УСНИЙ ЖУРНАЛ «Т.Г.ШЕВЧЕНКО – ВЕЛИКИЙ ПОЕТ УКРАЇНИ»

літературне читання

3 клас

О.а.Дудик , вчитель початкових класів

 Промінського НвК ,Снігурівського р-ну,

Миколаївської області

УСНИЙ ЖУРНАЛ «Т.Г.ШЕВЧЕНКО – великий ПОЕТ УкраїНИ»

Мета: поглибити знання дітей про великого сина українського народу –                     Т.Г. Шевченка;  розвивати усне мовлення , вміння робити висновки ,виховувати любов і повагу до  творчої спадщини, яку залишив нам поет, історичного минулого нашого народу.

Оформлення. Святково прибрана зала: портрет Шевченка,рушники, фотовиставка «Життя і творчість поета», виставка його творів.

О. Т.Гончар (1918-1995), український письменник

«Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя. Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира…Поезія його розлита повсюдно, вона в наших краєвидах і внаших піснях,у глибинних, найзаповітніших помислах кожного, чий дух здатен pозвиватись».

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті  просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо

Пам’ять Шевченка(всі)

Ведуча. В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. До них належить й ім’я Тараса Григоровича Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. «Історія мого життя, - писав поет,- становить частинку своєї Батьківщини».

Ведуча. Сьогодні ми вам пропонуємо пройти разом з нами Тарасовими шляхами.

1 сторінка журналу. Дитячі роки Тараса Шевченка.

(Звучить музика «Причина»)

Ведуча. Ось уже майже два століття 9 березня кожного року є 

особливою датою в нашій країні.

У цей день Україна вшановує свого великого сина Тараса Григоро-

вича Шевченка. 

Учень

У старій хатині

В кріпака колись

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

Ведучий. Так, народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині (тепер Черкаська область). 

Батьки його були кріпаками. Григорій Іванович умів читати, стельмахував (робив із 

дерева вози,колеса), а іноді й чумакувати доводилось. Мати — лагідної вдачі жінка, працьовита,дбайлива. Письменним був і дід,     по батькові Іван, розповіді якого дуже любив слухати малий онук.

Учень. Хлопчикові хотілося знати, чому дерева на осінь листя 

скидають, звідки птахи прилітають, чого сонце лягає спати і багато-багато іншого.

Не раз задумувався Тарас над тим, чи є край землі і чи далеко до 

нього. Від діда він чув, що там, де сонце лягає спати, небо підпирають стовпи. «Де ж вони?» — міркував.

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Г. Шевченка.До неї підходить хлопчик.)

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синочку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик — біля неї, кладе голову на коліна матері. Вона співає «Колискову».)

Ой, люлі, люлі, моя дитино,

Вдень і вночі.

Підеш, мій сину, по Україні,

То пом’яни…

Мене не стане, не йди меж люди,

Іди ти в гай;

Гай не спитає й бачить не буде,

Там і гуляй.

Найдеш у гаї тую калину,

То й пригорнись,

Бо я любила, моя дитино,

Її колись.

Як підеш в села, у тії хати,

То не журись.

А як побачиш з дітками матір,

То не дивись.

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра,любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику! (Гладить його по голові)

(Мати виходить, хлопчик сідає на стільчик поряд з учнями.)

Ведуча. Таким допитливим і кмітливим зростав малий Тарас. Батько гордився ним,брав його влітку з собою, коли їхав із чумацькою валкою. Чимало почув і побачив тодіТарас. Коли ж йому виповнилося 8 років, батько віддав його в «науку» до дяка. Занайменшу провину карав він своїх учнів різками. Уже відомим поетом, Т. Шевченкозгадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.

Учень

Ти взяла мене маленького, за руку

І хлопця в школу одвела

До п’яного дяка в науку.

— Учися, серденько, колись

З нас будуть люди,— ти казала.

Ведучий. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване 

горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, на 32 році 

померла мати.

Ведучий. Незадовго після смерті матері в 1825 р. раптово,

простудившись у дорозі,помер батько. Вмираючи, казав він, що 

Тарасові маєтку не залишає, бо з нього буде або дуже велика людина, або велике ледащо. Одинадцятирічний

 хлопчик залишився сиротою, беззахисним і недоглянутим.

Учень

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам.

Ведуча. Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду.

Інсценізація уривку О. Іваненко «Чабан»

Ведучий. Незважаючи на те, що народився  поет в бідній кріпацькій сім’ї,  і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.

2 сторінка журналу. Т.Шевченко – художник.

 Ми добре знаємо Шевченка-поета, та, на жаль, мало знаємо Шевченка – художника. А хист до малювання у нього був неабиякий. Саме це привернуло увагу до юнака і допомогло йому звільнитися з кайданів кріпацтва. Успіхи Тараса-художника рада Академії мистецтв у Петербурзі відзначила трьома медалями.

 Повідомлення. Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл у хаті й на дворі, в себе і в гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка, навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Коли юний художник намалював п’яного дяка, то був ним покараний.  Петербург різко змінив долю Шевченка. В одну з білих ночей, змальовуючи статуї в Літньому саду, Тарас познайомився із Сошенком, який зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти йому. Спільними зусиллями діячів української культури Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва. Звільнення дало можливість вступити до Академії мистецтв. За час навчання його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Під час подорожі на Україну в 1843 році створив цілу серію картин.  Створені ним образи відзначаються невимушеністю, свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру

   Перегляд  і обговорення слайд-презентації  картин Т.Г.Шевченка

3 сторінка журналу.  Шевченко і діти.

Дивлюсь – аж он передо мною, 
Неначе дива виринають, 
Із хмари тихо виступають 
Обрив високий, гай, байрак: 
Мов діти в білих сорочках 
У піжмурки в яру гуляють… 
           Тарас Шевченко

 Шевченко дуже любив дітей, мріяв про власний сімейний затишок, про свою хатину. «Я так люблю дітей,- писав поет в одному з листів, а в поемі «Княжна» знаходимо рядки, сповнені найщирішого почуття: Ох, діти! Діти! Діти! Велика Божа благодать! Тонкий знавець дитячої психології, Шевченко створив яскраві образи дітей не лише у своїх поетичних творах, а й у справжніх шедеврах образотворчого мистецтва.

 Повідомлення учня. Велику людську рису бачимо і в поводженні Шевченка з дітьми, з своїми сестрами, батьками, а особливо з матір`ю, про яку з великою любов`ю згадує в багатьох творах. Діти завжди були предметом його любові, радості та тепла. Вони теж любили його безмежно. «Кого люблять діти, - говорив Тарас Григорович,- той, значить, ще не зовсім поганий чоловік».

 Із спогадів жінки, в якої наймав квартиру він в Приорці біля Києва, знайшовши у себе гроші, про які давно уже й забув, вирішив накупити дітям гостинців. Дітей набігло з півсотні. Шевченко вирушив на базар і накупив стільки ласощів, що ледве доніс до квартири. Але цим справа не закінчилася: по обіді перекупка привезла для дітей цілий віз яблук, груш, пряників, бубликів тощо. Тарас Григорович метушився, бігав, реготав, пустував з дітками Дорослі люди дивилися збоку на це і дивувалися.

 Інсценівка «Садок вишневий коло хати».

Пісня «Зацвіла в долині» у виконанні учнів.

4 сторінка журналу. Т.Шевченко – борець за волю народу

Ведучий.  Чом серце в тузі?

Біль чому не згас?

Сміливий і щирий

Був Тараса спів.

Він гострить сокири,

Кличе на панів.

Ведучий. За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати.

Ведучий. Незважаючи на за борону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжечку називають захалявною. Поет писав:

О думи мої! О, славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся, …але не каюсь!

Ведучий. Коли Тарас Шевченко був на засланні дуже тужив за Україною, ось послухайте, як ніжно і тужливо звучить його поезія

Звучить звукозапис поезії «Думи мої»

 Доля України завжди хвилювала Великого Кобзаря. Він вірив у краще майбутнє свого народу.

Ведучий. І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Звучить пісня на слова Тараса Шевченка «Зоре моя вечірняя» у виконанні учнів

5 сторінка журналу. Ми тебе не забудемо, Тарасе!

Ведуча. 9 березня 1861 року Тарасу  Шевченку минуло 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Поховали його в місті Петербурзі на Смоленському кладовищі. А згодом тіло митця було перевезено до Канева і переховане на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Ведучий.  В день народження Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятників, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні – вшанувати Великого Кобзаря.

Учень. Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється

Те серденько дитяче.

За тебе вічно б’ється,

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть,

Те зроблять їхні діти.

Виразне читання віршів Т.Г.Шевченка учнями  напам’ять   за бажанням.