Подорож до світу казок та оповідань Василя Олександровича Сухомлинського

Урок позакласного читання

Клас : 3

Тема: «Подорож до світу казок та оповідань Василя Олександровича Сухомлинського.»

Мета:

Ключові компетентності:

• активізувати пізнавальну діяльність учнів;
• розвивати творче мислення, мовлення учнів, пізнавальні здібності, бажання вчитися ;
• вдосконалювати вміння працювати в групі, висловлювати власну думку, робити висновки , працювати над виробленням навичок свідомого читання;
• збагачувати знання учнів про творчий та життєвий шлях В. О. Сухомлинського, словниковий запас.

Предметні компетентності

• розпізнає казки серед оповідань, розповідей;
• аналізує прочитаний текст, редагує його;
• висловлює власні оцінювальні судження щодо виконаної роботи;
• уміє робити висновки, висловлювати власну думку;

• знає основні ознаки казки.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, ілюстрації, мапа подорожі, тексти казок, оповідань «Безрідний дятел», «Майже чарівна розмова», «Ледача подушка», таблички з девізом.

 

Тип уроку: урок-подорож.

 

Хід уроку

І. Організація початку уроку.

1. Вірш.

Лише дзвоник задзвенить –

Тиша в клас приходить вмить.

В нас роботи так багато,

То ж працюємо завзято!

2. Психологічний настрій.

• А тепер візьміть один одного за руку, усміхніться один одному й подаруйте чудовий настрій.

  - Я всміхаюсь сонечку!

  - Здрастуй, дороге!

  - Я всміхаюсь квіточці!

  - Хай  вона росте!

  - Я всміхаюсь дощики!

  - Лийся мов з відра!

  - Друзям усміхаюсь!

  - Зичу всім добра!

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

• Діти, я знаю, що ви любите казки, захоплюєтесь їх щасливим кінцем і благородними вчинками казкових героїв, засуджуєте тих, хто чинить погані справи. Отже, казки – це ( створення асоціативного куща ).

 

 … КАЗКИ …

                           Повчають            

                                              ключик до глибокої мудрості

                                                               ……………….

 

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

Ми поїдемо до казки,

Щоб в оцю чудову мить

Зрозуміти, як прекрасно

Нам на світі білім жити.

Хай лине дитинство наше

У маєві літ,

Не забудемо ніколи

Казки дивосвіт.

• Ми будемо подорожувати по світу казок та оповідань, які написав відомий вам вже В.О.Сухомлинський. Його казки та оповідання вчать висловлювати власні думки, робити висновки з прочитаного, розвивати читацькі вміння. А також будемо розвивати вміння працювати в групах, допомагати один одному.

 

ІV.  Артикуляційна гімнастика. Мовна розминка.

1.-Тренуємо мовний апарат – губи, язичок.

 Скоромовка (в парах, за руки) – «Сонце», «Дощ», «Злива»

2. Гра «Здогадайся про кого або про що я розповідаю».

-Учень, школяр, черговий, третьокласник, син, онук, племінник - … (хлопчик).

- Чекає, зустрічає, посміхається, піклується, стомлюється - … (мама).

-Іде, капає, ллє, мочить, закінчується - … (дощ).

-Мрійник, вигадник, казкар, поет - … (письменник).

3..Робота з таблицями для розширення кута зору.

4. Гра «Закінчіть речення» /

            Байки пише - … (байкар).

            Вірші складає - … (поет).

            Казки вигадує - … (казкар).

            Прозу створює - … (прозаїк).

V.  Усвідомлення нового матеріалу.

1.Бесіда.

• Прочитайте вислів В.О.Сухомлинського

«ЧИТАННЯ – ЦЕ ВІКОНЦЕ, ЧЕРЕЗ ЯКЕ ДІТИ ЗБАГАЧУЮТЬ І ПІЗНАЮТЬ СВІТ І САМИХ СЕБЕ.»

• Як ви його розумієте? За допомогою читання, що ми зробимо на цьому уроці?

2. Повідомлення учнів.

1. Перша наша зупинка – це знайомство з життям В.О.Сухомлинського. Для кожної групи було завдання - підготувати відомості про письменника.( Від кожної групи по одному доповідачу розповідають про життя і творчість українського письменника, вчителя.)

 

3.Опрацювання казок, оповідань в групах.

- Подивіться, кожна група має свій девіз, що він означає ви скажете в кінці уроку:

         * «МІЙ СЛІД НА ЗЕМЛІ- КРАСА ЖИТТЯ.»

         * «ЛЮДИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОБРА.»

         * «УСІ БЛАГА І РАДОЩІ ЖИТТЯ СТВОРЮЮТЬСЯ ПРАЦЕЮ.»

 

1. Кожна група повідомляє з яким оповіданням, казкою знайомляться і передбачають про що будуть читати.
2. Робота з текстами:

1група – «Пелюстка і квітка»

2група – «Добре слово»

3група – «Байдужий пеньок»

• Читання самостійно;
• Відповісти на питання в кінці тексту ( в групі);
• Скласти сенкан на головного героя оповідання (в групі).

3.Фіз.хвилинка.(Проводять діти під музичний супровід)

4.Гра «Респондент».

    Переказ оповідань, казок з кожної групи, якщо учень щось пропустив, то йому підказують мімікою, жестами.

5.Гра «Кореспондент».

    З кожної групи виходить учень, який є в ролі головного героя, а всі учні задають питання герою, який відповідає від імені головного героя.

6.Конкурс «Найкраща казка».

- Цю незакінчену казку В.О.Сухомлинський давав своїм учням, щоб вони дописали, завершили її. Уявіть собі, що ви на уроці у нашого великого учителя й письменника і спробуйте свої сили.

Найрадісніше й найсумніше

   Учитель сказав дітям:

• Намалюйте найрадісніше й найсумніше.

Микола розгорнув зошит і задумався. Згадав золоте літо, ранок на березі ставка, квітуче поле конюшини. Намалював квітку конюшини і над нею бджолу.

• Це і є найрадісніше, - сказав він.
• Чому? – питає вчитель.
• Бо…

 

V. Підсумок уроку.

1. Бесіда.

- Так чому навчили нас казки та оповідання?

-Що ж означають девізи кожної групи? 

-Чим, якими знаннями ми збагатили свій світ?

 2. Висновки.

 Найголовніше – це  жити для  інших,  допомагати  їм , підтримувати  в  горі  і в  радості .

-Я всім бажаю добра .

 І на згадку дарую наказ В.О.Сухомлинського до вас.

Читайте і втілюйте в життя!

 

 

   Хай тепло ваших сердець зігріває всіх — і рідних, і друзів, і   навіть незнайомих людей.  І тоді настане час, коли ви зможете сказати: «Я роблю важливу справу — приношу людям радість! Я творю  красу  словом  і  вчинком ».

Додаток 1

Пелюстка і квітка

 

На грядочці виросла гарна квітка жоржини. Біла, як мармур, духмяна. Літають над нею бджоли й джмелі, беруть нектар.

У квітці сорок дві пелюстки. І ось одна з них загордилася:

– Я найкраща. Без мене і квітка не квітка. Я найголовніша. Ось візьму й піду – що мені?

Напружилася, вилізла з квітки, скочила на землю. Сіла в кущі шипшини й дивиться, – що ж квітка робитиме? А квітка байдужки собі, усміхається сонцю, згукує до себе бджіл і джмелів.

Пішла собі Пелюстка. Аж зустрічає Муравлика.

– Ти хто? – питає Муравлик.

– Я Пелюстка. Найкраща. Найголовніша. Без мене квітка не квітка.

– Пелюстка? Знаю пелюстку я в квітці, а на двох тоненьких лапках не знаю.

Ходила Пелюстка, ходила до вечора й засохла. А квітка цвіте.

 Ось така, бачте, казка. Квітка і без однієї пелюстки квітка. А пелюстка без квітки – ніщо.

Добре слово

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".

Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:

– Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти.

Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

– Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.

Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.

– Ось чого не вистачало Олі,– сказав дід Опанас.– Доброго слова.

Байдужий пеньок

Стоїть у лісі старий-престарий Пеньок. Мохом обріс, гріється на сонечку.

Поселився під Пеньком Їжак. Клопочеться собі в нірці, а Пеньок мружиться, крекче, гріється на сонечку.

– Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз його Їжак.

– Добре, – відповідає байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.

По другий бік під Пеньком поселилася Гадюка.

– Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз вона.

– Добре, – відповідає байдужо Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється на сонечку.

Та ось якось Їжак побачив, що поруч із ним живе Гадюка. Напав на неї і в кривавій сутичці переміг. Виповз, ліг на Пеньок. Відпочиває.

– Що це у вас там за шум був? – питає Пеньок.

– Це я Гадюку вбив, – відповідає Їжак.

– Добре, – каже байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.