплаче. Не треба вмирати, бо мачуха ще дужче Ярину битиме і Марійку, сліпеньку кривдитиме, і ніхто за них не заступиться, бо брат Микита завжди на панщині з татом – у тих мріях і засипав Тарас у садку біля ставка.

 

«Кращий декламатор»

Учень розповідає напам’ять вірш «Садок вишневий коло хати»

Питання до класу 1. (після слів «Садок вишневий коло хати» ).

  • Діти, яким кольором ми вишиваємо перші стібки на рушнику дитинство Шевченка?

Відповідь. Чорна смужка з’явиться, що символізує сирітство хлопчика. (Дівчата закріплюватимуть чорні та червоні паперові смужки на білому рушнику)

Питання до класу 2 (зразу після питання №1).

А чи були в дитинстві Тараса радісні, світлі дні?

 

 

ІІ частина

Все цікавило малого Тараса: чому і як ростуть дерева, звідки птахи прилітають, куди сонце ховається ввечері. Самому хотілося побачити залізні стовпи, що, як розповідають люди, підпирають землю. Обходив він малими босими ніжками навколишні стежки. Мріяв хлопець побачити і далекі землі.

Він був і пастухом, і погоничем, і ким він тільки не був, і що він тільки не робив! Але ж йому хотілося бути малярем. Все, що бачив, хотілося змалювати. І гаї, і тополі, і дівчинку Оксанку.

 

Рольова гра «Впізнай героя»

(Виходять Тарас і Оксана)

Тарас

Ми в купочці колись росли,

Маленькими собі любились.

Оксана

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх. Не вгадали.

Тарас

Старі зарані повмирали,

А ми малими розійшлись

Та вже й не сходились ніколи.

(обоє виходять)

 

ІІІ частина

Згодом він потрапив козачком у Вільшану, до пана Енгельгарда, але кухар з Тараса був нікудишній, бо любив малювати.

Одного разу, коли пан з дружиною поїхали на бал, Тарас крадькома запалив свічку, знайшов захований папір і олівець, заходився перемальовувати з вкраденої у пана картини генерала Платова.

Раптом повернувся пан. Тараса було забито різками до крові, а другого дня його віддали в науку до старого художника Яна Рустема. Згодом Тарас переїздить до Петербурга за наказом пана. Йшов 1831 р. Розлука з рідним краєм тривала довгих 14 літ.

 

«Кращий декламатор»

Учень розповідає напам’ять вірш «Мені тринадцятий минало» до слів: «І поцілувала…»

Відповідь на питання №2

Вишиваємо на рушнику червоні смужки.

Питання №3

Яким візерунком вишиваємо на рушнику тугу Шевченка за Батьківщиною?

(Зразу і питання №4)

Питання №4

Як жилося Тарасові у Петербурзі? Які настрої переважають у його житті в цей час?

 

ІV частина

У Петербурзі пан віддає юнака на чотири роки до цехового майстра живопису Василя Григоровича Ширяєва.

У Тараса рано розвинувся талант художника і поета. Особливо це проявилося тоді, коли Шевченко, перебуваючи в Петербурзі, міг приходити до Літнього  саду, робити замальовки скульптур.

Після зустрічі з земляком-художником Іваном Сошенком, Тарас отримує відпускну від пана. Сталося це у квітні 1838р.

Воля Шевченкова коштувала 2,5 тис. асигнацій, які були вилучені за портрет  Жуковського, який намалював Брюллов. Шевченкові йшов 25-й рік.

Після викупу з кріпацтва Тараса зараховують до Академії мистецтв. У цей час нестримно розширюється коло його освітніх та мистецьких потреб. Читає книги з мистецтва, історії, анатомії, вивчає французьку мову. Знайомиться з композитором Глинкою, байкарем Криловим та іншими діячами російської культури.

У 1840р. виходить у світ його «Кобзар». Своїм «Кобзарем» поет кликав замислитись: «Чия воля, чия правда і чиї ми діти?»

Відповідь №4

Шевченко відчув себе щасливим, бо став вільною людиною. Вишивка заповнюється червоними візерунками.

Питання №5

Але, незважаючи на радісні події в петербурзький період життя, думи поета про Україну стають «на папері сумними рядками».

 

Повідомлення №3

«Тема поневоленої кріпацтвом Батьківщини у творах Т.Г.Шевченка»

І частина

Життя на чужині гнітило Тараса Шевченка. І ось настав 1842 р., коли поет вперше після довгої розлуки відвідав Україну. "Історія мого життя є частиною історії моєї Батьківщини", - писав Т.Шевченко у своїй «Автобіографії»

Якби ви знали, паничі, 

Де люди плачуть живучи,

То ви б елегій не творили

Та марне бога б не хвалили,

На наші сльози сміючись.

За що не знаю називають

Хатину в гаї тихим раєм.

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились,

Найперші сльози. Я не знаю,

Чи є у бога люте зло,

Щоб у тій хаті не жило?

А хату раєм називають!

Страждання простого люду, які поет змальовує у вірші, наклали свій слід на душу поета. Тому, коли він гостював у ліберально настроєних панів, які дуже добре приймали Тараса під час його мандрівок, у молодого поета стояли перед очима побачені картини злиденного життя кріпаків, їхнє безправне становище. Перед ним лежав розтерзаний без хреста, розіп’ятий край. Страждання кріпа­ків для Шевченка, вчорашнього кріпака, було особистим горем. Хіба міг він спокійно дивитися, як пан Трепов у його присутності ляпа­сами розбудив козачка, що дрімав у передпокої? Обурений поет повернувся й пішов, і ніякі вмовляння не змогли змінити його рі­шення. Хіба міг син народу пробачити панові Лукашевичу, коли той у лютий мороз погнав кріпака пішки за 30 верст із запискою, і у той же день велів повернутися? Тарас тут же в гніві написав до кріпосника, що більше не хоче його знати, так чинити могла тільки людина, серце якої билося в один такт із серцем народу. Так сприй­мати кривду знедоленого кріпака міг тільки брат по духу. Побував­ши у рідному селі, Шевченко побачився з братами і сестрами, застав ще живого діда, намалював його і також свою хату, від радості Тарас плакав, обіймаючи своїх рідних. Коли ж він побачив, як зні­вечило їх кріпацтво, його серце заклекотіло полум’ям гніву до крі­посників і російського самодержавства. Шевченко повертається до Петербурга, завершує навчання в Академії, закінчує серію картин під назвою "Живописна Україна”, на яких відображено історичні міс­ця України, бо під час поїздки на Батьківщину побував у багатьох місцях Київщини, Чернігівщини. Відкладає виручені гроші, щоб викупити з кріпацтва своїх братів та сестер. Друга поїздка в Україну відбулася 1845 року. Закінчивши Академію, мистецтв Тарас Шевченко вирушає в Україну з наміром там залишитись для постійного проживання. Працює в Київській тимчасовім комісії з упорядкування старовинних актів.

У цей плідний для творчості рік з’являються безсмертні твори Шевченка «Єретик», «Кавказ», «І мертвим і живим», «Великий льох» , «Наймичка». У Києві поет познайомився з викладачем історії Київського університету, письменником Миколою Костомаровим. Костомаров загітував Шевченка приєднатися до таємної політичної організа­ції – Кирило-Мефодіївського братства, яке поширювало ідеї слов’янсь­кого єднання.

5 квітня 1847 року Шевченка заарештовано разом з іншими членами товариства. Слідство тривало 2 місяці. На слідстві його тримався з гідністю, не каявся, Шевченка звинувачували не в участі Кирило-Мефодіївського товариства, а в написанні революційних творів. Найбільшу лють жандармів викликала поема "Сон”.

Після закінчення слідства Шевченку було виголошено вирок царя. Про жорстокість російського царя в ставленні до Шевченка свідчать аж чотири накладені на нього кари: заслання без терміну, заслання рядовим солдатом, заборона писати і малювати. Так синові України було обтято творчі крила. Було поставлено за мету знівечити не злочинця, а поета.

Відповідь №5

На рушнику з’являються густі чорні візерунки.

Слово вчителя. І знову довга розлука з рідним краєм. Тяжка солдатська служба, постійний нагляд, заборона писати і малювати, страждання, болюча туга за рідною Україною, з-під його пера з’являються рядки: «Караюсь, мучусь, але не каюсь…»

 

Метод «Коло думок»

  • Які поезії періоду заслання ви знаєте?
  • Які основні мотиви в них звучать?

 

ІІ  частина

Так у далекому засланні, насильно відірваний від рідної України, поет часто згадує дитинство. «І виріс я на чужині, і сивію в чужому краї...». Вірш  Шевченко написав у засланні на Кос-Аралі у 1848 році. Не забуваючи ні на мить про свій рідний край, народ, часто пригадував свої подорожі на Україну, зокрема перебування в рідному селі, і один з таких спогадів став відомим тепер майже кожній людині віршем, в якому поет висловив свою палку любов до України і гостро осудив кріпацтво. « І золотої й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої». Цю поезію написав Шевченко у 1849 році на Кос-Аралі. У своєму невеличкому вірші про велику трагедію описано безрадісне дитинство дітей-сиріт у кріпосному суспільстві.

(Звучить пісня на слова Т.Шевченка «Зоре моя вечірняя»)

 

Метод «Ґронування»

Слово вчителя. Обговорюємо почуте.

  • Діти, який настрій у вас викликала пісня?

Орієнтовна відповідь. Сум, тривогу, тугу, смуток за рідним краєм.

Підсумок учителя. Такими мотивами сповнена поезія Шевченка періоду заслання.  Побудуємо «Ґроно журби»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знову на рушнику з’являються чорні візерунки.

 

ІІІ частина

У 1857 році Шевченка було звільнено, але дозволу на про­живання в Україні не було. Знову Петербург. "Доки вони будуть знущатися наді мною?” скаржився Шевченко в одному місті про виїзд в Україну. Нарешті у 1858році дозвіл було видано, але під суворий жандармський нагляд. Подорожуючи у 1859 р. Україною, Шевченко відві­дав друзів, брата Микиту, сестру Ярину, це була остання подорож на Батьківщину. Шевченко був змушений повернутися і жити в Петербурзі. Давній задум одружитися й оселитися з сім’єю в Україні у хатині з вишневим садочком залишився нездійсненним. Читаємо це у зворушливих рядках поета:

Холодним вітром од надії

Уже повіяло. Зима.

Сиди один в холодній хаті,

Нема з ким тихо розмовляти

Ані порадитись. Нема,

Анікогісінько нема!

Слово вчителя.

  •  Діти, а що ми знаємо про Шевченка-художника?

У малярстві й графіці Шевченка велике місце посідав побутовий жанр. До нього він звертався протягом усього життя. Сюди належить картина «Хлопчик-жебрак,  що дає хліб собаці» та «Циганка-ворожка», які відзначено срібною медаллю другого ступеня. Новим словом у мистецтві побутового жанру стали твори «Катерина», «Селянська родина», «На пасіці». Жанрові композиції періоду заслання, присвячені побутові казахського народу, дали підстави казахам вважати Шевченка своїм художником-побутописцем. Важливо, що, незважаючи на царську заборону, у роки неволі Шевченко як художник працював багато і плідно в усіх властивих йому раніше жанрах. Відомо  124 незавершені твори і понад 220 ескізів, створених тоді.

У період від вступу до Петербурзької Академії мистецтв до заслання він оволодів мистецтвом портрета. До цього жанру Шевченко звертався протягом усього життя, Шевченко-портретист був особливо популярним серед української інтелігенції.

У перші роки навчання в Академії мистецтв він почав працювати в пейзажному жанрі. У завершених малюнках, етюдах і начерках пейзажі становлять майже половину мистецького доробку художника. Багато пейзажних творів створив Шевченко під час першої подорожі по Україні (1843). Художник збирав тоді матеріали до задуманого альбому «Живописная Україна». Це мало бути періодичне художньо історичне видання про минуле, народний побут, звичаї і природу України. Шевченкові не пощастило повністю здійснити свій задум. Вийшов у світ єдиний випуск «Живописної України» з шести офортів. (1844р)

Значне місце в мистецькій спадщині Шевченка  посідав історичний пейзаж. Перебуваючи на засланні, він створив понад 3000 пейзажів. Особливе місце належить серії «Мангишлацький сад». Краєвиди, виконані в роки заслання, - вершина в пейзажній творчості художника. Вони є також найвищим досягненням тодішнього українського пейзажу.

Шевченко виступав як один із перших на той час офористів України й Росії. У 1860р. рада Петербурзької Академії мистецтв надала йому звання академіка гравірування.

Мистецька спадщина Шевченка вплинула на весь розвиток українського мистецтва, вона і сьогодні служить життєдайним джерелом для багатьох поколінь українських  художників. Багатожанрові твори Шевченка-художника визначили йому помітне місце в історії не лише українського, а й світового мистецтва.

Слово вчителя.

Усамітнившись від усіх, знаходячись далеко від Батьківщини, Шевченко творив художні полотна. Звідки така жага до малювання, натхнення? Червоними нитками відобразимо  це на рушнику, так?

Питання № 6

Жінка, мати, наречена… Якою постає її доля у творах Т.Шевченка?

 

Повідомлення №5

«Розкриття трагічної долі жінки у творах Шевченка»

Для Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто з ряду тем, а згустком крові, що запеклася у його серці. Доля жінки-кріпачки для нього – це насамперед доля його рідної матері, це його рідні сестри: Катря, Ярина, Марія, це, зрештою, його перша трепетна юнача любов – Оксана Коваленко.

Доля жінки у кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки, а скільки їх помандрувало за військовими валками і без сліду пропали.

 

«Кращий декламатор»

(Учениця розповідає уривок із поеми «Катерина»)

ІІ частина

…Жаль і страх!

В свитині латаній дрожала

Якась людина. На ногах

І на руках повиступала

От стужі кров; аж струпом стала.

І довгі коси в ріпяхах

О поли бились в ковтунах.  

Десятки благородних поетів того часу вважали б неестетичним такий образ  у своїй творчості, відвернулися б, побачивши таку жінку в житті. Шевченко не тільки не відвернувся і не тільки увів її у великий храм поезії, він назвав її:

…Се не мара.

Моя се мати і сестра.

Моя се відьма, щоб ви знали.

Останній рядок найвагоміший : «Моя се відьма…» - значить, його біль, його горе невтішиме, і він не матиме спокійної хвилини, поки не зробить усе залежне від нього, щоб захистити жінку.

Шевченкові поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, її гідність і щастя. Але хіба тільки поеми? А балади: «Причинна», «Тополя», «Русалка», «Утоплена», «Лілея» та ін. В кожній із них своя окрема історія нещасливого кохання, нещаслива з вини соціальних умов. Та образи Шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й, як правило, високоморальні.  І тут на захист потоптаних жіночих прав став гнів Шевченка. Він зібрав воєдино страждання закріпачених жінок усіх епох і голосно розповів про них цілому світові. Його жіночі образи – це насамперед незагоєна рана кріпацтва. Зверніть увагу тільки на одні назви його творів про жінок: «Наймичка», «Відьма», «Сова», «Слепая», «Мар’яна - черниця».

Найбільша заслуга Шевченка не в тому, що він ридав над долею поневолених жінок і це ридання, що пройшло через поетове серце, стало відоме світові, а в тому, що він підніс жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п’єдестал пошани, чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. Такими є Ганна з поеми «Наймичка», Оксана з поеми «Слепая»,  Катерина і Марія з поем. Мама з дитинкою завжди була для Шевченка найсвітлішим образом, естетичним уособленням краси, ніжності і благородства. Чи не тому стали нині крилатими оці мелодійні слова:

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

 

Відповідь №6.

Жіночі образи – це незагоєна рана кріпацтва. На рушнику вишиваємо тяжку жіночу долю чорним візерунком.

Слово вчителя.

Упродовж усього свідомого життя гріла і спопеляла Шевченка єдина, гаряча, незрадлива любов до своєї знедоленої України і її народу.

 

Повідомлення №6

«Тема волелюбності українського народу у творах Шевченка»

У багатьох своїх творах Тарас згадує про мудре і мужнє українське гетьманство, безстрашних отаманів та їхніх козаків, ладних у самісіньке пекло податися, рятувати своїх побратимів з біди і гідно послужити священній справі – визволення з московського, польського чи турецького ярма.

У поемі «Іван Підкова» Шевченко створює образ хороброго отамана, який веде своє чубате воїнство «у Царград до султана». Крицеву стійкість демонструє їхній ватажок Іван  Підкова. Він пропонує козакам  похід у Царград і дуже радий з їхньої згоди, дружньої щирості, взаєморозуміння. Таку ж єдність душ, характерів, сердець і мечів показує Шевченко в поемі «Гамалія». В творі описано, як запорозьке воїнство на чолі з Гамалією, «отаманом завзятим», безстрашно ринулось визволяти невільників. Козацько-селянське повстання 1768р., відоме під назвою Коліївщина, надихнуло Шевченка на створення поеми «Гайдамаки». Козаки під проводом Гонти і Залізняка проявили чудеса хоробрості, нехтували своїм життям заради визволення рідного краю.

І таких завзятих, безстрашних було тоді на Україні чимало. Всі вони прагнули вибороти кращу долю матері-Вітчизни. Тому так трепетно ставиться до них Шевченко, сприймає їх, як своїх дітей, рідних йому по духу, тому так болить йому наше горе. Шевченко твердо вірить, що народ рано чи пізно переможе своїх катів і запанує на просторах вільної і квітучої України.

Питання №7

Діти, яким кольором вишиваємо мрії Тараса про вільне, щасливе життя знедолених земляків?

Відповідь №7

Палку поетову любов до України позначаємо на рушнику багатьма червоними візерунками.

Висновок учителя. Але не судилося Шевченкові не тільки побачити свій край вільним, а й дожити до реформи 1861р. За 10 днів до смерті він написав останні рядки:

Чи не покинути нам, небого,

Моя сусідонько убога,

Вірші нікчемні віршувати

Та зходиться риштувать

Вози в далекую дорогу,

На той світ, друже мій, до Бога,

Почимчикуєм спочивать.

Смерть Шевченка була тяжкою втратою для України.  12 березня 1861р. відбувся похорон поета в Петербурзі на Смоленському кладовищі.

  • Діти, покладемо на рушник траурний візерунок.

Трапилося те, чого боявся Тарас. Чужа земля прийняла його тіло. Будучи в 1845р. в Україні, молодий Шевченко заповідав:

(Звучить запис вірша «Заповіт»)

І друзі виконали його заповіт.

Прах поета було перевезено в Україну в травні 1861р., похорон відбувся на Чернечій горі в Каневі, яку назвали Тарасовою.

IV. Підсумок уроку.

Слово вчителя.

Закінчилося життя нашого генія і почалися безсмертя, слова і вічна пам'ять, які пронесуть у своїх серцях живі й ненароджені земляки поета в Україні й не в Україні.

Чорні кольори на рушнику долі Шевченка переходять у червоні кольори всенародної любові та вдячності.

 

V. Домашнє завдання

Тож ми й назвали тематичну виставку книг, яка знаходиться на другому плані прислів’ям «Слово Тараса – наша зброя і окраса»

Це і буде домашнє завдання.

Різнорівневе

«12» Написати твір про красу і велич Шевченкового слова на запропоновану тему.

«9» Повторити періоди творчості Т.Г.Шевченка.

«6» Повторити основи віршування (двоскладова та трискладова стопа)

Рефлексія за методом

«Незакінчене речення»

  • На уроці я дізнав(ла)ся…
  • Я йду з цього уроку…
  • Мій настрій на уроці….

 

 

 

 

 

 

 

                                    ЛІТЕРАТУРА:

 

  1. Гриценко, В. Спокута за крадене щастя чи одвічний подвиг матері: // Українська мова і література в школі. – 2000. - № 1.
  2. Клочек, Г. Поезія Тараса Шевченка: сучасна інтерпретація. – К., 1998.
  3. Наливайко, Д. Романтизм. Реалізм //Українська література у портретах і довідках/ Давня література – література ХІХ ст.: Довідник / Д. Наливайко. – К., 2000. – С. 263-265. – С. 273-275.
  4. Степанишин, Б. Українська література. Підручник для 9 класу. – К., 1997.
  5. Шабліовський, Є. Народ і слово Шевченка. – К.: Український письменник,1995, - 420с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робочий момент уроку

 

 

 

 

Виставка творів Шевченка

doc
До підручника
Українська література 9 клас (Борзенко О.І., Лобусова О.В.)
Додано
30 грудня 2018
Переглядів
211
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку