Виховний захід до Міжнародного Дня рідної мови "Книгу читаєш - розуму набираєш"

 

 

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД,

ПРИСВЯЧЕНИЙ  МІЖНАРОДНОМУ  ДНЮ РІДНОЇ МОВИ

 

 

Книгу читаєш – розуму набираєш

Шкільний мовознавчий Інтернет

 

 

 

 

                               ЗДРАЖЕВСЬКА  ТЕТЯНА  ВІКТОРІВНА,

                                            вчитель української мови і літератури та             зарубіжної літератури

 

 

 

Тема : Книгу читаєш – розуму набираєш

Мета : познайомити учнів з витоками української писемності та книгодрукування на фоні світового розвитку; розвивати аудіо сприйняття, пам'ять, критичне мислення, творчі здібності, ораторські вміння учнів; виховувати інтерес до історії свого народу, до його культури, виховувати прагнення знати історію своєї Батьківщини

Вид заняття : віртуальний журнал «Шкільний мовознавчий  Інтернет»

Підготовчий етап

Учитель заздалегідь роздає учням індивідуальні завдання з теми заняття. Із кожного питання вчитель визначає декілька доповідачів, які мають під керівництвом вчителя підготувати стислі повідомлення та підібрати ілюстративний матеріал.

Хід заняття

І. Вступне слово вчителя

Ви знаєте, що сучасним історикам-дослідникам у їхній роботі допомагає сучасна техніка.

Крім книжок та інших друкованих видань, оперативним джерелом інформації є Інтернет. Це, по суті, та ж сама бібліотека, тільки в електронному вигляді.

Отже, сьогоднішнє заняття ми проведемо у формі мовознавчого Інтернету. А звертатимемося до таких сайтів:

1. Шлях до писемності

   2. Перші рукописні книги

   3. Першодрукарі в Україні

4. Сучасна книга.

Сайт «Шлях до писемності»

Розповідь вчителя

З давніх-давен люди прагнули знань. Від покоління до покоління передавались усні відомості про речі, які допомагали людині вижити: як добути вогонь, як виростити хліб, кого слід поважати, а кого-боятися… Проте людська пам'ять – не такий уже й надійний засіб зберігання знань для подальшої їх передачі. Отак і прадавні люди змушені були вигадати письмо, щоб наступні покоління не забували здобутих у важкому труді знань.

Виступи учнів І групи.

1-й учень.

Виникненню письма передувала мова жестів, символів, сигналів. На зміну їм прийшло малюнкове письмо. Деякі малюнки мали зміст, який виражався не одним словом, а цілим реченням. Отже для того, щоб вивчити цю грамоту необхідними були не тижні та місяці, а цілі роки.

( демонстрація слайдів №2,3 презентації)

Один з африканських народів – еве – створив спеціальне малюнкове письмо для запису своїх прислів’їв. Зображення голки з ниткою означає прислів’я «Куди голка, туди й нитка». Схожим малюнком еве позначають прислів’я «Голка зшиває великі полотнища». Це прислів’я про те, що необхідно цінувати корисні маленькі речі. А ці двоє чоловічків, які озброєні луком та стрілами, - запис прислів’я «Двом ворогам довго не встояти». У нас же говорять : « Двоє ведмедів в однім барлозі не вживуться».

2-й  учень.

Коли люди відкрили малюнкове письмо, вони пройшли вже великий шлях до писемності. Але попереду було ще багато труднощів.

Близько п’яти тисяч років тому правив у Єгипті фараон на імя Нармер. Він отримав багато перемог і хотів, щоб ці перемоги були навіки викарбувані на камені. Вправні майстри зобразили і фараона, і полонених, але імені самого правителя викарбувати не могли…І тут художникам прийшов на допомогу інший вид письма – ієрогліфи. Слово «ієрогліф» означає «священні знаки». Кожен ієрогліф позначає слово або його частину.

Ось як записали єгипетські художники імя фараона Нармера. Вони зобразили рибу, так як слово нар – єгипетською «риба». Мер тією ж мовою означає «різець».

( демонстрація слайду №4 )

А такими були письмові знаки вавилонян, шумерів, індійців майя, давніх жителів острова Крит.

( демонстрація слайду №5)

У наш час ієрогліфічним письмом користуються народи Китаю та Японії. (демонстрація слайду №6)

3-й учень

Витоки сучасної писемності ведуть до фінікійців, які винайшли літери лише для приголосних звуків. На основі фінікійського письма створювали свій алфавіт греки, які придумали позначення для голосних звуків. Так, грецький вчений Пеламед зумів створити  16 літер. Впродовж багатьох років вчені наступних поколінь добавляли хто 2, хто 3, а один – навіть 6 літер.

( демонстрація слайду № 7)

4-й учень

Зараз і український народ, і братські словянські народи мають свою писемність, свої книги, можуть читати і писати своєю мовою. Але в далекі часи цього не було. Словянські народи не мали своєї писемності. Лише в другій половині Х ст. двоє вчених родом з Греції, брати Кирило і Мефодій, приїхали до Великої Моравії ( територія сучасної Чехії) й почали працювати над створенням словянської писемності, щоб навчити словян богослужінню їхньою рідною мовою. Так народилися перші словянські азбуки – глаголиця та кирилиця. Глаголичні літери були складними в написанні і тому з кінця Хст. на Русі утвердилася кирилиця.

(демонстрація слайду №8)

Повідомлення зарубіжних істориків засвідчують наявність письма на Русі ще напередодні офіційного запровадження християнства. Указується, що східні словяни користувалися «руськими письменами», а також якимись «чертами і різами».

Сайт «Перші рукописні книги»

Розповідь вчителя

З виникненням письма людство у своєму розвиткові зробило величезний крок уперед. Адже тепер здобуті знання не забувалися – вони були зафіксовані письмово. Але ж треба було якось їх укладати у зручну форму для подальшого зберігання й передачі. Тож люди й замислилися: а як це зробити?..

Виступ учнів ІІ групи

 

1-й учень

У прадавньому Вавилоні, десь п’ять тисяч років тому, зявилися, так би мовити, перші книжки…

Усі тексти спочатку видряпувалися загостреними паличками на глиняних табличках, а потім ці глиняні «сторінки» обпалювалися на вогні.

Греки писали на папірусі, який вивозили з Єгипту. Папірус згортали в сувої і вкладали в циліндричний чохол. Така книга називалася «бібліон», бо папірус вивозили з міста Бібл.

Але ці книжки були досить незручні у користуванні.

(демонстрація слайду №9)

2-й учень

У ІІ ст.. до н.е. люди навчилися виготовляти досить зручні й, порівняно з вавилонськими, легкі книги. Робили їх у місті Пергам, що знаходилось у Малій Азії. Сторінки цих книг виготовляли з тонкої телячої шкіри, а називалися такі рукописи «пергаментами», від назви міста.

3-й учень

Унікальними є «берестяні грамоти» - написи простолюдинів на березовій корі, знайдені археологами спочатку в Новгороді, а згодом і в Україні – у Звенигороді. Береста була дешевим матеріалом – варто було прокип’ятити її у воді, щоб вона стала придатною для письма. Писали на ній писалами – спеціальними металевими стрижнями.

( демонстрація слайду №10)

4-й учень

У Китаї було винайдено бамбукові книжки. Коли зявився шовк, то накази імператора, важливі документи, твори вчених почали писати на ньому. Але шовк – дуже дорогий матеріал, тому він не годився для широкого вжитку. У І ст. китаєць Цай Лунь придумав, як робити папір з кори дерев, конопель, ганчіря, старих рибальських сіток. Відтоді папір став широко використовуватись. Пізніше , у ІХ ст., китайці придумали, як друкувати книжки: на деревяних дошках вирізали ієрогліфи, вкривали їх фарбою і притискували до аркуша паперу.

(демонстрація слайду № 11)

5-й учень

У Київській Русі переписування та виготовлення нових книг було зосереджене при монастирях. Здійснювали їх ченці та світські люди. Окрім Києва, центрами переписування книг були Чернігів, Володимир-Волинський, Галич, Переяслав.

Стародавні книги прикрашали мініатюрами, які вирізнялися різнобарвністю та майстерністю виконання. Початок книги чи розділу був виділений заставкою, на які не шкодували золотої фарби. Ініціал завжди був великим, його часто перетворювали у складний малюнок із зображенням звірів, рослин, різних чудовиськ. Цю букву виділяли червоною фарбою, до якої іноді додавали золото.

Книги переплітали в оправи, які робили з деревяних дощок, обтягнутих шкірою. Дорогі оправи обтягували оксамитом і прикрашали коштовним камінням. Найдавнішими книгами, що збереглися, є знамените «Остромирове Євангеліє», переписане в Києві в 1054-1057 рр., та «Ізборник Святослава» 1073 р.

(демонстрація слайду №12)

6-й учень

Самобутнім явищем у літературі Київської Русі  є літописи. Найдавніші з них не збереглися. Однак вони були використані при складанні «Повісті минулих літ» - літописного зводу, створеного в другому десятилітті ХІІ ст. ченцем Печерського монастиря Нестором. У ньому розповідається, « звідки пішла Руська земля, хто в Києві почав перший князювати і звідки Руська земля взялася».

«Повість минулих літ», як і інші руські літописи, є важливим історичним джерелом не лише для вивчення минулого східних словян, а й їхніх сусідів – угорців, поляків, литовців, народів Північного Кавказу.

(демонстрація слайду №13, 14)

Сайт «Першодрукарі в Україні»

Розповідь вчителя

Вагома роль у розвитку освіти належить книгодрукуванню. Так, коли в Європі вже почали виготовляти папір, саме німець Йоганн Гутенберг винайшов 1450 року прилад для книгодрукування – верстат. Перші книги, друковані кирилицею, зявились у 1491 році у краківській друкарні Швайпольта Фіоля. Це були «Осьмигласник», «Тріодь цвітна», «Часословець». Особливо цікавою є остання книга, написана майже чистою українською народною мовою.

Виступ учнів ІІІ групи

1-й учень

Перша друкована книга зявилась в місті Майнц (Німеччина) в 1450 році. Серед словян першими почали друкувати книги чехи (1478 р.), потім – українці (1491 р.), росіяни (1564 р.), білоруси (1577 р.), болгари (1641 р.).

Перші книги були релігійними: євангелії і псалтирі. Їхньою особливістю було те. Що на них не зазначалися ні дата видання, ні місце видання. Тому у літературі їх називають «безвихідними» чи «анонімними».

2-й учень

В Україні першодрукарем був Іван Федоров. За своє життя він видрукував лише кілька книжок, серед них є й перший словянський «Буквар». У Львові стоїть пам’ятник Івану Федорову.

(демонстрація слайда №15)

3-й учень

Георгій (Франциск) Скорина – білоруський першодрукар і вчений. У 1517-1520 рр. Скорина видав у Празі білоруською мовою «Біблію руську», «Псалтир» та інші книжки. У Вільно він надрукував «Апостол», «Малу подорожню книжницю» тощо. Ці видання мали гарне оформлення. Г.Скорина додавав до своїх книжок передмови та післямови, у яких викладав основи наукових знань. Діяльність Скорини мала вплив на культуру усіх словянських народів.

(демонстрація слайду №16)

Сторінка – цікавинка

(демонстрація слайдів № 17-19)

Сайт «Сучасна книга»

Виступ учнів ІV групи

 

1-учень

Із часів книгодрукування у світі вийшло понад п’ятдесяти мільйонів книг, брошур, журналів. Книжки різні не тільки за змістом, а й за розміром. Найбільша книжка, надрукована 1832 року, зберігається в Лондоні. Вона має назву «Пантеон англійських героїв». Розмір книги складає п’ятсот сімдесят сантиметрів завдовжки і триста сімдесят завширшки, розмір літер – п'ятнадцять сантиметрів. Найменша книжка – «Мурашки», надрукована в Японії 1980 року, її розмір – чотирнадцять міліметрів завдовжки і одинадцять завширшки.

(демонстрація слайдів № 20,21)

2-й учень

На вищі сходи сходячи,

Йдемо у глиб історії,

До витоків доходячи,

Досліджуєм пракорені.

Хай шлях боріння звивистий

До джерела отецького,

Коріння можна вивести

У Кримського й Житецького.

Із їхніх праць, завершених

Знайомством з праглибинами,

Із висновків, потверджених

Розкопками невпинними.

Вивчай – і шлях розвесниться

До мови української.

Чи не вона ровесниця

Санскриту і латинської?

                   / Д.Білоус /

3-й учень

Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура. Писемність народу – це ознака його високого культурного рівня. Закарбоване слово на віки переживає свого автора і доносить далеким нащадкам його мудру думку, його заповіт.

Заключне слово вчителя

Любі друзі! Шануйте, бережіть, любіть книжки. І тоді весь розум, мудрість і людська доброта переходитимуть через них до вас. Читайте. Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали хоча б однієї сторінки.

 

Використана література

 

 

1. Антонов В.Ф. Книга для читання з історії СРСР від найдавніших часів до кінця ХVІІІ століття: Посібник для учнів 8 кл.серед.шк. – К.: Рад.шк.,1991.
2. Граник Г.Г.и другие. Секреты орфографии: Кн.для учащихся 5-7 кл. – М.: Просвещение, 1991
3. Кокотюха А.А., Скляренко В.М., Сядро В.В., Харченко П.В. История в лицах и событиях . Загадки истории Украины – Х.: Фолио, 2010
4. Кращі свята та розваги. Сценарії / упоряд. О.В.Гноінська. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2008
5. Олійник О.Б. Українська мова: Підручник для 8-9 кл.серед.шк. – К.: Альфа, 1997
6. Подобєд О.А.Історія України . 5,7 класи: Нестандартні уроки. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок»,2008
7. Свідерський Ю.Ю., Ладиченко Т.В., Романишин Н.Ю. Історія України: Підручник для 7 кл. – К.: Грамота, 2007
8. ж. Професор Крейд - №2, №8 – 2010 р.