Конспект уроку
з історії України
для 10-го класу
Підготувала учитель історії
КЗ «Першотравнева ЗОШ І-ІІІ ст.»
Вистороп Тетяна Василівна
Тема. Релігійне життя в УСРР. Василь Липківський
Мета: визначити особливості релігійного життя в УСРР, охарактеризувати громадсько-політичну діяльність Василя Липківського; з’ясувати взаємозалежність між встановленням єдиновладдя Сталіна, закріпленням однопартійності та переслідуванням і ліквідацією церкви розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки, висловлювати власні судження; удосконалювати навички роботи з історичною картою та історичним матеріалом, вміння працювати в парах та малих групах; формувати інтерес до вивчення теми.
Очікувані результати. Після уроку учні/учениці зможуть:
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, атлас, відеоролик, ілюстративний ряд до теми, роздатковий матеріал.
Хід уроку
Варіант 1
А політикою «воєнного комунізму»
Б новою економічною політикою
В «новим курсом»
Г політикою колективізації
А Перемога у громадянській війні
Б установлення державного контрою над сільськогосподарським виробництвом і використання його ресурсів для модернізації всього господарства
В подолання глибокої економічної та політичної кризи, спричиненої громадянською війною та політикою «воєнного комунізму»
Г переведення економіки на військові рейки
А Часи «воєнного комунізму»
Б часи нової економічної політики
В часи колективізації сільського господарства
Г період «відбудови»
|
А голова РНК УСРР у 1925 – 1927 рр. Б економіст, автор статті «До проблеми української економіки» В нарком освіти УСРР у 1924 – 1927 рр. Г нарком освіти УСРР у 1927 – 1933 рр. Д голова РНК УСРР у 1919 – 1923 рр. |
1Д; 2А; 3Г; 4В.
4 А створення Молдавської АСРР
3 Б початок політики «коренізації» в УСРР
2 В створення Кримської АСРР
1 Г початок непу
Варіант 2
А Розподіл продукції за зрівняльним принципом
Б заборона найманої праці
В запровадження продрозкладки
Г розвиток усіх форм кооперації
А Синдикати Б трести В концесії Г главки
А Голод 1921 – 1923 рр.
Б реалізація непу
В запровадження продподатку
Г реалізація політики коренізації
|
А створення Молдовської АСРР Б ухвалення Конституції СРСР В створення СРСР Г підписання союзного робітничо-селянського договору Д створення договірної федерації |
1Г; 2В; 3Б; 4А.
2 А початок непу
4 Б початок українізації
1 В заміна продрозверстки продподатком
3 Г початок політики коренізації
Додаткова інформація.
Радянська влада з перших днів свого утвердження в Україні вела відкриту антицерковну атеїстичну політику. Духовність і церква оголошувалися ворогами нової влади. Вона всіляко намагалась обмежити вплив церкви на суспільне життя. Найнебезпечнішим релігійним супротивником радянська влада вважала Російську православну церкву на чолі з новообраним патріархом Тихоном, який піддав новий режим анафемі. З метою підірвати вплив православної церкви радянська влада не перешкоджала виникненню релігійних груп. Така ситуація сприяла українізації православної церкви, незважаючи на опір патріарха Тихона і православної ієрархії.
У жовтні 1921 р. відбувся перший Всеукраїнський православний церковний собор, на якому обрали власну ієрархію, затверджено канони та устрій УАПЦ. Закон про автокефалію (самостійність) прийняли в УНР ще 1 січня 1919 р., але тоді у зв’язку зі зміною влади його не було реалізовано. Всеукраїнська Церковна Рада обрала митрополитом священика В. Липківського.
Нова церква швидко зростала і на кінець 1920-х рр. була другою за кількістю парафій та віруючих після Української православної церкви. Головними засадами УАПЦ були національність і незалежність від світської влади, демократизм, прагнення до поновлення давніх українських звичаїв. Богослужіння проводилось українською мовою, священики не носили ряси, бороди і довге волосся. Церковна ієрархія будувалася на виборних засадах.
Швидкий успіх УАПЦ занепокоїв більшовицьке керівництво. До того ж, УАПЦ критично ставилася до радянської влади. Спочатку влада намагалася розкласти церкву із середини, підтримуючи розкольницькі церковні організації. Незважаючи на всі перешкоди, УАПЦ залишалась найвпливовішою українською церквою.
Поряд зі спробами внести розкол в українську церкву радянська влада розгорнула широку пропаганду, яка зводилася до висміювання релігії та знущань із віруючих. «Релігія – опіум для народу!» – стало гаслом цієї кампанії. Багато храмів було закрито або зруйновано. Священики зазнавали переслідувань. Так, було розігнано монахів Києво-Печерської лаври, а сам храм перетворили на антирелігійний музей.
Наприкінці 1920-х рр. влада перейшла у відкритий наступ проти УАПЦ. У жовтні 1927 р. під тиском Державного політичного управління (ДПУ) було усунуто і заарештовано митрополита УАПЦ В. Липківського. Він був звинувачений в українському націоналізмі. На початку 1930 р. Синод УАПЦ прийняв рішення про саморозпуск. Це не врятувало колишніх священиків УАПЦ від переслідування.
Друга п’ятирічка була оголошена «п’ятирічкою знищення релігії». Ця кампанія мала сумні наслідки: в Україні на середину 1930-х рр. порівняно з 1913 р. залишилося лише 9 % церков. Решту закрили або зруйнували.
Джерело: https://geomap.com.ua/uk-uh10/270.html
ІЗ ПРОТОКОЛУ ЗАСІДАННЯ ПОЛІТБЮРО ЦК КП(Б)У ПРО ВИЛУЧЕННЯ ЦІННОСТЕЙ У ЦЕРКВАХ (31 березня 1922 р.)
Слухали: 1. Про кампанію з вилучення із церков (циркуляр ЦК РКП). Постановили: 1. Циркуляр затвердити й розіслати з тими змінами, що замість підготовчих таємних комісій керівництво вилученням цінностей покладається безпосередньо на Бюро губкому, з огляду на те, що вилучення вже фактично началося.
ІЗ ПОСТАНОВИ ПОЛІТБЮРО ЦК КП(Б)У ПРО ЦЕРКОВНУ ПОЛІТИКУ
(23 листопада 1923 р.)
Про церковну політику (тов. Логінов).
а) Підтвердити попередній курс на всесвітнє сприяння Ж. Ц. (Жива Церква. — Авт.)
б) Ужити заходів до недопущення посилення тихонівщини.
в) Провести роботу з відколу «лівих» елементів серед тихонівців.
г) Поставити перед комісією завдання відновлення групи «Братства Жива Церква».
д) Комісії поставити завданням ліквідацію суперечок між прогресивними церковними угрупованнями, створення з них блоків для боротьби з тихонівцями й автокефалістами.
е) Ухвалити лінію комісії із пом’якшення гостроти лінії живоцерковців.
є) Ухвалити перейменування В. Ц. У. в Український Синод.
ж) Відтворити губернські комісії з керівництва церковною роботою.
з) Затвердити кошторис у 850 червінців, реалізувавши його через Фінкомітет.
и) Запропонувати органам ДПУ посилити роботу за своєю лінією.
і) Дати директиву про посилення переслідувань монархістів, які намагаються вести свою роботу через церкву (особливо в прикордонних губерніях).
ї) Утримуватися від зворотної передачі церков під Ж. Ц. тихонівцям. Передача має здійснюватися тільки за постановами Центральної Церковної Комісії.
й) Доручити Секретаріату переглянути склад центральної комісії, а також робітників, що безпосередньо виконують її завдання, і подати на затвердження оргбюро.
https://www.youtube.com/watch?v=es6k4ZZchQA