Урок-проєкт ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ «Весілля» - велична народна драма

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ

«Весілля» - велична народна драма ( урок-проєкт)

Мета:

* розкрити красу величної народної драми;

* розвивати бажання наслідувати традиції предків;

* виховувати поважне ставлення до національних традицій.

Цілі:

учні знатимуть:

• основні обряди, якими супроводжувався шлюб;
• які весільні пісні побутують у місцевості;

учні вмітимуть:

• записувати зразки варіантів весільних пісень, що побутують у нашій місцевості;
• визначати художні засоби та композиційно-стильові прийоми весільних пісень;
• оформлювати кінцевий варіант власної роботи.

Тип уроку:

узагальнення знань, умінь, навичок.

Обладнання:

мультимедійний комплекс, аудіо записи весільних пісень, підручник, тексти.

Випереджувальне завдання:

На основі обраного напрямку кожна група має створити презентацію.

ХІД УРОКУ

У минулому знаходимо відгомін того,

що було, і уявлення про те, що може бути.

Досвід може пророкувати майбутнє.

                                                                                                                             Пліній   

І.Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда з учнями.

1. Що ми називаємо народною драмою?
2. Поясніть умови виникнення цього жанру.
3. Що відображали народні драми?
4. Назвіть основні типи, виведені в народних драмах.
5. Назвіть народні драми, які ще збережені в нашому краї.
6. Чи брали ви в них участь? Поділіться досвідом і думками.

ІІ. Мотивація навчання школярів

1. Слухання запису однієї з весільних пісень.
2. Бесіда.

1. Про що ця пісня? Якому обряду вона відповідає?
2. Що таке весілля?
3. Чи доводилося вам брати участь або бути присутніми на весіллі? Які обрядові дії вам запам’яталися?

3. Оголошення теми, мети та завдань уроку.

• Заздалегідь ви поділилися на групи, і кожна отримала завдання.

На сьогоднішньому уроці ми з вами дамо відповідь на ключове питання: як відбувалося весілля у нашому селищі? Крім того, з’ясуємо, чим відрізняється весілля нашого регіону, які художні засоби та композиційно-стильові прийоми весільних пісень і які саме побутують у нашій місцевості?

    Весіллям здавна відзначали появу нової сім’ї. справляли його у вільний від польових робіт час: від Великодня до Трійці – весною, від жовтня до кінця листопада – восени, від Різдва до кінця лютого – взимку. Весільний обряд українців виник на основі давньоруського. У ньому є спільні для білорусів і росіян риси. Та на відміну від інших, на нашому весіллі панував культ матері, йому притаманна теплота, доброзичливість і задушевність. Саме такий настрій має супроводжувати подружжя протягом усього життя.

    Якими ж обрядами супроводжувався шлюб?

Повідомлення учнів.

Сватання. Син підходив до батька, кланявся в ноги: «Тату, дозвольте мені женитися!». «Боже тебе благослови!»,- відповідав батько і давав паляницю в руки. Хлопець ішов до знайомого чоловіка, здебільше до свого дядька, запрошував його бути старостою. Ще одного чоловіка запрошували у підстарости. Свати брали із собою хліб і ціпки, як знак своїх повноважень, і йшли сватати дівчину. Цей обряд детально описано у багатьох творах художньої літератури (Г.Квітка-Основ’яненко «Маруся», «Сватання на гончарівні», Т.Шевченко «Назар Стодоля» та ін.). Якщо дівчина погоджувалася вийти заміж, то вона підносила на дерев’яній тарілці кожному зі сватів по вишитому рушнику, а молодому – хустку. Якщо ж відмовляла, то хлопець отримував гарбуза (для цього гарбуз мали заздалегідь).

   Якщо сватання відбулося, то старости запрошували свата й сваху до молодого.

Змовини. Наступного дня батько й мати хлопця приходили до батьків дівчини. Розмова йшла про майбутнє весілля, призначався день. Воно, за звичаєм, призначалося на неділю.

   Говорили також і про придане, яке видавалося дівчині при одруженні, і після цього, якщо в сім’ї були ще й брати, вона не могла претендувати на наслідування батьківського майна.

   Давали: 2 шовкових платки на свято, не менше 10 шерстяних і простих, 2 очіпки, 35 сорочок, 10 кусків полотна, 4 кирсети, 3 ватянки і 3 суконних спідниць, 2 кофти, 2 кожушанки, 5 запасок, 6 поясів, 3 пари чорних і кольорових чобіт. Крім одягу і взуття, ще давали: 3 рушники, 3 скатертини, килим, постільну білизну – ліжник, 10 ряден, 4 подушки, скриню. Із худоби: 2-3 вівці, телицю, корову, зрідка кобилу, і ще рідше – пару волів.

Розглядини. Батько й мати молодої приходили до батьків молодого, щоб подивитися на їхні статки.

    У цей час молода збирала по селу дівчат, а молодий – парубків і йшли до нареченої. Хлопець наймав музик, а дівчина готувала страви.

Заручини.  Заручини нагадували сватання, але все було урочистішим: збиралися найближчі родичі, молодого і всю його компанію перев’язували хустками, а молодий давав за це гроші молодій. Наречених благословляли паляницею та пучком жита.

     Розірвати заручини було складно. Ця угода мала велику силу: той, хто її порушував, відшкодовував матеріальні витрати, сплачував штраф.

Коровай. У народі вважали, що кожна людина може мати коровай лише раз за життя.

   Весілля без короваю називали вечіркою. Тільки через коровай шлюб в очах громади був чинним.

   Коровай бгали гуртом, щоб молодята жили дружно. Аби наречені прожили весь вік у парі, запрошували парне число коровайниць і лише тих, котрі щасливі в шлюбі.

   Кожна з жінок брала з собою миску борошна, молоко, яйця.

   Зібравшись, двох найбільш умілих коровайниць зв’язували червоним поясом і ставили вимішувати тісто.

    Колись коровай робили з двох половин – нижньої з житнього й верхньої з пшеничного борошна: радість і сум, святкове й буденне, усе, що становить сутність буття.

    Перед тим, як ставити коровай у піч, її спочатку вимітали. Це робив чоловік, якого називали «кучерявим».

     Посадивши коровай, «кучерявий»  кричав: «Жонкі, да діжі!»

      Жінки брали діжу й носили її по всій хаті, підіймаючи й б ‘ючи нею тричі об сволок.

      По вечері виймали з печі коровай, обгортали рушником і клали на стіл.

Гільце. У суботу зранку молода збирала подружок, аби вити гільце.  У нашому краї це – гілка сосни, прикрашена квітами, стрічками, колосками. Гільце ставили в паляницю і тримали протягом усього весілля на столі.

Вінчання. У неділю вранці приходили до молодого неодружені хлопці, бояри, і йшли до церкви. Туди ж приходила молода з дружкою . Далі – обручення. Священик надівав обручки на безіменний палець правої руки спочатку молодого, а потім молодої.

    Зі словами: «Господи, Боже наш, славою і честю вінчай їх» він покладав на голови молодят вінці. Шлюб здійснено.

Неділя. У неділю після вінчання молодий і бояри поверталися до себе додому, а молода з дружками – до себе. По обіді молодий разом з боярами готував весільний поїзд, щоб їхати за молодою.  Дорогою молодий відкуплявся від перейми, що заступала йому дорогу. По приїзді молодого відбувався ряд обрядів: майбутня теща підносила нареченому горшка з вівсом, імітувалася боротьба бояр із братами молодої. Бояри, зрештою, давали викуп, і їх пропускали в дім, де за столом сиділа наречена. Поряд сидів неодружений брат і її стеріг. У нього бояри після довгих переговорів «купували»  молоду.

    Під час весільного обіду ділили коровай, родичі і запрошені обдаровували молодих подарунками. Молодий дарував тестеві борону з тіста, сукно; тещі – праник із тіста, чоботи.

    Після дарування відбувався обряд  розплітання коси і покривання голови молодої.

    Розпорядником на цьому весіллі був весільний староста. Виконувалися весільні пісні й танці під музику. Після вечері молоду саджали на віз, клали придане і в супроводі молодого, що їхав верхи на коні з правого боку возу, везли в дім до майбутнього чоловіка. Біля воріт хати молодого запалювали куль соломи, через який мусили всі переїхати.

«Снідання молодої» (театралізоване дійство)

4. Робота в зошиті

• Скласти і записати визначення слова весілля.
• Спираючись на повідомлення, визначити етапи весілля.

5.          Робота з текстами пісень

• Спираючись на тексти пісень, виділити композиційно-стильові прийоми. (колективність, постійні форми, повторюваність, строга послідовність композиції, переважання дієслівних рим)
• Виписати художні засоби  з текстів весільних пісень. (діалоги, звертання, паралелізм, порівняння, гіпербола, постійні епітети, образи-символи)

6. Закріплення вивченого матеріалу. Повертаючись до завдань,які ми ставили на початку уроку, давайте дамо відповіді на питання:  у чому ж таки полягає відмінність проведення обряду весілля в нашому регіоні і в чому його особливість?

• Наш регіон – це кордон Росії та Білорусі
• Головна особливість проведення обряду Весілля  – діалект, одяг, особливість проведення деяких обрядів
• На нашому весіллі й досі панує культ матері, йому притаманна доброзичливість і задушевність.