Усний журнал ,,Тарасова світлиця''

Тема: Тарасова світлиця (усний журнал)

О.Іваненко «Життя сироти».

Мета:   Ознайомити з життєписом великого сина українського народу

              Т.Г. Шевченка.

           Викликати співчуття до тяжкої сирітської долі, гордість за 

           талановитих  людей з простолюду, за їхнє бажання вчитися,

            служити своєму народові.

           Виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив

           поет.

          Вчити  виразно  читати  вірші.

            Вчити дітей наслідувати  Т.Шевченка та виконувати його заповіти .

            Вшановувати  пам’ять Т.Г. Шевченка.

Обладнання:   портрет Т.Г.Шевченка,  рушник,  малюнок  (хата,  хлопець, 

                            могила),  добірка  музики     та    пісень, виставка книг

                         Т.Г. Шевченка.

Хід

 І.  Організація класу.

 

 П. Підвищення техніки читання і розвитку мислення дитини.

 

     1. Читання книги "Вчися читати,малюк"  ст.67 № 86 (Весна).

стаНала  навес.  жаБіть, здарчють  стримку  оп  арях.  даДелі  ясквіраші   дін. раХмами  ляжютькру  кигра  дан  ристами  потолями.  тЛеять  в  бені  й  шіні птиха. ніСг  вста  хкийрик, вижкай,  і  гойо  лобу  ламо. івчаткаД  бразалися  жа  на  кухіврев  багор,  ед  гусні  ен  лобу. уТт  лязем  даломо,  пазашна. леДако-ледако  нієтем  у  матуні  сіл. І  тялеть, тялеть  нарпеті.

 

    2. Опрацювання  тексту.

       - Про яку пору року говориться в тексті? (Про весну)

         Щовесни ,коли тануть сніги,

 І на рясті просяє веселка,

   Повні сил і живої снаги,

 Ми вшановуємо пам’ять Шевченка.

 

     Сьогодні на уроці ми поведемо мову про великого сина українського народу Т.Г.Шевченка, розкажемо про його нелегке життя, прочитаємо його   вірші.

 

     Вивішую малюнок хати Шевченка.

 

       В похилій хаті край села,

       Над ставом чистим і прозорим,

       Життя Тарасику дала

       Кріпачка-мати, вбита горем.

 

 

     Учень  читає вірш  "Садок вишневий коло хати".
     3аходить  мати  з  дітьми.

      Мати:                       Як гірко,як нестерпно жаль.

Що долі нам нема з тобою!

                                          Ми вбогі,змучені раби,

                                           Не маєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіти

                                         Не розгинать своєї спини,

                                          Промовиш слово - і нагай

Над головою люто свисне,

І так усюди-з краю в край Панує рабство ненависне,

Росте неправда на землі Згорьованій,сльозами вмитій.

О, любі діточки малі, Одні залишитесь на світі.

Ну хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі,

Коли безжальна смерть зітре,

  Вчитель:   І шляхи,шляхи.  Скільки тих шляхів на світі, і куди вони всі 

                      ведуть?!

                   В Тараса справ чимало.

                     - У ставку викупатися треба? Треба.

                     - З хлопцями в просі вивалятися треба? Треба!

                      - А потім знов викупатися.

                      - Їсти хочеться, бігти додому нічого, бо дома їсти нема  

                          нічого.

                       -  Потім до кузні забігти, як коваль працює-подивитися.

                     Еге ж, у Тараса справ багато, не зчуєшся, як і літній довгий 

                        день мине.

 Вивішую малюнок маленького Тараса.

 

 Учениця  читає  вірш  "За сонцем хмаронька   пливе".

 Вчитель:   Довгими вечорами збирались селяни у хаті діда Івана послухати 

                    розповіді  про боротьбу з панами, багатіями. З цікавістю слухав

                   ці розповіді Тарасик і уявляв себе гайдамакою, який іде

                 боронити людей від злого пана.  Отак  минали дитячі роки

                    Шевченка.

                Тарас Шевченко дуже любив рідний край, рідну природу.

                Про це писав у багатьох віршах.

Учень читає вірш  «Зацвіла в долині червона калина»

 Учениця  читає  вірш  «Тече вода з-під явора яром на долину...»

IV. Вивчення нового матеріалу.

 

Розповідь вчителя.

Про школу першим з Тарасом завів розмову дід.

• Що в голові є - те довіку твоє.
• Хай змалку вчиться, що вмітиме, того за плечима не носитиме.

Тарасові було і цікаво і трохи боязко йти до школи .. Він не раз бігав під вікнами і чув, як учитель, дяк, гучним голосом проказує "Аз-буки, аз-буки!" А всі хлопці за ним хором. Ось в отій отарі де було 10-12 босоногих хлоп’ят і опинився малий Тарас. Коли Тарасові минуло 11 років, він втратив останню опору - батька, який вмираючи, сказав пророчі слова: " 3 нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо".

І тільки поховали батька, зібрав Тарас у свою торбинку каламар, перо та крейду і пішов по шляхам шукати собі долі і почала доля його гнати, як мачуха.

 

Вивішую малюнок.

 

А як жилося сироті на світі ми дізнаємося з оповідання О .Іваненка

"Життя сироти".

 Читання оповідання учнями вголос.

 Самостійне  читання.

 Словникова робота:

даровий наймит; знущався, маляр, дяк

Робота за текстом. (вибіркове читання)

  - Кого називали сиротою?

   - З яких рядків оповідання довідались , що малий Тарас дуже хотів 

      учитися?

• Які почуття викликало у вас це оповідання?

Вчитель:  Він був і козачком, і пастухом, і погоничем, і ким тільки не 

                   був, і чого тільки не робив! Але йому ж хотілося бути малярем

                 (художником)! Все, що бачив, хотілося змалювати.

                 Пан розраховував, що з природно обдарованого кріпака

                   Шевченка з часом можна мати більше вигоди. Посилає його на 4

                 роки до різних живописних діл майстра  Ширяєва.

                   В світлі петербурзькі ночі молодий Шевченко бігав у літній сад.

"Хоче малювати,прагне він до знань "

                   Та скрізь Шевченко бачив кривду, бачив , як пани знущались 

                   над бідними. І про це писав у віршах. Цар і пани були дуже

               злі за такі вірші на Т.Г.Шевченка, віддали його у солдати й

                 заслали в далекі степи Казахстану.

( "Червоний місяць аж горить "

"Світає, край неба палає"

"Зоря моя вечірняя "

"Чорніють гори"

                  Минуло 10 тяжких років царської неволі. Хвороба підкралася

                 до Шевченка. Якихось 47 літ судилося Шевченкові топтати

                ряст.  До болю мало. Помираючи,  він просив, щоб його

                   поховали на його любій Україні, серед степу широкого. Друзі

                  поета виконали цей заповіт. Над   Дніпром, на високій кручі в м.    

                 Каневі на Чернечій горі, поховали Великого Кобзаря.

 

 Учень читає вірш "Заповіт "

 Вивішую малюнок

 

                                               

 

Шевченко після себе залишив великий слід. Якщо українська мова сьогодні славиться своєю красою, багатством синонімів, поетичністю, то цим вона завдячує Шевченкові.

    Шевченка справедливо називають поетом слова , пензля, співу. Під впливом його живописного слова в нашій уяві постають яскраві картини, образи, а саме слово звучить, як пісня. Тому й належить він до числа наймузичніших поетів світу. Доказом цього : дивовижний факт: переважна більшість творів великого Кобзаря  дістала друге музичне життя. На тексти й мотиви "Кобзаря" сотні композиторів світу створили близько 500 творів. І зараз я пропоную послухати такий твір.

 

"Реве та стогне... " VІ.Вшанування пам’яті.

 

Минуло 207 років з дня народження славного сина України. В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні і цим висловити свою шану великому Кобзареві.

 

 

Учениця  читає  вірш "Вічно живий... "

Черкащина, краю ти мій,

Тебе усі знають.

Як матусю нашу рідну

 В віках прославляють.

Бо земля твоя священна

                                            Шевченка родила,

                                            В гаях темних , в садах рясних

  Бунтаря ростила.

Щастя й долі не вділила

Йому ще малому. Муштри-кари і кріпацтва,

Неволі страшної,  Журби також уділила

Тяжкої,тяжкої...

Серце його невсипуще

В боротьбі згоріло, Людям щастя провіщало,

Само не стерпіло...

Та не вмерло ім’я його,

Вічно буде жити,

Вічно будуть всі нащадки

На поклін ходити.

До Канева, на могилу

На високій кручі,

Щоб побачить і почути,

Як реве ревучий...

Поки сонце в небі світить,

Пам’ятати будуть,

І ніколи в світі люди

Тебе не забудуть!

 

  А те, що Шевченка в нас не забувають говорить наше сьогодення. З 1918 року вшанування пам’яті великого Кобзаря стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам’ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові, Кривому Розі. Могилу великого Тараса оголошено заповідником, ім’я Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету, відкрито Державний музей Т.Г.Шевченка, його ім’ям названо вулиці, бульвари, площі...

 

Співаємо пісню "Вінок Тарасу ".

 

На завершення - кілька  прислів’їв про великого Кобзаря:

 

"Шевченкові думки переживуть віки ",

"Сяє геній Кобзаря, мов у темряві зоря ",

"Шевченко Тарас-наче сонце для нас ",

"Слово Тараса - наша зброя і окраса ",

"Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став".

 

Так оцінив Шевченка народ, а ця оцінка найвища.

VII. Підведення підсумків.

• Що цікавого ви довідалися про Шевченка?
• Чи виникло бажання більше познайомитися з його життям, творчістю?
• Який би вірш ви хотіли б вивчити?

VШ. Домашнє завдання.

Вивчити вірш Т.Г.Шевченка.

Переказати оповідання Іваненка "Життя сироти".

ІХ. Додаткове завдання.

Багато віршів Т.Г.Шевченка ви вже знаєте. Зараз я це хочу перевірити. Якщо ви правильно утворите слова з цих складів, то прочитаєте рядки з поезії Тараса Григоровича.

реЗо   ямо   чірвеняя  дизій  над  роюго,

воримПого  сенькотихе  в  воліне  з  боюто.