План-конспект уроку з фізичної культури з елементами народознавства
для учнів 7-А класу НВК ЗНЗ І-ІІІ ступенів №19-ДНЗ «Лісова казка»
Вчитель фізичної культури Хітріч І.В.
Тема уроку : легка атлетика.
Завдання:
освітні:
повторити навички техніки бігу з низького старту та стрибків у довжину з місця;
оздоровчі:
формувати правильну поставу, зміцнювати здоров’я учнів засобами фізичних вправ;
виховні:
формувати поняття фізичної культури учнів, враховуючи природні здібності, стан здоров’я дитини та її мотиви за допомогою поєднання засобів фізичної культури та народознавства;
розвивати фізичні якості: швидкість, спритності, кмітливість, увагу, витривалість.
Місце проведення: спортивний майданчик закладу (спортивний зал).
Обладнання та інвентар і матеріально-технічне забезпечення: DVD – програвач, записи українських пісень, 4 тканинні прямокутника, 6 обручів, м’яч волейбольний, картки для перевірки спеціальних знань.
Картки
Визначення рівня спеціальних знань
Картка 1.
Правильна постава: а) це звичне положення тіла лежачи; б) це звичне положення тіла стоячи, сидячі, під час ходьби. Постава вважається правильною, коли голова трохи піднята, грудна клітина розвернута, плечі на одному рівні, голова і хребет складають пряму вертикальну лінію. в) правильна постава не потрібна, вона формується вже у ранньому дитинстві, коли дитина починає самостійно сидіти, стояти, ходити, тоді, коли у неї з’являються згини хребта. |
Картка 2.
При порушеннях постави, сколіозах з метою розвантаження хребта: а) тренують м’язи спини, м’язи черевного преса, м’язи ніг; б) бігові вправи; в) тільки вправи з обтяженням, гумовим джгутом.
|
Картка 3.
Запобіганню плоскостопості не сприяє: а) ходіння босоніж; б) перекачування дрібних предметів серединою ступні; в) ходіння на високих підборах. |
Картка 4.
Для розвитку швидкості найбільший ефект забезпечують: а) рухові дії, що виконуються у максимальному темпі; б) рухливі та спортивні ігри; в) біг на короткі дистанції. |
Картка 5.
Джерелом забруднення повітря, що призводить до щорічної загибелі 2 млн людей є: а) угарний газ; б)тютюновий дим; в) вихлопні гази, |
Картка 6.
Прислів’я стверджує : «Добре пережоване-наполовину перетравлене». а)їсти після пиття і пити після їди ; б) слід харчуватися переважно тими продуктами, що характерні для даної пори року і виросли в тій місцевості, де живе людина; в)споживати солону, пряну, солодку їжу. |
Картка 7.
Термін «здоров’я» означає: а) відсутність захворювань; б) духовне і фізичне благополуччя; в) відсутність захворювань, фізичне, психічне, духовне і соціальне благополуччя |
Картка 8.
Частота серцевих скорочень у спокої становить: а) 70-80 ударів/хв.; б) 40-50 ударів/хв.; в) 80-100 ударів/хв., |
1-а вправа. «Потягування»
Вихідне положення – палиця в опущених руках.
Виконання: крок лівою ногою вперед, права нога на носку, підняти палицю вгору, прогнутися у грудях – вдих. Повернутися у початкове положення – видих.
Темп – повільний.
Виконувати 4-6 разів.
2-а вправа. «Підняття палиці до грудей і вгору»
Початкове положення – ноги нарізно, палиця в опущених руках.
Виконання: зігнути руки в ліктях, палицю притиснути до грудей. Підняти палицю вгору, прогинаючись, дивитися на палицю – вдих. Зігнути руки в ліктях, палицю притиснути до грудей. Опустити палицю в початкове положення – видих.
Темп – повільний.
Виконувати 6-8 разів.
3-я вправа. «Присідання і підняття палиці вгору»
Початкове положення – палиця в опущених руках.
Виконання: сісти на носочки, палицю вперед – вдих. Повернутися у початкове положення – видих. Підняти палицю вгору, відвести ногу (поперемінно) назад – вдих. Повернутися у початкове положення – видих.
Темп – середній.
Виконувати 6-8 разів.
4-а вправа. «Нахили тулуба в боки»
Початкове положення – палиця в опущених руках.
Виконання: палицю підняти вгору, крок лівою ногою убік на носок – вдих. Пружинисті рухи тулуба вліво. Повернутися в початкове положення – видих.
Темп – середній.
Виконувати 4-5 разів у кожен бік.
5-а вправа. «Нахили тулуба вперед з поворотом»
Початкове положення – палиця в опущених руках.
Виконання: підняти палицю вгору, крок лівою ногою убік – вдих. З поворотом наліво нахилитися вперед, палицю опустити вниз – видих. Палицю підняти вгору, ногу приставити. Повернутися в початкове положення – видих.
Темп – середній.
Виконувати 4-6 разів у кожен бік.
6-а вправа. «Стоячи на колінах, сідати»
Початкове положення – стати навколішки, палиця в опущених руках.
Виконання: сісти справа поряд з п’ятами, палицю вперед – видих. Повернутися в початкове положення – вдих. Так само сісти в інший бік – видих. Повернутися в початкове положення.
Темп – повільний.
Виконувати 4 рази у кожен бік.
7-а вправа. «Переступання через палицю»
Початкове положення – палиця в опущених руках.
Виконання: згинаючи поперемінно ноги в колінах, переступити через палицю вперед і назад.
Темп – повільний.
Дихати рівномірно.
Виконувати 4-6 разів.
8-а вправа. «Не впусти палицю»
Початкове положення – палиця вертикально, підтримується пальцями.
Виконання: опустивши палицю до підлоги, ляснути долонями над головою і схопити палицю руками не даючи їй впасти на підлогу.
Дихати рівномірно.
Виконати кілька разів.
9-а вправа. «Стрибки на місці»
Початкове положення – палиця за спиною на зігнутих ліктьових суглобах.
Виконання: 4 стрибки – ноги разом, 4 стрибки – ноги нарізно. Стрибати м’яко, на носочках.
Темп – середній.
Дихати рівномірно.
Зробити 16-24 стрибків. Після закінчення стрибків перейти на крок на місці.
10-а вправа. Закінчення
Повільна хода з глибоким диханням (1-2 хв).
При проведенні цього комплексу вправ особливу увагу слід звернути на правильні вихідні положення перед вправами і правильну осанку. Треба також стежити за диханням. Після вправ, що викликали посилене і прискорене серцебиття і дихання, необхідно зробити паузу 30-90 секунд.
Аналіз уроку
Особистісно-орієнтований урок фізичної культури з елементами народознавства
для учнів 7-А класу
Херсонського ліцею журналістики, бізнесу та правознавства.
Викладач: Чертоляс Ольга Вікторівна, вчитель фізичної культури вищої категорії, вчитель-методист.
Тема уроку : легка атлетика.
Завдання:
Місце проведення: спортивний майданчик закладу.
Тип уроку: урок закріплення та повторення знань, умінь та навичок.
Вид уроку: легка атлетика
Добираючи конкретний навчальний матеріал, учитель розподіляє його за частинами уроку з урахуванням його структури. Макроструктура уроку складається з 3 стандартних частин: підготовчої (15хв), основної (26 хв) та заключної (4хв). Тривалість кожної частини відповідає віку учнів – 12-13 років.
Час, використаний на кожне з завдань, сплановано з урахуванням складності завдання та можливостей учнів, раціонально використовується матеріально-спортивна база.
Учні одержали конкретні, зрозумілі вказівки, щодо виконання вправ. Використано звичайний спортивний інвентар (м’яч, шведська стінка) , у незвичних умовах ( обручі), природний ландшафт (дерева та нерівності місцевості), допоміжний матеріал (дощечки).
Під час підготовчої частини уроку проведена різнопланова підготовка учнів до реалізації поставленої задачі. На уроці мали місце:
а) початкова організація учнів, ознайомлення з наступною роботою та створення необхідної психологічної установки;
б) поступова функціональна підготовка організму до підвищення навантажень, створення сприятливого емоційного настрою.
Цікавим моментом є експеримент з стрибком у довжину з місця, під час якого кожен учень окремо порівнює свій результат до та після «розминки», таким чином впевнюється на власному досвіді у необхідності підготовчих вправ саме для нього..
Паралельно з фронтальною роботою учнів у підготовчій частині уроку проходить індивідуальна робота – за бажанням самих учнів, вони демонструють вправи іншим, що, безумовно, позитивно впливає на імідж учня у колективі, стимулює його бажання самовдосконалюватися
Використання історичних відомостей створює на уроці неповторну, своєрідну обстановку. Традиційні засоби і форми фізичної культури українців відроджуються, актуальним є вивчення системи фізичної культури запорізьких козаків та впровадження елементів цієї системи на уроках фізичної культури.
Провідним напрямком діяльності вчителя на уроці є застосування вправ у такій послідовності, яка передбачає логіку навчання учнів основних елементі, що вивчаються у темі: «Легка атлетика».
Беручі до уваги сучасний особистісно-орієнтований підхід до навчання, на уроці використані форми роботи, що дають можливість учням приділити увагу саме тим вправам, що відповідають їх можливостям, степеню тренованості. Діти працювали по відділеннях( групова форма роботи) та індивідуально (командир відділення), який першим виконував завдання, а далі допомагав іншим учасникам групи у основній частині. Це, як правило, учні з кращою фізичною підготовкою. При такій формі роботи вони отримують додаткове фізичне навантаження, оскільки кількість підходів у них значно більша.
У заключній частині виконано:
а) зниження збудження основних функціональних систем організму дитини за допомогою відповідної вправи;
б) перевірка теоретичних знань;
в) проведено поточне оцінювання роботи учнів;
г) підбито підсумок уроку зі стислим аналізом навчальної діяльності учнів;
д) учням запропоновано домашнє завдання з урахуванням їх фізичних можливостей
МАТЕРІАЛ ДОДАТКОВИЙ ДЛЯ КОНСПЕКТА УРОКУ ТА СВЯТА
конкурс «Щедрий дар знавців української кухні», виступи обдарованих дітей «Золота фортуна», спортивні змагання «Веселий ярмарок», гра—естафета «Козацькі перегони», свято «Поклик землі», естафета «Герць козацьких джур»,
КОЗАЦЬКІ ТЕРМІНИ
Звичай – це ідеологічно-правова система, основа Народного національного Звичаєвого Ладу та народної держави. В Історії Звичаєвий Лад називається Родовим Ладом.
Звичаєва ідеологія ґрунтується на Національній Ідеї, її основа – життя по совісті і по Правді та пріоритет інтересів народу над всіма іншими.
Звичаєва ідеологія розглядає Природу як живий організм, пов'язаний з народом, і основу всіх благ, відповідно визначає інтереси народу і Природи як рівнозначні.
В основі Звичаю – Коло, Віче, Рада.
До Звичаю входять міти (міфи) – елементи стародавньої Родової Віри, перекази про минуле, знання про суспільно-державну організацію і політику
та правові норми – Звичаєве Право (Покон).
У Звичаї відсутня релігія.
У Звичаї може жити людина будь-якої національності, яка визнає Звичай.
Звичаєве Право – це сукупність правових норм, що основуються на родовій (народній-національній) свідомості, Родовій Вірі і родовій моралі, які регулюють і захищають національний Звичаєвий Лад і державний устрій та регулюють всі інші взаємовідносини в суспільстві. Звичаєве Право складається з головних норм (правових принципів) та підпорядкованих їм звичаєвих законів. У Звичаєвому Праві не було конституції, її функцію виконували головні норми.
Головні Норми Звичаєвого Права – це головні правові принципи і норми Звичаєвого Ладу, або по іншому Родового ладу. Український народ – єдиний великий народ на євразійському просторі, що зберігав Родовий Лад в часи феодалізму і мав свою Родову Державу – козацьке Запоріжжя!
Норми Звичаєвого Права визначають суспільний лад, державний устрій та головні взаємовідносини в суспільстві.
Право первісно з'являється із Звичаю, тобто із волі народу, а не із волі державної влади. У Звичаєвому Праві влада просто немає права давати, писати і змінювати право!
Звичаєве Право дійсно є Українським – Країнським і існувало в нашому Краї в своїй завершеній ідеологічно-правовій формі вже як мінімум
10 тисячоліть тому, за часів виникнення розвиненого Родового Ладу в якому власне і виникає ДЕРЖАВА, як сила, що захищає територію і підтримує справедливий порядок.
Звичаєві закони змінювалися відповідно до потреб.
Українське Козацтво – суспільна формація, яка історично склалася на традиціях Запорозької Січі – військового духовно-лицарського ордену (Лицарство Запорозьке Низове), що мав жорсткий Статут і духовно-лицарські традиції витворені козаками-січовиками. У періоди національно-визвольних війн Запорозьке Козацтво завжди виступало на захист національних прав і свобод Українського народу, що базувалися на принципах демократизму, волелюбства, виборності, віротерпимості, і які стали джерелом формування сучасної Української державності.
Козацтво є дисциплінованою організацією Українського народу, споконвічною формою його самоорганізації та самозахисту в лихоліття на засадах стародавнього Звичаю – Волі як відкристалізованого етнічного розуму.
Під час національно визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького Запорозьке Козацтво визволило українські землі від чужоземного панування і створило Українську гетьманську державу, як удосконалену систему політичної системи Запорозької Січі. До нашого часу, не зважаючи на тривалий процес розкозачення і денаціоналізації українців, живий ланцюг спадковості козацтва ніколи не переривався.
В наш час Українське Козацтво являє собою козацький рух, що об'єднує козацькі організації України та діаспори, які стоять на Звичаї, дотримуються Козацького Звичаєвого права та охороняють Українську Державу.
Головною метою діяльності українських козацьких організацій є праця для ідеї Української Самостійної Соборної Держави.
Соборна Україна – об'єднаність, цілісність, недоторканість суспільства й держави в Україні. Соборність України має кілька вимірів: соборність її земель; соборність державності; соборність громадськості.
Самостійна Україна – така, що не підпорядкована, не підлегла іншій державі.
Українська Держава – існування Української Держави в наш час затверджено Актом проголошення незалежності України (прийнятого Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 року N1427-XII), в якому зазначено: "продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ".
Українська козацька нація – українська нація – українці – автохтон Русі-України – єдина у світі козацька нація. Українці проживають на території сучасної України більше як 600 тис. років.
Український козацький народ – складова частина української нації, її головний формуючий чинник, духовно-просвітницьке джерело і захисник культури, мови та релігії нації, Української Держави.
Український козак – це лише русич-українець по крові, без різниці віросповідання – представник окремої верстви українського суспільства (кшатрій): воїн, політик, адміністратор, тобто захисник та управитель Українського народу.
Джура – молодий вихованець, зброєносець і помічник козака. Інститут джур був дуже поширений і авторитетний, бо існував протягом усієї історії козацтва. Стати джурою міг не кожен, а лише той, хто годився до козацької служби, пройшовши певні випробовування – як фізичні, так і моральні. Причому духовна загартованість передувала фізичній, якої набували упродовж кількох років. Виховувалися перш за все розважливість та поміркованість, впевненість у собі і власних силах. За існуючою у Війську Запорозькому традицією кожен козак на схилі життя мав підготувати для служби у Війську замість себе молодого юнака. У джури брали своїх молодших родичів (якщо вони були), а частіше – сторонніх підлітків, яких спочатку привчали до ведення козацького господарства, а пізніше, вже на Січі, навчали військовій справі. Система виховання була досить жорсткою. І далеко не всі вихованці годилися для військової служби. Часто вони успадковували від своїх вихователів не тільки військовий досвід, а й усе майно і господарство. У перших воєнних походах патрон-вихователь пильно опікувався своїм джурою, доки той не набуде певного досвіду і не стане повноцінним козаком. У свою чергу джура мав усіляко дбати про свого патрона-вихователя і беззаперечно виконувати всі його накази, демонструючи при цьому швидкість, дотепність та кмітливість.
Козацький громадський рух – система громадського навчально-виховного впливу, що покликана дати молоді додаткову козацько-лицарську освіту та виховання, забезпечити її надійний духовний зв'язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками та зорієнтувати на інтереси нащадків, бо творче відродження в житті ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарські мужніх та сильних духом громадян незалежної України.
Козацько-лицарський тип людини – це шевченківський тип людини, який міцно укоренився в духовності і бутті українців. Домінантна ідея такої людини "Боріться – поборете! Вам Бог помагає!" (Т.Шевченко). Така людина завжди прагне стати володарем становища, господарем землі, невпинно боротися до перемоги з лжетеоріями, ідеями, які послаблюють процеси національного відродження, державотворення. Така людина всіма шляхами і засобами в ідеологічній, духовній сфері та конкретними і щоденними справами наближає "апостолів правди і науки", національних законодавців "з новим і праведним законом" (Т.Шевченко). Козак – людина шевченківського типу відкидає "пристосування до чужої сили в Україні" (М.Шлемкевич) і утверджує себе як "господар домовитий по своїй хаті і по своїм полі" (І.Франко).
– основна форма регулювання поводження, правила поведінки, які склалися внаслідок їх практичного застосування на протязі тривалого часу серед козаків, уособлювали собою підсумок історичного досвіду та зародки майбутнього.
Сучасний козацько-лицарський спосіб життя враховує, що боротьба з площини "вогнем і мечем" все більшою мірою переходить у площину боротьби ідей – наукових, політичних, теорій, концепцій, духовних цінностей, інформаційних технологій та практичних справ, конкретної дії, поведінки. Козацько-лицарська духовність спрямовує практичну діяльність на підвищення добробуту українського народу, розвиток його культури, інших сфер життя, державотворення.
Українська козацька педагогіка – це частина народної педагогіки у вершинному її вияві, яка формує у підростаючих поколіннях українців синівську вірність рідній землі, Батьківщині – незалежній Україні. Це народна виховна мудрість, що своєю головною метою ставила формування в сім'ї, школі і громадському житті козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю.
Козацько-лицарське виховання – це шлях досягнення ідеалу вільної та незламної в своїх прагненнях до свободи людини, яка на національних традиціях громадського та політичного життя розвиває рідну культуру й економіку, будує незалежну державу. Це козак-хлібороб – власник землі, її дбайливий господар у часи мирної праці, і одночасно козак-воїн – витязь нескореного духу, честі і звитяги у часи боротьби за волю свого народу.
На «раз» другого такту з стрибка опуститися спиною до глядача на всю ступню правої ноги, злегка присідаючи. Ліву ногу різко розігнути в коліні і витягнути в сторону на 0°. Корпус підтягти і трохи нахилити праворуч, голову повернути до лівого плеча. Праву руку з третьої позиції перевести в другу, ліва рука знаходиться на талії;
на «і» — широкий боковий крок лівою ногою ліворуч (залишаючись спиною до глядача). Права нога, трохи зігнута в коліні, відривається від підлоги і ззаду підтягується до лівої ноги;
на «два» права нога опускається на всю ступню ззаду навхрест лівої, коліно трохи зігнуто. Ліва нога невисоко піднімається ліворуч. Корпус
нахиляється вперед і праворуч, голова повертається до лівого плеча. Руки опускаються вперед і трохи розводяться в сторони; на затакт «і» — повторення руху з другої ноги.
Варіант простої присядки — гайдук (чоловічий). Вихідне положення — шоста позиція ніг.
На «раз» з невеличкого стрибка зробити глибоке присідання на півпальці обох ніг (коліна і ступні разом);
на «два» з невеличкого підскоку ледь піднятися на півпальці лівої ноги. Одночасно праву ногу, злегка зігнуту в коліні, трохи підняти ліворуч навхрест попереду правої ноги, голову повернути ліворуч.
Далі рух повторюється з другої ноги. Корпус прямий, плечі трохи відведені назад.
ПРИСЯДКИ