Її Величність - Мова

Про матеріал
Сценарій свята до Міжнародного дня мови. Виховання любові до рідної землі, до рідної мови, до її носія - українського народу, до держави Україна, до народних традицій. Формування розуміння того, що мова - скарб, без якого не може існувати ні народ, ні держава.
Перегляд файлу

 

 

Дівчинка. Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

 

Хлопчик. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром,

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

 

(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг).

 

 

Вчитель. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

 

14.09.2014, 17:44

 

Ведуча.  21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно увійшло тільки у 1999 році. І в Україні це свято також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

  Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови?

Ведучий. Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту протиурядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полегших за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в нас.

Ведуча. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися наш народ.

Ведучий. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора – Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського , особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше Нечуєм- Левицьким, Панасом Мирним, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою та багатьма видатними українцями.

 

Ведуча. Сьогодні світ знає, що державність мови є універсальною формою об”єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку країни.               

                                                                                                                                                       Пісня   ГЕЙ, ШУМИ , ШИРОКИЙ ЛУЖЕ

                                                                                                                                                                                              Ведучий. Рідна мова! Запашна,співуча,гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша Україна.

Ведуча.

Україна та її культура святкують своє відродження. Проголошення незалежності дало можливість українській культурі зайняти належне їй місце.

 

 

Читець.

В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна.
Цвіти і сяй, моя державна... ( О.Олесь)

Читець.

Мова — краса спілкування, 
Мова — як сонце ясне, 
Мова — то предків надбання, 
Мова — багатство моє. 
Мова — то чиста криниця, 
Де б'є, мов сльоза, джерело, 
Мова — це наша світлиця, 
Вона — як добірне зерно. 
Мова — державна перлина, 
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть.
(Ф. Пантов) 

Читець.
Мова наша, мова — 
Мова кольорова, 
В ній гроза травнева 
Й тиша вечорова.

Мова наша, мова — 
Літ минулих повість, 
Вічно юна мудрість, 
Сива наша совість.

Я без тебе, мово, 
Без зерна полова, 
Соняшник без сонця, 
Без птахів діброва.

Як вогонь у серці 
Я несу в майбутнє 
Невгасиму мову, 
Слово незабутнє.
Ю. Рибчинський

Ведучий. Мало кому відомо, що наша мова побувала на п”єдесталі пошани. Про це стало відомо з інтерв”ю Юліана Семенова, яке було опубліковано в часописі «Україна» №13 за 1990 рік.

Ведуча.

1934 року у Парижі відбувся конкурс мов. Сталін, звичайно, не міг дозволити, щоб народи Радянського Союзу брали участь у цьому досить своєрідному фестивалі. Російську мову представляла російська еміграція, а українську – поети і професори, які також волею примхливої долі опинилися за кордоном.

Ведучий. Місця розподілилися так : перше – французька мова, друге – перська, третє – українська.

Вірш Юрія Шкрумеляка « Молитва за рідну мову»

Боже, Отче милостивий,

Ти нам дав ту мову красну,

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала

Нам, маленьким, наша мати,

Тою мовою навчала

Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем

Величатись перед світом,

Бо між мовами ця мова -

Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,

Хоч би й хто посмів грозити, -

Дай нам силу, дай відвагу

Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,

Хай буде по Твоїй волі,

Щоб та мова гомоніла

Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку

Рідного святого слова,

Щоб цвіла на славу Божу

Наша українська мова!

Пісня. Б

Ведуча.Рідне  слово. Воно боронить,хвилює душу.Бо мова українська –то невичерпне джерело ,скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава,ніжна, багата. Порадник і вчитель тим, хто її любить, шанує, і суддя тим, хто зневажає.

Учень.

Ой яка чудова українська мова 
Де береться все це, звідкіля і як 
Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, 
Вір, дерелісок, чорноліс. Є іще байрак.

Учень.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія. 
Можна “звідкіля” і “звідки”, можна і “звідкіль”. 
Є у ній хурделиця, віхола, завія, 
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Учень.   

Та не в тому справа, що така багата
           Помагало слово нам у боротьбі.
           Кликало на битву проти супостата,
           То звучало сміхом на полях плаката,
           І за все це, мово, дякуєм тобі.

Учень.

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тілько камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?

Ведучий. Український народ завше відзначався високою культурою мовних стосунків. Так турецький мандрівник ЕльвіяЧелебі, який у 1657 році побував на Україні, згодом писав, що українці – це стародавній народ, а їхня мова всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська.

 

Ведуча. До речі, його цікавили лайливі слова. Так от в українській мові йому вдалося знайти аж чотири лайливих вирази: «щезни собако», «свиня», « чорт», « дідько».

   А який маємо сьогодні рівень культури в Україні?

Ведучий.Експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів. Як наслідок – порушення нервової та серцево-судинної діяльності людини, її хвороба , а іноді смерть.

  Тому висока культура мовлення – це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність для народу.

Читець. Вірш «Любіть рідну мову читає Вінярський Віталій.

 

 

1-й ведучий. Мова – це показник культури людини. Недаремно говорять: « Заговори, шоб я тебе побачив». Зречення рідної мови, зрештою, призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.

 

            2-й ведучий. Шкода, правда, що дехто не бачить цього. Інколи стаємо варварами рідному слову та культурі, немилосердно знівечуючи й власні душі.

 

Ведучий. Але й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову: перекручують слова, розмовляють такою мовою, якої не існує в світі.

 

       Подивіться                 Інсценізацію «Зустріч друзів»  

 

Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже:

 

Василько.  Пашлі надвір. Там такі класні сорєвнованія.

 

Ведуча. Михайликові хотілося виправити товариша, але побоявся, що той образиться, і не поправив.

 

Михайлик. Ходімо.

 

Василько. Ти за кого будеш боліти?

 

Михайлик. Та, напевно, за своїх уболіватиму.

 

Наталка. Пацани! Подождіть мене. Подивіться, який у мене гарний цвіток для побєдітєля!

 

Ведуча. Михайлик аж на обличчі змінився, але знову не захотів образити друзів.

 

Михайлик. Слухай, василько, а твої батьки у відрядженні?

 

Василько. Да. А чьо ти хотів?

 

Михайлик. Та хотів попросити у твого тата один підручник. А коли вони повернуться?

 

Василько. Да на неділі.

 

Михайлик. Ти знаєш, я ніколи не міг збагнути, де ти таку мову вивчив, чи курси якісь закінчив. Мені соромно, що мій друг не поважає своєї мови, калічить її. Задумайся, Васильку, в якій країні ти живеш (Йде від друзів).

 

Наталка. Ну і двоюшнік ти, Василько. Навчись говорити.

 

Василько. А ти сама як розмовляєш: двоюшнік, цвіток. Де ти таких слів набралася?

 

Наталка. Злий ти, піду до Михайлика. (втікає).

 

Василько. Наталко, зачекай. Я ж не хотів тебе образити.

 

Ведуча . Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову й буденну.

Зневажати мову мамину - біда,

Котра пустими зробить наші душі,

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калині  сушить.

 

 

Зневажати мову - зрадити себе,

А зрадників хто може поважати?

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мова.

 

 

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є душа співучого народу,

Що був і є, і буде у віках.

 

Ведучий 

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

 

 

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

 

 

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

                           Пісня «ВЕЧІР НАД СЕЛОМ»

 

ВЕДУЧА. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

 

ВЕДУЧИЙУ нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

 

ВЕДУЧА. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

 

Ведучий.А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

 

Ведуча.Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.

  Ведучий. Сьогодні багато людей в нашій країні не хочуть говорити державною мовою,перекручують її ,калічуть.Наші предки воювали за Батьківщину,за мову і так триває до сьогодні. На сході країни,наші солдати, патріоти ,захищають свою країну та мову.                ПІСНЯ «МОВА ЄДНАННЯ»      .

Рідна мова, мов гірська вода,
Рідна мова вічно молода,
Рідна мова, в серці з ранніх літ
Гордо лине мова у політ!

Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й думи з ранніх літ,
Це мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине у політ!


РІДНЕ СЛОВО
Барвінково, волошково
В небі світиться зоря.
Починаймо рідне слово
Зі сторінки «Кобзаря».
Рідне слово любить ненька,
І співає: «Люлі-лю».
Так любив його Шевченко,
Так і я його люблю.
А.  Камінчик
 

 
НАША МОВА
Мова наша, мова —
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.

Мова наша, мова —
Літ минулих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.

Я без тебе, мово,
Без зерна полова,
Соняшник без сонця,
Без птахів діброва.

Як вогонь у серці
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Ю. Рибчинський
 
 
НАЙДЗВІНКІШЕ СЛОВО
Наче з поля чи з лугівки,
У розповні літа
Чую голос перепілки
З чебреців чи жита.
То говорить поле хлібне,
Луг, трава шовкова…
Найдзвінкіше слово рідне,
Найрідніша мова
 

2 – й ведучий. Ми переконалися, що поетичною мовою можна все змалювати й охарактеризувати : чарівні картини природи і людські почуття, найпершу гаму барв та гармонію людських стосунків.

           

1 – й ведучий. Все – все можна сказати рідною мовою, навіть писати вірші, всі слова у яких починалися б з однієї букви! Хочете почути? Пропонуємо вам вірш «Світанок», у якому всі букви починаються з літери «С».

 

Звучить щебет пташок.

 

Садок спочиває, спить спокійно,

Ставок старенький стуманів.

Стежина – стежка самостійно

Снує собі серед садів.

Світанок синій струменіє,

Сосна світлішою стає,                                         

Серпанок світиться, світліє.

Сон сновидіннячко снує.

Світ стрепенувся. Скільки спати?

Співають сотні солов’їв!

Скоренько стало скрізь світати.

Стрижі стрілою! Сонце! Спів!

Сміється сонце, світить, сяє!

Стрічає сонечко сосна.

Сопілка, скрипочка співає,

Співає серденька струна.

 

2 – й ведучий. Які чудові поезії про багатство рідної мови і, здається, такі переконливі. Але звернімо увагу на нашу повсякденну мову. Чому вона така бідна, засмічена?

 

1 – й  ведучий. Дійсно! Друзі! Давайте разом поміркуємо про причини нелюбові до мови. Їх багато, правда? Але одна з перших, напевно, це відчуття меншовартості, а ще наше недолуге наслідування і копіювання       когось моднішого.

 

2 – й ведучий. А як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом  даній землі, в час, коли постала, як благословення Господнє, омріяна Шевченком незалежна Україна, все ще зрікаємося мови наших предків, а значить, і свого національного коріння

 

 

Учень.  Пишається Париж і Рим

Одвічно рідним словом,

Чого ж втрачаєм  тільки ми

Свою співучу мову?

Без мови гине всякий слід

І роду і народу.

Як пам’ятає мову рід –

Не буде переводу.

Хіба манкурти ми чужі

Чи яничари люті,

Щоб за дешеві бараші

Свій рідний дух забути?!

На крила пам’яті, орли.

Пора у путь, братове,

Ми – українці, не хохли,

Ми не забули мови!

Ми краще на льоту помрем,

Ніж бути в нас руїні.

Ми нашу мову збережем,

Коли ми – Україна!                                                                                

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               Ведуча.Так,дійсно,ми повинні пишатися своє мовою ,берегти її,бо вона найкраща.  Ведучий    Прислів’я і приказки відображають споконвічну спостережливість і мудрість українського народу. Недарма їх називають золотими зернами народної мудрості.Ось послухайте.

 

 

 Прислів’я про мову

 

  1. Ділом – як шилом шпигає, а словом – як шовком вишиває.

 2. Гостре словечко коле сердечко.

 3. Давши слово – держись, не давши – кріпись.

4. У кого рідна мова, в того й душа здорова.

 5. Від теплого слова і лід розмерзає.

  6. Слів не розкидаєш, добру славу маєш.

  7. Мудре слово в громаді вагоме.

  8. Слово – не горобець, як вилетить, то вже не спіймаєш.

  9. Хто говорить – сіє, хто слухає – жне.

 10. Слово до слова – зложиться мова

 

А зараз ми проведемо змагання між учнями нашої школи.Запрошуємо на сцену 4 хлопців і 4 дівчат. 

 

Перевіримо яка команда є кращим знавцем української мови.

Завантаження...
docx
Додано
19 березня 2019
Переглядів
798
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку