Розділові знаки в складному реченні.

Нас кличе у мандри дорога нам грає чарівна струна.

Мипросто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

Не кидай іскри в солому і сама згорить і село спалить.

Захочеш пити підеш до струмка.

Ластівки літають низько завтра буде дощ.

Мені страшно признатися я щаслива.

Щасливим не народжуються щясливим стають.

Ластівки літають низько завтра буде дощь.

Грім гримить хліб буде родить.

Прокотився грім з розгоном грають блискавок шаблі.

Рада б зірка зійти чорна хмара заступає.

Зникає мова зни кає нація.

Чайки сідають на воду буде на морі погода.

І плаче коник серед трав нема мелодій.

Поглянь у себе море там вирує.

Я знаю слабкість це одна з диверсій.

Менше розкоші більше свободи.

Була весна море було спокійне і синє.

Жінка розплющила очі велика тиша стояла навкруги.

Буде правда прийде й віра.

Я пам'ятаю на Дніпрі от берегів тих пахли трави.

Дуже тішиться бджола дика груша розцвіла.

Дерево міцне корінням а людина трудовим горінням.

Посієш вчасно вродить пшениця рясно.

Усі вже звикли геніїв немає.

Досвідчений грибникар добре знає найкраще опеньки ростуть за теплої погоди.

Здобудеш освіту побачиш більше світу.

Зів'яне правди цвіт загине цілий світ.

Я знав вперед пливти колись було нелегко й Магеллану.

Не час минає минаєм ми.

І ось настав день коли Данило востаннє обходив розсадник.

А ліс прощально шумить йому услід і ронить пожовкле листя під ноги.

Уже зовсім завесніло вже жайворонки виспівували в полі.

І я збагнув світ добрий і великий.

Діла добрих оновляться діла злих загинуть.

 Ліс рубають тріски летять.

Вітри піснями захлинались ліси шуміли навкруги.

Я пам’ятаю сніг на землю падав і припадав до мерзлої землі .

Висохне криниця узнаєш ціну водиці .

Сумує хата вже не йдуть до неї.

Трапиться слово зрадливе – геть його, сину, гони!

Я до моря вийшов рано – море спить.

Погляну на березограй – аж серце завмирає.

Не плюй у криницю – пригодиться води напиться.

Я знаю кожній дитині потрібна ласкава увага батьків.

Є мудра книжка не жалій годин.

Зійде сонце утру сльози, ніхто не побачить.

 Вітер війнув листя з клена жовте, жовтаво-золоте полетіло.

... закувала зозуля.

... прилетівши до віконця.

...пішла луна гаєм.

... затріпотів крильцями.

Дуб стоїть, як воїн.

Треба навчитися шанувати свою Батьківщину, як матір.

До хати, наче рятуючись, вбіг Миколка.

Море виявилося не таким, яким уявлялося в дитинстві.