Урок 

Тема: Види речень за метою висловлення (розповідні, питальні, спонукальні). Окличні речення. Розділові знаки в кінці речень (На матеріалі творчості Лесі Українки)

Мета: ознайомити учнів з класифікацією речень за метою висловлення, дати поняття про спонукальне речення; уточнити поняття про окличне речення; поглибити знання про життя і творчість Лесі Українки, ознайомити учнів з її родиною, допомогти учням зрозуміти який вплив на становлення особистості має родинне виховання; формувати вміння правильно інтонувати речення; виховувати пошану до творчості Лесі Українки, до рідної мови, до природи; розвивати  емоції, спостережливість, культуру мовлення.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, таблиці.

Міжпредметні зв’язки: українська література

Перебіг уроку

І Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

• Як ви думаєте, кому належать такі слова:

Я на гору круту, крем'яную

буду камінь важкий піднімать,

і, несучи вагу ту страшную,

буду пісню веселу співать

    Так. Ці слова належать жінці. Ніжній, тендітній, розумній, вольовій… Цей рядок епітетів можна продовжувати ще досить довго, тому що мова сьогодні на уроці йтиме про прекрасну українську письменницю Лесю Українку (Ларису Петрівну Косач).

А) Повідомлення про життя Лесі Українки

- За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинськомународилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). Зростала в інтелігентній сім'ї, яка мала давні волелюбні традиції. Лесин дід по матері, Яків Драгоманов, був декабристом, а дядько, Михайло Драгоманов, - відомим публіцистом, істориком, громадським діячем. Її батько, Петро Антонович Косач, юрист за освітою, був людиною лагідною і правдивою. Мати, дитяча письменниця Олена Пчілка, виховувала дітей та займалася культурно-громадською діяльністю (демонструється фото батьків ).Родина Косачів приятелювала з Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким. Таке оточення позитивно вплинуло на формування допитливої вольової натури Лесі, сприяло її духовному збагаченню. Виростала Леся гордою, волелюбною.

Родина Косачів жила на Волині  в м. Луцьку, в Ковелі, але дитинство Лесі в основному пройшло в с. Колодяжне, серед чудової волинської природи із синіми плесами озер та предковічними сосновими борами.

У родині панувала повага до народних звичаїв і традицій, до української культури. Сім'я булла багатодітна: 6 дітей (фото братів і сестер с. 18-19, альбом „Леся Українка"). Леся була другою дитиною.

– Якою ж була Леся вдитинстві? Та нехай вона сама про себе розкаже.

Б) «Дитинство)

Повідомлення учениці. (В українському одязі учениця розповідає від імені Лесі):

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несміло заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала...

Хоч мої батьки мали дворянське походження, проте розмовляли у нашій сім'ї лише рідною українською мовою, яку я полюбила всім серденьком.

У дитинстві  я була жвавою і допитливою дівчинкою. У чотири роки добре читала, а в п’ять написала досить змістовного листа своєму дядькові М.Драгоманову. Хоч називалася я Лариса, та по-домашньому кликали Лося, а в п’ять років  попросила, щоб мене називали Лесею.

Вірші я почала складати рано. Мої батьки дуже допомагали мені в цьому. Мама мені радила:„Розглядайся навколо, де не будеш, - і пиши. Поезія є всюди, хоч не всякий її бачить..." У сім'ї я особливо товаришувала зі старшим братом Ми­хайлом та молодшою сестрою Олею. Вони все життя залишалися моїми найближчими друзями та порадниками. «Разом бавилися, разом читали, разом вчилися, разом розважалися...». А нас із братом навіть називали спільним ім’ям Мишолося. Ми вигадували різні забави, фантастичні пригоди, умовно мандрували до далеких країн, до диких людей.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Опрацювання  таблиць.

ВИДИ РЕЧЕНЬ ЗА МЕТОЮ ВИСЛОВЛЕННЯ

ВИДИ РЕЧЕНЬ ЗА ЕМОЦІЙНИМ ЗАБАРВЛЕННЯМ

Робота з підручником..

Опрацювання теоретичного матеріалу ст. 183- 185

Вправа 1

Прочитайте речення, визначте вид кожного за метою висловлення.

1. Моя стара управилась хутенько («Бояриня»). 2. Про них ти не турбуйся. («Бояриня»). Тішся , дитино, поки ще маленька («Тішся, дитино, …»). 3. З тихим плескотом на берег рине хвилечка перлиста («Тиша морська»). 4. Де в світі є мова така чарівлива, щоб справжнєє щастя могла розказати? («Сон літньої ночі») 5. Крил не втинай сизокрилій голубці. («Тішся, дитино, …») 6.Уже скотилось із неба сонце, заглянув місяць в моє віконце. («Вечірня година»)  7. Чи то свята будова чи темниця? («Сон»). 8. Погасли вечірні огні; усі спочивають у сні. («Досвітні огні») 9. Не бійся досвітньої мли – досвітній огонь запали, коли ще зоря не заграла. («Досвітні огні»)

Вправа 2 (Усно)

Прочитати вірш Лесі Українки, правильно інтонуючи; визначити окличні речення.

Contra spem spero! (лат. Без надії сподіваюсь!)

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Вправа 3 (Усно)

Прочитайте питальне речення кілька разів, щоразу виділяючи більшою силою голосу інше слово.

Де схована доля незнана?
 

Мультик «Біда навчить» за мотивами казки Лесі Українки

Подивитися мультик , виписати спонукальне речення.

Вправа 4 (Усно) Прочитати уривок казки, визначити питальні  та спонукальні речення.

Лелія

Леся Українка

(Казка для дітей)

У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик. Лежить він, не спить, дивиться, широко розкривши оченята, на вікно, заслонене хустиною: хустина не зовсім заслонила вікно, збоку трохи видко шибку й видко, як палає смужка блакитного світла аж додолу.

– Павлусю, куди ти так дивишся? – спитала мама хлопчика, бо то ж мама сиділа й гляділа свого слабого синка.

– Та я дивлюся на ту смужку. Мамо, звідки вона? З чого вона? – сказав хлопчик.

– То місяць так світить, Павлусю, то світло, а заслонити вікно, то й не буде смужки. Може, заслонити? – спитала мама.

– Ні, не треба, – так гарно.

– Не дивись, Павлусю, краще засни, – ти ж слабенький, тобі треба заснути.

– Мамочко, я ще не хочу спати, мені так гаряче… Я не буду спати, краще ти мені казочку розкажи.

– Яку ж тобі, моя дитино, казочку розказати?

Вправа 5

Прочитайте речення, правильно їх інтонуючи. Визначте тип кожного речення за метою висловлення та емоційним забарвленням.

1. Вставай, хто живий, в кого думка повстала! («Досвітні огні») 2. Година для праці настала! (« Досвітні огні») 3. І нащо зима та люта? («Літо краснеє минуло»)

Пісня «Давня весна» на слова Лесі Українки

Прослухати пісню, визначити які речення за метою висловлення використані в пісні.

Поетична хвилинка Вірш «Надія» Лесі Українки

Леся Українка

НАДІЯ

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна. 

1880

ІV. Підбиття  підсумків уроку.

Продовжити речення : « Я на цьому уроці навчилася ( навчився)…»

V. Домашнє завдання. 

П. 35, 36, вправа 423

Горбівська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів

Відкритий урок з української мови у 5 класі на тему: « Види речень за метою висловлення (розповідні, питальні, спонукальні). Окличні речення. Розділові знаки в кінці речень (На матеріалі творчості Лесі Українки)»

Вчителька української мови і літератури

Крегул Марина Василівна

2020

А) Повідомлення про життя Лесі Українки

- За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинськомународилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). Зростала в інтелігентній сім'ї, яка мала давні волелюбні традиції. Лесин дід по матері, Яків Драгоманов, був декабристом, а дядько, Михайло Драгоманов, - відомим публіцистом, істориком, громадським діячем. Її батько, Петро Антонович Косач, юрист за освітою, був людиною лагідною і правдивою. Мати, дитяча письменниця Олена Пчілка, виховувала дітей та займалася культурно-громадською діяльністю (демонструється фото батьків ).Родина Косачів приятелювала з Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким. Таке оточення позитивно вплинуло на формування допитливої вольової натури Лесі, сприяло її духовному збагаченню. Виростала Леся гордою, волелюбною.

Родина Косачів жила на Волині  в м. Луцьку, в Ковелі, але дитинство Лесі в основному пройшло в с. Колодяжне, серед чудової волинської природи із синіми плесами озер та предковічними сосновими борами.

У родині панувала повага до народних звичаїв і традицій, до української культури. Сім'я булла багатодітна: 6 дітей (фото братів і сестер с. 18-19, альбом „Леся Українка"). Леся була другою дитиною.

– Якою ж була Леся вдитинстві? Та нехай вона сама про себе розкаже.

Леся Українка

НАДІЯ

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна. 

Б) «Дитинство)

Повідомлення учениці. (В українському одязі учениця розповідає від імені Лесі):

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несміло заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала...

Хоч мої батьки мали дворянське походження, проте розмовляли у нашій сім'ї лише рідною українською мовою, яку я полюбила всім серденьком.

У дитинстві  я була жвавою і допитливою дівчинкою. У чотири роки добре читала, а в п’ять написала досить змістовного листа своєму дядькові М.Драгоманову. Хоч називалася я Лариса, та по-домашньому кликали Лося, а в п’ять років  попросила, щоб мене називали Лесею.

Вірші я почала складати рано. Мої батьки дуже допомагали мені в цьому. Мама мені радила:„Розглядайся навколо, де не будеш, - і пиши. Поезія є всюди, хоч не всякий її бачить..." У сім'ї я особливо товаришувала зі старшим братом Ми­хайлом та молодшою сестрою Олею. Вони все життя залишалися моїми найближчими друзями та порадниками. «Разом бавилися, разом читали, разом вчилися, разом розважалися...». А нас із братом навіть називали спільним ім’ям Мишолося. Ми вигадували різні забави, фантастичні пригоди, умовно мандрували до далеких країн, до диких людей.

Вправа 1

Прочитайте речення, визначте вид кожного за метою висловлення.

2. Моя стара управилась хутенько («Бояриня»). 2. Про них ти не турбуйся. («Бояриня»). Тішся , дитино, поки ще маленька («Тішся, дитино, …»). 3. З тихим плескотом на берег рине хвилечка перлиста («Тиша морська»). 4. Де в світі є мова така чарівлива, щоб справжнєє щастя могла розказати? («Сон літньої ночі») 5. Крил не втинай сизокрилій голубці. («Тішся, дитино, …») 6.Уже скотилось із неба сонце, заглянув місяць в моє віконце. («Вечірня година»)  7. Чи то свята будова чи темниця? («Сон»). 8. Погасли вечірні огні; усі спочивають у сні. («Досвітні огні») 9. Не бійся досвітньої мли – досвітній огонь запали, коли ще зоря не заграла. («Досвітні огні»)

Вправа 3 (Усно)

Прочитайте питальне речення кілька разів, щоразу виділяючи більшою силою голосу інше слово.

Де схована доля незнана?
 

Вправа 5

Прочитайте речення, правильно їх інтонуючи. Визначте тип кожного речення за метою висловлення та емоційним забарвленням.

2. Вставай, хто живий, в кого думка повстала! («Досвітні огні») 2. Година для праці настала! (« Досвітні огні») 3. І нащо зима та люта? («Літо краснеє минуло»)

Вправа 2 (Усно)

Прочитати вірш Лесі Українки, правильно інтонуючи; визначити окличні речення.

Contra spem spero! (лат. Без надії сподіваюсь!)

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Вправа 4 (Усно) Прочитати уривок казки, визначити питальні  та спонукальні речення.

Лелія

Леся Українка

(Казка для дітей)

У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик. Лежить він, не спить, дивиться, широко розкривши оченята, на вікно, заслонене хустиною: хустина не зовсім заслонила вікно, збоку трохи видко шибку й видко, як палає смужка блакитного світла аж додолу.

– Павлусю, куди ти так дивишся? – спитала мама хлопчика, бо то ж мама сиділа й гляділа свого слабого синка.

– Та я дивлюся на ту смужку. Мамо, звідки вона? З чого вона? – сказав хлопчик.

– То місяць так світить, Павлусю, то світло, а заслонити вікно, то й не буде смужки. Може, заслонити? – спитала мама.

– Ні, не треба, – так гарно.

– Не дивись, Павлусю, краще засни, – ти ж слабенький, тобі треба заснути.

– Мамочко, я ще не хочу спати, мені так гаряче… Я не буду спати, краще ти мені казочку розкажи.

– Яку ж тобі, моя дитино, казочку розказати?