Урок розвитку зв'язного мовлення "Написання есе («Що робить мене щасливим(ою)») з використанням складнопідрядних речень"

Конспект уроку
з української мови
для учнів 9 класу

Тема: Написання есе(«Що робить мене щасливим(ою)») з використанням складнопідрядних речень

 

Мета: 

навчальна: з'ясувати особливості побудови твору-есе, ознайомитися з вимогами до творів цього типу, повторити вивчене про складнопідрядні речення, повторити вивчене про публіцистичний стиль;

розвивальна: розвивати вміння підпорядковувати висловлювання темі та меті спілкування; добирати мовне оформлення,   відповідне стилю і типу мовлення; удосконалювати навички редагувати власний текст,   спираючись на правила правопису;    розвивати творчі вміння;

виховна: виховувати почуття людяності, честі, патріотичне виховання.

Обладнання: таблиця «Складнопідрядне речення», роздатковий матеріал (зразок есе,            пам’ятка), дошка.

 

Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення.

 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент.

Привітання класу, перевірка готовності до уроку.

ІІ. Оголошення теми, мети й завдань уроку.

На дошці записані три поняття:

Публіцистичний стиль – складнопідрядне речення – есе

Слово вчителя

Ви звикли бачити тему цілком сформульованою. Сьогодні ви спробуєте самі здогадатися, що за тема уроку. У цьому вам допоможуть три поняття, записані на дошці. Які ваші припущення?

Учні відповідають

Темою нашого уроку сьогодні  є написання есе з використанням складнопідрядних речень. Ми з вами пригадаємо все вивчене про складнопідрядні речення, згадаємо особливості публіцистичного стилю, з’ясуємо особливості побудови есе, ознайомимось з вимогами до творів цього типу.

Наш урок передбачає виконання таких завдань:

• Підпорядкувати вивчене про складнопідрядні речення;
• Підпорядкувати вивчене про публіцистичний стиль;
• Ознайомитись з основними положеннями щодо написання есе (у цьому вам допоможе пам’ятка);
• Розвинути вміння висловлювати свої думки та систематизувати їх;
• Удосконалити навички редагування тексту.

Працювати ми будемо сьогодні у чотири етапи, про які ви дізнаєтесь трошки пізніше.

Запишіть, будь ласка, у зошитах дату й тему уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності.

1. Слово вчителя

Етап перший.

Давайте згадаємо, що таке публіцистичний стиль. Перед вами є пам’ятка. Ознайомтеся з нею, і за дві хвилини ми заповнимо оцю тезову табличку на дошці.

 ПАМ’ЯТКА 1

 

Мета публіцистичного стилю - інформувати, передавати суспільно значущу інформацію з одночасним впливом на читача, слухача, переконуванням їх у чомусь, уселяти їм певні ідеї, погляди, спонукати до відповідних вчинків та дій.

Сфера використання публіцистичного стилю мовлення - суспільно-економічні, культурні, політичні відносини.

Для публіцистичного стилю мовлення притаманні логічність, емоційність, образність, оцінність. У текстах широко вживається суспільно-політична лексика. Публіцистичний текст будується як наукове міркування: порушується важлива суспільна проблема, аналізуються й оцінюються можливі шляхи її вирішення, формулюються узагальнення й висновки, матеріал розміщується у строгій логічній послідовності, використовується загальнонаукова термінологія. Це дещо наближає його до наукового стилю.

Для публіцистичної промови характерні пристрасність, спонукальність. Найважливіша вимога, що ставиться перед публіцистикою, - загальнодоступність: вона розрахована на широку аудиторію і має бути доступною для всіх.

Публіцистичний стиль має багато спільного і з художнім стилем мовлення, оскільки для ефективного впливу на читача (слухача), його чуттєву сферу, уяву, той, хто пише чи виступає, використовує епітети, метафори, порівняння та інші образні художні засоби, вдається до фразеологічних висловів, навіть просторічних слів, що посилюють емоційний вплив мовлення.

 

Заповнення таблиці на дошці (орієнтовно – виділені терміни).

2. Слово вчителя.

Зараз же переходимо до другого етапу нашої роботи – складнопідрядних речень.

Бесіда за питаннями:

- що таке складнопідрядне речення?

- як його впізнати у тексті?

- які види бувають?

Застосуємо ваші знання на практиці. Подивіться, будь ласка, на додаток 2. Перед вашими очима є текст. Речення пронумеровані. Знайдіть, будь ласка, у тексті складнопідрядні речення. Запишіть тільки номер, схему і вид підрядного речення. За декілька хвилин біля дошки ми зробимо взаємоперевірку. Даю вам підказку: цих речень усього п’ять.

 

 

Я – українець
 

Я – українець? Важко дати відповідь на це запитання. Я ламаю голову над цим не один тиждень.

Слова українського гімну так давно запали в душу, що були вивчені за власним вибором у підлітковому віці. Мені подобаються вишиванки. Я люблю їх вдягати, бо це гарний і рідний мені одяг. Українські майстрині вміють робити з вишиванок справжні витвори мистецтва. До мого раціону входить багато різних страв. Серед них має місце і сало, але найбільша перевага віддається його копченому різновиду. Із великим задоволенням танцюю гопак – чудовий, жвавий, енергійний і запальний танець. З Дніпром пов’язує багато спогадів, але перепливати його спадало на думку лише у найекстремальніших фантазіях. Мій «Кобзар» лежить на тумбочці під рукою. Рушники, що залишились від бабусі, приємно милують око. Я – українець? У випадку поранення з моїх судин струменить кров червоного кольору. Але прапор моєї держави має блакитно-жовте (або синьо-жовте за Конституцією) забарвлення. У дитинстві мені подобалось спостерігати за грою київського «Динамо». Мені приємно, що на престижних світових боксерських аренах здіймається наш прапор. У мене не стояла можливість вибору різних громадянств, але, незважаючи на це, я практично не уявляю іншого місця свого постійного проживання. Я буду жити там, де мені зручно. Але це місце немислиме без українських просторів. Отже, я – українець.

Взаємоперевірка біля дошки.

3. Слово вчителя

А тепер перейдемо безпосередньо до написання есе. Безперечно, кожен з вас хоче бути щасливим(щасливою), але кожен  розуміє це поняття по-своєму. Про те, у чому для вас полягає щастя, ви і поміркуєте на сьогоднішньому уроці під час написання есе «Що робить мене щасливим(ою)» з використанням складнопідрядних речень.  Мета написання цього есе – розвиток навичок самостійного творчого мислення та письмовий виклад власних думок.

 

 ІV. Сприйняття та опрацювання матеріалу.

Бесіда «Теоретична хвилинка»

1 Есе – невеликий текст, що виражає індівідуальну точку зору автора.

1.Що таке есе?

Есе – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання .

2. Властивості есе

Для того, щоб зрозуміти вимоги до есе, необхідно розібрати його властивості. Це ті основні риси, які визначають даний жанр. Подивіться на пам’ятку №2.

•  Лаконічність. Есе – це твір дуже маленького обсягу. Тому потрібно намагатися викладати інформацію чітко та ясно.

•  Авторська думка. Есе не претендує на науковість або абсолютну істину. Важливо розуміти, що в такого роду творах висловлюється лише авторська думка. Відповідно, пишеться подібний твір, як правило, від першої особи.

•  Вид подібних творів – роздум.

•  Стиль – публіцистичний. Це означає, що необхідно нормувати наявність художніх засобів. Втім, допускаються елементи інших стилів, тому що форма есе досить вільна.

4. Давайте розглянемо алгоритм написання есе (пам’ятка 3)

Алгоритм написання есе.

Може виглядати наступним чином:
1) постановка проблеми;
2) обдумування проблеми;
3) планування есе;
4) написання есе;
5) перевірка та редагування роботи;
6) підготовка презентації;
7) презентація есе.

 

5. А тепер подивіться на текст. Зі скількох частин він складається?

Структура есе

1.ВСТУП – це суть і обґрунтування вибору даної теми. Вступ складається із групи компонентів, пов’язаних логічно і стилістично.

 На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати питання, на які ви збираєтесь знайти відповіді у своєму пошуку.

 При роботі над вступом можуть допомогти відповіді на такі питання:

• Чому тема, яку я висвітлюю, є важливою на даний момент?

• Які поняття будуть вміщені у мої роздуми над темою?

• Чи можу я поділити тему на декілька підтем?

• Чи треба давати визначення термінам, вжитим у темі есе?

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА – це теоретичні основи обраної теми та викладення основного питання. Ця частина передбачає розвиток аргументації, аналіз, а також їх обґрунтування, виходячи з конкретних даних, інших аргументів і позицій з цього питання. У цьому полягає основний зміст есе і це найскладніший етап. Тому важливе значення мають підтеми (підзаголовки), на основі яких здійснюється вживання аргументів.

   У процесі побудови есе важливо пам’ятати, що один абзац має містити одне твердження і відповідне доведення, підкріплене ілюстративним або науковим матеріалом.

  Велике значення для написання есе має вміння спостерігати. Об’єктом ваших спостережень та описів можуть бути різноманітні речі, живі істоти, процеси, дії і навіть почуття. У художньому описі (есе) кожен змальовує предмет по-своєму, таким, яким бачить його саме він. Ви можете не називати всіх ознак предмета. Ваше завдання – дати яскраве уявлення про предмет, передати своє враження про нього, свою оцінку.

3. ВИСНОВОК  – це узагальнення й аргументовані висновки з теми із вказівкою сфери застосування. Підсумок есе – це і додаткові пояснення, уточнення, підкріплення викладеного в основній частині. Для цього рекомендують вживати повторення, ілюстрації, цитати, вражаючі твердження.

  Хоча творча робота здебільшого має трьохчастинну структуру, твір повинен бути цілісним, а не «склеєним» зі вступу, основної частини та висновку. Важливу роль тут відіграють «місточки» - переходи від однієї частини до іншої.

 Мовна будова есе – це динамічне чергування полемічних висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації і лексики.

 

4. Робота над пам’яткою (пам’ятка 4)

                                    Як НЕ слід писати есе

1.НЕ вносьте в есе інформацію, яка не підтверджує вашу думку.

2.НЕ використовуйте загальний набір банальних фраз та тверджень.

3.НЕ будуйте роботу лише на простих реченнях.

 

5. Бесіда за питаннями:

Переходимо до запропонованої теми. Зараз я попрошу представника з кожного ряду підійти до мене і витягти папірець. На ньому питання, на яке учні цього ряду обдумають відповідь. Таким чином ми трошки обговоримо зміст есе, це буде певна допомога вам у написанні роботи.

 

- що таке щастя взагалі?

- що таке щастя для окремої людини?

- що таке щастя для мене?

 

Давайте запишемо їх.

 

 

V. Підведення підсумків роботи.

- які особливості наявні у публіцистичному стилі?

- що таке складнопідрядне речення?

- що таке есе?

- які його особливості?

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Сьогодні на уроці ми…

Я пригадав, що…

Я дізнався, що…

Найважчим було…

Найцікавішим було…

VI.Домашнє завдання. Завершити роботу+ додаткові теми : «Чи роблять труднощі людину сильнішою?», «Саморозвиток – основа життя».

VIІ. Оцінювання учнів

Заохочення – максимум +2 бали до есе.

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 1.

ПАМ’ЯТКА 1

Мета публіцистичного стилю - інформувати, передавати суспільно значущу інформацію з одночасним впливом на читача, слухача, переконуванням їх у чомусь, уселяти їм певні ідеї, погляди, спонукати до відповідних вчинків та дій.

Сфера використання публіцистичного стилю мовлення – суспільно-економічні, культурні, політичні відносини.

Для публіцистичного стилю мовлення притаманні логічність, емоційність, образність, оцінність. У текстах широко вживається суспільно-політична лексика. Публіцистичний текст будується як наукове міркування: порушується важлива суспільна проблема, аналізуються й оцінюються можливі шляхи її вирішення, формулюються узагальнення й висновки, матеріал розміщується у строгій логічній послідовності, використовується загальнонаукова термінологія. Це дещо наближає його до наукового стилю.

Для публіцистичної промови характерні пристрасність, спонукальність. Найважливіша вимога, що ставиться перед публіцистикою, – загальнодоступність: вона розрахована на широку аудиторію і має бути доступною для всіх.

Публіцистичний стиль має багато спільного і з художнім стилем мовлення, оскільки для ефективного впливу на читача (слухача), його чуттєву сферу, уяву, той, хто пише чи виступає, використовує епітети, метафори, порівняння та інші образні художні засоби, вдається до фразеологічних висловів, навіть просторічних слів, що посилюють емоційний вплив мовлення.

ПАМ’ЯТКА 2

 Властивості есе

•  Лаконічність. Есе – це дуже маленький за обсягом твір. Тому потрібно намагатися викладати інформацію чітко та ясно.

•  Авторська думка. Есе не претендує на науковість або абсолютну істину. Важливо розуміти, що в такого роду творах висловлюється лише авторська думка. Відповідно, пишеться подібний твір, як правило, від першої особи.

•  Вид подібних творів - роздум.

•  Стиль - публіцистичний. Це означає, що необхідно нормувати наявність художніх засобів. Втім, допускаються елементи інших стилів, тому що форма есе досить вільна.

ПАМ’ЯТКА 3

Алгоритм написання есе.

Може виглядати наступним чином:
1) постановка проблеми (знайомство з проблемою, закладеної у пропонованій для написання есе темі);
2) обдумування проблеми (визначення змісту: ідеї, приклади, що їх ілюструють);
3) планування есе (визначення структури);
4) написання есе;
5) перевірка та редагування роботи;
6) підготовка презентації;
7) презентація есе.

ПАМ’ЯТКА 4

 Як НЕ слід писати есе

1.НЕ вносьте в есе інформацію, яка не підтверджує вашу думку.

2.НЕ використовуйте загальний набір банальних фраз та тверджень.

3.НЕ будуйте роботу лише на простих реченнях.

 

ДОДАТОК 2

Я – українець

       Я – українець? Важко дати відповідь на це запитання. Я ламаю голову над цим не один тиждень.

       Слова українського гімну так давно запали в душу, що були вивчені за власним вибором у підлітковому віці. Мені подобаються вишиванки. Я люблю їх вдягати, бо це гарний і рідний мені одяг. Українські майстрині вміють робити з вишиванок справжні витвори мистецтва. До мого раціону входить багато різних страв. Серед них має місце і сало, але найбільша перевага віддається його копченому різновиду. Із великим задоволенням танцюю гопак – чудовий, жвавий, енергійний і запальний танець. З Дніпром пов’язує багато спогадів, але перепливати його спадало на думку лише у найекстремальніших фантазіях. Мій «Кобзар» лежить на тумбочці під рукою. Рушники, що залишились від бабусі, приємно милують око. Я – українець? У випадку поранення з моїх судин струменить кров червоного кольору. Але прапор моєї держави має блакитно-жовте (або синьо-жовте за Конституцією) забарвлення. У дитинстві мені подобалось спостерігати за грою київського «Динамо». Мені приємно, що на престижних світових боксерських аренах здіймається наш прапор.

У мене не стояла можливість вибору різних громадянств, але, незважаючи на це, я практично не уявляю іншого місця свого постійного проживання. Я буду жити там, де мені зручно. Але це місце немислиме без українських просторів. Отже, я – українець.