Урок української мови в 5 класі на тему: "Чергування голосних та приголосних звуків"

Іржавецький НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІ ступенів

 

 

 

 

 

                                         План-конспект                             

уроку української мови

у 5 класі

на тему:

 

 

 

 

Чергування голосних

та приголосних звуків

 

 

 

 

                                      Підготувала

                                                                                      Хоменко Н.М

 

Тема: Чергування голосних та приголосних звуків

 

Мета:

 

• засвоєння відомостей про найпоширеніші випадки чергування звуків, вироблення навичок виділяти чергування в коренях слів;
• правильно вимовляти і писати слова, в яких відбувається чергування;
• виховання почуття шани до національної культури.

 

Епіграф уроку:

 

Українська пісня —

це бездонна душа українського народу,

це його слава.

 

О. Довженко

 

Хід уроку

 

 І. Мотивація навчальної діяльності учнів

 

Ми жить не можемо без мови,

Завжди спілкуємося ми.

І від чудесної розмови

Не відчуваємо й зими.

Кричим, говоримо, співаєм,

Весь час вчимо нові слова.

Багато ще чого не знаєм,

Але щодня – нові дива!

Сьогодні дізнаємось про чергування,

Про зміну літер у словах,

Про слів старих нове вживання,

Про вислови в рідних піснях.

 

ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

 

1. Робота з епіграфом
2. Слово вчителя про чергування

 

ЧЕРГУВАННЯ – це заміна одного звука в слові іншим  заради    

                                правильної вимови.

 

 

 

 

ІІІ. Спостереження над мовним матеріалом

 

Скочити – скакати         [о] – [а]

Плести – заплітати         [е] – [і]

Стелю – застилати         [е] – [и]

Брести – бродити            [е] – [о]

Сходжу – схід                 [о] – [і]

Лізти – лазити                 [і] – [а]

Берег – прибережний     [г] – [ж]

Ріка – річний                   [к] – [ч]

Рух – рушити                   [х] – [ш]

Книга – книзі                   [г] – [з]

Річка – річці                     [к] – [ц]

Муха – мусі                      [х] – [с]

 

Слово вчителя:

 

• Яку роль у житті людини відіграє пісня?
• Коли співають пісні?

 

Про українську пісню

 

Завжди у селах наших так було -

Після закінчення, та і під час роботи,

Піснями наповнялося село,

Бо пісня проганяє всі турботи.

 

І в довгії зимові вечори,

І в літнії короткі теплі ночі,

Завжди мої співали земляки -

Про козаків, калину, карі очі...

 

Весь час жилося тяжко на селі,

Та пісня душу людям зігрівала,

Пісень співать навчали дочок матері,

Батьки синів співать пісень навчали.

 

Століттями складалися пісні -

Пісні народні - жартівливі і серйозні,

Вони єднали в мирі й на війні,

Звучали на весіллі і в поході.

 

Що ж сталося? Чому в наш час не так?

Невже нам жити важче, аніж предкам?

Чому ж пісні сьогодні в селах не звучать

Про козаків, про чорнобривці, чорну редьку?

 

Згадаємо ж давайте у цю мить,

Що українці - це народ співучий -

Ніщо не може нашу пісню зупинить,

Наповним піснею наш край квітучий!

 

ІV. Практична робота

 

1. До поданих слів підібрати спільнокореневі слова. Позначити чергування за зразком: Гори – гірський  [о] - [і].

 

     Дорога, поріг, нога.

 

2. До слів з [о] дібрати їх форми або спільнокореневі слова з [а] за зразком:

          Допомога – допомагати  [о] - [а].

 

         Перемогти, ломити, вискочити, захопити, котитися.

 

3. Хвилинка відпочинку: «Пісня горобця» (казка)

 

Жив колись у великому лісі мале-е-енький горобець. Він усе вмів, тільки не міг співати як інші птахи. Бувало, вони співають-заливаються, а він тихенько заб'ється в куток і уважно слухає.

Одного разу, перед якимось святом, пташиний цар видав указ, щоб всі лісові птахи показали йому свою співочу майстерність.

Горобця це теж стосувалося – і став він пісеньку вчити. Хоча саму просту. Але не стільки і вчить-то, скільки квапить себе: «Вчи-вчи-вчи-вчи ...». Ось птахи почали збиратися у зграї, щоб показати своє вміння цареві, а горобець все поспішає: «Вчи-вчи-вчи-вчи ...».

Птахи, звичайно ж, добре заспівали, захопливо. Але ось приходить, нарешті, і черга горобця. Викликав його цар. Але горобець нічого від страху не чує, тільки квапить себе ще швидше: «Вчивчивчивчивчивчивчи». Пісню навіть забув від хвилювання. Розгнівався тоді цар і наказав, щоб горобець забирався з його лісу в село жити і повертався тільки тоді, коли заспіває йому пісню.

Полетів горобчик. Він і досі у селах мешкає, примушуючи себе вчити пісеньку, але так швидко і ретельно, що людям замість «вчи» вже просте «Чиу» чується. Вчиться, вчиться горобець співочій майстерності…

 

4. До слів з [е] дібрати їх форми або спільнокореневі слова з [і] за зразком:

         Берегти – зберігати  [е] - [і].

 

         Брехати, чесати, шептати, плести.

 

5. Гра “Хто більше?” (усно)

     До слів летіти і плести дібрати спільнокореневі слова з [і].

 

6. Легенда про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею

 

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність i красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну i порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.

     — Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

— Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.

Узяла дівчина — Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ.

 

7. Робота з прислів’ями:

 

Прочитати прислів’я, пояснити їх значення.

 

• Всяка пташка свої пісні співає
• Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне
• Де нема співця, послухаєш горобця
• Нема казок кращих за ті, які створює саме життя
• Кому добре, той співає, кому зле, той плаче

 

          До виділених слів підібрати спільнокореневі, у яких би відбувалося 

          чергування.                   

          Записати в зошит.

 

8. Словниковий диктант

 

       Гора, передгір’я, гірський, гірка, нагірний, гірник, міжгір’я.

 

V. Спостереження над мовним матеріалом

 

       При зміні слів і при творенні від даних коренів нових слів приголосні чергуються, а саме:

 

Подруга – подрузі       [г] – [з]

Ріг – на розі                 [г] – [з]

Рух – у русі                  [х] – [с]

Друк – у друці            [к] – [ц]

Бік – на боці               [к] – [ц]

Ходити – ходжу         [д] – [дж]

Возити – вожу            [з] – [ж]   

Плакати – плачу        [к] – [ч]

Колихати – колишу   [х] – [ш]

Графити – графлю    [ф] – [фл]

Губити –  гублю        [б] – [л]

Ловити – ловлю       [в] – [вл]

Крапати – крапля     [п] – [пл]

Гребу – гребля          [б] – [бл]

 

Творчий диктант

 

          Підібрати спільнокореневі слова з чергуванням, записати

 

           На Волзі, рука, сніг, ушний, ручний, у воросі, книжний, калач, сонячний,

    кришити, у крузі, лечу, котять.

 

 

VІ. Підсумок уроку

 

• Сьогодні на уроці ми дізналися про…
• Ми зрозуміли, що…
• Найбільше запам’яталося…

 

 

VІІ. Домашнє завдання

 

        Виписати 4 рядки з української народної пісні, виписати слова, у яких можливе чергування

 

VІІІ. Заключне слово вчителя:

 

Хай лунає  пісня  українська,

Хай у кожну  хату  шле  тепло,

Як дітям ласка материнська

Хай всім дарує  ніжність  і  любов.