Американські дослідники з'ясували, що коли ми чуємо лише сухі факти, якими б важливими вони не були, активується лише ліва півкуля мозку, а от історії вмикають праву, яка створює картинки, образи та емоції. Про практичну користь та формули сторітелінгу розповіла Олена Дячук у вебінарі «Сторітелінг: вчимося розповідати історії як письменники». Лекторка – експертка з недискримінації в освіті, редакторка журналу освітнього проекту «На Урок».
Що нам дає сторітелінг?
- Натхнення. Історії надихають, переконують, вони можуть мотивувати нас робити корисні речі, боротися зі стереотипами, змінювати ситуацію навколо себе та змінюватись самим.
- Об'єднання. Історії дають нам можливість відчути себе спільнотою, ми відчуваємо, що має відношення до того, що відбувається.
- Комунікацію. Історії викликають довіру, а це шлях до порозуміння. А що краще ми розуміємо одне одного, то краще і більше комунікуємо.
- Вплив. Історії мотивують та підвищують авторитет того, хто їх розповідає.
Для того, аби історія була успішною, потрібно:
- сформулювати мету;
- орієнтуватися на учнів: історія має бути зрозумілою та цікавою;
- показати учням, у чому цінність теми;
- використовувати схему «ситуація-проблема-рішення»;
- комунікувати з аудиторію (за можливістю).
Розповіді можуть бути різними: учительський монолог, текст, комікс, відеоролик, презентація, подкаст тощо. Але найпростіше це, звісно, просто розповісти.
Алгоритм розповіді:
- Аудиторія. Варто розуміти, що подобається вашим учням. Вони будуть слухати казки чи радше піти у бік реалізму тощо.
- Головна ідея. Тут ми маємо викликати емоції. І тут варто розуміти, що насправді будь-який навчальний факт, про який ви хочете сказати, він дуже важливий, але діти не завжди це розуміють, ну тут треба підказати.
- Обираємо героя. Без героя історії не буде. А от хто ним буде – це вже вам вирішувати. Особисто я за те, щоб якомога частіше робити головними героями школярів. Так учні асоціюватимуть себе з історією.
- Сюжет. Дехто вважає, що справа не стільки у сюжеті, скільки у користі, яку він може дати. Але насправді все залежить від вас. Можна зробити героя схематичним, якщо він просто розкриває тему. Але якщо він сам є учасником подій (наприклад, ви вирішили скласти сторітелінг про Івана Франка), то звісно, герой має бути яскравим.
- Проекція. Історія не має бути повністю відірваною від реального світу, вона має кидати світло на те, що відбувається.
- Структура. Обрали формулу? Слідуйте за нею. Адже історія має бути зв'язаною, події та сцени, діалоги (якщо є) мають випливати одне з одного.
Сторітелінг прийшов до нас із Голівуду. Взагалі будь-яка формула сторітелінгу – готова основа сценарію фільму. Так, це саме формули, адже як би нам не було прикро, але інколи творчість відступає на другий план.
Формули сторітелінгу:
Міст (До – Після – Міст)
- До – світ із проблемою.
- Після – світ без проблеми.
- Міст – що допомогло розв'язати проблему.
Золоте кільце Саймона Синека:
- Чому? (Чому ця тема важлива, чому взагалі виникла).
- Як? (Яким чином тема може розв'язати проблему).
- Що? (Що робиться для того, аби розв'язати проблему).
Що є та що буде?
- Що є? (Ситуація, якою вона є зараз).
- Що може бути? (Майбутнє, яке може статися).
- Переходи між тим що є та тим що може бути.
- Щастя. (Чарівне майбутнє).
Рамка
- Історія перша (головна історія, у яку сховано ще одну).
- Введення у другу історію (перехід до другої історії).
- Історія друга (друга історія, що розкриває мету першої).
In medias res:
- Кульмінація (історія одразу починається з середини);
- Що було раніше (відкривається початок);
- Пояснення (що сталося далі, що призвело до ситуації).
Бажаєте дізнатися більше про сторітелінг? Радимо переглянути вебінар Олени Дячук.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.