Урок на тему " Б. Брехт «Матінка Кураж та її діти»: сучасне осмислення… сьогодні засудження війни замало….

 

 

 

 

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ…

 

 

 

 

       

        Бертольт брехт

                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Будь-яка війна мас свій початок і свій кінець…

 Навіть тридцятилітні війни колись закінчуються…

А поки на землю прийде  мир, тисячі сімей втратять

своїх годувальників, матері довіку будуть оплакувати загиблих синів…

Бертольт Брехт

ВАЖЛИВІ ФАКТИ ПРО ЖИТТЯ ПИСЬМЕННИКА:

Бертольт Брехт  (1898–1956)

Німецький драматург і поет. До історії літератури Брехт увійшов як митець, що відкрив нову епоху в західній драматургії. Вважається засновником епічного («діалектичного») театру

 

•     Закінчив Мюнхенський університет, де вивчав медицину і літературу.
•     Літературну діяльність почав 1918 року.
•     Популярності Бертольт Брехт спочатку зажив саме як поет. 
•     Утім найбільшу славу Брехтові принесли його п’єси. 1933–1948 роки – період еміграції, який Брехт провів спочатку в Австрії та Швейцарії, потім у Данії, Швеції, Фінляндії, пізніше – у США.
•     За життя Брехт став лауреатом національних і міжнародних премій, його обрали президентом німецького ПЕН-центру.
•     Книжки Бертольта Брехта виходили великими накладами, а драми набували щоразу більшої популярності.
•       Життя 58-річного літератора перервав серцевий напад.

У 1949 році спектакль «Матінка Кураж» в режисурі автора і з Вейгель в головній ролі сповістив про народження нового театру – «Берлінер ансамблю».  

 У 1950 році Бертольд Брехт був обраний віце-президентом Академії мистецтв НДР.

Літератор помер 14 серпня 1956 року в Берліні від серцевого нападу, на черговій репетиції п’єси «Життя Галілея».

Похований 17 серпня, згідно з заповітом, на невеликому Доротеенштадтском кладовищі недалеко від будинку, в якому він жив.
Навесні 2021 року видавництво Meridian Czernowitz публікує книжку віршів класика німецької літератури

 Бертольта Брехта «Похвала діалектиці», 

перекладачем якої став

відомий український поет і перекладач Сергій Жадан

•        Роль письменника у суспільстві надзвичайно важлива. Письменник — це очі, думки та совість суспільства.
•        Чесність, спроможність хоробро дивитися у вічі дійсності і відкрито говорити правду являють справжнього письменника.
•        Його пильні спостереження, влучні здогадки та передбачення є відгуком часу і в той же самий час — формотворчим елементом історичного періоду та його культурного пласту.

Перекладацька робота Сергія над книгою «Похвала діалектиці» Бертольта Брехта.

У цій книжці зібрано 60 віршів Бертольта Брехта – великого поета й драматурга, революціонера, реформатора, антифашиста, який народився в кайзерівській Німеччині, здобув скандальну славу на театральних сценах Веймарської республіки, був вигнаний із країни режимом Гітлера, півтора десятка літ змінював країни проживання, а наприкінці свого надзвичайно складного та неспокійного життя став офіційно визнаним класиком і лауреатом у соціалістичній Німеччині, чого йому до сьогодні багато хто не може вибачити.

Це збірка не так «найкращих», як «найрізноманітніших» віршів Брехта у перекладі Сергія Жадана.

Переклад та публікацію цієї книги підтримано Європейським Союзом за програмою House of Europe.

 

 

 

 

 

Ребрендінг класики: Жадан робить з Брехта рок-зірку

В передмові до української книжки перекладів поезій Брехта Сергій Жадан слушно зауважує: ви знаєте вірші Брехта, навіть якщо жодного з них не читали. Брехт одного дня приходить до вас із вуличними піснями і краденими із античних поетів цитатами. Або цілою книжкою приходить, про яку наразі і піде мова. "Всі ми тут - люди невипадкові і обізнані..."

Не те, щоби кокетує Сергій Жадан в передмові. Якщо уже хтось взяв до рук книжку перекладної поезії, то він знає, що робить. Це не те чтиво, на яке можна натрапити випадково. От так і музиканти, тим більше рок-музиканти, тонко відчували в Брехті "свою людину", тому знайомство з віршами Брехта Жадан починає з того, що нагадує нам про його вплив на рок-культуру.

Тема:  Б. Брехт «Матінка Кураж та її діти»:  сучасне осмислення… сьогодні засудження війни замало….

 Мета: формувати компетентності: предметні (означити суспільно-історичні умови, які формували світогляд німецького поета, прозаїка, драматурга, режисера, теоретика «епічного театру» Б.Брехта, ознайомити з його життям та творчістю, звернути увагу на традиції та новаторство митця, розкрити сутність реформи драми, основні принципи «епічного театру»,)  ключові уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності та критичного мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: уміння визначати роль деталі в тексті; навички роботи з книгою; уміння і навички аналітичного характеру; уміння обстоювати свою думку; громадянські: свідоме ставлення до передбачуваних шляхів розвитку суспільства й людства, почуття особистої та соціальної відповідальності за свою долю, свою справу, свою країну; загальнокультурні: виховувати естетичний смак, зацікавленість читанням, театром.      

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Епіграф :                      Великий художник – завжди  око свого  часу.

                                                    Цим оком дивиться і бачить себе епоха.

                                                                                                   Р.Ролан

                                          Нетерплячий поет Брехт написав вірші і перші п'єси третього тисячоліття. Ті, хто живе сьогодні,

передчува­ють його значення; лише майбутні покоління

зрозуміють його творчість у повному обсязі.

                                                                        Л.Фейхтвангер

            Культуру буде врятовано тоді, коли будуть врятовані люди! —Замисліться: куди можуть завести людську цивілізацію наукові відкриття, використані жорстоким розумом.

Б. Брехт

Обладнання: портрет Б.Брехта, твори драматурга, презентація, схеми   

Хід  навчального заняття

1. Організаційний момент.
2. Актуалізація опорних знань.

• Традиції і новаторські зрушення у світовій  драматургії
• Хто із драматургів обрав  подані принципи драматургії?

1.Філософсько-моральні мотиви: мотив пізнання людиною зла й необхідності боротьби з ним, заглиблення в людську психологію, мотив зіткнення гуманіста і дійсності, де панує зло. ( В. Шекспір «Гамлет»)

2. Перенесення акценту із зовнішньої дії на внутрішню, конфлікт виникає ще до того, як починається  власне дія, фінал відкритий. (Г. Ібсен «Ляльковий дім»).

3.Особливий тип – «драма-ідей»: конфлікт твору полягає не лише у зіткненні інтересів персонажів, а й у царині ідеології (Б.Шоу «Пігмаліон»).

II Оголошення теми, мети, завдань уроку

Викладач

Німецький митець Б.Брехт ( Ойґен Бертхольд Фрідріх Брехт) – поет, прозаїк,  публіцист, драматург,  режисер, теоретик і засновник  «епічного театру»,  педагог і керівник, громадський діяч, лауреат премії Г. Кляйста, віце-президент Академії  мистецтв,  член Всесвітньої Ради Миру, завжди  вирізнявся незалежністю та бунтівничою вдачею.

Пропоную вам уважно прочитати біографію митця  і знайти  приклади  бунтівної вдачі митця.

1. Ще гімназистом Б.Брехт висловив свою думку, яка суперечила  загальноприйнятій ідеї вірнопідданського патріотизму на тлі воєнних дій Першої світової війни:

  Йшов 1915 рік. Європа захлиналася в кривавій, безглуздій війні, яка вимагала все нових і нових жертв. Вірнопіддані баварські вчителі готували із своїх учнів «гарматне м’ясо». Коли в Аугсбурзькій гімназії для написання твору запропонували вислів Горація «Солодко й почесно вмерти за Батьківщину», відгукнувся з в'їдли­вим сарказмом: «Прощатися з життям завжди важко, в ліжку — так само, як і на полі бою, і особливо людям молодим , у розквіті сил. Тіль­ки дурні можуть зайти у своєму пустопорож­ньому красномовстві так далеко, щоб говорити про легкий стрибок крізь темні ворота. Тільки пустоголові дурні можуть зайти у своєму марнослів’ї так далеко, щоб говорити про легкий стрибок крізь темні ворота». За це юнака ледь не виключили з гімназії.

Брехт активно виступав проти воєнного психозу й насильства, облудної моралі тих, хто «потайки потягував вино, а прилюдно уславлював воду». Він намагався відмежуватися від свого середовища, принципів й поглядів, що були йому чужі:

В міру того, як я зростав і роздивлявся довкола,

Відвертало мене від людей мого класу,

Від звички наказувати і від послуг лакея.

І залишив я свій клас, і приєднався

До простого люддя.

(Переклад Л. Череватенка)

2. Бертольд Брехт народився 1898 року в Аугсбурзі в родині фабриканта. Його виховували як панську дитину, а він чомусь прихилявся до бідних і знедолених. 1917 року він вступив до Мюнхенського університету, де вивчав медицину. Через рік був призваний до армії, служив кілька років санітаром у госпіталі.

3. Почав писати вірші, п’єси, знайшов і вдячних слухачів — поранених. Особливою популярністю користувався вірш «Легенда про мертвого солдата», за яку фашисти, що прийшли до влади 1933 року, позбавили його німецького громадянства.

4. У вірші «Легенда про мертвого солдата» Б.Брехт з їдким сарказмом виступив  проти   війни. Вважаючи мистецтво могутнім засобом перетворення суспільства, він боротиметься проти війни й диктатури впродовж усього життя. Сергій Жадан, переклад 2020рік https://www.facebook.com/218412834873659/posts/2831820706866179/

5. І було за що позбавити його німецького громадянства: Брехт створив гостру, їдку сатиру на мілітаризацію держави, на сумнівне право одних розпоряджатися життям інших. У вірші йдеться про те, як загинув один солдат, його поховали. Але якось на цвинтар приходить військова лікарська комісія й намагається повернути воїна на поле бою. Дарма, що солдат мертвий, — лікарі увіллють йому в рот вина й оживлять його; дарма, що солдат мовчить, — німий менше говоритиме; дарма, що труп уже гниє, — кадило попа розвіє сморід. Висновок готовий: «Солдат загалом годиться до війни».

6. 1933 року в Німеччині запалали інквізиторські вогнища: на них горіли книги найсвітліших умів світу, а серед них — і твори Б. Брехта.

7. На той час уже відомому письменникові доводиться залишити батьківщину. Він живе в еміграції у Франції, Швеції, Фінляндії, Америці та інших країнах. І в таких умовах Брехт продовжує боротися проти фашизму своїм словом.

П’єси драматурга йдуть по всьому світу: «Мати» — у Нью-Йорку, «Круглоголові та гостроголові» — у Копенгагені, «Гвинтівка Тереси Каррар», «Страх і відчай у Третій імперії» — в Цюриху. Нацистську доктрину Брехт розвінчує в п’єсах «Кар’єра Артура Уї, якої могло б не бути», «Швейк у Другій світовій війні».

8. Шість років письменник жив у США, але після виходу на сцену його драми «Життя Галілея» 1947 року він змушений був відповідати на запитання сенатської комісії з розслідування антиамериканської діяльності й виїхати з країни.

9. Б. Брехт виступив проти традицій у приватному житті: у своєму імені  останню літеру «д» змінив на «т».

10. У працях К.Маркса знайшов обґрунтування власного бунту проти капіталізму.

11. Перебуваючи в еміграції, розірвав відносини з  американською кіностудією, яка спотворила його сценарій.

12. Повернувшись на батьківщину, Б. Брехт разом з дружиною Г. Вайґель заснував у зруйнованому повоєнному Берліні новий театр — «Berliner Ensemble», де вперше побачили світ п’єси, які були заборонені в нацистській Німеччині. Символом театру став голуб миру Пабло Пікассо. Б. Брехт боровся проти війни за допомогою палкого слова.

Вів активну боротьбу за мир, за возз’єднання всіх німецьких земель, хоча ця теза 1956 року не була популярною у світі, розколотому на два непримиренні блоки — НАТО і Варшавський договір. 

 13. «Епічний театр» Б.Брехта спрямований проти усталених театральних традицій.

14. Після закінчення Другої світової війни Б.Брехт повернувся до Берліна. Намагаючись зберегти незалежність від радянської влади, письменник  не прийняв німецького громадянства,   з неприхованою глузливістю жив із закордонним  австрійським  паспортом.

Слово викладача. Передумови створення «епічного театру»

Ще наприкінці 20-х рр. драматург заявляв, що найбільшу надію покладає на тих людей, які йдуть із театру незадоволені за­силлям містики, порнографії, проповіді насильства й жорстокості.

 Провідним напрямом у німецькій драматургії того часу був експре­сіонізм, який, за словами Брехта, «проголосив визволення людини і не здійснив його». Митці-експресіоністи, суб'єктивно чесні й чис­ті, виступали проти війни й крові. Але не бачили виходу для люд­ства. Саме в цей час розгубленості та непевності Брехт заговорив про необхідність створення «бойового мистецтва», яке б змусило людину визначити власну позицію в житті. Глядач повинен думати, аналізувати, приймати рішення, тоді, як роками народ привчали не думати.

 Драматург використовує в п’єсі авторські коментарі та пісні-зонґи, будує мізансцени за принципом кінокадру, експериментує з костюмами й декораціями.

У ці й подальші роки Б. Брехт багато працює як теоретик, створюючи статті та розвідки, у яких розкрито систему його естетичних поглядів: «Про оперу» (1930), «Театр розваг чи театр повчання?» (1935), «Нова техніка акторського мистецтва» (1940), «Малий Органон для театру» (1949)

            У своїй програмній праці «Сучасний театр — театр епічний» Брехт подав схему, у якій порівнює драматичну й епічну форми театру.                          Розглянемо таблицю.

Драматична форма театру	Епічна форма театру
Дія	Розповідь
Залучає глядача до сценічної дії і розтрачає його активність	Робить глядача спостерігачем, але пробуджує його активність
Дає глядачеві змогу виявляти по­чуття	Примушує глядача приймати рішення
Переживання	Світогляд
Глядач співпереживає	Глядач вивчає
Гіпноз	Аргументація
Сприймання консервується	Сприймання переходить у пізнання

 

Словникова робота:

«Епічна драма» (неаристотелівська, повчальна, раціональна, інтелектуальна) – драма, у якій панівну роль відіграє не дія, як у класичному театрі, а розповідь, яка має допомогти глядачеві  побачити соціальне коріння відтвореного на сцені конфлікту, спонукати його  шукати засоби вдосконалення законів суспільного життя.

«Ефект відчуження» - зображення чогось загальновідомого й буденного в несподіваному ракурсі, спонукати тим самим до розмірковування та  інтелектуальних роздумів; застосовуючи ефект відчуження, позбавляє вже відоме явище його звичності, побутової заяложеності.

 

«Зонги» - пісні, які не є частиною сюжету, додатково пояснюють зображене на сцені, виражають авторську оцінку та наближають драматургічну дію до розповіді. Вони містять їдку сатиру й критику суспільства, філософські узагальнення, авторську позицію 

Одним із стрижневих принципів теорії та практики епічного театру Брехта став ефект відчуження. Митець, застосовуючи ефект відчуження, позбавляє вже відоме явище його звичності, побутової заяложеності, показує його в несподіваному ракурсі.

 

    Поміркуйте!

• Як ви думаєте, чи був для глядачів «епічний театр» цікавішим за звичайний драматичний?

• Вставте пропущені слова у висловлювання І. Фрадкіна й прокоментуйте його.

«Теорія епічного театру була теорією універсальною, тобто… всі галузі театрального мистецтва й узагальнювала принципи, на яких … творча робота драматурга, режисера, актора, художника, композитора, аж до гримера й освітлювача».

Для довідок: охоплювала, будується; знаходила, милується; відвідувала, коригується; чергувала, знаходиться.

 

Висновки:

Б.Брехт розділяє два види театру: «аристотелівський» і «епічний». Перевага «епічного театру» в тому, що він має притчовий характер, звернений до розуму глядача, учить його і допомагає  визначити свою принципову позицію.

 

Слово викладача

 П’єса «Матінка Кураж та її діти» (нім. «Mutter Courage und ihre Kinder») була створена напередодні Другої світової війни у 1939 році. Письменник бачив, як невпинно та невблаганно насувається катастрофа, і прагнув застерегти німецький народ від участі в жорстоких злочинах гітлерівського режиму.

Однак у самій драмі немає жодного слова про нацизм чи Гітлера: сучасний зміст письменник виразив через події Тридцятилітньої війни (1618–1648), що залишилася в народній пам’яті як епоха розбрату, насилля та кровопролиття. Б. Брехт вважав, що не існує «вічних» текстів, які будуть актуальні завжди, — потрібно звертати увагу на те, що є тут і тепер. Він писав, що «будь-які історичні події можуть поставати на сцені як відображення сучасності, і навіть якщо ми ставимо Шекспіра — ми робимо це в нашому місці й у наш час».

 Жанр твору.  

П’єса «Матінка Кураж та її діти» — це драма-притча, або драма-парабола.

Б.Брехт зацікавився п’єсою-притчею як повчальним, дидактичним жанром. Особливість притчі загалом полягає в тому, що їй притаманний загальножиттєвий, загальнолюдський характер, а її мораль — «універсальна»: вона — позачасова й позаісторична.

 Б. Брехт розширює межі та можливості притчі, переводить її із загальнолюдського в конкретний соціально-політичний план. Завдяки такій принциповій зміні акцентів цей жанр на рамі-притчі, або драмі-параболі, властиві відображення «алогізму звичайного», показ загальновідомих явищ у новому світлі, широке використання алегорії та сатиричного підтексту, звернення до історичних реалій, настанова на дискусійність тощо.

Заслуга Б. Брехта полягає в тому, що, використовуючи пошуки інших драматургів у цьому напрямку (Б. Шоу, Е. Піскатора, В. Мейєрхольда, В. Маяковського), він створив власну концепцію творів-парабол. Його п’єсам притаманне активне втручання в сьогодення, вони впливають на формування світогляду глядачів, але водночас покликані розкрити певні закономірності розвитку суспільства.

Презеація до уроку:

 

 

2. Словникова робота (запис у зошит)

Маркітанти (від італ. mercatante — торговець) — дрібні торговці продовольчими товарами і предметами солдатського вжитку, що супроводжували війська в походах, на ученнях, маневрах і т. ін.; досить часто, особливо у Франції, ними були жінки — маркітантки. З’‎явилися ще в Давній Греції та Римі, найбільшого поширення набули в європейських феодальних арміях, коли було відсутнє централізоване постачання військ. Від XVIII ст права маркітантів регламентували спеціальні інструкції та статути; існували до початку ХХ ст.

 

Робота в  динамічних групах:

1 група готує  повідомлення про Ейліфа,  ймовірна відповідь

 

 Ейліф, хоробрий син, гине ганебною смертю: селяни в мирні дні не стали терпіти мародерст

 

 

 

2 група –характеристика    Швейцеркаса, ймовірна відповідь

 

Швейцеркас гине через свою чесність, рятуючи полкову касу, яку йому довірили;

     

 

3 група –  характеристика  Катрін, ймовірна відповідь.

 

Німа Катрін, яка боїться війни, гине, рятуючи жінок і дітей оточеного міста: стає на стіну міста і б’є в барабан доти, доки її не почули

 

 

 

 

4 група . Характеристика Матінки Кураж. Ймовірна відповідь.

    Анна Фірлінг прозвана матусею Кураж

за спритність і жвавість Так, вона сама каже, що без сміливості не вижити на цьому світі: «Кураж, сміливість – ось що потрібно бідним людям. Інакше їхня справа пропаща. Для того, щоб в їхньому становищі вставати вранці, вже потрібна сміливість. Або щоб переорати поле, та ще під час війни! Одне те, що вони народжують дітей, вже говорить про їх сміливість, тому що попереду у них нічого немає. Вони повинні бути катами один одному і відправляти один одного на той світ, тоді як їм хочеться дивитися один одному в очі».

 Вона – практична, наділена діловою хваткою, знає, як заробити на війні. А до неї героїня ставилася вкрай прагматично – як до способу збагачення. Їй абсолютно байдуже, під яким прапором торгувати в своєму дорожньому магазинчику, головне, – щоб торгівля була вдалою. Героїня, щоб прогодувати себе і дітей, шукає наживи в час війни. Спочатку вона піклується лише про одне: коли краще збути товар, скільки накупити військового спорядження. Так і міркує вона, поки війна повністю не вступає в свої права і не забирає у неї те, що є дорожче речей – її дітей. Випадкова фраза фельдфебеля стає пророцтвом: «Війною думає прожити, за це треба платити». Героїня живе війною, але розуміє, що війна – це безжальний звір, який поглинає все на своєму шляху. Вона занадто потребує цієї війни. Війна – це її єдина можливість існувати. «Я не люблю війни, та й вона мене не дуже-то любить», – в цих словах гірке усвідомлення трагічності свого положення.  Матінка Кураж всюди шукає вигоду, вона не хоче мати якісь збитки: жінка не бажає віддати тонкі офіцерські сорочки для перев’язки поранених, адже це означає вчинити непрактично: «Матінка Кураж: – Не можу нічого дати. Всякі податки, мита, відсотки, хабарі! […] Не дам, не можу, я повинна про себе саму подумати. […] (Полковий священик знімає її з драбинки і садить на землю, потім він дістає сорочки і розриває їх на вузькі смужки) Мої сорочки! Півгульдена штука! Мене розорили! ». У цій війні жінка врачає всіх дітей. Її.. Образ матусі Кураж – це поєднання жорстокості і байдужості, але в той же час доброти і відваги. В кінці п’єси Брехт ставить героїню перед моральним вибором. Закоханий в неї кухар Пітер, відчайдушний серцеїд і цинік, пропонує їй тихе місце в Голландії, свій будинок, свій кабак. Пітер любить Анну, і вона любить його. Умова лише одна: матінка Кураж повинна залишити в розореній Німеччині Катрін. І замерзла, голодна мати відмовляється від власного щастя заради похмурої, безнадійної дочки. Але, коли гине Катрін, життя матусі остаточно втрачає сенс. І що відбувається? Вона знову бере свій фургон і біжить за солдатами! Прибуток матінки Кураж не витримує жодного порівняння зі страшними жертвами, які їй довелося заплатити. Але ця жінка не робить ніяких висновків зі своєї трагедії: вона – втілення війни, причина загибелі дітей, але матінка Кураж цього не бачить.

 

Монолог матінки Кураж «Будь проклята війна…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вправа «Мікрофон»

1.На початку твору фельдфебель (маючи на увазі матінку Кураж) говорить: «Хоче війною жити, мусить їй щось сплатити». Якого сенсу набуває ця фраза? Відповідь аргументуйте. Випадкова фраза фельдфебеля стає пророцтвом. Ворожіння на початку п’єси на хрестах – явне передчуття драматичного фіналу своєї історії: війна – це той хрест, який несе вона – Анна Фірлінг, хрест, який перекреслив життя всіх її дітей, та й її власне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Чому, працюючи над драмою-пересторогою, Б. Брехт звернувся до подій історичного минулого? (Тридцятилітня війна 1618-1648рр.- загальноєвропейська -війна між католицькими і протестантськими державами. Для  17 століття вона була не менш страшною, ніж світові війни 20 століття. Драма створювалася в часи передчуття вселенської катастрофи. У Німеччині переміг фашизм, що провістив Другу світову війну.

3.Яке значення має «Пісня про велику капітуляцію», яку виконує матінка Кураж? (Ця пісня — один з художніх прийомів «ефекту очуження». За задумом автора вона мала перервати на стислий час дію, щоб дати можливість глядачеві подумати і проаналізувати вчинки нещасної та злочинної торговки, роз’‎яснити причини її «великої капітуляції», показати, чому вона не знайшла в собі сили і волі сказати «ні» принципу «з вовками жити — по-вовчому вити». Її «велика капітуляція» полягала в наївній вірі, що за рахунок війни можна було непогано нажитися.)

4.Які риси «епічного театру» наявні в п’‎єсі «Матінка Кураж та її діти»? (Риси «епічного театру»: викладення змісту на початку кожної картини; запровадження зонґів, що коментують дію; широке використання розповіді (наприклад, третя картина — торг за життя Швейцеркаса); монтаж, тобто поєднання частин, епізодів без їхнього злиття, що спричиняє потік асоціацій у глядача; параболічність; «ефект очуження».)

 

 

ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ заняття.   РЕФЛЕКСІЯ

 Чому п’‎єсу «Матінка Кураж та її діти» вважають твором-пересторогою? Чи актуальним є її зміст у наш час?

Домашнє завдання. Прочитати оповідання Г Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»

 

 

 

Додаток 1

Квітень 2020 року.

Думаю, що з цього карантину я вийду з завершеною книгою перекладів Брехта. Давно хотів це зробити, а тут така можливість.

Загалом цікаво відчувати, як його поезія звучить сьогодні. Як речі, написані сто років тому (дослівно - "Легенда про мертвого солдата", перший програмний брехтівський вірш, написана була 1918 го, коли 20-річний санітар Брехт, цілком можливо, приймав поранених німецьких солдат, що прибували з території України) набувають сьогодні якихось нових сенсів, як вони в чомусь стають архаїчними, а в чомусь навпаки - звучать на диво актуально. Перечитування класиків - щоразу інтрига. Особливо політично заангажованих класиків. Скажімо, як сьогодні сприймати ставлення Брехта до Стал іна та радянської системи в цілому?

Пару років тому у нас із паном Медведчуком виникла розмова про "українського Гемінгвея". Полювання на тінь цього самого Гемінгвея є цілком зрозумілим - ми намагаємося в класичній літературі знайти відповіді на сьогоднішні питання, нам здається, що Ремарк, Селін, Брехт чи Гемінгвей пояснять нам, як ставитись до війни, що триває в нашій країні, як нам про неї говорити.

Але, здається мені, що нічого вони не пояснять. Надто різні обставини, надто нерівні вихідні умови. Надто різняться мотивація та емоції людини, що захищає свої міста від агресора, й людини, що прийшла зі зброєю в сусідню країну. Простого засудження війни тут відверто недостатньо. Оскільки йдеться про твоє право на існування. Тому, припускаю, російсько-українська війна шукатиме іншої інтонації, інших голосів.

Хоча перечитувати класиків, ясна річ, необхідно.

Сергій Жадан читає власний переклад віршів Бертольда Брехта «Легенда про мертвого солдата», «Пісня вішальника» «Сутенерська балада», «Чи погані часи?» та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бертольт Брехт

Легенда про мертвого солдата

1

Війна тривала п’ятий рік
Триває і дотепер
Солдат прокляття якесь прорік
І як герой помер.

2

Війна тривала без жодних дат
І кайзер зітхав як міг
За тим що вірний його солдат
Так невчасно поліг.

3

Сонце світить з-поза хмар
Солдат не йде вперед
Вночі прийшов за ним санітар-
но-військовий комітет.

4

Прийшли лікарі й офіцери злі
Рішуче й без прикрас
Лопатами викопали із землі
Тіло солдатське враз.

5

І лікар оглянув солдата чи те
Що від нього лишилось там
І лікар сказав що діло просте
І що солдат шарлатан.

6

І солдата повели навпрошки
І ніч чарівна була
Й крізь дірку в касці йому зірки
Світили з нічного тла.

7

Влили алкоголь зі смаком смоли
До його гнилого нутра
Й жінки його попід руки вели
Страшні, наче мара.

8

І оскільки солдат тліном протух
Перед ним ішов панотець
Махав кадилом своїм навкруг
Щоб не смердів мрець.

9

І музиканти з того всього
Грали бравурний марш
І солдат бадьоро як вчили його
Волік свій зогнилий фарш.

10

І два санітари вели мов брати
Попід руки його
Щоб він не розпався й міг іти
І не загубив чого.

11

Потім покійника вдягли
В чорно-біло-червоне сукно
За стягом щоб вороги не змогли
Розгледіти тлін і лайно.

12

Добродій у фраку вів його вперед
Поважний наче бог
Справжнього німця точний портрет
Що пам’ятає про борг.

13

Гримів оркестр тривав парад
І в темряві нічній
Повільно плентався солдат
Крізь бурю й сніговій.

14

Вили пси й кричали коти
Линув писк щурячих хорів:
Бо до французів перейти
Ганебно і для щурів.

15

Коли ж заходили до сіл
Була для розваг пора.
В небі повний місяць висів.
І всі кричали ура!

16

Привіт ура бувай кінець!
Баби і попи щодня!
І поміж ними суне мрець
Ніби п’яна свиня.

17

Коли ж заходили до сіл
І тішились життям
Про нього забували всі
За співом і питтям.

18

Радість у п’яних голосах
І солдат тікає таки.
Його побачиш хіба в небесах
Там де самі зірки.

19

Та ніч добігає кінця свого.
Коротка зірок круговерть.
І знову солдат, як навчали його
Приймає геройську смерть.

1918

 

Переклад із німецької

Сергія Жадана

 

Презентація аудіо книги віршів Бертольда Брехта.

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Премія Генріха Кляйста (нім. Kleist-Preis) — німецька щорічна літературна премія.

Заснована в 1911 році з нагоди 100-річчя з дня смерті Генріха фон Кляйста, відомого німецького драматурга, поета і прозаїка. Серед засновників премії було чимало видатних представників культури Німеччини, зокрема О. Брам, М. Гарден^[ru], Р. Гофмансталь, Ріхард Демель^[ru], Р. Зудерман, Ф. Маутнер^[ru], В. Ратенау, М. Райнгардт, А. Шніцлер та інші.

Премія Генріха Кляйста стала найпрестижнішою літературною премією Веймарської республіки. Перше вручення відбулося 1912 року. Премія вручалася до приходу до влади в Німеччині нацистів у 1933 році.

1985 року, після більш ніж півстолітньої перерви, премія знову стала присуджуватися за найкращі літературні твори німецькомовних авторів з метою підтримки нових оригінальних талантів. З 1994 по 2000 рік нагородження проводилося раз на два роки.

Під час присудження премії Генріха Кляйста лауреату вручається грошова нагорода в розмірі € 20 000.

Юрко Прохасько [ Україна ]

Юрко Прохасько народився 1970 року в Івано-Франківську. З 1987 до 1992 року вивчав германістику у Львівському університеті. Їздив із дослідженнями до Австрії та Німеччини. З 1993 року працює науковим співробітником в Інституті  літератури НАН України, де з-поміж іншого досліджує сприйняття Галичини в польській літературі та літературознавстві. Наприкінці 1990-х років закінчив курс навчання на психоаналітика в Альтаусзе (Австрія). Був активним учасником Помаранчевої революції (2004) та Євромайдану. Як літературознавець, письменник і перекладач вважається одним із найважливіших культурних медіаторів між Україною та Німеччиною. Виступає за приєднання України до європейської спільноти. «Кращого посла України в галузі культури годі й уявити. Йому чужі навіть найм’якіші прояви націоналізму» (Мартін Поллак). У 2014 році в рамках серії подій Bewegliche Territorien («Рухомі території») у співпраці з Німецькою академією мови та літератури і телерадіокомпанією «Гессенське мовлення» разом із Юрієм Андруховичем, Сергієм Жаданом і Тетяною Малярчук коментував політичну ситуацію та говорив про перспективи України після Євромайдану.

У 1999 році заснував Асоціацію перекладачів України. У 2008 році був удостоєний Премії імені Фрідріха Ґундольфа Німецької академії мови та літератури, а також Österreichischer Staatspreis für literarische Übersetzung («Австрійська державна премія за художній переклад»). У 2007 році курував Львівську виставку у Єврейському музеї в Берліні. У 2010 році став членом Саксонської академії мистецтв. У 2011-2012 рр. був стипендіатом Берлінського інституту підвищення кваліфікації, а в 2014-2015 рр. — Інституту гуманітарних досліджень у Відні.

Перекладав твори Генріха фон Кляйста, Франца Кафки, Райнера Марії Рільке, Йозефа Рота, Роберта Музіля, Ернста Юнґера, Каталіна Доріана Флореску, Каті Петровської, Міхаеля Енде, а також багатьох польських письменників українською. Є членом українського відділу ПЕН-центру. Дописує в ліберально-демократичний онлайн-часопис «Ї», який виходить німецькою, польською та українською мовами (у 1989-1991 рр. це був дисидентський журнал, що став незалежним виданням лише після здобуття Україною незалежності). Співзасновник і викладач Львівського психоаналітичного інституту при Львівському національному університеті імені Івана Франка. Мешкає у Львові.

 

 

Посилання  Аудіокнига Б.Брехт «Матінка Кураж та її діти»  https://www.youtube.com/watch?v=PS9e3lCY9WI&t=387s