Виховний захід «Рідну землю, де живемо, Україною звемо»

Виховний захі на тему «Рідну землю, де живемо, Україною звемо»

Автор: Сухолєтова Ольга Олексіївна

Мета: ознайомити учнів з господарсько-культурною спадщиною українського народу, народними традиціями, формувати в них етнічну самовідданість, кращі якості національного характеру, прагнення до відродження національної культури молодої держави.

Обладнання до уроку: карта України (етнографічна), рушники, малюнки дітей про Україну, хлібина, накрита рушником, вишиванки, калина, українські костюми, ліра, сопілка, зозулька, баян, прапор України, тризуб, Біблія, «Кобзар», колоски пшениці.

                                                               Хід заняття

Діти стоять півколом в українських костюмах.

I учень:     Благословен той день і час,

                   Коли  прослалась килимами,

                   Земля, яку сходив Тарас,

                   Малими босими ногами.

Вчитель: Дорогі гості, діти, батьки. Ми раді зустрітися з вами на нашому святі «Рідну землю, де живемо, Україною звемо».

Землі сучасної України були заселені багато тисячоліть тому. Тут жили первісні люди, які збирали дикі рослини, гриби, ягоди, полювали на звірів, ловили рибу. Жили в печерах але будували також житло із кісток великих тварин.

Вбрання – це шкіра вбитих тварин: пізніше з'являються вироби з грубого полотна; кожух, сорочка, вінець, чоботи, що стали прототипом сучасного вбрання. Остаточно одяг сформувався в XVIII столітті: жінки Центральної України носили корсетки, прикрашені різними вишивками, спочатку були плахти – полотно близько 4-х метрів, потім з'явилися спідниці, вишита сорочка та чоботи.

Чоловічий одяг – широкі штани, довга сорочка, бриль; пояс – найпримітніший тип одягу. Важливий елемент чоловічого вбрання – люлька – символ чоловічої приналежності. Слово «Україна» - це країна, земля, край, де живе український народ.

Вперше ця назва зустрічається в 1187 році. Річка Дніпро – третя по величині річка Європи після Волги та Дунаю. На території України знаходяться 24 області. Ми живемо в Дніпропетровській області.

2 учень:

Україно! Краю милий,

Краю золотий,

Поля твої широкополі,

Пісні твої дзвінкоголосі,

Міста наші рідні,

Сади пишноцвіті,

Пшениці рясні,

Городи багаті.

3 учень:

Українські землі!

Де є краще? Де миліше?

Тут городи і сади,

Тут яблука і гарбузи,

Тут олія і буряки,

Тут ягоди червоні,

Худоба і пшениця,

І всяка пашниця.

4 учень:

Каравай золотавий,

Картопля смачна,

Тільки ми не їмо,

А орачам віддаємо,

Зі святом всіх вітаємо!

Щастя всім бажаємо!

Вчитель: Калина. Про цей кущ складено безліч віршів, пісень, легенд.

Було це в той час, коли на Україну нападали татари. Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих дівчат. Всі веселилися, танцювали, співали та налетіли татари і почали ловити дівчат, щоб продати в неволю. Але дівчата повтікали на болота, де потопилися. На тому місці, де потопилися дівчата, виросло дуже багато кущів калини.    (Звучить пісня «Ой, є в лісі калина».)

Вчитель: Закінчилися жнива, всі святкують свято врожаю, а наші дівчата виконують також «Подоляночку».

5 учень: Після закінчення жнив, хліборобів зустрічають з хлібом і сіллю, одягають на голову обжинковий вінок.

6 учень:

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу й нову,

І мову її солов'їну.

7 учень: Мово рідно, мово солов'їна,

Хто вас забуває,

Той у грудях не сердечко,

Тільки камінь має.

8 учень:

Неблизька від Хортиці дорога,

Неблизька й від Січі у віки,

Заїжджали до Кривого Рогу,

Українські браві козаки.

(Звучить пісня «Був собі гарний хлопець»)

Вчитель: Т.Г. Шевченко – символ України. В сумні роки, коли російський царизм заборонив українську мову, Т.Г. Шевченко нагадував українцям, що вони «Свого народу сини», в кожній хаті була «Біблія» та «Кобзар».

9 учень: Читає «Заповіт» Т.Г. Шевченка. В руках тримає цю книжку.

10 учень:

Рушник, український рушник,

Оздоблений квітами, зірками,

Птахами, скільки він промовляє

Серцю кожного з нас.

11 учень: Т.Г. Шевченко писав: «А колись давно то рушники вже ткались. І хустинка мережилась. Без рушника, як без пісні, неможливо народження, одруження, зустріч гостей… Ним витирають руки, ним доять корову, пораються біля печі. В різних краях його називають по-різному: втирач, стирач».

Вчитель: Вважалося, що рушник охороняє від злих духів, від нещастя. Кожному кольору відповідає: червоному – сонце, вогонь; чорному – земля; жовтому – пшениця; коло на вишивці – сонце; хвиляста лінія – вода. Ці традиції збереглисям до наших днів

13 учень: на Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. А коли син вирушав в дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. (Звучить пісня П. Майбороди «Пісня про рушник»)

Співають вчитель та дорослі.

наш народ жартівливий, дотепний, веселий.

14 учень: Заспівай мені, мамо, як бувало колись над колисковою. Буду слухати, слухати я і стояти в замрії берізкою.

Мама учениці (дивлячись на доньку, розповідає).

Спи, засни моя дитино,

Спи моє маля,

Ніч іде в гаї, долини

Трави нахиля.

Хай тобі ця ніч насниться,

Що в очах сія.

Будем завжди в світ дивиться,

Зіронько моя!...

Посміхнись мені, Катруся,

І радію я.

Не хвилинку, і не днину,

Я навік твоя. (Цілує доньку)

Всі діти виконують «Колискову»

15 учень:

І коли згрубіла Ваша мова,

Бережіть його від злого слова,

Бо найглибші рани від дітей.

Мати піде, в серці лишить рану,

Вюхне корінь твій верховіть

Діти, закликаю, бережіть маму,

Діти світу матір бережіть!

Вчитель:

Україна – це багатонаціональна держава: тут живуть росіяни, угорці, греки, євреї, татари. Природа багата і щедра. Надра багаті на корисні копалини: кам'яне вугілля, кам'яну сіль, марганець, золото, залізну руду, яку добувають в нашому місті.

16 учень: (Звучить танок «Гопак»)

Кривий Ріг в минулому козак, так що навіть верби з козаками весело танцювали гопак.

(Звучить пісня «Марширують козаченьки»)

Діти сідають, а вчитель розповідає про малюнки дітей.

Вчитель: Українська музика розвивалась на народній пісенній основі: піснях, думах, що супроводжували працю і дозвілля, а виконувались на різних інструментах: цимбалах, сопілках, лірах; скрипалі та бандуристи користувались в народі великою пошаною.

Декілька слів про ці інструменти розповість нам викладач музичної школи Олександр Михайлович Ромашевський, разом з Дмитром, учнем нашого класу, виконають гуцульські наспівки на різних інструментах.

17 учень:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди!

18 учень:

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Вчитель: 24 серпня 1991 року наша держава стала незалежною. Має держава свій прапор: синьо-жовтого кольору; жовтий – пшениця золота на полях. Герб нашої держави – тризуб. Багато гіпотез існує  щодо зображення на ньому. Під час екскурсії нам розповідали, що на ньому написані імена князя Святослава, Ольги та Володимира, є інші твердження. Гімн – в основу його покладено мелодії пісні композитора XIX ст. М.Вербицького «Ще не вмерла Україна». (Всі встають, звучить гімн)

Вчитель: На цьому наше свято не закінчується. Яке ж свято без української страви – вареників зі сметаною.

Запрошуємо вас до нашого столу. Дякуємо всім, хто був на нашому святі.

І рушники, мов стежини,

І мальви на ніжках-стеблинках,

Мальовані глеки із глини,

У тині вербові лозини,

Калина над плетеним тином –

Усе це моя Україна!

 

Квітнуть водограї

В синьому потоці,

Храму купол сяє

У промінні сонця.

Коромисло в річку

Райдуга схилила.

Це в дівочих стрічках

Україна мила.

 

Як на житнім лану маки,

Рушникові вишиванки,

Килимкові візерунки, Як мозаїка, малюнки.

Різнобарвна та строката

Українська наша хата.

 

Додаток А

Пісня про Кривий Ріг

Неблизько до Хортиці дорога.

Неблизько і від січі у віки.

Заїжджали до Кривого Рогу

Українські браві козаки.

А в Кривого Рога

Хата гостям рада.

Не журися – веселися

Козацька громада.

А в Кривого Рога

Солодкий мед – пиво,

Нехай стелиться на січ

Дорога щаслива.

Хлопці розпрощалися із ланом,

Забажали волі, як орли.

Напували коні в Саксагані,

А самі гуляли і пили.

Пригощав їх широко і щедро

Кривий Ріг, в минулому козак.

Так, що танцювали навіть верби

З козаками весело – гопак.

Виїжджали гості на світанні,

Вдячні за мед – пиво, і за хліб.

Захмеліли всі від пригощання,

Від пісень, що кликали в похід.

Їхали під сонцем і зірками,

До святої волі і добра.

Їм стелилась доля рушниками,

Від Кривого Рога до Дніпра.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В «Додаткове завдання на картках»