Виховний захід на тему: Вишиванку одягай – Україну кохай!

Виховний захід на тему:

Вишиванку одягай – Україну кохай!

Зміст

1. Вступ

2. Вишиванка — українська традиція.

3. Хочеш бути здоровим — носи вишиванку!

4. Якщо хочете, щоб шлюб був щасливим, вдягайте вишиванку!

5. Вишиванки: 10 цікавих фактів.

6. Опитування: «Хто вона, українська вишиванка: модний бренд чи традиція з віковою історією?

7. Приповідки та повір’я про жіночу сорочку.

8. Легенда про вишиванку…

9. Вірші про вишиванку.

10. Вишиване коло як символ єднання України.

                                                               ВСТУП

Ми з вами зустрічаємось сьогодні у дуже складний для нашої країни час,

хоча доля України завжди була непростою. Хто тільки не хотів підкорити її собі, починаючи з хозар та монголо-татар. І, мабуть, кожен з нас ще рік тому не повірив би у те, що братній народ, з яким навіть кордони були умовними, поведе себе таким чином.

І, мабуть, саме події Майдану (де Україна показала світу абсолютно нову суспільну модель), анексія Криму та війна на Сході країни відчутно вплинули на ставлення до всього українського.

У невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка.

Ви знаєте, що в травні в Україні святкують День вишиванки. В цьому році українці одягли весь світ у вишиванки. Вишиванки сприймають як символ єднання, солідарності і підтримки.

Тож сьогодні і ми з Вами поговоримо про українську вишиванку.

Відеокліп: Катя Бужинська «Україна-вишиванка»

Українську вишивку називають «молитвою без слів», а сорочка вишиванка – є головним оберегом людини.

Святе покривання, яке найближче до тіла, - це, звісно, своя сорочка.

В українців є такий вислів: «Народитися в сорочці» - бути щасливим у житті. Тому сорочка - це не лише частина нашого гардеробу, а певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену та гармонійну долю людини.

Кодування сили має в собі і українська вишиванка, якій надавали величного змісту, вишиваючи сакральними узорами-письменами долю. Навіть у багатьох українських казках зустрічаються мотиви чарівної сорочки, котру сестри-змії — носії мудрості і магії — вишивають своєму кровному братові і наказують ніколи її не знімати. Число магічних узорів, «квіток», які творять зміївни, — дванадцять: це дванадцять богатирських сил (за числом 12 — усі енергії космічного простору, всіх знаків Зодіаку). І сила цього шиття неймовірно велика.

Герой казки, одягнувши сорочку на своє тіло, стає могутнім і нездоланним, він перероджується у безсмертного витязя, що чинить суд на землі, стає володарем земного царства. І сорочка його ніколи не забруднюється, не линяє і не зношується — вона завжди біла і ясна.

Українська вишиванка — це те, без чого важко уявити українську культуру, побут і історію... Кольоровими нитками вона вплетена у наші традиції. І найважливіше те, що українська вишиванка, маючи вікову історію, не втратила своєї популярності і до сьогодні. Більше того, нині можна з впевненістю говорити про відродження українських традицій у сучасній інтерпретації.

Українська вишиванка є абсолютно унікальним, автентичним продуктом, який характеризує не лише темперамент нації, але й є її візитівкою.

Символічні кольори – червоне і чорне, як у пісні, ними пройнята вся історія нашого народу. Одним із безумовних феноменів вишиванки є те, що за

багатовікову історію свого існування, попри всі історичні події, вона все ж таки зуміла зберегти свій первісний вигляд і пронести його крізь століття.

Українська вишита сорочка здавна в Україні служила як прикрасою, так і оберегом. Таємничою мовою вишивки вона передавала безліч побажань для

сімейного благополуччя та щастя людини, яка її одягала. Вишивкою-оберегом

вишивалися воріт, манжети, поділ і розріз горловини. Існує повір’я, що якщо сорочка зроблена і вишита на добре життя, то вона буде надійно оберігати людину, чужу вишиванку одягати не слід, бо вважається, що таким чином можна «перебрати» на себе чужу долю.

Говорячи про везучу людину, що «народилась в сорочці», ми згадуємо ту саму доленосну вишиту сорочку – символ здоров’я, краси, чистоти помислів і єднання з душею предків.

Вишиті сорочки та вишиванки будуть оберігати вас, наділяти силою рідної землі, тому що символи, вишиті на них, мають глибоке значення, яке закладене тисячі років тому, дійшли до наших днів і зараз використовуються для оздоблення сучасних вишиванок.

Відеокліп Назарій Яремчук «Вишиванка»

Хочеш бути здоровим — носи вишиванку!

Традиційні українські вишиванки лікують, гармонізують біоенергетичну оболонку людей та знищують енергетичну дезінформацію, якою переповнене довкілля.

Одна з численних істин чи аксіом давнини — віра в те, що вишивка творить гармонію. Структура вишивки, але тільки такої, котра має красивий вигляд і зі зворотнього боку, має правильний коливальний контур, тобто гармонізує оболонку того, хто носить цю вишиванку чи просто перебуває поблизу неї, дивлячись на красу, захищає не лише енергетично, а і від численних хвороб.

Правильні орнаменти не тільки мають сакральний зміст, а й енергетично позитивно діють на людський організм. «Орнаменти, нанесені на одяг, несуть у собі інформаційну вістку про дотримання в нашому біополі певної гармонійної структури, іншими словами, вібраційна спіраль орнаменту надає йому коливальний контур, що узгоджує природні коливання як електромагнітного поля людини загалом, так і окремих її органів з електромагнітним полем Землі, а через нього — з іншими полями Всесвіту», — роз’яснює це явище з фізичної точки зору пан Тарас Дрібнюк, астроном за професією. Саме тому вивчають давні українські узори і використовують їх у розробці нових сучасних та виготовленні стилізованого одягу і традиційних українських вишиванок. Вишиванки лікують (порушення в біоенергетичній оболонці людини з часом призводять до фізичних недуг), гармонізують біоенергетичну оболонку людей та знищують енергетичну дезінформацію, якою переповнене довкілля. Дуже важливо правильно їх вибирати. Йдеться, безумовно, про тканини натуральні. Льон гармонізує всі рівні буття людини.

Бавовна приносить спокій, рятує від негативу. Вовна захищає «я» людини, заробляє пробої в енергетичній оболонці. Фахівці вишивки та етномоди розробили каталог орнаментів, котрі з огляду на їхнє розуміння людської природи є чимось більшим, ніж просто естетичним явищем.

Відеокліп Н. Мей «Мамина сорочка»

Якщо хочете, щоб шлюб був щасливим, вдягайте вишиванку!

Весільна вишиванка давно перестала бути екзотикою, як це було у радянський період. Сьогодні весільна вишиванка на піку своєї популярності.

На думку українців, весільна вишиванка - це гарне продовження і збереження українських традицій, а також це стильний та оригінальний варіант весільного вбрання.

Весільна вишиванка зі смаком українських традицій!

Українська вишиванка – біла вишита сорочка в червоно-чорних кольорах. На талії яскравий червоний пояс, що підтримує декілька спідниць, серед яких були барвиста плахта і запаска. Приблизно так виглядала весільна вишиванка у 19 ст. Сьогодні весільна вишиванка — це політ фантазії та різноманіття інтерпретацій. Весільна вишиванка завжди виглядає розкішно і   стильно. Неважливо, чи це звичайна біла сукня з елементами вишивки, чи весільна вишиванка, оздоблена старовинними орнаментами, головне, що це одяг, наділений магічною вишивкою.

Весільна вишиванка — скажіть «ні» весільній рутині!

Українська вишиванка — це гарний спосіб вирізнитися з поміж сучасноївесільної масовості та однотипності. Хоч весільна мода і пропонує небачене різноманіття весільного вбрання, але для справжніх гурманів стилю, весільна вишиванка — це те, що треба. Весільна вишиванка — це добра класика українського народу, мода на яку нетлінна з роками.

Весільна вишиванка для жінок — справжня знахідка!

Жіноча весільна вишиванка найчастіше виконується на лляному чи бавовняному полотні. Але сучасні наречені обирають також для весільної сукні (якщо весільна вишиванка шиється) атлас, шовк, шифон. Їх можна комбінувати у весільній вишиванці і прикрасити потім традиційними орнаментами.

Як виглядає нині жіноча весільна вишиванка? Молодята обирають традиційне українське вбрання, виконане у старовинному стилі, досить популярні сьогодні короткі весільні сукні, вишиті оригінальними орнаментами.

Весільна вишиванка для нареченного.

Ясна річ, що весільна вишиванка для нареченого має бути виконана в такому ж стилі, як і вбрання нареченої. Тут теж існує безліч варіантів: може бути традиційний одяг із вишитою сорочкою, штанами, чоловічою корсеткою, поясом тощо, а можна обрати класичний сучасний костюм із декоровано вишитою сорочкою.

Весільна вишиванка – не лише символ кохання і вірності один одному, а й вірність найкращим традиціям нашого народу. Будьте вірні і ви!

Вишиванки: 10 цікавих фактів.

1. Історія народної вишивки в Україні сягає своїм корінням у глибину століть. Про це свідчать і результати археологічних розкопок, і свідчення мандрівників і літописців. Приміром, вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма XVIII–XIX ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам’ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з’ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

2. Київський художник Юрій Нікітін написав і подарував студентсько-викладацькому храму преподобного Федора Острозького, що у Національному університеті «Острозька академія», Марія-Оранта з вишиваною хусточкою за поясом. Софійський собор (Київ) ікону, де Богоматір та Ісус Христос зображені у вишиванках. Ікона написана на дерев'яному щиті, її розмір 1,10 м на 0,8 м. «Іконописом займаюся з 1983 року. Однак, писати Матір Божу та Ісуса у вишиванках довелося вперше. Ідею підказав мій добрий товариш краєзнавець з Острога Микола Бендюк. Наснаги додала патріотична атмосфера, яка панує в Острозькій академії», - розповів художник.

3. На межі ХІХ і ХХ століть вишивана русько-українська чоловіча сорочка відривається від традиційного костюму і починає носитися в поєднанні з європейським одягом. Провідну роль в започаткуванні моди вдягання вишиванки під піджак часто надають Іванові Франкові, який «відрізнявся од загалу своїм костюмом — вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток». Саме у костюмі й вишиванці Франко зображений на 20- гривневій купюрі, знайомій кожному з нас.

4. Орнаменти вишивок за мотивами прийнято поділяти на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні та зооморфні (тварини). Геометричні (абстрактні) орнаменти властиві всій слов’янській міфології. Вони дуже прості: кружечки, трикутники, ромби, зиґзаґи, лінії, хрести (прості й подвійні). На їхній основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як «баранячі роги», «кучері», «кудрявці», «гребінці» тощо.

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально існуючих у природі форм. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубові листи», «барвінок» тощо. Деякі з них несуть у собі відображення древніх символічних уявлень народу. Так, мотив «барвінку» є символом нев’янучого життя, візерунок «яблучне коло», розділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі — символом любові. У сучасній вишивці зустрічається і древній символ «дерево життя», зображуваний переважно стилізовано у формі листів і гілок.

У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зображуються такі

тварини як кінь, заєць, риба, жаби; із птахів — півень, сова, голуб, зозуля; із комах — муха, метелик, павук, летучі жуки.

5. Вирішальний вплив на характер орнаментальних мотивів мають різноманітні вишивальні шви, так звані «техніки». Їх в Україні відомо близько сотні! Серед найвідоміших технічних прийомів вишивання – гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння.

6. Кожен регіон України має свої особливості вишиванок. Про їх розмаїття може свідчити бодай саме лише перелік типових узорів волинського краю: цвіткі, хміль, лапатий хміль, хмелик, лапатий хмелик, виноград, ягідний хміль, хміль ягідки, хрести гречкою, хрести, безконечник, хрести повії, купчаті, кукурузка, огірочки на дві половинки, звізди, кошички, кошичаста рожа, вилка, баранячі роги, таргачики, рутка, чорнобривці, очка, ягідки, цимбали, кучері, рожа повна, рожа клинчаста, рожа шулякова, рожа барвінкова, рожа шулякова повна, сокирки, копита, копитка, розбиті хрести, хрести, сливочки, дубове листя, полоничник на дві половинки, полоничник хрещатий, полоничник!

7. Надзвичайно оригінальними є борщівські вишиванки, назва яких походить від регіону виникнення - Борщівського району на Тернопільщині. Саме тут майстрині вигадали свій особливий тип вишивання – декорування рукавів сорочок дуже щільною вишивкою чорними нитками. Чорний колір на борщівських вишиванках став переважати не просто так. Подейкують, що колись турки й татари знищили усіх місцевих чоловіків, і жінки з навколишніх сіл вирішили впродовж декількох поколінь вдягати чорні сорочки... До речі, у борщівському храмі Успіння Пречистої Діви Марії знаходиться особлива ікона Богоматері з Ісусом. Діва Марія одягнена у червоно-чорну вишиванку!

8. 20 травня 2012 року під час ювілейної ХХ молодіжної пішої прощі Стрийської єпархії до Гошівської чудотворної ікони Богородиці, яка перебуває на Ясній горі у монастирі отців Василіян с. Гошів на ІваноФранківщині, встановили рекорд України — у пішому ході взяли участь 15 027 осіб у вишиванках. Досягнення занесли до Книги рекордів України. Загальна кількість прочан за різними підрахунками складалам від 20 до 25 тисяч, а загальна відстань маршруту — 28 км.

9. Першим українським телеведучим, який провів новини у вишиванці, став Андрій Шевченко: 21 листопада 2004 рокув в ефірі «5 каналу» він відкрив телемарафон «Ніч виборів» у вишиванці з косівським орнаментом у жовтогарячих та салатових тонах.

10. Найбільша кількість людей у вишиванках, які зібрались в одному місці, – саме такий рекорд встановили на день Незалежності в 2006 році на центральній площі Рівного — майдані Незалежності. Організаторам акції вдалося зібрати святкового дня на майдані аж 3 298 людей у вишиванках Вшанування борщівської Богородиці у вишиванці - від пересічних рівнян до відомих чиновників і політиків! У 2011-му рівненський «вишитий рекорд» побили у Чернівцях - тут у вишитих сорочках одночасно зібралося аж 4 189 людей. Але того ж року Рівне повернуло собі першість: у День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6 570 людей у вишиванках!

Хто ж перший вишив сорочку? Давайте послухаємо легенду.

Легенда про вишиванку.

Був час, як почав на землі люд вимирати. Від якої хвороби, того ніxтo не

знав. Отак іде чоловік і враз упаде, зчорніє, запіниться і вмре.

Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гналася хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Находив такий час, що вже й хоронити вмерлих нема кому…

А жила собі в селі над Дністром бідна вдова Марія. Забрала пошесть у неї чоловіка й п’ятеро дітей. Лише наймолодша Івaнкa ще здорова. Вартує мaтіp за донечкою, як за скарбом найдорожчим.

Але не вберегла… Почала сохнути Івaнкa, їсти не хоче, а тільки п’є, блідне, тане на очах. А ще просить мaтінкy:

— Врятуй, мамо, я не хочу помирати!

І так ті оченята благають, що бідна жінка місця собі не знаходить.

Одного вечора до хати прийшла якась бабця старенька.

Як і коли прийшла, Марія не чула.

— Слава Богові, — привіталася.

— Слава.

— Що, помирає остання?

— А могла б жити!

Аж кинулася Марія:

— Як? Бабуню сердечна, як Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не

лиши в сaмoті на стapість!

Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила:

— Повідаю тобі тайну тієї страшної хвороби. Але присягни, що не

обмовишся. Дитям присягай!

— Присягаю… Донечкою!

— Знай, послав чорну Смерть Господь Бог. Грішників багато зросло.

Сказав Бог умертвляти всіx, на кому нема хреста. А чорти втішилися і всіx, на кому не видно хреста, убивають. Що їм до людських душ? Ото і мруть праведні з грішниками купно… Ти тяжко перенесла смерть родини. Дам тобі раду…

Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Та ший чорні або червоні, щоби здалеку чорти виділи… Але не кажи нікому більше, бо смерть доньки возриш

на очах…

Вже за годину червона і чорна мережки оперезали діточу сорочечку. Світять на завтра до сонця хрести і хрестики. І собі нашила. А донечка здоровшала щодень і просила маму:

— А виший іще терен… А калину…

Як люди тому вишиттю дивували, то казала, що збирається йти в ліси самітницею. Хрести треба на благословення Боже і проти поголосу. З тим вже Івaнкa здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від болю, як видить, що знову понесли небіжчика на цвинтар.

Одного разу вся у сльозах прибігла Івaнкa і потягнула маму за рукав на

сусідський двір. У домовинці виносили з хати двійняток хлопчиків, Іванчиних

ровесників.

Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує доньку, а думи в голові,

як хмари зливові:

— Боже милий, та ж то моя надія!

…А діти мруть…

— Господи! Та ж я не переживу її смepті!

…А люди мруть… Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і

страшна:

— Шийте, шийте хрести… Вишивайте… Будете жити! Рятуйтеся!

Люди замикалися в xaті. Думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять.

Марія побігла додому, взяла на руки Івaнкy і подибуляла до церкви.

Забила в дзвін на сполох. За хвилю вже всі збіглися.

Обцілувала Марія дитину і мовила до людей:

— Не повірили! Думаєте, здуріла? Та най буде, дітей мeні ваших шкода…,

— на тім зірвала з Іванки сорочечку вишиту.

Дитина на очах зчорніла і померла.

— Убивці! Шийте, вишивайте сорочки дітям і собі, — та й впала мертвою

біля доньки…

З того часу відійшла хороба за ліси й моря. А люди ходять у вишиванках.

Потім вже не стало потреби у вишитих хрестах. Та мaтepі навчили дочок, а

дочки своїх дочок, і вже ніxтo не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи

блузки.

Носять оту красну одіж і понині.

Але мало хто відав, звідки прийшла та краса до людей…

Записано від І. М. Розвадовського (1918 р. н.) у м. Теребовлі в 1978 р.

Давайте згадаємо, які є приповідки та повір'я про сорочку.

Приповідки про жіночу сорочку:

• Рукави – як писанка, а личко – як маків цвіт.
• Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті.
• У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна – та й та біла щодня.
• Хочеш сорочку мати – не треба зівати.
• До Великодню сорочка хоч і благенька, аби біленька.
• Як неділя, то й сорочка біла.
• Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
• Перша Пречиста любить паляницю м’якеньку, а друга – сорочку біленьку.

Повір’я про сорочку:

• Якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку – на багатство.
• Якщо сорочку прогризли миші – в ногах буде слабість.
• Якщо зачепив і роздер сорочку – можеш зганьбитись.
• Не можна лишати замочених сорочок через неділю, щоб у роду не було

полонених.

Про українську вишиту сорочку написано чимало віршів.

Вишиванка

Вишиванка – символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

Вишиванка – дитинча кирпате,

Що квітки звиває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата,

Прадідів пророчий заповіт.

Вишиванка – писанка чудова,

Звізда ясна, співи та вертеп.

Вишита сльозою рідна мова,

Думами дорога через степ.

Вишиванка – біль на п’ядесталі,

Слава, воля, єдність, віра – ми.

Журавлем курличе, кличе далі,

Стелить вирій взорами-крильми.

Біля річки дитинча кирпате,

Кинуло віночок в часу тлінь –

В плетиві надії, мрії, злато,

Загойдалась пісня поколінь.

Колисанки не забудь дитино,

В серці вишиванку залиши...

Не зліпити болем Батьківщину,

Як розбите дзеркало душі.

Юрій Лазірко

Українська вишиванка

Сорочку-вишиванку

До самого світанку

Вишивала дівчина в сиву давнину.

Схрещувались ниточки,

Розквітали квіточки:

Ружі та барвінок, вздовж по полотну.

Вишивала з піснею

Яблука барвистії.

Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.

Вишивала ружу

Та вкладала душу,

Щоб на довгі роки вийшов оберіг.

Барви кольорові:

Зелень – то діброви,

Молодість, надія, злагода і мир;

Жовтий – то колосся,

Й плодовита осінь,

І ласкаве сонце, що встає з-за гір.

Синії стежини –

То морські глибини,

До людей довіра й безкінечність вся.

Ну а чорний килим –

Туга по загиблим,

Що за землю рідну віддали життя.

Хрестики червоні –

То калини грони,

І вогонь гарячий, і пролита кров,

Але ще й родина,

Ненька-Україна,

І родинне щастя, й вічная любов.

Я візьму льон білий,

Нехай рух несмілий,

Але ж вишить спробую сорочку таку.

Ниточка до ниточки,

Квіточка до квіточки,

Щоб нащадки згадували на довгім віку.

Ганна Глок

Синові в дорогу

Сльоза бринить…

З батьківського порогу

У вирій відлітає пташеня.

Лети, дитино, хай земні тривоги

Тебе в дорозі обминуть щодня.

Лети скоріш, вже виріс, мій синочку,

Дорослим став, із сильними крильми.

Прийми в дарунок вишиту сорочку

Й не забувай, що на землі є ми:

Твої батьки, твій дім, твоя родина,

Найкращі друзі – мудрі вчителі.

І збережи у памяті, дитино,

Що на вкраїнській виріс ти землі.

Тобі співала у вишневому садочку

Маленька пташка про найперші почуття…

Лети, моя кровинко, мій синочку,

Щодня молитимусь я за твоє життя…

Лариса Заміхора

Мамина вишиванка

Проводжала сина у дорогу

І молилась щиросердно Богу,

І казала: «Де б не був, синочку,

Бережи матусину сорочку».

Гаптувала в пору злив і грому,

Щоб здоровим повернувсь додому.

Вишивала, укладала чари,

Щоб в полон не брали яничари.

Малювала галки і зозулі,

Щоб летіли мимо вражі кулі.

Вишивала день і ніч по краплі

Лиш би тіло не рубали шаблі.

Дарувала сонця щедрі блиски,

Щоб покласти внука до колиски.

Щоб вернувсь до рідного порога —

Вишивала і просила Бога:

«Отче Боже і святая Мати,

Хай синочок вернеться до хати!».

...Через роки син прийшов додому,

Наче сонце вишиття на ньому.

Поклонивсь, припавши на коліна,

Та й промовив тихо: «Мамо рідна!

Не оця б з молитвами сорочка,

Не було б ні внука, ні синочка».

Вишиванка

Цю сорочку мені вишивала

Материнська ласкава рука,

Що квіти на ній розсипала,

Мов по лузі весна гомінка.

Від'їздив я. В останній хвилині

Мати шепче крізь сльози: «Прощай,

Пам’ятай, ти родивсь на Вкраїні,

Де б не був ти, про це пам'ятай!

Не соромся хоч мови своєї,

Ти повинен гордитися цим..

А сорочки простої цієї

Не заміниш і шовком тонким.

Бо це мати тобі вишиває...»

І, здається, тепло її рук

Все в дорозі мене зігріває,

І я чую коліс перестук.

Де не був я: на Півночі дальній

І на землях цілинних орав,

А в сорочці оцій полотняній

Я тепло рідних рук відчував.

В. Ярмуш

Сорочка-оберіг

Вишивала мама синіми ниткам, -

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку, -

запалали маки у пшениці влітку.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали квіти України:

маки та волошки, мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.

Шила-вишивали хрестики зелені, -

зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали символи Вкраїни:

і верба, й калина, сонях біля хати.

Щастя для дитини вишивала мати.

Білими по білім вишивала ненька,

до ниток вплітала всю любов серденька.

Дрібно гаптувала росяні мережки,

щоб не заростали у дитинство стежки.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стала рідна Україна.

Мамину турботу збереже сорочка,

захистять від лиха хрестиків рядочки.

Леся Вознюк

Українська вишиванка з давніх-давен була талісманом. У радянські часи носити українські вишиванки частково заборонялось, проте це не применшило її значення для українців. Більше того, дослідники вважають, що з проголошенням незалежності, українська вишиванка отримала мало не культову роль.

Сьогодні українська вишиванка всюди: без неї не обходиться жодне національне свято, вона є невід’ємним елементом гардеробу бізнес-людей, нею оздоблюють інтер’єр, без вишитого рушника важко уявити будинок справжнього українця... Відтак, популярність вишивки не слабне. Щоправда, на думку деяких дослідників, сьогодні українська вишиванка уже не традиційний символ українства, як це було раніше, а скоріше модний бренд?

Такі думки підживлює той факт, що нині українська вишиванка часто фігурує на голубих екранах. Вона головний дрес-код на модних вечірках у мега-крутих клубах, створюються навіть колекції одягу для українських футбольних команд з елементами вишивки.

То що це, українська вишиванка: модний бренд чи традиція з віковою історією? Спробуйте дати визначення слову «вишиванка» в контексті української культури і власного сприйняття – прийміть участь в опитуванні.

Опитування

«Українська вишиванка: модний бренд чи традиція з віковою

історією?»

Українська вишиванка для мене - це:

• невід’ємна частина української національності те, що свідчить про мене, як українця (українку), представника народу з унікальною культурою «стан душі» модно, стильно
• мама і рідна земля
•  спосіб самовираження і поєднання себе зі своєю нацією спосіб висловлення власних поглядів на нашу націю та культуру символ протесту проти масової культури
• власний варіант__________________________

Українська вишиванка: коли вдягаєте?

• на свята
• коли цього вимагають обставини
• на власний День народженн
• на власне весілля,
• при нагоді
• відповідно до настрою
• власний варіант _________________________________________

Чи комфортно Вам носити вишиванку?

• так
• ні
• не завжди

Українська вишиванка є:

• ностальгією
• даниною моді
• символом національної гордості
• власний варіант ________________________________________

Коко Шанель говорила, що найкращим вбранням для жінки є чорне маленькеплаття. Вона просто не бачила українських жіночих вишиванок!

Будьте жіночнішими – одягайте вишиванку.

А я іду по світу в вишиванці

Встає над світом щире сонце вранці

І землю гріє променем ясним.

А я іду по світу в вишиванці.

Я – українка! І горджуся цим.

В нас обереги вишивають здавна.

Така традиція в народі прижилась.

Вона прадавня, вічна й дуже славна.

В культурі й до сьогодні збереглась.

Ані вікам, ні моді не здолати…

Вона в людському серці і в душі.

У ній любові, мрій, надій багато

І ти традиції забути не спіши.

Давайте завжди будемо пам'ятати:

Якою би не була в кожного з нас доля,

як би не складалися обставини життя,

яким би не було становище в Україні та у світі,

яка пора року не була би за вікнами наших осель,

нас поважатимуть доти,

доки ми поважатимемо самих себе,

доки ми пам'ятатимемо про своє коріння

і шануватимемо наші традиції!

Відеокліп К.Бужинська «Україна – це ми»