|
29 січня 74 роки, як місто Сміла звільнена від німецько-фашистської навали.
Величезна кількість громадян різних національностей віддали своє життя, щоб ми сьогодні могли жити і радіти сонцю і небу, насолоджуючись життям.
А що ми знаємо про події окупованої Сміли?, окрім широкого партизанського руху, бійці якого мужньо боролися з фашизмом в глибокому тилу окупованої території.
Обеліски і братські могили німі покажчики місць поховань військових і мирних громадян, які рясно розкидані по Смілі. І що ми знаємо про величезну кількість страчених і замордованих і чому їх поховано саме в нашому міст?і, не знають ні доорослі, ні школярі. Бо так повелося у «тій» державі, що була колись. З Москви визначати, як будувати ідеологію вшанування пам’яті українського народу.
За багато років незалежності нажаль нічого так і не з мінилося. Окрім одного. Свідки тих жахливих подій пішли з життя і ті малі описи подій, які викладено у книгах пам’яті підчас недостатньо, щоб уявити масштаб трагедії, яка відбулася у нашому м. Сміла.
І ось зовсім недавно до мене звернувся літній чоловік, житель міста Сміла Лут Олександр Михайлович, який, розшукуючи своїх загиблих родичів у м. Сміла, почав ретельно вивчати історію подій, які відбувалися у Смілі під час окупації, історію виникнення поховань, розташованих на Смілянщині. Як наслідок проробленої вагомої роботи стало можливим відтворити деякі події того часу і історію виникнення таких численних поховано Другої Світової війни.
Евакуація Сміли відбулася мляво. Основні об’єкти економіки міста ст. Бобринська, потяго-ремонтні майстерні, майстерні рафінадного заводу німці швидко відновили, і залізничний вузол запрацював на повну потужність. Маса працеспроможнього населення не евакуйована повинна була йти на роботу цих підприємств.
Виникає широка мережа підпільного опору, яка збирає інформацію і передає до Москви.
Станція мала стратегічне значення і слугувала сортувальним пунктом для військових вантажів, живої сили та техніки противника, а також військовополонених. У книзі «Невмирущий подвиг смілян», видання 1995р. на стор.18 вказано: «…Гітлерівці створили великі концентраційні табори на території СЕМЗ, залізничної і обласної психіатричної лікарень військового містечка на колишньому рафінадному заводі і на околиці м-рн. Загребля. Просто неба за колючим дротом від голоду, холоду, катувань, епідемій вмирало тисячі радянських людей. Усі ці табори входили в єдиний концентраційний табір для утримання військовополонених рядового складу Радянської армії«Шталаг-345 Бобринська».
- Концентраційний табір на території СЕМЗ - місце поховання загиблих по пров.Зоряний біля Локомотивного депо м-рн Кут. Памятник існує, напис не відповідає дійсності.
- Концентраційний табір обласної психіатричної лікарні - місце поховання загиблих між лікарнею та поліклінікою РПЗ. Памятник снує. Напис не відповідає дійсності;
- концтабір на території військового містечка. Місце поховання загиблих по вул.. Фурманова. Памятник існує. Написи на ньому відповідають дійсності;
- концтабір на території колишнього рафінадного заводу. Місце поховання загиблих між вул..Ромейко та Симбірською. Памятник існую, напис на ньому не відповідає дійсності;
- концтабір на території залізничної лікарні. Приблизне місце поховання загиблих на ділянці за існуючим моргом лікарні. Місце поховання не досліджене. Кількість жертв не відомо. Памятник відсутній;
- концтабір на околиці м-району Загребля створений місцевою окупаційною поліцією для утримання цивільних осіб. Приблизне місце поховання загиблих на ділянці в районі міської лікарні ім.. Семашко. Місце поховання не досліджене. Кількість жертв невідомо. Памятник відсутній;
В часи окупації насичений рух потягів з полоненими через станцію давав свої наслідки. Жахливі умови перевезення, голод і холод масово вбивав людей. У колійному куту, провулок Зоряний мікрорайону Кут гітлерівці облаштували велетенський людський могильник. Під час планових робіт біля цеху «профілактики» Локомотивного депо у книзі «Невмирущий подвиг Сміли» 1995 року значиться: «…Державною комісією у 1987 році було виявлено і досліджено 37 ям з понад 7000 трупів». Встановлено пам’ятний камінь без ніяких написів.
У 60-тих роках ХХ ст. неподалік було встановлено обеліск. В книзі «Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. Черкащина», том 2 (книга Бушина М.І.) зазначено: «…В селищі Кут в 300-х метрів від технічно-ремонтних майстерень поховано 2700 радянських військовополонених.» Можливо в’язнів концтабору, який розташовувався на території сьогоднішнього СЕМЗ. Прізвищ не встановлено. На постаменті прізвища тільки трьох загиблих. Яскраво виражена невідповідна кількість жертв.
Підрозділ концтабору «Шталаг-345 Бобринська», який діяв на території обласної психіатричної лікарні лишив життя 2800 людей. У 1955 році знайдені останки, які були перепоховані до братської могили, яка знаходиться у сквері між лікарнею та поліклінікою РПЗ. (книга Бушина М.І. «Памятники історії і культури Української ССР», каталог-довідник, - К.,1987.-С.575.).
Напис на пам’ятникові не відповідає дійсності.
Підрозділ концтабору, який базувався на території рафінадного заводу, забрав життя 1680 радянських полонених, які були поховані після визволення Сміли. У братській могилі на пам’ятнику вказано 36 імен. Це лише встановлені, а не загалом похованих.
«Історія міст і сіл УССР, Черкаська область» К., 1972.-С.495). Яскраво видно не відповідність жертв, вказаних на меморіалі.
Наступний схрон злочину фашизму на Смілянщині є 9 кілометр траси Сміла-Черкаси, праворуч від траси. У книзі М.І.Бушина вказано: «За 1 км південніше с.Білозір’я в сосновому лісі між шосе і залізницею поховано 3500 мирних жителів Сміли та навколишніх сіл єврейської національності, розстріляних фашистами.» Напис на дошці памятного знаку: «Здесь похоронены 3500 жителей разных национальностей, расстрелянных немецко-фашистскими карателями».
В «Екнциклопедии холокоста, издание 2009 года РОССПЭН, автор И.А Альтман указано «В январе 1942 года в г.Смеле былы собраны евреи со всего окупационного района «Гебит Смела» - («Смела-Черкассы-Белозерье, Ротмистровка, Петровское) и в феврале 1942 года они были расстреляны в колличесвте 512 человек. Рас стрелы производились в лесном массиве на окраине г.Смелы в Тясминском урочище. Там же были расстреляны 120 цыган.».
Виходячи із загальної кількості жертв тепер відомо, що там поховано 3500 українців, росіян, поляків, євреїв, циган та інших, що було підтверджено судовим процесом над поплічниками фашистів - смілянськими поліцаями в 70-х роках минулого ст.. (Г-та «Черкаська правда» від 29 липня 1961 р., 12,15 травня 1962р.).
Пам’ятник знаходится поряд зі Смілою, але в Черкаському районі. Він майже не доглядається і не відвідується.
9 км шосе Сміла-Черкаси, 0,5 км південніше с.Білозіря поховано 52 мирних жителя, розстріляних у листопаді 1943 року. Місцеві жителі брали активну участь у партизанському русі. (Державний архів Черкаської обл.)
Справжньою машиною смерті можна назвати концтабір по вул. Фурманова. У книзі М.І.Бушина вказано, що там поховано 30000 радянських полонених та мирних жителів, які загинули в період з 1941-1944роках.
Встановлені прізвища 8-ми похованих. В 1952 році на братську могилу встановлено пам’ятник. (ЦАМО РФ. Ф.1694,оп1,гпр17,арк..1-37.).
Памятники, встановлені бійцям Радянської армії, загиблим під час визволення Сміли
Пам’ятник встановлений на міському кладовищі «Орел» (в книзі Бушина М.І вказано: поховано 25 воїнів радянської армії, які загинули в січні 1944 р. при визволенні Сміли. Серед них 3 офіцери та 22 солдати й сержанта. Відомі прізвища 6 воїнів. Також 1944 р. до братської могили перепоховано 2 х партизан, які загинули в 1943 році. У 1948 році на братські могили встановлено пам’ятник.
(ЦАМО РФ. Ф.1694, оп1, гпр17, арк..1-37.)
Наступне поховання знаходиться в р-ні М.Яблунівка біля будинку культури. В книзі М.І.Бушина вказано, що там поховано 51 військовослужбовця, які загинули в січні 1944 року при визволенні Сміли. Відомі прізвища 37 воїнів. В 1958 році на могилі встановлено пам’ятник. (ЦАМО РФ. Ф. 1964, оп1, гпр17, арк..1-37.)
- Поховання в районі Гречківка, біля школи в книзі М.І . Бушина вказано, що там поховано 103 воїна, які загинули в кінці січня 1944 року при визволенні села Гречківка. Відомі прізвища 37 загиблих. В 1957 р. встановлено пам’ятник. (ЦАМО РФ. Ф.1694, оп1, гпр17, арк..1-37.)
- Поховання в районі Гречківка поруч з меморіалом. Там перепоховано 3 радянських воїна, які загинули в 1941 році. Прізвища відомі.
- Пам’ятник в м-рні Гречківка на вул.Нагорного. Там поховано політрука Нагорного Ф.М, який загинув у серпні 1941року.
- Пам’ятник у см ілянському міському парку. Тут поховано 9 підпільників і червоноармійців, які загинули під час громадянської війни, та перепоховання 24-х підпільників і партизан, страчених фашистами в 1941-43рр. В 1952 р. на могилі в встановлено пам’ятник. (Г-та «Червоний стяг» 1957р. 25 листопада 1966р., 7 листопада 1967 р., 26 квітня 1969 р.)
- Пам’ятник у міському смілянському парку В книзі Бушина М.І вказано «…у 8-ми могилах поховано 271 радянського воїна та 94 партизан із загону ім.. Пожарського, які загинули під час визволення міста. Прізвища 101-го загиблого відомі. В 1952 році на алеї міста братській могилі встановлено пам’ятник.
- Памятник на старому польському кладовищі м.Сміла. У книзі Бушина М.І вказано: Там поховано 4 партизана-підпільника міської підпільної організації, які були страчені 4 квітня 1943р. В 1956 р. на братській могилі встановлено обеліск.
- Памятник на старому польському кладовищі. У книзі М.І. Бушина вказано, що в 16-и могилах поховано 17 радянських воїнів, які померли від ран у шпиталі. У 1956 т р. встановлено пам’ятник.
- Памятник по вул. Коробєйніка, м-рн залізничного мосту. В книзі Бушина М.В вказано, що там поховано 45 рад. Воїна, які загинули під час визволення міста та залізничного моста. В 1952р. встановлено пам’ятник невідомому солдату.v
Відсутність пам’ятників, меморіальних дошок об’єктивного інформування щодо кількості загиблих, невідповідність меморіальних написів - все це приховує багатотисячні жертви фашизму.
В СРСР про військовополонених радянської армії у часи ВВВ факти висвітлювались неповністю з певних причин. Історики-дослідники старшого покоління пішли з життя. Літератури на цю тему недостатньо.
На мій погляд, з часом є загроза втратити всю достовірну інформацію про загиблих воїнів, що захищали Смілянщину. Міська рада повинна більше приділити уваги щодо збереження пам’ятників загиблим воїнам, та надати достовірну інформацію про кількість загиблих у ВВВ на території Сміли. Слід поновити дошки з написами, які мають неточні дані про кількість загиблих воїнів. З вище вказаного у Смілі загинули і поховано 48372 воїна і мирних жителя.
Яка ще кількість буде виявлена і досліджена?
Р.S. На 29 січня 2014р. ми можемо порівняти кількість проживаючих жителів Сміли приблизно 45000тис. і кількість загинувши від фашизму, а якщо уявити кількість жителів окупованої Сміли у 1941-44рр. то волосся повинно стати дибки, яка ціна сплачена людством щоб МИ сьогодні жили.
Вічна пам’ять загиблим.
|
