Хід  уроку

Методичний супровід

І.ВСТУПНА ЧАСТИНА

1.Організаційний момент

1. Привітання.

Любі друзі! У наш клас

Завітали люди щирі.

Привітайте в добрий час

Гостей посмішкою й миром.

Ми вам раді, добрі люди,

І вітаєм щиро вас.

Та запрошуєм ласкаво

На урок у 3 клас

2. Девіз. 

Думати швидко,

Говорити правильно

Відповідати чітко

Відпочивати з посмішкою!

- Доброго дня!  Сьогодні у нас цікавий  урок, Сьогодні ми зробимо ще один крок в країну велику, в країну чудову, Що нас так чекає й збагачує мову. Тож сядьте рівненько, будьте уважні, Щоб працювати було нам неважко.

Встановлення міжпредметних зв’язків

Розвиток логічного мислення

ІІ. Актуалізація опорних знань

 — Відгадайте загадку. В жовте лист пофарбувала, Урожай с полів зібрала. Золотила вербам коси Чарівна цариця - … (Осінь)

 — Прочитайте і поясніть прислів’я.

  - Осінь на строкатому коні їздить. Ходить осінь по краю та виганяє птахів з гаю. Весною горшки порожніють, а восени повніють. Весною дощ парить, а восени мочить.

— Бесіда. Про яку пору року прислів’я? Яка зараз пора року?

 Пригадайте ознаки осені. Доведіть, що надворі осінь.

ОЧІКУВАННЯ

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети уроку

 Слово вчителя — Так, це осінь. Осінь – красуня, наче талановита художниця, розмалювала все навкруги. І сьогодні ми з вами поговоримо не тільки про красу пори року осінь, але й складемо правила поведінки, які допоможуть зберегти цю красу.А ще побуваємо у казці.

Компетентність уміння вчитися: самоорганізовуватися під час виконання роботи, вміння планувати роботу на

уроці.

ІV. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу

1.Перегляд відео.Казка «Цариця осіннього лісу»

2.Бесіда за казкою.

3.Читання інших українських казок про осінь.

Казка про осінь

Жив колись один цар. І приснився йому дуже страшний сон. Занепокоїв царя цей сон кожної ночі. Не міг він ні їсти, ні пити, ні спати. Багато лікарів, знахарів хотіли врятувати царя, та ніхто не допоміг йому. А в густому лісі, на Козиній горі, жив старий дід, і ходили про нього легенди, що дуже допомагав він людям.От цареві і порадили піти до діда. Прийшов цар, вклонився йому в ноги і розповів про свою біду. Дід згодився допомогти цареві. Старий подивився йому в душу, а потім сказав:

— Вас, царю, тому мучить щоночі страшний сон, бо не допомагаєте ви бідному люду, не бачите їх бід, не чуєте їх зойків, не втираєте їх гірких сліз. Але я спробую для вас щось зробити.

Наварив дід зілля і промовив:

— Один раз пити вранці, другий раз — в обід, а третього разу — ввечері. І розмішайте це зілля в сльозах.

Цар послухав діда і почав робити, як той наказав. Пройшов один день, другий, третій, четвертий, п’ятий....

Полишив страшний сон царя, завітав цар до діда і сказав:

— Ваше зілля допомогло мені, а за те, що вилікували мене, ось вам скриня із золотом.

А дід йому:

— Я не бідний, бо золото моє — це мій ліс, моя гора, віддайте це золото бідним людям.

Так і хотів зробити цар. Взяв він скриньку та й поніс її до людей. А в скриньку залізло мале мишеня і прогризло там дірочку, а саме заснуло...

От іде цар горою, потім селом, шукає найбідніших людей, та й не бачить, що золото сиплеться із дірки. Де пройде цар, там і горить все золотом: і листя, і травичка, і поля, і сади. То осінь прийшла до людей. Так цар приніс в ліс, на Козину гору, золото осені, а бідним людям подарував велику радість та втіху. Глянеш восени навколо — все горить золотом, і радісно стає на душі: пропадає смуток, висихають сльози.

1)Чи сподобалась вам казка? Чим?

2)Яка головна думка цієї казки.

3)Читання  «ланцюжком»

4)Вибіркове читання

5) «Диктор телебачення»

6)-Про кого казка?

-Що сталося з царем?

-Як старий вилікував царя?

-Що приніс цар дідусеві?

-Яку пораду він дав цареві?

-Чому восени все покрите золотом?

Компетентність уміння вчитися: самоорганізовуватися під час виконання роботи.

Розвиток логічного мислення

Міжпредметні зв’язки з літературним читанням

Загальнокультурна компетентність. Емоційно – оцінне ставлення до змісту твору.

Збагачення словникового запасу. Підготовка до свідомого сприйняття інформації.

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

Бесіда  вчителя  про  осінь. Слухання дитячої пісеньки про осінь Наталі Май «Осінь»(діти махають жовтими листочками і співають)

1. Робота з підручником. Розглянути малюнки. Дати відповідь на питання: Чим вам подобається осінь?(впр.28, с.17).

 2. Робота в «Зошиті з розвитку писемного мовлення»

—Прочитати текст вправи 1 на сторінці 4.

 3. Робота в парі.Переказ тексту.

 —Прочитати текст вправи 2, сторінка 4.

—Передати красу природи можна музикою, можна фарбами. Тільки що ви впевнилися,що красу природи можна передати словами. Люди шанобливо ставляться до землі, яку називають годувальницею. І від того, як ми будемо ставитися до землі, води,повітря, лісів, буде залежати наше майбутнє. Знищити природу легко, а зберегти важко. —Відповіді на питання в зошиті.(ст..4)

—Розглянути і розфарбувати малюнки, які допоможуть вам запам’ятати, як потрібно поводитися в осінньому лісі (с.48).

 4. Творча робота учнів

— Скласти і записати правила поведінки в осінньому лісі за зразком першого правила.

Соціальна компетентність: формування навичок роботи в парі, набуття досвіду взаємного навчання

Розвиток логічного мислення

Міжпредметні зв’язки з літературним читанням

Збагачення словникового запасу. Свідоме сприйняття інформації.

V. Перевірка написаного, виправлення недоліків, помилок .

VІ. Підсумок уроку

— Ось і закінчився наш урок. Чи запам’ятали ви правила поводження в лісі?

 — Який висновок ви зробили?

Оцінювання власної діяльності на уроці, формування ціннісних ставлень.

VІІ . Домашнє завдання.  Прочитати і переказати дану казку про осінь або знайти і прочитати іншу. Запам’ятати правила поведінки у лісі,за бажанням намалювати малюнок до казки.

Ситуація вибору

Казка про осінь

Давно це було, у краї щасливім та квітучім. Ніколи не було там холодно, ніхто не сумував і не журився. Правив цим краєм цар, що мав одну доньку — царівну Осінь. Росла вона стрункою та гарною: мала коси, як золото, очі — як синє небо. Коли виповнилося їй вісімнадцять років, посватався до неї славний лицар Вересень.

Погодилась Осінь, бо припав їй до серця цей юнак. Лише висловила бажання, щоб приніс він весільний подарунок — перли заморські. Вирушив лицар у путь-дорогу, а царівна взялась до роботи — гаптувати вбрання весільне. Була вона вмілою та спритною — і за якийсь тиждень вигаптувала і фату, і сукню. Одного дня сиділа вона біля вікна світлиці. Раптом бачить: вершник скаче до палацу. То був чаклун Жовтень. Під’їхав, гарцюючи, до вікна й вітається:

— Здрастуй, царівно Осінь! Почув я про твою красу незрівнянну, і от я біля твоїх ніг. Прошу тебе, будь моєю дружиною! Привіз я весільні подарунки: парчу золоту і корали багряні.

Промовляє Жовтень, а водночас чарує, чарує — та й зачарував царівну Осінь. Забула вона свого нареченого і дала згоду бути Жовтневі за дружину. Вже й день весілля з ним призначила.
От і настав цей день. З усіх усюд з’їхалися гості. Лине музика, пісні величальні. Веселяться гості, п’ють мед-вино за здоров’я молодих, танцюють, співають. Саме в цей час Вересень повернувся з весільним дарунком. Зупинив коня й питає в людей:

— Що це святкують?

— Наша царівна Осінь за Жовтня заміж іде!

Побачила царівна Осінь, що небо затягло хмарами, визирнула у вікно — а там у траві перли розсипані. Вмить згадала вона про нареченого свого і зрозуміла, що була зачарованою. У гніві кинулась до Жовтня:

— Геть звідси, підступний! Хотів ти мене обдурити, так знай: не потрібен мені ні ти, ні твої подарунки!

Зажурилася Осінь, засумувала, але що ж робити? Пішла вона до мудрого Листопада за порадою, а той і каже:

— Не зможеш ти повернути назавжди свого синьоокого ласкавого Вересня, бо сильні чари має Жовтень. Проте позбався його подарунків, і тоді через рік прийде твій коханий. Однак лише на місяць. А зараз заспокойся й спочинь.

Так і зробила Осінь. Кинула шовки золоті, корали багряні, підхопив їх вітер та поніс. Зачепились дарунки Жовтня за гілки дерев — і стали ті золотисто-багряними, але сумною була їхня краса.
Багато води спливло з тих часів. Бачили ви, як щороку, наприкінці вересня, вкривається земля сріблястою памороззю? То Вересень дарунки свої Осені приніс. Потім знову чаклує Жовтень: золото і корали — свої принади — по деревах розкидає. Плаче, тужить Осінь за своїм втраченим нареченим, і втішає її мудрий сивий Листопад.