12
Літературне читання, 4 клас
Приклад запитання: Золота пшеницяУкраїнська народна казкаЖили собі чоловік і жінка. Мали вони стільки дітей, що йзабували, котрого як звати. Цей чоловік дрова рубав у лісій тим на хліб заробляв.Одного разу він ішов ранком на роботу й почув крик.З болота хтось кричав і просив допомоги. Бідний чоловікмав добре серце й пішов на поміч. Дивиться — у боло-ті застрягла золота карета, а в ній сидить золотоволосадівчинка. Вона попросила витягти карету. Чоловік поміг.Дівчинка подякувала йому й сказала:— Як сонце буде заходити, я привезу Вам додому мі-шок золота.Попрощався чоловік і пішов у ліс. Працював за двох.Співав із радощів і поглядав на сонце. Ще ніколи йому деньне був таким довгим, як сьогодні. Ледве дочекався обіду.Кинув сокиру й поспішив додому. Коли вже близько був дохати, то почав гукати до дітей, щоб бігли йому назустріч.Жінка теж вийшла з хати й сердито каже чоловікові:— Чому тебе треба зустрічати, коли ти йдеш додому зпорожніми руками?— Не з порожніми руками, а з великою радістю, бо щас-тя несу додому, — відповів чоловік.Тоді попросив, щоб усі сіли навколо нього. І почав роз-повідати, що вранці допоміг дівчинці, у якої карета за-стрягла в болоті. Вона пообіцяла привезти йому мішокзолота. Усі дуже зраділи цій звістці.— Насамперед побудую великий будинок, — каже чо-ловік. — У ньому буде дуже гарна веранда, а на підвікон-нях цвістимуть різні квіти цілий рік. Біля хати розведу сад.У ньому поставлю вулики з бджолами, що приноситимутьлікувальний мед. Недалеко в долині буде ставок із ри-бою. Жінка й дочки ходитимуть у пишному вбранні, а синіввіддам до школи. Кожний буде займатися улюбленою ро-ботою…Усі уважно слухали, аж роти порозкривали. Як сонцевже мало заходити, батько закінчив. Першою отямиласяжінка й сказала, що краще б чоловік додому карету при-ніс, то знала б, що їхня, а так шукай вітру в полі. І золотанемає, і пів дня згаяли.Але в цей час коло їхньої хатини зупинилася карета. Знеї виглянула золотоволоса дівчинка й сказала, щоб чо-ловік швидко йшов забирати мішок золота. Діти почалипідстрибувати, а чоловік із радощів стояв на місці як стовп.Схаменувся лише тоді, коли жінка штовхнула його під бік.Чоловік ледве зняв із карети великий зав’язаний мі-шок. А карета в ту ж мить зникла так швидко, ніби її вітромздуло. Заніс чоловік мішок до хати. Розв’язав і бачить, щов мішку гарна пшениця.Лише тепер потрапив у біду чоловік. Уже не міг далі слу-хати плачу дітей, крику жінки. Узяв той мішок на плечі йподався геть. Коли відійшов трохи від хати, то, сердитий,порозкидав сюди-тудивсю пшеницю. І пішов найматисяслужити.Через рік він повернувся додому. Коли став підходитидо хати, то бачить, що пшениця виросла, як ліс, а на кож-ному стеблі великий важкий колос, аж стебло похилилося.І всі колоски виблискують на сонці. Тоді він подумав, що цете золото, яке дівчинка дала. Справжнє та надійне золото.Чоловік дуже зрадів. Зайшов він до хати й просить жінкута дітей, щоб ішли з ним. Спочатку вони не хотіли, а потімпішли. Як побачили золоті колоски, що так гарно виблис-кували на сонці, то дуже зраділи й не могли вирішити, щоз ними робити.Чоловік сказав, що спочатку треба все старанно покосити,а потім дочиста помолотити й усе золото склас-ти в мішки. Усі працювали з великою охотою та радістю.Не залишили жодного колоска чи зернинки.Вони полюбили цю працю. Щороку сіяли золоту пшени-цю та збирали добрий урожай. З того часу сім’я зажила за-можно й більше раділа гарній погоді та врожаю, ніж мішкузолота.