Посібник з супроводжуючим матеріалом використаним на уроках. Національно - патріотичне виховання на уроках та в позаурочний час

Відділ освіти

Снігурівська районна державна адміністрація

Снігурівський районний методичний кабінет

 

 

 

 

 

 

 

Національно - патріотичне виховання

на уроках та в позаурочний час

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2017-2018рік

 

 

 

 

 

 

 

Укладач. Т.В.Воскобойнікова

Учитель початкових класів Снігурівської ЗОШ І-ІІІ ст.№3

 

Рецензент. Л.М. Лапченкова

Методист Снігурівського районного методичного кабінету

 

 

 

 

 

Рекомендовано педагогічною радою

Снігурівської  ЗОШ І-ІІІст.№3,

протокол від ___01.2017року

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 Зміст.

 

1.Школа-осередок духовного збагачення ________________4

 

2.Національно-патріотичне виховання в сучасній в школі.__________________________________________________________5-11

 

3.Висновки.__________________________________________________12-13

 

4.Супроводжуючий матеріал використаний на уроках.

_________________________________________________________________14-32

 

5.Виховна робота. Виховний заход « Мова-душа народу»

_________________________________________________________________33-40

 

6.Фотозвіт._______________________________________________41-48    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасна українська школа перебуває в процесі  інтенсивного розвитку,плідного пошуку, активізації науково - педагогічних ініціацій. Школа покликана стати для учня та вчителя місцем духовного збагачення кожного з учасників навчально-виховного процесу, де формувалася б громадянська зрілість, особиста відповідальність за свій внесок у національно-патріотичне  відродження України, у розбудову держави. Велику роль в цьому відіграє національно- патріотичне виховання молодших школярів.

 

Історичне джерело патріотизму – століттями й тисячоріччями закріплювало існування держав, що формували прихильність до рідної землі,мови,традицій. В умовах утворення націй і утворення національних держав,патріотизм стає складовою частиною суспільної  свідомості, що відбиває загальнонаціональні моменти в його розвитку.

 

    Система виховання постійно відтворює і поглиблює емоційно-естетичний, художньо-творчий, модальний та інтелектуальний компоненти свідомості рідного народу, створює умови для розвитку і розквіту природних задатків і талантів кожного громадянина України, формування духовного потенціалу – найвищої цінності нації та держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета  національно - патріотичного виховання – це виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молодшими школярами соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин, формування у дітей потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної культури.

Основними принципами національно-патріотичного виховання є:

• принцип національної спрямованості виховання
• принцип культуро відповідності
• принцип гуманізації
• принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії
• принцип цілісності
• акмеологічний принцип
• принцип особистісної орієнтації
• принцип життєвої творчої самодіяльності
• принцип толерантності

Національно -патріотичне виховання спрямовується на залучення учнів до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури. Воно здійснюється на всіх етапах навчання в школі, забезпечується всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарованість, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури, виховання громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України.

 Національно-патріотичне виховання містить взаємопов`язану діяльність вчителя та учня з розвитку сукупності моральних норм та рис поведінки, а саме: повага до Батьківщини, відданість їй, активна

 

праця на благо Вітчизни, примноження трудових звичаїв країни,прагнення до зміцнення честі й гідності своєї держави,любов до рідного краю,дружба з іншими народами,тощо.

 

  Школа має невичерпні можливості для здійснення національно-патріотичного виховання. Під час навчального процесу молодші школярі ознайомлюються з історією українського народу, його багатовіковою боротьбою за свої права за незалежність, з багатонаціональною культурою,унікальними традиціями, звичаями та обрядами.

            Національно-патріотичне виховання учнів початкових класів здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності  як провідної шляхом внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів, відведення належного місця "спільно-взаємодіючій діяльності" як на уроках, так і в позаурочний час; гуманізації взаємин у системах "учитель-учень", "учень-учень"; використання вчителем демократичного стилю спілкування з учнями; створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.

У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї; родини, дитячого угрупування; як учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, краю, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.

У початкових класах соціальна і громадянська компетентності як ключові є міждисциплінарними та інтегруються через усі освітні галузі і спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, дотримання соціальних норм і правил.

Національно-патріотичне виховання молодших школярів на уроках української мови здійснюється через реалізацію соціокультурної змістової лінії.

Формуючи культуру спілкування, доцільно збагачувати мовлення молодших школярів

 

українськими формами звертання та формулами мовленнєвого етикету, пробуджувати інтерес до походження цих формул, показувати їх зв’язок із національними традиціями і звичаями українців.

Чільне місце на уроках української мови повинно займати використання малих фольклорних форм – загадок, лічилок, мирилок, приказок і прислів’їв, народних прикмет, уривків з казок, дитячих пісень, колискових, щедрівок, колядок, веснянок, закличок тощо. Реалізуючи їх виховний потенціал, варто пояснювати дітям, що багатство і розмаїття народної творчості свідчить про мудрість і талановитість українського народу, а знання і трепетне ставлення до них стане запорукою збереження цього багатства для майбутніх поколінь.

Текстоцентричний принцип навчання української мови створює можливості для використання різноманітних текстів виховного і повчального змісту. Через тексти  доцільно виховувати в молодших школярів любов до рідного краю і своєї Батьківщини, повагу до національних традицій і символів українського народу, повагу до людей інших національностей, їхніх звичаїв і традицій, почуття гордості за відомих людей України, турботливе ставлення до цінностей і надбань нашої країни.

З огляду на зазначене, невід’ємними складниками уроків української мови та літературного читання мають бути виховні бесіди, пізнавальна інформація про Україну, її людей і події, пов’язані з ними, складання усних і письмових текстів на патріотичні теми, підготовка і презентація посильних проектів патріотичного змісту (наприклад, написання творів про земляків, які прославили рідний край, листів підтримки своїм ровесникам, що перебувають в зоні АТО, вітальних листівок захисникам Вітчизни) тощо.

Доцільним є  проведення тематичних уроків зукраїнськоїмови:«Свято рідної мови», «Шевченківське

слово» та ін.

На уроках математики національно-патріотичне виховання відбувається опосередковано, через умову математичної задачі.

Навчальний предмет «Я у світі» спрямовано на соціалізацію особистості молодшого школяра, його національно-патріотичне і громадянське виховання.

Найважливішим виховним  спрямуванням змісту названого предмета  є формування в учнів  найбільш значущих  для українського народу цінностей: патріотизм, соціальна справедливість, первинність духовного щодо матеріального, гуманізм, працелюбство, взаємоповага; виховання в дитини свого власного «Я», віри у свої сили, талант, здібності; виховання  творчої, соціально- активної особистості, здатної бережливо ставитися до природи, світу, речей, самої себе, інших людей, розуміти  значення життя як найвищої цінності.

Україна, її державотворчі цінності, вироблення громадянських почуттів, поведінкових еталонів – ці елементи змісту є першорядними, що задають мету реалізації програми.

Видатні постаті, успішні люди, патріотично спрямовані,  що уміють переборювати життєві труднощі і йдуть до власної мети, стають зразком для  вироблення в учнів власних життєвих стратегій.

Для ефективного формування національного виховання учнів початкових класів є: сприйняття учнями знань про українську культуру; застосування вчителем на уроках  та у позаурочний час емоційно-естетичного фону; створення ситуацій емоційного переживання учнями педагогічних установок на оволодіння національними цінностями, усвідомлення знань про національну українську  культуру, орієнтація дитини на позитивні результати діяльності щодо засвоєння певних національних цінностей у родині та в школі.

 

            На уроках «Природознавства» виховні цілі пов’язані з ознайомленням з традиціями шанобливого ставлення українського народу до природи, любов до рідного краю, Батьківщини.

На уроках «Трудового навчання» діти знайомляться з традиційними народними ремеслами в України, вчаться виготовляти народні іграшки ,кукли мотанки, сюжетні витинанки різних регіонів України, оздоблювати вироби технікою вишивки.

Головним завданням курсу «Образотворче  мистецтво»   є формування у молодших школярів культури почуттів, основ національної та громадянської свідомості.

Пропоную  проводити конкурси дитячої зображувальної творчості «Слава українським військовим», «У світі немає кращої країни, ніж Україна»

 

 Проводжу  виховні заходи «Країну де живемо, Україною зовемо», «Я і моя родина», «Моя маленька батьківщина» «Мова –душа народу» «Святий Миколай мою хату не минай», тематичні виховні години, бесіди за темами: «Славетні українці», «Козацькому роду немає переводу» ,конкурси малюнків, оберегів, організую написання листів та малюнків воїнам АТО.

Акцент у виховній роботі переношу на засвоєння учнями народних традицій, сутності українських обрядів, народних свят, легенд, переказів, звичаїв та ін.

Оскільки у молодшому віці у дітей домінує образне мислення, то найбільш використовую  такі форми діяльності:ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, ігрова вправа, колективне творче панно, бесіда, тематичний зошит, ранок, свято, усний журнал, групова справа, оформлення альбому, уявна подорож, конкурси, ігри, школа ввічливості, демонстрація, розповідь, моделювання, вікторина, екскурсія, виставка малюнків, операція-рейд, виставка-ярмарок, перекличка повідомлень, добродійна акція, хвилини з мистецтвом, година спостереження, година милування, спортивні змагання, козацькі забави, театральна вистава, ляльковий театр, ведення літопису класного колективу, веселі старти, естафети, догляд за рослинами і тваринами.

У початкових класах важливого   значення набувають інтерактивні засоби виховання, як народні обряди та традиції, що спрямовані на розвиток творчого потенціалу особистості, кооперування та гуманізацію стосунків у колективі.

Однією з найважливіших педагогічних закономірностей є та, що в процесі формування особистості, а отже, й підростаючого покоління, найефективніші шляхи пізнання – це від рідного до чужого, від близького до далекого, від національного до міжнаціонального, світового.

Система виховання постійно відтворює і поглиблює емоційно-естетичний, художньо-творчий, моральний та інтелектуальний компоненти свідомості рідного народу, створює умови для розвитку і розквіту природних задатків і талантів кожного громадянина України, формування духовного потенціалу – найвищої цінності нації та держави.

В основу виховання покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім'ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь.

Найважливішою громадянською рисою особистості є сформованість національної свідомості, патріотичних почуттів до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім'я України. Ціновим засобом відображання нації є формування в людини національної гідності й гордості за свою Батьківщину, відмова від почуття національної меншовартості, від почуття національної наповноцінності, що формувалися віками.

Нам варто пам'ятати крилатий вислів відомого польського письменника Бруно Ясенського, який говорив, що не треба боятися ворогів – у гіршому разі вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів – у гіршому разі вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Школа це життєвий простір дитини; тут вона не просто готується до життя, а живе. Тому виховна робота планується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеями самоцінності дитинства, демократичного діалогу між поколіннями. Важливу роль у цьому відіграє позакласна робота. Її мета полягає у задоволенні інтересів і запитів дітей, розвитку їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування. Домінуюча роль в її організації належить класному керівнику, який є передусім організатором позакласних виховних заходів. Одночасно він є ініціатором залучення учнів до роботи гуртків, секцій у позашкільних закладах.

Навчальний матеріал викладаю  так, щоб учні не тільки знали й розуміли те суспільство, в якому ми живемо й працюємо, але і вносили свою маленьку часточку в подальше його удосконалення і розвиток, постійно прагнули до покращення навколишньої дійсності.

Завдання школи та свій обов’язок як педагога –це виростити дітей справжніми громадянами та патріотами з почуттям особистої відповідальності.

І на завершення я хочу процитувати слова Святослава Вакарчука: «Моє завдання разом з близькими друзями − це навчити себе і інших тому, що успіх країни починається з твого успіху. Розуміння цього не станеться завтра, не дасть швидких результатів, але зрушення в свідомості приведе до дій і майбутнього успіху.

Мало невеликої групи яскравих особистостей. Важливо, щоб ціле покоління почало думати поіншому.

Це покоління ще не розчароване, у нього ще все попереду. Потрібно працювати, потрібно все зрушити з мертвої точки. Перший крок - самий складний. Не потрібно відразу ставати героями. Але доведеться стати трошки більш трудолюбивими і стійкими, трошки менш лінивими і безвідповідальними. І ось, якщо це «трошки» помножити на всіх – ми будемо мати дуже багато».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Супроводжуючий матеріал використаний на уроках

                          Вірші українських поетів про Україну

Рідна Батьківщина

Наша Батьківщина —
Наче зелен сад.
Наша Батьківщина
Дбає про малят:
Щоб вони зростали
У теплі й добрі,
Як пташки, співали
В кожному дворі.
Нам Вітчизна світить.
Мов зоря ясна.
Мир у всьому світі
Береже вона.
Будемо зростати
І — як прийде час —
Про Вітчизну дбати,
Як вона про нас.

 

                                     Волгіна Тетяна

Підем, станем під тополі

Підем, станем під тополі.
Все летять, летять граки...
І танцює дощик в полі,
В боки взявшись,— іч який!

Дощик каже: — А я бризну! —
Каже льон: — А я росту! —
Діти кажуть: — Ми Вітчизну
Нашу любимо святу!

 

                                                                   Тичина Павло

                                        

                                            Незалежна і Єдина

Що то, діти за країна –
Неба синього блакить,
На ланах у серпні жито
Стиглим золотом блищить?

У якій, скажіть, країні
Клімат лагідний, м’який?
Бог відводить буревії,
Негаразди всіх стихій?

Люди мудрі, працьовиті
У країні тій живуть.
На чуже не зазіхають
І свого не віддадуть.

У якій іще країні
Так земля родить охоча?
Наче пісня солов’їна –
Мова ніжна і співоча?

Гори є і полонини,
Є моря, річки, ліси…
Загалом, то є країна
Невимовної краси!

Гордо, голосно, дитино,
Ти назви ім’я країни,
У якій, хвалити Бога,
Народився і живеш.
 

Їй дочкою є чи сином
І, коли ти підростеш,
Будеш їй творити славу,
Розбудовувать державу.

 

Отже, зветься ця країна,
Незалежна і єдина –
Наша ненька – Україна!

 

                                                                            Козленко Наталія

 

 

  Над Дніпровою сагою

Над Дніпровою сагою
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.

Що без долі, без роди?ни
Та без вірної дружини,
І дружини і надії
В самотині посивіє!

Явор каже: — Похилюся
Та в Дніпрові скупаюся. —
Козак каже: — Погуляю
Та любую пошукаю. —

А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка із гаю
Вихожаючи, співають;

 

 

Повбирані, заквітчані
Та з таланом заручені,
Думки-гадоньки не мають,
В’ються-гнуться та співають.

                                                                                       Шевченко Тарас

Ой стрічечка до стрічечки

Ой стрічечка до стрічечки
Мережаю три ніченьки,
Мережаю, вишиваю,
У неділю погуляю.

Ой плахотка-червчаточка,
Дивуйтеся, дівчаточка,
Дивуйтеся, парубки,
Запорозькі козаки.

Ой дивуйтесь, лицяйтеся,
А з іншими вінчайтеся.
Подавані рушники...
Отаке-то козаки!

                                                                           Шевченко Тарас

Де найкраще місце на землі

Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:
— Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі? —
Сонце усміхнулося здаля:
— Правда, все я бачу з висоти.

Всі народи рівні. А земля
Там найкраща, де вродився ти!
Виростай, дитино, й пам'ятай:
Батьківщина — то найкращий край!

                                                                             Павличко Дмитро

Любіть Україну

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, як трави, як води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу п вічно живу і нову
і мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

                                                                               Сосюра Володимир

 

 

                                                      Мрії

Ще не був я у столиці.
Мчать без мене поїзди...
А дорога так і сниться —
лиш на Київ, лиш туди!..

Київ з Львовом - брат із братом.
Я це знаю, тим горджусь.
Я про Київ чув багато,
а в мандрівку не зберусь!..

І не бачу перепони,
у дорогу й нині б встиг!
Знов матуся заборонить,
скаже: «Трішки підрости...»

                                                                                   Хоросницька Марія

Пісенька-весняночка

Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
Склала я цю пісеньку голосну
Про гаряче сонечко, про весну.
Батьківщино сонячна, рідний край!
Тут топчу я стежечку з краю в край
І тягнусь, мов квіточка, в висоту.
Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
І лунає пісенька скрізь моя:
Батьківщину сонячну славлю я!

                                                                         Компанієць Лідія

 

Добридень тобі, Україно моя!

Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!

                                                                                                   Сингаївський Микола

 

 

 

Моя земля — чарівна Україна!
Тут стільки сонця, рік, лісів, полів…
Вона на всій планеті, мов перлина.
Тут соловейка найщиріший спів.
І найсвітліша в цілім світі мова,
Найкращі, найчарівніші пісні.
А споришева стежечка чудова
Веде до щастя, у казки ясні.
Тут ліс тихенько з полем розмовляє,
І квітка шепче чарівні слова.
Травинка кожна чисту душу має,
Й земля тут добра, ніжна і жива,
Наповнена любов’ю і красою.
Квітуча, гарна, мила і ясна…
Умита щедро сонцем і росою,
У цілім світі ти така одна.
Люблю тебе всім серцем і душею,
Твої простори й небо голубе.
Я переймаюсь долею твоєю,
Нікому скривдити не дам тебе.

 

 

                                                Моя Україна

Моя найкраща в світі сторона,
Чарівна, неповторна, Україно!
Для мене в цілім світі ти — одна
І рідна, й мила, дорога, єдина.

Ми всі малі пагінчики твої
Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.
Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,
Та нам судилось в Україні жити.

Ми — патріоти, дочки і сини,
Для твого блага все в житті здолаєм!
Бо ти найкращий, краю мій ясний,
Вітчизну й матір ми не вибираєм.

А просто любимо, бо ця земля свята,
Вона нас народила і зростила.
Вітчизною зовемо неспроста,
Бо нам вона дала і душу, й крила.

 (Красоткіна Надія Григорівна)

А я іду по світу в вишиванці

Встає над світом щире сонце вранці
І землю гріє променем ясним.
А я іду по світу в вишиванці.
Я — українець! І горджуся цим.
В нас обереги вишивають здавна. 
Така традиція в народі прижилась.
Вона прадавня, вічна й дуже славна.
В культурі й до сьогодні збереглась.
Ані вікам, ні моді не здолати...
Вона в людському серці і в душі.
У ній любові, мрій, надій багато
І ти традиції забути не спіши.

 

Люби свій край

Люби свій край, моя дитино,
Бо тут з’явився ти на світ.
Це місце зветься — Україна!
І звідси ти почнеш політ.

Тут пісня мами колискова,
Чарівна казка перед сном.
І наймиліша рідна мова,
Калина й мальви під вікном.

А на високій тополині
Лелеча лагідна сім’я.
І небеса високі сині,
І ніжна пісня солов’я.

Люби свій край, моя дитино,
Тут з-під верби джерельце б’є,
А край наш рідний Україна —
Це найдорожче, що в нас є!

 

 

Це моя земля

А мені для щастя більше і не треба —
Лиш оці бездонні вічні небеса
І стрункі високі сосни аж до неба,
І земна казкова сонячна краса,
Та глибокі ріки і малі джерельця,
І ліси чарівні та луги й поля —
Я до всього цього прикипіла серцем,
Це моя місцина, це моя земля.

Я народилась в Україні

 

Я народилась в Україні
І почала життя своє.
Тут небеса безмежні, сині...
На що не глянеш — все моє!
Трава для мене зеленіє,
Для мене світлі дні ясні.
І сонце пестить та леліє,
До серденька летять пісні.
Тут кожна квіточка співає,
Струмочок ніжно жебонить.
І краю кращого немає,
Де б я могла так вільно жить!

Україні 

Горнусь до тебе, Україно,
Як син до матері, горнусь.
За тебе, рідна і єдина,
Щодня я Богові молюсь.
Щоби послав щасливу долю
Тобі - народу моєму,
Щоб освятив жадану волю,
Що дарував тепер йому.
Горнусь до тебе, Україно,
Щоб нас ніхто не роз'єднав.
Підставлю плечі, щоб калину
У лузі вітер не зламав.
У нас є лицарі й гетьмани,
Що за собою поведуть,
І вікові глибокі рани
На нашім тілі заживуть.
Молюсь за тебе, Україно,
І свої сили віддаю,
Щоб відродити із руїни
Наш дух і славу бойову.
Очистимо усі джерела,
Дніпро-Славутич оживе,
І заспіваєм: "Ще не вмерла
Вкраїна наша і не вмре!"
                                                                        Микола Бакай

 

Я – українка! 

Я — українка! 
Горджуся й радію, 
Що рідною мовою 
Я володію,
Шевченковим словом 
Умію писати 
Слова мелодійні 
І вірші складати.
Я — українка! 
Живу в Україні, 
На вільній, єдиній 
Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість: 
Ліси і садки. 
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні, 
І гори, й долини, 
Цвіт білосніжний 
У лузі калини. 
В душі моїй солодко 
Грає сопілка, 
Бо я з України, 
Бо я — українка!
                                                           О. Васил

 

 

Легенди про Україну

 

Колись, дуже-дуже давно, роздавав Господь землі державам.

Але до загальної черги не встигла держава Україна. Важко працювала, втомилася і, втомлена, ледве прийшла до Бога.

– Ти спізнилася, Україно, поглянь – усі розійшлися зі своїми наділами. Де ти була?

– Працювала, – опустила очі, з яких рясно посипалися сльози-перли, – прости мені, Господи, піду я…

Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її спрацьовані руки, на її втомлене, але таке гарне обличчя і відповів:

– Знаю тебе, Україно, знаю. Знаю серце твоє вразливе та ніжне, знаю душу твою співучу і просту. Як працюєш важко. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо Сам сотворив тебе такою. Не йди, зачекай…

– Якщо немає в Тебе, Господи, землі для мене, піду я. Не забирай ні в кого, щоб мені дати. Мені чужого не потрібно…

– Не журися, Україно. Посміхнися і радій. І співай пісню гарну! Нову пісню. Тому що вподобав я тебе і не дам тобі сумувати! Є у Мене земля! Моя земля. Залишив  її Собі, щоб тішитися, але з радістю віддаю тобі! Пануй, господарюй, працюй і радій! Це земля, де перегукуються степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди надзвичайні.

 

                                Легенда про Тризуб,Прапор,Герб

 

Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя. Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому матір подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім’я Тризуб. Середньому сину мати дала в дорогу блакитно жовтий одяг. Сміливий та сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними (героїчними вчинками). Люди запам’ятали його і прозвали Прапором. А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали йому ім’я Гімн. Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку – Україну. Вони стали державними символами України.

                                           Легенда про калину

То було давним –давно . В одному селі жила дуже красива дівчинка , яку звали Калиною . Її любили люди за добре серце . Одного разу на село напали вороги . Жителі села встигли сховатися в байраку . Тільки Калинка лишилася в селі . Татари наказали дівчинці показати , де сховалися всі , щоб узяти людей у полон . Калинка завела загарбників у дрімучий ліс .
Зблиснула шабля , загинула хоробра дівчинка , але й вороги не знайшли вороття . Там , де розбризкалась дівоча кров , виросли калинові кущі .Укрилися кущі білим цвітом , а коли осипався цвіт , заблищали на кущі ягоди,  а в кожній ягідці - зернятко , як маленьке сердечко .

 

                                            Легенда про вербу

Ранньої весни, коли ще у лісі лежить сніг, розпускаються квіти верби. Це одна з перших рослин, що за біблійними легендами, після всесвітнього потопу виросла на берегах річок та водойм.

Українці вірили, що дерево, яке одним з перших викидає бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу та здоров'я, оберігає її та захищає. В останню неділю перед Великоднем люди освячують у церкві вербові гілки, б'ють ними один одного, промовляючи:

 

                          Не я б'ю – верба б'є,

                          Не будь сонливий,

                          До роботи лінивий,

                          Будь здоров, як вода,

                          Рости, як верба.

 

                          Не я б'ю – верба б'є.

                          За тиждень Великдень.

                          Недалечко – червоне яєчко!

                          Спаси і збережи, Матір Божа,

                          Під своїм покровом.

 

Щедрівки

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
- Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

 

Ой, господар, господарочку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!

Щедрий вечір, добрий вечір
Я щедрую у дядька.
Дайте, дядьку, пиріжка.
Як не дасте пиріжка -
Візьму вола за рога,
Та й виведу на поріг,
I викручу правий ріг

Буду волом робити,
А рогом трубити.

Прийшли щедрувати до вашої хати.
Щедрий вечiр, добрий вечiр!
Тут живе господар – багатства володар.
Щедрий вечiр, добрий вечiр!
А його багатство – золотiї руки.
Щедрий вечiр, добрий вечiр!
А його потiха – хорошiї дiти.
Щедрий вечiр, добрий вечiр!

 

Колядки

Добрий вечір тобі, пане господарю!

Винеси ти нам ковбасок пару,

Ой походи коло пічки,

Пошукай нам перепічки.

Винеси сала, не скупися,

Щоб ячмінь твій уродився,

Щоб нажали сто кіп жита,

Щоб сім`я була вся сита!

Щоб скотинка водилася,

Щоб пшениця родилася,

Щоб у хаті всього мали –

Колядників пригощали.

 

Я – маленький пастушок
Загорнувся в кожушок
На скрипочку граю,
Вас усіх вітаю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте –
Яблучка, горішки
Дітям для потішки.

Сніжком запорошило все: 
Стежинку і дорогу. 
Спішить, спішить колядочка 
До нашого порогу.

Несе вона в торбиночці 
Про щастя світлу мрію, 
Дарує нам колядочка 
І віру і надію.

Лунають ніжно дзвоники 
Від хати і до хати. 
Спішить, спішить колядочка 
Нам щастя побажати!

 

Коляд, коляд, коляда! 
Холод взимку не біда.

Двері швидше відчиніть, 
Нас до себе запустіть!

Всі, хто є у вашій хаті, 
Будуть дужі та багаті!

На городі вродять густо     
І картопля, і капуста,

Помідори й огірочки
І для сина, і для дочки.

Ось промова в нас така! 
Ви ж готуйте п'ятака!

Прислів’я

 

Без кореня й полин не росте.

Без любові до людини немає любові до Батьківщини.

У своєму болоті і жаба співає, а на чужині і соловей мовчить.

 

Всюди добре, а вдома краще.

Кожному мила своя сторона.

Де хто народиться, там і стане в нагоді.

Де не жити - Батьківщині служити.

Дурна та пташка, якій своє гніздо не миле.

Для вітчизни не шкода життя.

Для своєї Батьківщини ні сил, ні життя не шкодуй.

Якщо народ єдиний - він непереможний.

За горами пісні добре співати, а жити вдома краще.

За морем світло, а у нас світліше.

.

За Батьківщину, за честь - хоч голову снесть.

Навіщо далеко - і тут добре.

І хліб по своїй стороні сумує.

Якби кущ був не милий, соловей гнізда б не вил.

Кожному свій край солодкий.

Хто б'ється за Батьківщину, тому сила подвійна дається.

Хто до нас мітить, той зустріне свою смерть.

.

.

Зрадити батьківщину - зганьбити матір і батька.

Батьківщина - мати, умій за неї постояти.

Батьківщина краше сонця, дорожче золота.

Родина кохана - мати рідна.

Батьківщина починається з сім'ї.

Батьківщину головою оберігають.

Батьківщину, як і батьків, на чужині не знайдеш.

Рідна землиця і уві сні сниться.

Рідна сторона - мати, а чужа - мачуха.

Рідний кущ і зайцю доріг.

Рідних немає, а по рідній стороні серце ниє.

Та земля мила, де мати народила.

Людина без батьківщини - соловей без пісні.

Людина без батьківщини, що сім'я без землі.

Чужа земля радості не додасть.

Чужина сльозам не вірить.

 

 

 

Загадки про народні символи

Довгі ноги, довгий ніс,
По болоті ходить скрізь.
(Лелека)

 

 

 

І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна. 
(Калина)

 

Квітка пишна, квітка гожа,
На троянду трішки схожа.
На кущах вона зростає.
Хто із вас цю квітку знає?
(Шипшина)

Сонечко в траві зійшло,
Усміхнулось, розцвіло,
Згодом стало біле-біле
І за вітром полетіло.
(Кульбаба)

 

***           Як запалять, то горить, Як горить, то плаче. Обережненько гасіть, Бо впече у пальчик! (Свічка)
***                             Я на сонце дуже схожа –                           Золотиста, ніжна, гожа.                            Рано-вранці розквітаю.                           Відгадати вам неважко,                                Що за квітка я ?                                          (Ромашка)
*** На дубочку я вродився, На дубочку й оселився. Восени я упаду Та дубочком проросту. (Жолудь)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     ***

 

                                    Навесні старий садок
                                Вкрив барвистий килимок,
                                     І над вишнями в гіллі
                                          Загули, мов дзвін…
                                                 (Джмелі)

***

                              На городі нога стоїть,
                              На нозі голова висить.
                          Куди сонце повертається,
                           Туди голова нахиляється.
                                          (Соняшник)

***   Цвіте синьо, лист зелений Квітник прикрашає Хоч мороз усе побив –  Його не займає. (Барвінок)     *** Стоїть собі літечком На городі тіточка, Світлокоса, білочуба, а на ній зелена шуба. (Кукурудза)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний      захід

Мова – душа народу

Мета.Формувати розуміння того ,що українська мова –наш скарб ,без якого не може існувати ні народ,ні Ураїнсьна ,як держава .Розширити знання про красу і багатство української мови .Пробудити почуття національної гідності.Виховувати любов до рідної мови ,рідного краю ,його традицій, почуття поваги до всього свого,українського, бажання розмовлюти рідною мовою.

Обладнання.Святково вбраний зал ,рушники ,портрети видатних українських поетів і письменників,вистака кижок.

Сцена.  Хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишиваному рушнику.

Дівчинка
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Хлопчик
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг)
Вчитель
Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.
Дівчинка
Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна – це наша Батьківщина.
Хлопчик
У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, то ж давайте поговоримо про нашу рідну мову.
1-й учень
Мій друже, брате,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою.
2-й учень
Вся історія народу — в мові,
Мова — душа народу.
Позбавити народ рідної мови —
Це означає вбити народ.
3-й учень
Слова летять у душу як лебідки
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.
4-й учень
Зневажати мову мамину — біда,
Котра пустими зробить наші душі
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
5-й учень
Зневажати мову — зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.
 

6-й учень
О не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка,
Ти є душа співучого народу
Що був і є, і буде у віках.

1. Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш.
2. Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українськая мово пречиста,
Ти ж у серці народу навік!
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти у серці народу живеш!

Вчитель
Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі.
Учні (хором)
Це наша рідна мова!
Учень
Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.
Учениця
Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова – чудова, мелодійна, багата.
Учень
Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, він любить її, поважає ЇЇ закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.
Учениця
А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, а саме у 1991 році. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли і не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.
Учень
Бо й не змовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна наша українська мова.
1-й учень
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
2-й учень
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
 

3-й учень
В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.
4-й учень
То ж мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить.
5-й учень
Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати,
І найрідніша нам вона.

– Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна.
– Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
– Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія!
– Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така.

1-й учень
Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
2-й учень
Як ту мову можна забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
3-й учень
От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм рідним словом.
4-й учень
Доню, моя доню,
Синьоока зірко,
У житті буває
Солодко і гірко.
Як би не манили
Твої очі зваби,
Не посмій вчинити
Батьківщині зради.
5-й учень
Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле,
І гудуть діброви.
Можеш призабути,
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову.
Мусиш пам’ятати.
6-й учень
Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
Наче вишня пізня.
7-й учень
Любіть свою мову й ніколи
її не забудьте в житті.
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
8-й учень
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
9-й учень
Ну де ще є така чарівна пісня?
Серед яких на світі мов?
То серце від журби неначе стисне,
А то повіє радість і любов.
10-й учень
Пісня українська!
Хто не був зачарований нею?
Вона натхненна, мелодійна,
Безмежна широтою і красою образів.
Пісні лунають над широкими ланами
І високими горами.
(Виконується українська народна пісня: "
Вчитель
Українська мова багата на слово...
1-й учень
Слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев.
2-й учень
Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина —
Щебече соловейко на весь світ.
 

3-й учень
Бентежна, тополина, калинова
Не випита, не вибрана до дна —
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.
4-й учень
Моя земля – це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене немовби птицю,
Під склепіння неба тихе і ясне.
5-й учень
Може, десь земля є краща й вища,
А над нею небо золоте,
Та мені найкраща та, де вишня,
Там, де вишня мамина цвіте.
Вчитель
Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.
1-й учень
Друзі шановні,
Матусі і тата,
Вдячні ми всім,
Хто прийшов на це свято.
2-й учень
Ми – українські – велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх Україна.
3-й учень
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мова!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.
 

4-й учень
Вже кінчилось свято
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні
Разом
Щастя, миру, добра.

 

 

 

 

 

 

                          Фотозвіт

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок читання.3 клас «Його думка жива, а слово ходить між людьми» До 200 річчя з дня народження

Тараса Григоровича Шевченка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок. 3 клас «Я у світі» 
Тема. «Моя мала Батьківщина»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок «Природознавства» Проект «Тваринний та рослинний світ Снігурівщини»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фестиваль патріотичної пісні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід «День  української  писемності та мови»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід «Святий отче Миколай,мою хату не минай!»