Виховний захід "Нести радість людям"

Виховний захід "Нести радість людям"

Вікова категорія гуртківців: 10-12 років.

Мета: Ознайомити дітей з духовними цінностями, узагальнити знання про радість. Розвити у вихованцiв чувство гармонiї та краси; уяву та естетичний смак; дружні взаємовідносини між одноліткам.

Матеріали та обладнання: мультимедійна установка, комп’ютер, глина, дощечки, стекі, ганчірки.

Форма роботи: групова.

- Доброго дня шановні вихованці. Рада вас вітати на нашому виховному заході "Нести радість людям". Сьогодні ми з вами будемо спілкуватися та виготовляти поробки з глини. А зараз я вашій увазі пропоную послухати казку. (Мультемедійна установка, комп’ютер).

Казка про радість

В одній дуже далекій, але дуже красивій країні жила радість. Легка, така непомітна, але дуже відчутна. Вона літала, а не ходила, вона світилася і переливалася всіма барвами землі, навіть яких ще не придумали. Вона забігала до людей в будинку, обіймала їх, цілувала і відразу ж вибігала від них, щоб встигнути до всіх. Хоч як би намагалися її затримати гостинні господарі, вона все одно йшла. Тому що знала, що необхідна багатьом. Так вона бігала з дому в дім, з душі в душу, від усмішки до усмішки.

Одного разу вона зайшла в будинок, де її зовсім не чекали і не були раді їй. Радість дещо розгубилася, бо не звикла до такого прийому. Молодий чоловік сидів на ліжку і хотів тільки одного - щоб його залишили в спокої, щоб дали можливість залишитися наодинці зі своїми думками. Він замкнув двері на кілька замків, що звичайно ж не було проблемою для повітряної і невловимої радості. Але людина огородила себе іншим способом. Він перекрив їй єдиний можливий шлях - бажання.

Він перестав чогось хотіти, і радості не було причини приходити до нього. Він розірвав всі ниточки надії, і вона так і не змогла дотягнутися до нього і погладити своєї теплою рукою. Радість потопталася біля його будинку, і пішла, бо багато ще дуже чекають її приходу. А людина залишилася сидіти. У повному спокої, навіть не дихав, здавалося.

Він бачив, як радість тупцювала біля його порога, відчував її подих за спиною, знав, що вона піде в кінці кінців, так і не дотягнувши до нього. Чомусь весь час з він мав проблеми, люди йшли, робота не клеїлася, бутерброд падав маслом вниз, щастя не приходило… Він уже так звик до цього і змирився з таким станом справ, що вирішив, що таке воне життя і повинно бути. Тому радості не провести його в цей раз, він зробить вигляд, що взагалі не помітив її, неочікувану гостю. «Ось так гордо посиджу, нехай бачить, що мені все одно, -є вона в моєму житті чи ні. Здається, пішла» - думав він. Людина зітхнула з полегшенням та пішов на кухню, де бутерброди падали маслом вниз, кава збігала на чисту плиту, і куди щастя так і не змогло проникнути. Так і повинно бути в житті, шепотів він, так і повинно бути ...

А радість тим часом обіймала тих, хто продовжував бажати зустрічі з нею, цілувала тих, хто не переставав сподіватися, залишала частинку себе з тими, хто насмілювався затримати її ...

Педагог

-Давайте поговоримо: знайомий вам цей стан - коли немає радості? Як ми приходимо до такого стану?

Висловлювання про радість:

-Найбагатша та людина, чия радість вимагає найменше грошей. Генрі Д. Торо

-Радіти поодинці трохи сумно. Готхольд Е. Лессінг

-Радість вам сама протягне руки, якщо серце світле у вас. Едуард А. Асадов

-Ти можеш плакатися, що троянда має шипи, або радіти через те, що шипи мають троянду. Станіслав Є. Лец

Питання: Яка буває радість? Види радості. (Відповіді вихованців).

А зараз я вам пропоную послухати розповідь "Радості життя, хлопчик і метелик" – розповідає вихованка.

На подвір'ї гралися діти. Раптом одна дівчинка сказала:

- А у мене сьогодні радість - мені мама купила нову сукню! Воно таке красиве, біле з рожевими трояндочками просто незвичайне, - сказала Ганнуся і мрійливо закрила очі.

Вова подумав трохи і теж сказав:

- А у мене зате є нова сорочка! Ось яка! - і він широко розставив руки, щоб кожен зміг гідно оцінити його нову сорочку.

- А мені купили олівці, - швидко сказала Леночка, - цілу коробку! Яскраві і красиві!

- Так що олівці! - включився в розмову Костя, - Ось у мене є вудочка! Справжня! Ми з татом поїдемо на рибалку і я багато-багато риби зловлю! А олівці змалюєшь і все ...

І діти почали навперебій перераховувати всі свої подарунки і радості.

-Мені купили велосипед! -А мені конструктор! -А у мене є вдома кішка! - чулося з різних сторін. І тільки один хлопчик сидів тихенько і посміхався.

- Альоша, а чому ти мовчиш? - поцікавилася у нього Гануся. - У тебе хіба нема ніякої радості?

- Є! - скромно відповів хлопчик. - Я в лісі квіти бачив!

- Які квіти? - здивовано запитав Костя.

- Біленькі! Ми з татом гуляли в лісі, а потім стемніло і на галявині були біленькі квіти. Такі гарні! Вони немов світилися!

- Те ж мені радість! - сказав Костя і засміявся.

- І в правду! Хто квітів не бачив !? - засміялася Оленка.

- А ще я блискучий дах бачив! - сказав Льоша. - Взимку на ньому сніг лежав і сонце яскраво світило. Всі дахи в місті були такі блискучі. Правда, правда! Я сам з балкона бачив.

- І зовсім це не радість! - сміючись закричав Вова, - Ми всі сніг бачили. Він щозими випадає!

- Альоша, може, у тебе ще якась радість є? - намагалася підтримати його Гануся.

- Є! Я рибок золотих бачив! - скромно сказав хлопчик.

- Яких рибок? - зацікавився Костя. - Де?

- В калюжі. Спочатку дощ пройшов, а потім сонце виглянуло. Вода в калюжі світилася і в ній рибки золоті плавали!

- Брешеш ти все! - сказав Костя, - Немає в тебе ніякої радості! Ось ти і вигадуєш!

І всі хлопці стали сміятися. І тільки Гануся тихо сказала:

- Зачекайте, хлопці! А може, у нього цих маленьких радостей більше ніж у нас, адже він їх всюди знайде!

Питання педагога:

-Що таке внутрішня радість? (Відповіді вихованців)

-Що не дозволяє вам відчувати радість? – (Засмучення, Образа, Злість, Обурення, Завість. Гнів -це все негативні емоції)

-Гублячі радість ми втрачаємо паливо нашого життя. В цей час у нас занепад сил, не хочеться нічого робити, поганий настрій, а причина втрати радості- втрата віри в краще, надії на прорив з невіри.

Як перестати втрачати радість?

-Не втрачати віру в краще! - Не дивлячись ні на що зберігати позитив, а це можна тільки при вибірковості думок і виношування позитивних ідей. Створення або винахід чогось нового.

-У минулі часи коли людина нічому не раділа і приходив до лікаря за цілительством, лікар прописував йому такий рецепт як - допомога людям нужденним або тим хто знаходяться у біді - якщо вже нічого не допомагало! Ось тоді людина яка допомагав долати горесті та біді іншого зцілювалася сама, набуваючи радість від власного милосердя.

- Як я можу подарувати радість близькій людині? (Відповіді вихованців)

-Давайте сьогодні подаруємо радість своїм близьким - зліпимо дзвіночок для них, адже подарунки теж несуть радість людям, а то що ми зробили їх своїми руками принесе нам внутрішню радість.

Опис виготовлення поробки:

1 крок: Із невеликого шматка глини зробимо кулю (потрібно покласти глину до долоні та намагатися виліпити кулю).

2 крок: У кулі пальчиком зробити отвір.

3 крок: Розліпити цей отвір ширше та розподілити масу глини равномірно на стінках дзвіночка.

4 крок: Декорування поверхні. Можна взяти паєтки, бісер та намистини. Делікатно їх притулити до вироба та легесенько притиснути, щоб декор був щільно притиснутий. Потім слід почекати трохи та розфарбувати фарбами різного кольору.

Ось шановні діти, ми і виготовили наші поробки, дивіться які вони вийшли у нас чарівні та прекрасні. Сьогодні ми з вами поговорили про радість. Вважаю, що наш захід пройшов цікаво та творчо. Всім дякую за увагу!