Виховний захід: «Ти наше диво калинове, кохана українська мово!»

 

 

УКРАЇН А

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

«ПЕРШОТРАВНЕВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ» ПЕРШОТРАВНЕВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ НІКОПОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід:

«Ти наше диво калинове, кохана українська мово!»

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

учитель початкових класів

Калєйнік Маpина Микoлаївна

 

 

 

 

 

 

 

2018 p.

Тема.  Ти наше диво калинове, кохана українська мово!

Мета. Показати красу і багатство української мови за допомогою народної творчості, творів письменників і поетів. Викликати бажання вивчити рідну мову, милуватися її красою. Розширювати уявлення про влучність, красу рідного слова, пробудити інтерес до нього. Розвивати мовлення, уміння спостерігати. Виховувати любов до рідної землі, свого народу, рідної мови.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка; українські рушники, намальована піч, глечики.

Хід свята:

Лунає пісня.

Вчитель. Сьогодні ми зібралися, щоб сказати теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову. Ми живемо на мальовничій землі, – в Україні. Тут жили наші предки, живуть наші батьки, живемо і ми. Із задоволенням милуємося красою рідної природи, вслухаємося у чарівні мелодії пісень, вбираємо у себе ніжні звуки української мови.

Учень. Босоніж стежка побіжить

               Левадою в городи.

               Як любо тут, як славно жить

               Серед цієї вроди.

Учень. Кохаю край наш дорогий,

             Що зветься Україна.

               Вітчизні хочу я своїй

               Зрости достойним сином.

Учень. Є в світі забави немалі

             Цікава стежка кожна.

               Але до рідної землі

               Збайдужіть не можна.

Учень. Люби, шануй, піднось до зір

                Її пісні і мову.

                Нема солодшої, повір,

                За неї пречудову.

Вчитель. Кожному народові дорога його мова. Народна мова говорить: «Рідна мова дорога людині, як саме життя». Без мови не може існувати народ, його культура.

Лунає пісня.

Вчитель. Мова є одним із найважливіших способів, які людина створила за свою історію. Україна – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу.

Учень.  Ну що б, здавалося, слова…

                Слова та голос – більш нічого.

                А серце б’ється, ожива,

                Як їх почує!..

                Знать од Бога і голос той

                І ті слова

                Ідуть між люди.

Учень.  Ти постаєш в ясній обнові,

                Як пісня линеш, рідне слово.

                Ти наше диво калинове,

                Кохана материнська мово!

Учень.  А Вкраїни ж мова – мов те сонце.

                Дзвінко тече, мов те золото блискуче.

                Вся і давність, і обнова – українська мова!

Вчитель. Що ж таке мова? У народі кажуть: слово до слова – зложиться мова.

    Мова – це багатюща людська скарбниця, у яку народ складає багатий досвід свого життя, свої мрії сподівання.

    Любов до рідної мови починається ще з раннього дитинства. Мати, заколишуючи дитину, співає їй колискові пісні, і де, як не у колисковій пісні, відчувається краса рідного слова, яскравість і милозвучність мови.

Учень.  Люлі, люлі

                Прилетіли гулі.

                Ой ви, гулі, не гудіть,

                Колисочки не будіть.

                Колисочка хитається,

                Дитиночці дрімається.

                А – а – а …

Учень.  Баю, баю, баю!

                Дровець нарубаю

                І в печі натоплю.

                Буде тепло в хаті,

                Буде дитя спати.   

                А – а – а …

Вчитель. До краси української мови зверталося багато письменників і поетів.

    Послухайте уривки з творів і скажіть, хто їх написав.

Учень. Тече вода з-під явора,

                Яром на долину,

                Пишається над водою

                Червона калина…

Учень.  Реве та стогне Дніпр широкий,

                Сердитий вітер завива,

                Додому верби гне високі,

                Горами хвилю підійма.

Учень.  Садок вишневий коло хати,

                Хрущі над вишнями гудуть,

                Плугатарі з плугами йдуть.

Учень.  Вітер з гаєм розмовляє,

                Шепче з осокою,

                Пливе човен по Дунаю

                Один за водою.

Вчитель. Хто ж написав ці вірші?

    Т.Г.Шевченка називають основоположником української мови. Чому? Він виступав як народний поет. Шевченко писав свої твори живою народною, розмовною мовою. Його любов до Батьківщини, рідної мови, свого народу викликала глибоку повагу серед інших народів. Вірші Шевченка звучать дзвінкою струною, навіть у перекладах.

(На перед виходять: дівчина-українка, хлопець-росіянин і дівчина білоруска)

Українка. І мене в сім’ї великій,

                      В сім’ї вольній, новій,

                      Не забудьте пом’янути

                      Незлим тихим словом.

Росіянин.  И меня в семье великой,

                      В семье вольной, новой,

                      Не забудьте – помяните

                      Добрым тихим словом.

Білоруска. І мене у сям’ї вялікай,

                       Сям’ї вольнай, новай,

                       Памянуць вы не забудзьце

                       Нязлым ціхім словам.

Вчитель.  В українській мові дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти, а й дорослі. У загадці зашифрований якийсь предмет чи явище. Спостережлива людина завжди відгадає загадку.

• Що за пані у білім жупані?

Дружить з рогачами,

Горщиками, казанами.

В роті в неї смакота.

Що ж за пані то така?

                             (Піч)

• Без рук, без ніг, кланяється в кожний бік.

                                                          (Колиска)

• Спереду горб, ззаду горб, ніг нема, а замість голови дірка.

                                                                                           (Горщик)

• Рогатий, а не віл, їсть – не їсть, а ситий

Людям подає, а сам у куток іде.

Роги дужі має, ними у вогонь літає,

Горщик з печі витягає.

                           (Рогач)

Вчитель. Кожен з вас любить казки. А чи знаєте ви їх?

Гра «З якої казки?». (Показати ілюстрації до казок)

Вчитель: Як тільки сходив сніг, дівчата й хлопці виходили на лужок – починали водити хороводи, гралися у різноманітні ігри. Дуже багато ігор зі співанками. А зараз діти вам покажуть народну жартівливу гру.

Гра «Жартівливий танок».

Вчитель. До перлин української мови належать прислів’я та приказки.

 

 

Віками їх складав народ, вони навчали людей мудрості:

1. Гостре словечко коле сердечко.
2. Не кидай слова на вітер.
3. Голова без розуму, як ліхтар без світла.
4. Гризуться, як собаки за кістку.
5. Праця годує, а лінь марнує.
6. Земля чорна, а хліб білий родить.
7. Друга шукай, а знайдеш – тримай.
8. Без роботи день роком стає.

Вчитель. Як не згадати про скоромовки, які розвивають мовлення людини, роблять його виразним і правильним.

– А які ви знаєте скоромовки?

(Розповідь дітей – по 1-ому від класу)

Вчитель. Прислів’я, приказки, скоромовки самі дихають життям і нас пробуджують до життя.

    Український народ любить жартувати. Якою засмученою не була б людина, але почувши дотепний жарт – посміхається.

Жарти.

Коротке речення.

• Петре, скажи одне речення.
• Собака голосно гавка на вулиці.
• А коротше?
• Гав!

Щоб не помилитись.

• Чому ти вириваєш аркуші з підручника?
• А я не всі вириваю, тільки прочитані, щоб помилково не читати одне й те саме.

Хитрий Івась.

• Івасю, ти вже такий великий, а примушуєш малого Петрика нести твого портфеля.
• Хай вчиться допомагати старшим.

Вчитель: Безліч пісень вміщує скарбниця українського народу.

    Пісні про героїчне минуле України, видатних людей краю, жартівливі, ліричні, дитячі народ співає під час свят, відпочинку.

    Запрошуємо всіх до пісні.

Пісня «Ой є в лісі калина».

 

Вчитель. Любіть всім серцем свою рідну мову. Вона наша гордість. Не цурайтеся нашої співучої мови, не соромтеся нею говорити.

1.Учень.   Буду я навчатися мови золотої

                   У трави-веснянки, у гори крутої,

                   В потічка веселого, що струмує річкою,

                   В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

 

2.Учень.   Учітеся, брати мої,

                   Думайте, читайте.

                   І чужому научайтесь,

                   Й свого не цурайтесь.

 3.Учень. Розцвітай же, слово, і в родині, і у школі,

                   Й на заводі, і у полі пречудесно,

                   Пречудово розцвітай же, слово.

4.Учень. Хай і знов калина червоніє,

                   Достигає, всьому світу заявляє:

                   «Я – країна Україна – на горі калина».

 

Вчитель. Завершується наше свято. Сподіваюся, що ви відчули, що мову потрібно не лише любити, а й берегти.