Доповідь на тему: «Толерантне ставлення до учнів- запорука зниження тривожності у дітей під час війни»

Комунальний заклад

«Харківський ліцей №64 Харківської міської ради»

 

 

 

Доповідь на тему:

«Толерантне ставлення до учнів- запорука зниження тривожності  у дітей під час війни»

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

                                            Нечепоренко С. В. учитель початкових класів

                       вища категорія, старший вчитель

 

 

 

Харків 2023

План

1.     Тривога і тривожність
2.     Прояви тривожності
3.     Рівні тривожності у дітей молодшого шкільного віку

а) у взаємовідносинах з батьками;

б) у навчальній діяльності

      4) Рекомендації для батьків та вчителів

      5) Толерантність у житті людини                

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Війна триває. І вона продовжує травмувати всіх нас, особливо дітей.

Під час війни ми переживаємо неймовірно гострі емоції. Якщо подібні враження минають без наслідків – добре. Втім, коли емоція починає домінувати та виводить із рівноваги, варто замислитись .

Тривога є виявом емоційного стану людини і виникає тоді, коли людина очікує неприємностей. Це може проявитись в неочікуваних умовах та навіть тоді, коли вона довго чекає на приємні моменти в життєдіяльності. У кожної людини є певний рівень корисної тривоги як природна і захисна реакція організму. Але, високий рівень її прояву, здатність перебільшувати загрозу, детермінує усі аспекти життя людини, негативно впливає на емоційну сферу, самооцінку, динамічну «Я‒ концепцію», знижує рівень домагань .

Тривожність є індивідуальною та психологічною характеристикою і проявляється як підвищена схильність особистості до переживання неспокою в різних аспектах діяльності та активності. Це і навчання, і самопізнання, і творення життєвого плану життя.

  «Тривога» – це стійка властивість особистості, властивість її темпераменту і є більш вузьким поняттям.

   «Тривожність» зафіксовано як більш ширше поняття, що позначає і розкриває зміст даного феномену загалом. Це прояви очікування неблагополуччя, переживання можливої небезпеки, емоційного дискомфорту, вияв емоційного стану. Тобто, емоційні переживання із знаком «мінус».  Термін «тривожність» не має чітко окресленого визначення і має багато значень, оскільки людина є носієм психічного: стану, процесів, властивостей та індивідуальних характеристик темпераменту, характеру, здібностей, то й прояви «мінусових» переживань будуть у неї проявлятися по‒ різному і неповторно.

    Описуючи поведінковий компонент проявів тривожності, дослідники виділяють два типи реакцій: пригнічення нервових імпульсів внаслідок підвищення тривожності чи, навпаки, збудження та рухова активність.

  У першому випадку тривожність проявляється важкістю зосередитись, пасивністю, недостатньою самостійністю, небажанням братися за нову справу, схильністю не діяти, а мріяти, фантазувати, безсиллям перед реальними чи уявними труднощами.

 Другий тип реакції (збудження та рухової активності) проявляється в агресивних тенденціях поведінки, нездатності переносити ситуацію очікування, раптовій бурхливій діяльності, різноманітних діях   (обсмикування одягу, вертіння предметів у руках, ходіння з кутка в куток, поїдання великої кількості їжі тощо).

     Прояви тривожності на психологічному рівні іноді важко діагностувати і легко сплутати з іншими психологічними феноменами. Часто діти з підвищеною тривожністю вважаються старанними, відповідальними, охайними тощо, натомість джерелом їхньої активності є надмірне напруження. Діти зі зниженим рівнем тривожності вважаються неорганізованими, неохайними, невихованими. Разом з тим ці риси – не просто ознака недисциплінованості, джерело їхніх неадекватних проявів є значно глибшим.

Як свідчать результати досліджень , рівень тривожності впливає на рівень результативності навчальної діяльності.

Учні з достатнім та високим рівнем навчальних досягнень у більшості мають середній та низький рівень прояву тривожності, а учні з задовільним та частково високим рівнем навчальних досягнень мають високий рівень тривожності .

Тривожність в молодшому шкільному віці пов‘язана з незадоволенням провідних потреб віку і реалізується в поведінці з переважанням компенсаторних і захисних проявів. У такому віці часто можуть виникати специфічні емоційні реакції: страхи, зриви, підвищена слізливість, агресивність, загальмованість або гіперактивність, замкненість, невпевненість в собі тощо. Діти бояться іти до школи, бояться відповісти «щось не так», бояться самостійно щось виконати, виявитися гіршим за інших. Тривожність, як емоційне напруження, створює відчуття страху у ситуації перевірки знань, страху невідповідності сподіванням оточуючих, проблеми у взаємовідносинах з педагогом тощо. Страх, як відомо, блокує пам’ять, і у стані емоційної напруги учень не може адекватно діяти. Це, у свою чергу, призводить до дезорганізації навчальної діяльності, непродуктивної витрати часу, і як наслідок, загальна успішність навчання, рівень досягнень дитини значно знижується. Тому надзвичайно важливо знати психологічний стан дитини, наявність у неї високого рівня тривожності, позаяк це може бути саме тим негативним чинником, який знижує навчальну успішність дитини .

Особливо рівень тривожності у дітей сьогодні посилило життя в умовах

війни:  звуки сирен та обстріли, зміна місця проживання,  обмеження  у звичному спілкуванні, навчання на різних освітніх платформах, перебої з Інтернетом та електропостачанням, відсутність комп’ютерів. Тому, цей

аспект досліджень сьогодні залишається одним з актуальних для поглибленого вивчення.

Таким чином, вивчення негативних емоційних переживань, проявів тривожності молодших школярів повинно стати для батьків і вчителів  важливим етапом у створенні особливої емоційної атмосфери та умов для успішного навчання дитини, гармонійного психічного та інтелектуального розвитку.

Ми, дорослі, повинні знати, що76% учнів мають середній рівень тривоги у

відносинах з батьками . Вважаємо, що такий рівень тривожності у відносинах із батьками є необхідним як для адаптації у школі так і для успішної, результативної навчальної діяльності.  Що це означає?

 Молодший школяр залюбки спілкується з обома батьками, не боїться висловлювати свої міркуванню і не боїться негативної оцінки своїх дій, почуває себе вільно як рівноправний учасник сімейної взаємодії. Учні констатують, що батьки їх завжди підтримають, бо взаємини з ними теплі, довірливі, наповнені любов’ю і щастям. Батьки завжди мають інформацію про життя дітей, підтримують і спрямовують їх. Вони намагаються підтримати їх у всіх шкільних справах. Таке гармонійне спілкування з боку батьків допомагає учневі зрозуміти себе, а дитина завжди впевнена: батьки мене підтримують і люблять за те, що я є. Тобто, вони, адекватно оцінюють і безумовно приймають дитину з усіма негативними і позитивним тенденціями розвитку.

 8% учнів демонструють високий рівень тривожності. Цю тривожність ми відзначаємо у контактах з батьками. Підвищена тривожність у відносинах із батьками, загальний емоційний фон вдома та школі є нестійким. Ці учні відчувають тривогу і напруженість у комунікації та взаєминах з одним із батьків. Часто невпевненість і підвищене роздратування, високий рівень функціонування неспокою негативно відображається на шкільній успішності та соціальній адаптації. У сім’ях учнів мають місце низька згуртованість і суперечності між членами сім'ї у процесі виховання та відсутні загальні принципи їх реалізації мамою та батьком. Це породжує афективну напруженість, нестійкість у батьківсько‒ дитячих взаєминах. Такі особливості можуть бути пов’язані із обмеженим колом ситуацій, які відображають специфіку взаємин батьків із дітьми у різних сферах шкільного життя.

16% досліджуваних учнів мають низький рівень тривожності. Для них не є характерним стан тривоги чи емоційні переживання у стосунках з батьками. Самі учні оцінюють власний емоційний стан як нейтральний. Такий емоційний фон не позначається на шкільній успішності, соціальній адаптації та засвоєнні соціальній ролі «учень класу». Проте, молодший школяр не вважає батьків авторитетними особами. Такими для нього є, як правило, друзі з вулиці чи старші молоді люди, зірки соціальних мереж. А «вдаваний» надмірний спокій у взаємодії з рідними, батьками, вчителями має захисний характер.

Це все тісно пов’язано із структурою особистості учня, його темпераментом, характером та іншими індивідуальними особливостями і відображає зміст дитячо‒ батьківських взаємин. Це наводить на думку, що дорослі просто не зацікавлені допомагати у реалізації потреб дитини і є емоційно відчудженими від неї. Якщо ж врахувати механізми захисту «Я» чи функціонування захисних реакцій, у цьому випадку, дуже часто дитина ігнорує думку батьків, їх поради. Це відбувається дуже часто неусвідомлено. А свідоме оцінювання рідними власного сина чи доньки має свої позитивні і негативні тенденції, забезпечує розвиток, але, не завжди дитина це може усвідомити як позитив. Проте, у нашому випадку важливу роль відіграють довірливі взаємини дитини і дорослого, підтримка родиною, батьками та педагогами прагнень, мрій та допомога у їх реалізації. Дуже часто конфліктні взаємини у родині дитини накладають відбиток на її систему цінностей і посилюють рівень тривоги.

У групах респондентів було виявлено молодших школярів із високими показниками за шкалою «тривожність».

 Зокрема у 40% молодших школярів наявний високий рівень тривожності, у 20% виявлено дуже високий рівень тривожності. Значна частина учнів мають дещо завищений рівень ситуативної та особистісної тривожності пов’язаний з навчальною діяльності.

Отже, школа, як соціальний інститут є стресогенним чинником та спричинює тривожність, негативні емоційні переживання. Найсуттєвішим чинником шкільного стресу у молодших школярів виступає «страх не відповідати очікуванням дорослих» (рідних, педагогів, старших знайомих), а також «страх самовираження». Соціальна ситуація в сучасній школі не завжди відповідає потребам молодших школярів щодо самореалізації та визначає специфіку негативних емоційних переживань у провідній діяльності.

Молодших школярів з високим рівнем тривожності рекомендовано залучити до роботи у корекційно‒ розвивальній програмі. Вважаємо, що такі діти мають бути у центрі уваги шкільного психолога, педагогів, батьків. Саме від них залежать успіх навчальної діяльності молодших школярів.

 Дефіцит «живого спілкування» з батьками, друзями стають причиною підвищення стресогенності, продукують тривожні стани та негативні емоційні переживання. І батьки, і педагоги, і діти знаходяться у стані вибору «моральне‒ аморальне», «добро‒ зло», «віра‒зневіра», «любов‒ ненависть». Часто батьки турбуються лише про матеріальне забезпечення, про те, щоб дитина була одягнена і сита, а відповідальність за навчання та виховання перекладають на плечі педагогів. Невдачі у спілкуванні, навчанні поглиблюють переживання і невпевненість молодших школярів, підсилюють полюс негативних емоцій, викликають неврівноваженість та тривожність. Слід зазначити, що вчителям, та батькам варто зрозуміти, що дитина у стані тривоги переживає, як правило, не одну емоцію, а деяку комбінацію різних емоцій, кожна з яких впливає на соціальні взаємини, соматичний стан, пізнавальні процеси й поведінку в цілому

Дитина у стані тривоги постійно очікує несприятливого розв’язання шкільних та домашніх проблем, а коли приходить успіх і визнання, очікує від оточення на негативну оцінку, критику, засудження та покарання. Тому, батьки та педагоги повинні пам’ятати: причина тривожності, її результати та наслідки – це недостатній розвиток адаптивності усіх психофізіологічних механізмів, які посилюють рівень активності нервової системи і неадекватних реакцій у емоціях та поведінці молодшого школяра.

Рекомендації для батьків та вчителів:

1. Шановні батьки, педагоги, любіть свою дитину і сприймайте з усіма проблемами та досягненнями. Поважайте її самостійність, надавайте обов’язки і формуйте відповідальність за вчинки та виконання поставлених завдань. Не критикуйте починання вашої дитини. Застосовуйте змістову оцінку щодо навчання, спілкування, взаємодії з іншими. Не оцінюйте всю діяльність. Навчіться відзначати позитивні, особливо успішні окремі елементи будь‒ якої діяльності школяра.

2. Як педагог, сфокусуйте увагу на навчальній діяльності дитини, самоорганізації на уроках, позаурочний час, спілкуванні, а не на її результатах та недоліках. Допоможіть батькам налагодити комунікацію з дитиною в доброзичливій, тактовній, толерантній, некритичній, розвивальній взаємодії, формуючи адекватну самооцінки чи підвищуючи її. Хвалити і критикувати потрібно, проте, критикуйте доброзичливо, тактовно, з елементами гумору, хваліть учня перед усіма.

3. Як друг і вчитель підтримуйте в класі атмосферу сприйняття, поваги і безпеки. Ваш учень повинен відчувати і сприймати позитивно себе, розуміти, що його приймають і цінують незалежно від поведінки або успіхів. Через позитивну та адекватну оцінку дорослого, однолітків «тривожні» краще усвідомлюють свої можливості. Робіть зауваження у жартівливій формі. Якщо виникають серйозні проблеми у навчанні чи спілкуванні, краще запросити дитину на індивідуальну розмову. Використовуйте дидактичну гру у якій, перемога чи поразка є неважливими, а дозволяють дитині демонструвати свою неповторність. Заохочуйте це.

4. Як вчитель‒ професіонал, знавець психології молодших школярів враховуйте потребу у спілкуванні, допомагайте встановити взаємодію з однолітками, заохочуйте навички позитивної та моральної поведінки, культивуйте ситуацію успіху, підвищуючи рейтинг дитини у класі. Це сприятиме соціалізації у групі однокласників, стимулюватиме бажання долати складні ситуації, виконувати доручення щодо шкільного навчання, гурткових, факультативних занять. Доручіть дитині відповідальну справу чи службову посаду. Потребу до успішного виконання обов’язків потрібно розвивати постійно та систематично, враховуючи інтереси, потреби, мотиви віку. Після перевірки виконаного завдання дитиною, варто констатувати перед однолітками про його якісне виконання, підкреслювати найменше досягнення. В такому випадку дитина не тільки отримає визнання, але й позитивні емоції допоможуть подолати негативну оцінку своїх досягнень.

5. Навчіть учня переборювати не тільки труднощі та невпевненість, але й почуття страху. У цьому допоможуть виступи, творчі конкурси, проблемні запитання та завдання. Можливість самовиражатись та проявити креативність сприяє прояву індивідуальних властивостей дитини та допомагає долати тривогу і страх зробити щось неправильно.

6. Як вчитель, організовуючи опитування на уроці, не забувайте про страх, хвилювання і стрес щодо перевірки знань та вмінь, враховуйте особливості темпераменту, характеру, здібностей, рівень пізнавальних можливостей дитини. Учнів із інертною та слабкою нервовою системою не опитуйте одразу після пояснення нового матеріалу, не викликайте до дошки, даючи їм можливість зорієнтуватись, виконати завдання письмово. Стрес, страх і хвилювання позначаться на якості виконаного завдання, знизить результат і мотивацію до подальшого успішного навчання чи вивчення предмету.

7. Не забувайте про роботу психологічної служби чи шкільного психолога, медиків. Лише у взаємодії із ними можна подолати опірність стресу та його занижені нормативи. Високий рівень тривожності у дітей має соматичний характер, тому потрібні консультації психолога, невропатолога, фізіотерапевта (масаж, фізичні вправи, прогулянки на свіжому повітрі, плавання, фітотерапія). А показна байдужість дитини, бажання бути наодинці – це робота захисних механізмів та активного витіснення страхів та тривог. Наші діти потребують не тільки самостійності і поваги до власного «Я», але й терплячості і любові. Це стимулює додаткові резерви організму, опірність до тривоги, підвищує активність до навчальної діяльності, спілкування з дорослими, підсилює відчуття моральної відповідальності за наслідки та результати поведінки та діяльності.

Отже, лише злагоджена розвивальна взаємодія вчителів, батьків, психологів, педагогів, медиків, фізіологів та «терпляча» любов( тобто толерантність) дозволить попередити негативні емоційні переживання молодших школярів у процесі навчання, подолати негативні симптоми тривожності під час війни та оптимізувати навчальну діяльності.

Насправді толерантність потрібна та певною мірою вигідна всім нам. Саме тому розвивати її потрібно ще зі школи: це точно піде на користь усьому учнівському колективу. Він стане більш дружним, стабільним, зменшиться кількість конфліктів та випадків булінгу. Виховання толерантності може стати дієвою довгостроковою стратегією для формування чудового колективу. Головне – не очікувати миттєвого ефекту, запастися терпінням та послідовно роз’яснювати дітям, як працюють хибні меседжі.

Проблема стосунків між людьми існує з давніх пір. Перш за все слід усвідомити головну закономірність : «Ми завжди отримуємо те, що даємо» «Людина може обійтися без різних речей, але не без іншої людини» - сказав один учений.  Навіть на самоті вона подумки звертається до інших людей. Наприклад, коли приміряєте новий одяг, думаєте, що скажуть ваші друзі.

Попри все людські стосунки нерідко спричиняють суперечки, непорозуміння. Щоб запобігти цьому, треба навчитись ладнати з різними людьми. Саме цьому нас вчить повага і толерантність.

Толерантність – це поблажливе, терпеливе ставлення людини до думок , поглядів, вірувань оточуючих.

Повага – це почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх – небудь заслуг і високих позитивних якостей.

Толерантні люди не прагнуть звинувачувати у всіх бідах інших, не ділять світ на чорне і біле, готові зрозуміти всіх , вислухати і прийти на допомогу.

Ознаки толерантної людини:

• добре співпрацює з іншими,
• поважає думку інших,
• сприймає інших такими, якими вони є,
• визначає рівність усіх,
• терпима до поведінки, вірувань,
• відмовляється від насильства.

Для того щоб стати такою людиною, потрібно вчитися і у народної творчості.

Запам’ятайте «Краще добрим на світі бути, бо злого і так достатньо».

 Повагу, добро, толерантність не можна  побачити, але їх можна відчути. Хтось скаже гарне слово, від якого легше на душі. Хтось подасть руку, коли на вулиці ожеледиця, поступиться місцем у транспорті, хтось ласкаво усміхнеться. Ніколи не забувайте про людей, які  знаходяться поруч особливо під час війни. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1)ПРОЖИВАННЯ ТА ДЕТЕРМІНАЦІЯ НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙ

У ПРОВІДНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

Галина КОЗЯР

https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/4549/3/%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D1%8F%D1%80%20%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0.%20%D0%9A%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0%20%D0%86%D0%86-%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C.pdf

2) https://naurok.com.ua/post/prikladna-psihologiya-dlya-osvityan-pro-doviru-sistemnist-i-separaciyu

3) https://naurok.com.ua/post/emociyniy-intelekt-proti-ruynivnih-emociy-yak-rozpiznati-shkidlivi-dumki

4) https://naurok.com.ua/post/yak-organizuvati-efektivnu-vzaemodiyu-pid-chas-viyni-praktichni-poradi-ta-korisniy-dosvid

5) https://naurok.com.ua/urok-povaga-i-tolerantne-stavlennya-do-inshih-lyudey-uminnya-pracyuvati-razom-209672.html