Сторітелінг – мистецтво цікавої розповіді

Американські дослідники з'ясували, що коли ми чуємо лише сухі факти, якими б важливими вони не були, активується лише ліва півкуля мозку, а от історії вмикають праву, яка створює картинки, образи та емоції. Про практичну користь та формули сторітелінгу розповіла Олена Дячук у вебінарі «Сторітелінг: вчимося розповідати історії як письменники». Лекторка – експертка з недискримінації в освіті, редакторка журналу освітнього проекту «На Урок».

Що нам дає сторітелінг?

Натхнення. Історії надихають, переконують, вони можуть мотивувати нас робити корисні речі, боротися зі стереотипами, змінювати ситуацію навколо себе та змінюватись самим.
Об'єднання. Історії дають нам можливість відчути себе спільнотою, ми відчуваємо, що має відношення до того, що відбувається.
Комунікацію. Історії викликають довіру, а це шлях до порозуміння. А що краще ми розуміємо одне одного, то краще і більше комунікуємо.
Вплив. Історії мотивують та підвищують авторитет того, хто їх розповідає.

Для того, аби історія була успішною, потрібно:

сформулювати мету;
орієнтуватися на учнів: історія має бути зрозумілою та цікавою;
показати учням, у чому цінність теми;
використовувати схему «ситуація-проблема-рішення»;
комунікувати з аудиторію (за можливістю).

Розповіді можуть бути різними: учительський монолог, текст, комікс, відеоролик, презентація, подкаст тощо. Але найпростіше це, звісно, просто розповісти.

Алгоритм розповіді:

Аудиторія. Варто розуміти, що подобається вашим учням. Вони будуть слухати казки чи радше піти у бік реалізму тощо.
Головна ідея. Тут ми маємо викликати емоції. І тут варто розуміти, що насправді будь-який навчальний факт, про який ви хочете сказати, він дуже важливий, але діти не завжди це розуміють, ну тут треба підказати.
Обираємо героя. Без героя історії не буде. А от хто ним буде – це вже вам вирішувати. Особисто я за те, щоб якомога частіше робити головними героями школярів. Так учні асоціюватимуть себе з історією.
Сюжет. Дехто вважає, що справа не стільки у сюжеті, скільки у користі, яку він може дати. Але насправді все залежить від вас. Можна зробити героя схематичним, якщо він просто розкриває тему. Але якщо він сам є учасником подій (наприклад, ви вирішили скласти сторітелінг про Івана Франка), то звісно, герой має бути яскравим.
Проекція. Історія не має бути повністю відірваною від реального світу, вона має кидати світло на те, що відбувається.
Структура. Обрали формулу? Слідуйте за нею. Адже історія має бути зв'язаною, події та сцени, діалоги (якщо є) мають випливати одне з одного.

Сторітелінг прийшов до нас із Голівуду. Взагалі будь-яка формула сторітелінгу – готова основа сценарію фільму. Так, це саме формули, адже як би нам не було прикро, але інколи творчість відступає на другий план.

Формули сторітелінгу:

Міст (До – Після – Міст)

До – світ із проблемою.
Після – світ без проблеми.
Міст – що допомогло розв'язати проблему.

Золоте кільце Саймона Синека:

Чому? (Чому ця тема важлива, чому взагалі виникла).
Як? (Яким чином тема може розв'язати проблему).
Що? (Що робиться для того, аби розв'язати проблему).

Що є та що буде?

Що є? (Ситуація, якою вона є зараз).
Що може бути? (Майбутнє, яке може статися).
Переходи між тим що є та тим що може бути.
Щастя. (Чарівне майбутнє).

Рамка

Історія перша (головна історія, у яку сховано ще одну).
Введення у другу історію (перехід до другої історії).
Історія друга (друга історія, що розкриває мету першої).

In medias res:

Кульмінація (історія одразу починається з середини);
Що було раніше (відкривається початок);
Пояснення (що сталося далі, що призвело до ситуації).

Бажаєте дізнатися більше про сторітелінг? Радимо переглянути вебінар Олени Дячук.