ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС - ОДИН ІЗ ФАКТОРІВ ДОСЯГНЕННЯ НОВОГО РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛІСТІВ

Косенко Олександр Володимирович

Зав.методкабінетом

Золотоніського технікуму ветеринарної медицини

                                    БНАУ

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС - ОДИН ІЗ ФАКТОРІВ ДОСЯГНЕННЯ

НОВОГО РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНІХ

СПЕЦІАЛІСТІВ

 Ринкові закони охоплюють все більше сфер суспільної діяльності. Нині їх вплив є досить відчутним і в освітній галузі, де кожен навчальний заклад ,постійно удосконалюючи форми і методи роботи, прагне підтримувати рівень своєї конкурентоздатності. Чим визначається цей рівень? Складових даного поняття можна назвати чимало, але найважливіша з них - конкурентоздатність випускників.Також треба мати на увазі суттєві  переваги, які дозволяють молодому спеціалісту по закінченню  навчального закладу працевлаштуватися:

• уміння використовувати теоретичні знання на практиці;
• високий рівень самосвідомості й відповідальності;
• здатність до прийняття самостійних рішень;
• уміння працювати в команді тощо;
• готовність діяти в нестандартних ситуаціях;
• можливість вчитися самостійно сприймати природні зміни і постійнo  підвищувати рівень  професіоналізму.

Щоб набути даних якостей, молоді люди повинні мати можливість упродовж усього періоду навчання розвивати самостійність, навчатися і спеціальності, і вмінню вести себе в суспільстві.

Головна мета освіти - створення умов для розвитку і самореалізації особистості як громадянина України, активно діючої, ділової людини, фахівця нової формації.

Саме інноваційні підходи до організації навчально  - пізнавального процесу покликані подолати розрив між освітою і вимогами життя.

Сучасні вітчизняні вчені розглядають процес створення, поширення й використання нових засобів в освіті (нововведень) як інновацію.

У перекладі з грецької мови «інновація» означає «оновлення, новизна, зміна».

З'явилось воно вперше в зарубіжних дослідженнях XIX ст. в техніці при введенні деяких елементів однієї галузі в іншу і розглядається у психолого-педагогічній літературі неоднозначно. Найпоширенішим є визначення американського вченого К. Роджерса, який стверджує, що новизна - це ідея, що є для конкретної особи новою і немає значення, чи є ідея об'єктивно новою, чи ні, ми визначаємо її в часі, який минув з моменту її відкриття або першого використання. Франц Брансуік визначає інновацію, як « нову ідею, дію, або адаптовану ідею, або ті, для яких настав час реалізації». Російський учений       С.Я.Батишсв вважає, що інновація є комплексним процесом створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу (новизни, нововведення) в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень.

Так для чого ж виник продукт інновації?

    Інновація в освіті необхідна, перш за все, для вирішення тих педагогічних  проблем, які досі вирішувались по-іншому; як  результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем; як актуальні, значущі й системні новоутворення, які виникають на основі різноманітних ініціатив і нововведень, що стають перспективними для еволюції освіти і позитивно впливають на розвиток; як продукти інноваційної освітньої діяльності, які характеризуються процесами створення, розповсюдження та використання нового засобу (новизни, нововведення) в галузі педагогіки та наукових досліджень тощо.

     Традиційні методи звертають увагу на наочні методи навчання. Доведено, що 87% інформації людина отримує за допомогою зорових відчуттів, а 9 - за допомогою слуху. З побаченого запам'ятовується 40%, з почутого - 20, а з одночасно побаченого і почутого - 80% інформації. З прочитаної інформації запам'ятовується 10%, з почутої-також 10, а коли ці процеси відбуваються одночасно - 30%. Якщо застосовуються аудіовізуальні засоби, то в пам'яті залишається 50% інформації, а час навчання скорочується на 20 40%. Цих прикладів достатньо, щоб у дидактичному процесі одночасно зі словесними методами використовувати наочні, які, опираючись на різноманітні способи спостереження процесів, явищ, предметів і дій, впливають на зорові рецептори. Адже наочне пізнання генетично випереджає - словесне.

Особистісно- орієнтована освіта вимагає нестандартних підходів до проблем навчального процесу і насамперед до його активізації, творчих рішень та дій у роботі зі студентами.

      Серед педагогічних інновацій значне місце займають активні форми навчання. Проблема активізації процесу навчання, формування знань студентів із спеціальних дисциплін - є актуальним завданням. Це цілеспрямована діяльність викладача, з метою розробки і застосування таких форм, методів і засобів навчання, які б сприяли підвищенню пізнавального інтересу студентів, активності, творчості в одержанні знань і навичок та подальшого їх використання на практиці.

     Формування знань йде тим успішніше, чим вища активність тих, кого навчають. Це призводить не тільки до кращого розуміння, запам'ятовування і відтворення нової інформації, але й виробляє уміння застосовувати отримані знання в практичній діяльності. У процесі вивчення спеціальних дисциплін значна увага приділяється формуванню у студентів практичних навичок. Основою для даних форм навчання є теоретичний матеріал, який студенти отримують на лекційних заняттях. Безперечно, теорія займає чільну роль у навчальному процесі, але вона повинна бути не лише проблемною і науковою за змістом, а й забезпечувати створення необхідної основи для наступної самостійної роботи студентів.

     Зміни, що відбуваються в суспільстві в умовах його модернізації, вимагають сучасних підходів до розуміння ролі освіти, адже вміння цивілізовано відстоювати свої інтереси, творчо вирішувати проблеми - це вимога часу і запорука прогресивного демократичного розвитку. Виходячи з цього, завдання освіти полягає не лише в тому, щоб передати цінності минулого і втілити завоювання сьогодення, але й підготувати людину до сприйняття майбутнього.

В умовах сьогодення необхідна своєрідна інвентаризація проблем, які зачіпають інтереси студента, ранжування цих проблем: біологічні й мікросоціальні чинники нервозності студента, причини «важкості» в поведінці, подолання вередування, агресивності й особливо жорстокості, проблеми з неуспішністю, особливості обдарованих дітей.

Інноваційний прогрес передбачає використання новітніх ідей, підходів, інноваційних форм стосунків викладачів і студентів.

• Виховання попереду навчання.
• Не впливати, як викладач, а паралельно співпрацювати: викладач -студент.
• Студент - не об'єкт виховання, а його учасник.
• Навчання рівних - рівними.
• Партнерські стосунки, адже освіта - це бізнес, в якому кожен може отримати початковий капітал - професію. І все частіше викладач говорить зі студентом не як з дитиною, а як з рівноправним партнером, що визначив свою мету й твердо йде до неї.
• Поважне ставлення один до одного. Головне в роботі викладача -дружба, взаєморозуміння і взаємоповага.

Всі студенти потребують любові, тепла. І перше, на що потрібно звернути увагу - завоювання їхньої довіри.

Цьому сприятиме встановлення відкритих довірливих взаємин. Студент повинен знати, що викладачу можна про все розповісти і він його зрозуміє за будь-яких обставин.

Не можна порівнювати конкретного студента з іншими. Студент має відчувати, що він неповторний, що його люблять і приймають таким, яким він є. Оцінювати студента доцільніше в порівнянні з ним самим, яким він був і яким став

Сьогодні у педагогічний лексикон міцно ввійшло поняття педагогічної технології. Існують різні погляди на розкриття цього поняття. Одні учені  трактують  педагогічну технологію як сукупність прийомів, що застосовуються в якій-небудь справі, майстерності, мистецтві. Інші дають своє тлумачення:

• сукупність засобів та методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів навчання та виховання, що дозволяють успішно реалізовувати завдання освіти ;
• сукупність психолого-педагогічних настанов, що визначають спеціальний набір та компонування форм, методів, засобів, прийомів навчання, засобів виховання; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу
• системна сукупність та порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних та методологічних засобів, що використовуються для досягнення освітньої мети
• це модель спільної педагогічної діяльності, продумана в усіх деталях з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для студента і викладача
• це системний метод створення, застосування, визначення всього процесу викладання  і засвоєння знань з використанням комп’ютера і людських ресурсів, завданням якого є оптимізація форм освіти 

    Цілий ряд авторів, зокрема й В. Кукушкіна, вважають, що будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності):

 Концептуальність. Кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети.

Системність. Педагогічній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв’язок всіх його частин, цілісність.

Можливість управління. Передбачає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів.

Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти.

Відтворюваність. Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб’єктами.

Візуалізація (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювавальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників.

Таким чином, одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні міжнародних стандартів. Розв’язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження  інноваційних технологій навчання.

    Високі вимоги до спеціалістів, що з'являються на ринку праці в Україні, диктують зміни у роботі нашого колективу. Тому  викладачі нашого закладу  ставлять за мету підготувати зі студентів яскравих спеціалістів, що зможуть реалізуватися в суспільстві, згідно вимог, які диктує науково-технічний прогрес. Саме реалізувати себе в конкретній галузі науки чи техніки – ось мета майбутніх спеціалістів.  Знання,накопичені в процесі вивчення тієї чи іншої галузі науки, мають бути реалізовані в конкретній ситуації, пов´язаній  з роботою на підприємстві. Тому в нашому навчальному закладі поряд із засвоєнням теоретичних засад дисциплін студенти проходять і практику на виробництві, що дозволяє максимально ефективно зрозуміти особливості своєї майбутньої професії, відчути себе майбутнім спеціалістом. Практична реалізація своїх знань дає підґрунтя до самоосвіти, до навчання в дусі сучасності, із новітніми технологіями, що вже приходять на зміну старим формам і методам у вивченні фахових дисциплін. Якщо знання стають органічною сутністю особистості студента, вони визначають його поведінку, форму реалізації в суспільстві, характер дій.

     Завдяки організації групової форми роботи під час практичних занять та лабораторних досліджень у студентів розвивається вільний перехід від навчальної діяльності до діяльності позанавчальної; формується система дій(операцій), необхідних для здійснення пізнавально-навчальної діяльності. Особливу увагу викладачі звертають на пізнавальну діяльність студентів: пізнавати свій внутрішній світ, свої потенційні можливості, світ іншої людини, реальність.

     Робота колективу планується із урахуванням підготовки спеціаліста, як особливої людини, особистості, що може перемагати у суспільстві жорсткої конкуренції. Адже в ринкових умовах господарювання спеціаліст має бути адаптованим до умов праці. Також ведеться робота із формування майбутнього керівника, що має якості, необхідні для організації роботи у відповідній галузі.

А щоб сучасні технології мали найбільшу ефективність,треба врахувати:

 Необхідність внесення змін у навчальні плани  навчальних закладів.

Навчальним закладам не вистачає автономії у плануванні навчальних планів. Крім того, слухачі навчальних закладів повинні мати години для самостійної роботи. Сучасні інформаційні технології надають багато можливостей для ефективної самостійної роботи слухачів в комп'ютерному класі або бібліотеці — необхідно передбачити такі години у розкладі.

Де знайти години для самостійної роботи в умовах жорсткої регламентації? Один з можливих варіантів: частково відмовитися від сесії, замінити сесію комп'ютерним тестуванням; здійснювати контроль знань на кожному занятті.

  Необхідність постійного зв'язку між бізнес освітою та бізнесом.

Для бізнес-шкіл зв'язки з бізнесом є надзвичайно важливими. Відсутність уявлення про реальні проблеми і потреби бізнесу може стати критичним для навчального закладу. Консалтинговий проект на замовлення компаній є важливою і перспективною формою навчання. Слухачі і викладачі працюють в рамках таких проектів як менеджмент-консультанти. Для університетів це має бути наукова діяльність.

Ефективним методом навчання є проведення занять лекторами-теоретиками і лекторами-практиками одночасно, а також запрошення на заняття представників бізнесу у якості guest-speakers.

  Швидкі зміни у технологіях: проблема постійного навчання викладачів.

Потрібні постійні семінари для викладачів, які б давали огляд технологій. Але, додатково, тренінг потрібен в питанні про те, як інтегрувати “технології” в курс (програму), зробити їх відповідними стилю та методам викладання. Семінари мають бути для людей одного рівня, або для викладачів, що викладають один і той же предмет. Тренінги мають стосуватися також вміння викладача зламати пасивність слухача і використовувати інтерактивні форми.

  Традиційні і нові технології можуть успішно співіснувати.

  Дистанційне навчання.

Завдяки сучасним технологіям усі форми занять (лекції, case study, computer simulations, практичні заняття з учбовими комп'ютерними програмами та ін.) можуть бути проведені як в аудиторії, так і дистанційно, але за різними методиками.

У багатьох країнах світу, особливо у США, існує багато інституцій, які пропонують комбіновану або виключно дистанційну форму навчання, і вважають, що вона дає повноцінну освіту, при цьому є зручнішою для слухачів завдяки своїй гнучкості, оскільки слухачі можуть навчатися у зручний для них час, повноцінно працювати на роботі і вибирати навчальні курси з будь-якого віддаленого університету. Маючи доступ до web-sites з матеріалами курсу у всіх зручних формах (відео-файли, текстові матеріали, слайди,…), або отримавши ці матеріали на аудіо- та відео-носіях, вони мають можливість багаторазово “прослуховувати“ курс і самостійно визначати ті “порції” інформації, які вони здатні сприйняти за один раз.

Але, незважаючи на всі зручності дистанційного навчання, більшість викладачів вважають, що персональний контакт викладача з аудиторією є дуже важливим, а при викладанні деяких предметів може критично впливати на якість курсу і успішність його засвоєння.

  Відношення викладачів до нових технологій. Необхідність стимулювання.

Відношення викладачів навчальних закладів до нових технологій часто визначається їх відношенням до використання комп'ютера. Викладач, який не користується комп'ютером, вже автоматично не використовує сучасні програмні засоби підготовки матеріалів, інтернет та інші on-line джерела інформації. Так само, викладач не використовує сучасне мультимедійне обладнання при проведенні занять.

  Ефективність навчальних программ  між різними навчальними закладами.

Спільні проекти часто є більш ефективними і дієвими, оскільки вони сприяють розвитку не одного окремого технікуму, а всіх учасників.

Наприклад, проведення навчальних комп'ютерних симуляцій через канали інтернет з учасниками з різних навчальних закладів

  Значення підготовки якісного роздаткового матеріалу для слухачів.

Якість навчання суттєво зростає, якщо слухачі мають хороший  роздатковий матеріал. Важливим фактором є підготовка матеріалу в тому форматі, який легко читається, тобто:

• Небагато тексту;
• Наявність чітких схем замість деяких текстових блоків;
• Малюнки;
• Можливість писати у цих матеріалах.

Необхідно враховувати рекомендації психологів при розробці вимог до роздаткового  матеріалу. Необхідне  навчання викладачів стосовно формату роздаткових матеріалів.

  Важливість впровадження сучасних інформаційних технологій у бібліотеках навчальних закладів.

Бібліотека залишається найважливішим джерелом інформації. Електронна бібліотека і каталоги мають бути у кожному навчальному закладі. Бібліотека має фактично виконувати функції інформаційно-ресурсного центру.

. Діяльність викладача вищої школи зазнає переорієнтації від інформаційного до організаційного в керівництві самостійною навчально-пізнавальною, науково-дослідною і професійно-практичною діяльністю студентів із використанням інноваційних технологій.  Найкраще цим вимогам відповідають технології інтерактивного навчання.

Питаннями визначення, пояснення сутності інтерактивних технологій та використання їх у навчально-виховному процесі займалися такі дослідники як  В.В. Котов, Л.В. Пироженко, О. І. Пометун,

О.Я. Савченко,  О.Г. Ярошенко.

Слово  «інтерактив» (пер.  з  англійської  «inter» - «взаємний», «act» -  діяти)  означає  взаємодіяти.  Інтерактивний метод - це спосіб взаємодії через бесіду, діалог

Інтерактивне навчання - спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну і цілком передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент буде відчувати свою успішність, професійну спроможність. Інтерактивними можна назвати ті технології, які здійснюються шляхом активної взаємодії студентів у процесі навчання. О. Пометун та Л. Пироженко визначили умовну робочу класифікацію інтерактивних технологій за формами навчання (моделями), в яких вони реалізуються. Автори розподіляють їх на чотири групи, в залежності від мети заняття та форм організації навчальної діяльності учнів:

•1.     інтерактивні технології групового навчання;

•2.     інтерактивні технології колективно-групового навчання;

•3.     технології навчання у грі;

•4.     технології навчання в дискусії.

До групового (кооперативного) навчання можна віднести роботу в парах, ротаційні трійки, "Два - чотири - всі разом", "Карусель", роботу в малих групах, "Акваріум".

До фронтальних технологій інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу: "Мікрофон" незакінчені речення, "Мозковий штурм", "Навчаючи - вчуся", "Дерево рішень".

До технологій навчання у грі відносяться імітації, рольові ігри, драматизація. Навчання у грі є унікальним, адже таке навчання у невимушеній атмосфері, активізуючи мислительну діяльність студентів, впливає як на розумову, так і на емоційну сферу.

Навчання у дискусії сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, вчить поважати думку інших, поглиблює знання з даної проблеми. До навчання у дискусії відносять: "Метод ПРЕС", "Обери позицію", "Зміни позицію", "Безперервна шкала думок", "Дискусія", "Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу", "Дебати".

Найбільшою перевагою інтерактивного навчання, на нашу  думку, є те, що під час такого навчання студент перестає бути об'єктом, а стає суб'єктом навчання. Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності. За такого навчання навіть не зовсім успішні студенти потрапляють у ситуацію успіху, що сприяє не лише кращому засвоєнню знань, умінь та навичок, а й кращому, більш позитивному ставленню до даного предмету та до навчання загалом. А загальна атмосфера співпраці та взаємопідтримки, що панує під час занять, впливає не лише на рівень знань, а й на рівень стосунків у колективі.  Роль викладача, також суб'єкта інтерактивного навчання, зводиться до вмілої організації та ціленаправленого керування пізнавально-пошуковою діяльністю студентів.

Серед інших переваг інтерактивного навчання можна назвати наступні:

•·      висока результативність у засвоєнні знань та формуванні умінь: обсяг виконаної роботи більший, якість знань - краща;

•·    розвиток критичного мислення у студентів;

•·    легкість контролю засвоєних знань та умінь;

•·   розширення пізнавальних можливостей студентів.

      Основні недоліки інтерактивного навчання стосуються рівня готовності   викладача до організації такого виду роботи. Відсутність методичних розробок  до всіх предметів та досвіду використання інтерактивних технологій, небажання змінювати навчальні плани та підходи до оцінювання досягнень студентів, страх втрати контроль над рівнем підготовки студентів - все це є тією перешкодою, на яку натрапляють сучасні викладачі.

      Таким чином, існує невідкладна потреба в розробці методики організації навчального процесу за допомогою інтерактивних технологій у вищій школі та в цілеспрямованому навчанні ефективному використанню інтерактивних технологій в навчальному процесі педагогічних кадрів задля поліпшення якості навчання.

      Інтерактивне навчання робить можливим різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість студентів, але й на їх почуття, волю (дії, практику). Інформація, що потрапляє в мозок людини, не просто фіксується чи записується, а аналізується, обробляється. Щоб ефективно обробити інформацію, необхідно задіяти як зовнішні, так і внутрішні чинники. Цьому сприяє зворотній зв’язок, обговорення проблем з іншими, постановка питань, спрямованих на пошуки шляхів розв’язання проблеми, тобто діалог і взаємодія з іншими.

      Проте, технології інтерактивного навчання не можна розглядати як самоціль. Їх не можна також абсолютизувати. Вони потребують серйозної підготовки педагога і студентів, Головне – створення в аудиторії атмосфери співробітництва, порозуміння, доброзичливості, реалізація особистісно орієнтованого навчання. Очевидно, що інтерактивні технології мають великий потенціал щодо забезпечення пізнавальної активності, саморозвитку та самореалізації студентів та підвищення якості їх професійної підготовки в цілому.

         Таким чином, ми вважаємо, що використання інноваційних технологій  дає можливість суггєво покращити мотивацію студентів до навчального процесу, тобто змінюються погреби у навчанні і зацікавленість, формується нова якість- навчання стає життєвою цінністю у виховному процесі, педагог впливає на свідомість особистості студентів, формуючи у них особистісні цінності у контексті загальнолюдських.  Студент, що оволодів новітніми технологіями навчання, з легкістю зможе реалізувати свої вміння й навички у сфері своєї професійної діяльності, на виробництві. Сьогодні грамотний і цілеспрямований студент, а завтра- висококваліфікований спеціаліст, конкурентоспроможний  на сучасному ринку праці.