Поняття, завдання (функції) кримінального права України. Предмет, метод кримінального права. Принципи кримінального права України

система (сукупність) загальнообов’язкових, формально визначених юридичних норм (правил поведінки), прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

суспільні відносини (цінності, блага) є загальним об’єктом, на які, в решті-решт, посягає будь-яке кримінальне правопорушення, передбачене законом про кримінальну відповідальність.

все те, з приводу чого або у зв’язку з чим існують ці відносини.

певна взаємодія (взаємозв’язок) суб’єктів цих відносин. Соціальний зв’язок завжди виникає та існує з приводу конкретного предмета суспільних відносин, а тому йому властивий предметний характер.

кримінального правопорушення визнають окрему групу однорідних чи тотожних суспільних відносин, які охороняються єдиним комплексом взаємопов’язаних кримінально-правових норм.

охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, що включають конкретні людські, суспільні або державні цінності, життєві інтереси та блага, яким внаслідок вчинення кримінально-караного посягання спричиняється або може бути спричинена шкода.

утворює певну сферу суспільних відносин з власно притаманними їй спільними рисами, на які посягає група кримінальних правопорушень. 

конкретні суспільні відносини, які поставлені законодавцем під охорону певною кримінально-правовою нормою і яким завдається шкода від кримінально-протиправних посягань. 

фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці 16 років.

фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

фізична особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

це психічний стан особи, який полягає у її здатності за станом психічного здоров’я, за рівнем соціально-психологічного розвитку і соціалізації, а також за віком усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій, керувати ними під час скоєння кримінального правопорушення і нести у зв’язку з цим кримінальну відповідальність

це неспроможність особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

вимога вчинити певні дії або, навпаки, не вчинити тих або інших дій, які у даній ситуації повинні бути вчинені, під загрозою застосування фізичного насильства, заподіяння матеріальної чи моральної шкоди.

це психічний стан, осіб, що страждають нездоланним потягом до крадіжок

психічне ставлення осудної особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння, а в кримінальних правопорушеннях із матеріальним складом – і до його наслідків у формі умислу чи необережності.

особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання

якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки й хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання

якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення