Підприємницьку компетентність варто розвивати усім учням, незалежно від віку, кола інтересів або майбутнього фаху. Вона допоможе створити не тільки власний бізнес, але й опанувати життєво необхідні навички: фінансову грамотність, планування, самосвідомість і самоефективність тощо.
Нерідко ми бачимо дорослих, які не вміють заощаджувати, прораховувати ризики, правильно ставити ціль або виявляти наполегливість на шляху до мети. Тому пропонуємо заохотити учнів створити шкільний підприємницький проєкт! Саме той, який буде до душі кожному. Про те, як обрати його тему, проаналізувати доцільність та визначитися з командою, ми розповіли у статті.
Як обрати тему підприємницького проєкту?
Вдала підприємницька ідея – запорука успішного проєкту. Тому так важливо обрати напрям діяльності, який зацікавить усіх учасників.
На жаль, коли ми говоримо про шкільні стартапи, не всі ідеї, які спадають на думку юним підприємцям, можна реалізувати. Адже є обмеження, пов'язані із цільовою аудиторією, бюджетом та іншими чинниками. Втім, у цьому можна знайти позитив: зверніть увагу учнів на те, що чим вужчою є сфера реалізації, то більший простір ми маємо для креативу, більше можливостей одразу зосередити увагу на необхідному.
Як не помилитися при виборі напряму роботи? У нашій статті «Методи для генерації креативних ідей» ми детально описали кілька прийомів, які стануть у пригоді саме на цьому етапі розробки підприємницького проєкту:
- синектика – пошук аналогій;
- SCAMPER – генерація нового на базі створеного;
- метод випадкових об’єктів – інноваційні рішення;
- метод Уолта Діснея – ідеї мрійника, реаліста і критика;
- фрірайтинг – 20 хвилин потоку свідомості;
- розшифрування – пошук символів.
Наступні етапи допоможуть перевірити ідею: чи цікава вона для всіх учасників проєкту? Чи має команда необхідні навички для її втілення? Яку проблему вирішить проєкт? Чи буде він популярним?
Що мене цікавить та турбує?
Обираючи тему підприємницького проєкту, варто зважати на власні захоплення. Це допоможе залишатися вмотивованим як на початку роботи, так і на її завершальному етапі.
Запропонуйте дітям проаналізувати свої інтереси, відповівши на запитання:
- Що я люблю робити? Як я проводжу вільний час?
- На що мені завжди бракує часу? Який шкільний предмет мене найбільше цікавить? А який – найменше?
- Про що я думаю найчастіше? Про що читаю в інтернеті, які відео дивлюся? А що я обговорюю із друзями? Які теми зустрічаються найчастіше у стрічці моїх соцмереж?
Часом діти не знають, що їм подобається. У цьому випадку школярам можна запропонувати пройти профорієнтаційне тестування, пояснивши, що наразі ми не обираємо остаточно професію, а цікавимося запитаннями тесту, які допоможуть визначити сферу інтересів і коло уподобань.
Що мені вдається найкраще?
Наступний етап – визначити власні уміння, навички та компетентності. Це допоможе ефективно розподілити функції у команді та швидко, якісно реалізувати проєкт. Якщо на цьому етапі школярі зіткнулися із труднощами, запропонуйте ознайомитися із Теорією множинного інтелекту Гарднера, про яку ми писали у статті.
Попросіть дітей відповісти на запитання:
- Що я вмію робити?
- Що я роблю краще за інших?
- Якою є моя роль у командній роботі?
На цьому етапі варто об’єднати дітей у команди. Надайте учасникам проєкту можливість самостійно визначити, з ким працювати: тоді вони будуть зацікавлені в ідеї проєкту та розумітимуть, яку роль відіграють у груповій роботі, які мають обов’язки та за що несуть відповідальність.
А якщо учням важко визначитися із функціональними обов'язками, скористайтеся орієнтовним переліком навичок:
Наприклад, Олена любить та вміє планувати, тож їй можна доручити цілепокладання проєкту, перевірку виконаного на кожному етапі. А Вова – творчо й нестандартно мислить, тож може пропонувати креативні напрями роботи тощо. Чудова ідея: обрати фасилітатора в команді. Це може бути та або той, хто уміє вирішувати конфлікти у ненасильницький спосіб, розуміє принципи тимбілдингу, знає, як застосовувати методи покращення психологічної атмосфери в команді тощо.
Що турбує школярів, учителів, громаду?
Шкільні проєкти мають розв’язувати проблему, «закривати» потреби учасників освітнього процесу та/або громади. Так проєкт не тільки принесе користь, але й матиме попит. І що не менш важливо – учасники проєкту бачитимуть результат своєї роботи, що мотивуватиме до підприємницької діяльності у майбутньому.
- Спершу варто визначити цільову аудиторію проєкту. Якомога точніше уявіть вашого споживача (учень, вчитель, хтось інший): скільки йому років? Що він їсть на сніданок? Якого жанру книжки читає?
- Які потреби у вашого споживача? Що його турбує? Що для нього важливо? Які новини, соціальні проблеми його найбільше обурюють?
- А що зараз у тренді? Що найчастіше згадують у новинах, і як це можна пов’язати зі шкільним проєктом?
Наприклад, наразі гострою темою, яку активно поширюють ЗМІ, є реформа шкільного харчування. А часто молодші школярі не знають, які харчові продукти шкодять здоров’ю. Тож старші учні можуть створити серію розробок до уроків природознавства, які навчать дітей розбиратися у складі продуктів та сформують правильну харчову поведінку.
Як виокремити найкращу ідею?
Якщо ви виконали всі попередні пункти, то виокремити найкращу ідею дуже просто! Пропонуємо намалювати Діаграму Вена за пропонованою схемою. Перше коло – це ваші захоплення. Друге коло – ваші навички (або вміння учасників команди). Третє коло – потреби цільової аудиторії, проблеми, які варто порушити.
Шкільне підприємництво – простий та неймовірно цікавий спосіб розвинути безліч життєво необхідних навичок. Кожен з етапів створення проєкту має на меті навчити школярів чогось важливого – і не тільки для школи, але й для дорослого життя!
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.